№ 753/22612/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 753/22612/17

провадження № 61-16289св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , Всеукраїнська громадська організація «Федерація парашутного спорту України»,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України» - адвоката Володька Сергія Степановича на постанову Київського апеляційного суду

від 01 вересня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 , Всеукраїнська громадська організація «Федерація парашутного спорту України» (далі - ВГО «ФПСУ») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» (далі - ТОВ «Інтернет Інвест») про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивували тим, що починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_8 по ІНФОРМАЦІЯ_7 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 були опубліковані 4 статті серії «ІНФОРМАЦІЯ_6», автором яких був ОСОБА_3 , у двох з яких міститься недостовірна інформація стосовно ВГО «ФПСУ» та її посадових осіб, зокрема, щодо її президента ОСОБА_1 .

Так ІНФОРМАЦІЯ_15 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5» розміщена стаття під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У цій публікації, у тому числі, було вказано наступне:

«А почались наші з ОСОБА_4 розвідки з того, що у вересні 2009 року до Верховної Ради України звернувся директор єдиного в Україні державного авіаційно-спортивного клубу Міністерства освіти і науки зі скаргою на те, що з неповнолітніх вихованців цього бюджетного закладу вимагають «безповоротну фінансову допомогу» на користь якоїсь там громадської організації за участь у національних змаганнях, що проводить Мінсім`ямолодьспорт - чемпіонаті України з класичного парашутизму серед юніорів» (мається на увазі Всеукраїнська громадська організація «Федерація парашутного спорту України»); «Народні депутати направили звернення до Генеральної прокуратури, Генпрокуратура провела перевірку й з`ясувалось, що ніякого чемпіонату України з класичного парашутизму серед юніорів насправді ніколи не було, а гроші зі спортсменів збирали аферисти, які по підроблених документах зареєстрували громадську організацію з пишномовною назвою «федерація парашутного спорту України». Щоправда, жодних повноважень спортивної федерації ця контора ніколи не мала; Натомість шахраї, вступивши у змову з тодішнім першим заступником міністра ОСОБА_5 та директором департаменту неолімпійських видів спорту ОСОБА_6 (працює і зараз на тій же посаді під керівництвом ОСОБА_7 ), впродовж кількох років поспіль виготовляли фальшиві положення про неіснуючі змагання, які замість міністра чи його заступника підписували сторонні люди - комерсант-газовик з Харкова ОСОБА_1 (нині - депутат Харківської обласної ради від Партії Регіонів, який фінансував «тітушок» під час подій на Майдані) та пенсіонер, колишній інспектор Товариства сприяння обороні України, ОСОБА_9 зі Львова . Ці два шахраї - ОСОБА_1 і ОСОБА_9 - власне, і значились керівниками псевдо «федерації». ОСОБА_1 - типу «президент», ОСОБА_9 - голова неіснуючого «виконкому»; Як встановила Генеральна прокуратура України, в ході перевірки, механізм збору коштів був наступний. ОСОБА_13 включав до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України, наприклад, на 2009 рік державні змагання, які Міністерство мало б провести від імені держави - 59-й чемпіонат України з класичного парашутизму. Але більш ніяких дій не робилось - наказ на проведення не видавався, положення про змагання не затверджувалось, склад колегії суддів та директор змагань не призначались. Наприкінці року в звіт Міністерства ці змагання не включались, вважалось, що вони були заплановані, але не проведені з якихось об`єктивних причин.

Але спортсмени й гадки не мали, що ніяких змагань не буде, оскільки ОСОБА_9 виготовляв фальшиві положення, які підписував замість міністра і куди записував, що до участі в державних змаганнях допускаються лише ті, хто вступив у його «федерацію» та заплатив йому «безповоротну фінансову допомогу, без ПДВ». А щоби не було скандалу, видимість проведення змагань взяв на себе ОСОБА_14 - заступник голови Товариства сприяння обороні України; Власне, ОСОБА_15 , якому підпорядковано кілька спортивних аеродромів, і був (точніше - досі є) реальним ватажком злочинного угруповання. Він не тільки пригрів ОСОБА_9 й дав йому безплатно кабінет в адміністративному приміщенні ТСОУ на проспекті Перемоги в Києві, але й організовував саму складну частину афери - видимість проведення державних змагань (бо інакше шахраї були б викриті впродовж одного спортивного сезону).

Робилось це дуже просто: ОСОБА_15 телефонував у підлеглий авіаспортивний клуб ТСОУ й давав вказівку прийняти ОСОБА_9 та виконати всі його забаганки. Після чого ОСОБА_9 зазначав цей клуб у фальшивому положенні як місце проведення «чемпіонату України». Потім туди з`їжджались спортсмени, які цей спектакль сприймали за чисту монету (не тільки спортсмени - навіть Державна прикордонна служба та Міністерство внутрішніх справ направляли свої команди на ці псевдо-змагання!). Перед спортсменами виступав ОСОБА_9 , розповідав, що держава уповноважила його проводити змагання і що Верховна Рада прийняла закон, відповідно до якого забороняється займатись парашутним спортом тим громадянам, які не вступили у «федерацію парашутного спорту» та не заплатили ОСОБА_9 й ОСОБА_1 «безповоротну фінансову допомогу». Спортсмени, думаючи, що це дійсно чемпіонат України, лізли в гаманці та платили - з кожного учасника по 2 тис. грн., з кожної команди - по 5 тис. грн.; Більш того, спортсмени оплачували все: проживання, харчування, платили ОСОБА_9 «добові», заправляли за свій рахунок літак і навіть оплачували грамоти, які ОСОБА_9 купляв у «Спорттоварах», підписував замість міністра й ставив печатку своєї «федерації»; Але й це не все. Квартет шахраїв - ОСОБА_13 , ОСОБА_15 і ОСОБА_9 з ОСОБА_1 - налагодили торгівлю неіснуючими в країні «сертифікатами парашутиста», які ОСОБА_9 сам друкував на принтері та продавав від імені держави по 50 грн. як документ, що, начебто дозволяє виконувати в Україні стрибки з парашутом, укладати основний і запасний парашути чи виконувати будь-які види стрибків під власну відповідальність. Ба , більш того, ОСОБА_13 дав вказівку не допускати до змагань тих спортсменів, які не купили в ОСОБА_9 три таких «сертифікати» - кишені вивертали навіть неповнолітнім; А згубила фраєра, як відомо, жадність. ОСОБА_9, абсолютно переконаний у власній безкарності, вирішив розширити контингент облапошених і став збирати гроші навіть з юніорів під машкарою проведення молодіжного «чемпіонату України». Але в 2009 році він вже вирішив не заморочуватись з імітацією змагань. І коли на його запрошення юні парашутисти прибули на Кіровоградський аеродром «Федорівка», негідник, зібравши з дітей гроші, заявив, що держава передумала, ніякого чемпіонату не буде, а гроші він не поверне, позаяк це була «безповоротна фінансова допомога». Серед обкрадених був неповнолітній вихованець державного клубу, і тут довелось втрутитись Генеральній прокуратурі України; За результатами перевірки Генеральна прокуратура України напередодні нового 2010 року, відкрила відносно ОСОБА_13 та заступника міністра ОСОБА_17 (ОСОБА_11 на той момент працював у іншому місці - розкрадав кошти, призначені для Євро-2012) дисциплінарне провадження, співробітнику Мінсім`ямолодьспорт, який відповідав за розвиток спортивно-технічних видів, довелося шукати нове місце роботи, прокуратура м. Києва відкрила відносно керівників «федерації» ОСОБА_1 та ОСОБА_9 кримінальну справу по обвинуваченню в шахрайстві;

Щоправда, з воцарінням ОСОБА_18 побори зі спортсменів відновились з новою силою, а розслідування кримінальної справи різко пригальмувалось. Пояснення було дуже простим - ОСОБА_1 , який раніше терся біля харківської організації БЮТ, раптом ознайомився з програмою Партії Регіонів, перейнявся ідеями Лідера та переметнувся в штаб харківського губернатора ОСОБА_20 , а ОСОБА_21 вже підключив всі можливості, щоби вберегти ОСОБА_1 та ОСОБА_9 від знайомства з меню Лук`янівського СІЗО. Щоправда, кримінальну справу закрити не вдалось - занадто скандальною вона була, та й порушувалась справа на звернення народних депутатів України. Але її просто поклали на полицю й не проводили жодних слідчих дій аж до травня 2014 року;

Річ у тім, що аферисти - ОСОБА_13 , ОСОБА_1 і ОСОБА_9 - розперезались настільки, що у вересні 2013 року підсунули на підпис попередньому міністру ОСОБА_24 нормативно-правовий акт, згідно з яким до участі у державних змаганнях з парашутного спорту допускаються лише громадяни, які вступили в громадську організацію ОСОБА_1-ОСОБА_9, купили в ОСОБА_9 «сертифікат парашутиста» й пред`явили платіжний документ про сплату шахраям безповоротної фінансової допомоги;

ОСОБА_7 це не цікаво і тоді я йому показую інші судові рішення - про скасування величезної кількості наказів про проведення змагань з парашутного спорту, затвердження календарних планів і навіть рішення про анулювання списку збірної команди України з парашутного спорту, оскільки всі ці накази виносились з брутальним порушенням законності на прохання аферистів ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , при цьому зі спортсменів збирались гроші;

Можна лише уявити моє здивування, коли з`ясувалось, що обговорювати мої позови до міністерства заступник міністра Гоцул запросив отих самих аферистів - ОСОБА_1 й ОСОБА_9 . Власне, ніякого обговорення не було - ОСОБА_22 лише продемонстрував присутнім ОСОБА_1 в якості «смотрящєго» по парашутному спорту й оголосив, що без дозволу ОСОБА_1 спортом ніхто займатись не буде».

Крім того, у статті міститься фотографія з таким коментарем до неї: «ІНФОРМАЦІЯ_10».

Також аналогічна стаття розміщена на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_9.

Крім того, сайт ІНФОРМАЦІЯ_11 містить посилання на зазначену вище статтю. Значна частина викладеної вище інформації є неправдивою та не має жодного відношення до реальних подій.

Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_13 на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_12 була розміщена стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6».

У цій публікації була вказана наступна інформація: «За чотири місяці перебування на посаді ОСОБА_23 повною мірою відновлені всі корупційній схеми, що були запроваджені за його попередника, заборонені заходи з військово-патріотичне виховання молоді, а також ліквідовано як дисципліну парашутне багатоборство (стрибки з парашутом на точність приземлення, легкоатлетичний біг, плавання), оскільки спортсмени відмовились платити гроші «смотрящєму», якого призначив ОСОБА_23 (враховуючи те, що у попередній статті ОСОБА_3 мова йде про те, що ОСОБА_1 начебто є «смотрящим», то наявні всі підстави вважати, що і в даному випадку автор спірних статей має на увазі особу ОСОБА_1 ). Одночасно громадська організація «Федерація парашутного спорту України», яка діє при Міністерстві і яка зареєстрована по підроблених документах, сама виготовляла від імені Міністерства положення про змагання, сама їх затверджувала й сама направляла в спортивні організації запрошення для участі в неіснуючих змаганнях. При цьому умовою допуску спортсменів була сплата великих грошових сум на користь цієї громадської організації - по 2 тис. грн. з кожного учасника і по 5 тис. грн. з кожної команди, а також придбання у цієї організації «сертифікатів парашутиста», які аферисти самотужки виготовляли на звичайному принтері й продавали від імені держави як документ, що, начебто, надає право виконувати парашутні стрибки в Україні;

У наступному керівники ФПСУ домовлялись з начальником якогось авіаспортивного клубу, що до нього приїдуть парашутисти «пострибати за гроші». При цьому шахраї намагались робити повну імітацію національних змагань і навіть видавали куплені в «Спорттоварах» медалі й дипломи, які, замість Міністра чи його заступника, підписував директор клубу й приставляв печатку цієї громадської організації;

Аферисти діяли в координації зі співробітниками Департаменту неолімпійських видів спорту, з якими, очевидно, ділились заробітками. Скарги спортсменів на беззаконня в Міністерстві не розглядались з 2006 року, натомість для створення видимості законності дій шахраїв в Міністерстві щороку змінювалась нумерація псевдо-чемпіонатів і Кубків України з парашутного спорту, що включались в Єдиний календарний план, хоча вони й не проводились;

У 2009 році, після скарги до Верховної Ради України директора Єнакіївського державного авіаційно-технічного спортивного клубу на грошові побори з неповнолітніх парашутистів, Генеральна прокуратура України провела перевірку ситуації, що склалась у парашутному спорті. Співробітник Міністерства, який відповідав за цей напрямок, був звільнений з посади, проти керівників ФПСУ порушена кримінальна справа по обвинуваченню в шахрайстві, внесено припис повернути спортсменам всі зібрані з них гроші;

Але після призначення Міністром ОСОБА_24 всі побори зі спортсменів були відновлені».

Позивачі стверджували, що вищенаведена інформація, яка була повідомлена про позивачів у тексті наведених статей, за своїм змістом і характером є недостовірною та ґрунтується на завідомо хибних вигадках, що ганьблять інших осіб. Також вся інформація відносно позивачів, яка була поширена відповідачами через веб-сайти ІНФОРМАЦІЯ_14 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відповідала дійсності та порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 і ділову репутацію ВГО «ФПСУ». Крім того, оприлюднена відповідачами інформація не відповідала дійсності і порочила честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 як законослухняного громадянина України, грубо порушувала його конституційні права, є безпідставним звинуваченням у скоєні кримінально карних діянь. Також вона порочить його ділову репутацію як політичного діяча, депутата Харківської обласної ради та спортсмена, рекордсмена світу, України тощо. Поширені відомості також призводять до підриву довіри до ОСОБА_1 з боку третіх осіб.

За таких обставин, ОСОБА_1 і ВГО «ФПСУ» просили визнати вищевказану інформацію недостовірною, спростувати її, стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 унаслідок поширення недостовірної інформації, яка порушує його честь, гідність та ділову репутацію, 99 216 грн. моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 і ділову репутацію ВГО «ФПСУ» інформацію, викладену і розповсюджену ОСОБА_3 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка ІНФОРМАЦІЯ_15 була розміщена на веб-сайтах:

ІНФОРМАЦІЯ_11/ та ІНФОРМАЦІЯ_14 про те, що: ОСОБА_1 фінансував «тітушок» під час подій на Майдані, є шахраєм, «типу президентом псевдо «федерації», спортсмени-парашутисти платили ОСОБА_1 «безповоротну фінансову допомогу» за участь у чемпіонаті України (в тому числі, по 2 тисячі грн з кожного учасника та по 5 тисяч грн з кожної команди), налагодив торгівлю неіснуючими в країні «сертифікатами парашутиста» (зокрема, неповнолітнім), прокуратура м. Києва відкрила відносно керівників «федерації» - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 кримінальні справи по обвинуваченню в шахрайстві (кримінальна справа була відкрита не відносно певних осіб, а по факту, а ОСОБА_1 жодне обвинувачення по ній не висувалося), з воцарінням ОСОБА_18 побори зі спортсменів відновились з новою силою, а розслідування кримінальної справи різко пригальмувалось у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 переметнувся в штаб харківського губернатора ОСОБА_21 , а останній підключив всі можливості, щоб вберегти ОСОБА_1 та ОСОБА_9 від знайомства з меню Лук`янівського СІЗО; щоправда, кримінальну справу закрити не вдалось, її просто поклали на полицю й не проводили жодних дій аж до травня 2014 року (насправді, вона була закрита 26 грудня 2011 року, тобто задовго до публікації статті); аферист ОСОБА_1 у вересні 2013 року підсунув на підпис попередньому міністру ОСОБА_24 нормативно-правовий акт, згідно з яким до участі в державних змаганнях з парашутного спорту допускаються лише громадяни, які вступили в громадську організацію ОСОБА_1-ОСОБА_9, купили в ОСОБА_9 «сертифікат парашутиста» і пред`явили платіжний документ про сплату шахраям безповоротної фінансової допомоги; накази, які були скасовані судовими рішеннями і згідно яких зі спортсменів збиралися гроші, виносилися на прохання аферистів ОСОБА_1 і ОСОБА_9 ; на обговорення позовів автора статті до міністерства були запрошені аферисти, на якому заступник міністра ОСОБА_26 продемонстрував присутнім ОСОБА_1 в якості «смотрящего» по парашутному спорту й оголосив, що без дозволу ОСОБА_1 спортом ніхто займатися не буде; коментар до фотографії, у якому зазначено, що ОСОБА_1 характеризується як, зокрема, спонсор «тітушек»; на користь ФПСУ з неповнолітніх вихованців державного авіаційно-спортивного клубу Міністерства освіти і науки вимагали «безповоротну фінансову допомогу» за участь у національних змагання з класичного парашутизму серед юніорів; Генеральна прокуратура України провела перевірку й з`ясувала, що ніякого чемпіонату України з класичного парашутизму серед юніорів насправді ніколи не було, а гроші зі спортсменів збирали аферисти, які по підроблених документах зареєстрували громадську організацію з пишномовною назвою «федерація парашутного спорту України». Щоправда, жодних повноважень спортивної федерації ця контора ніколи не мала; ФПСУ є псевдо федерацією; створювалась видимість проведення змагань; спортсмени сплачували всі витрати на проведення змагань (хоча тоді є незрозумілим, навіщо спортсменам було оплачувати проживання, харчування, пальне для літака, «добові» тощо, якщо змагання не проводилися); відносно керівників ФПСУ була відкрита кримінальна справа по обвинуваченню в шахрайстві.

Зобов`язано ОСОБА_3 спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 та ВГО «ФПСУ» шляхом розміщення на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом одного місяця з моменту набуття чинності судового рішення у справі повідомлення під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» наступного змісту:

«ІНФОРМАЦІЯ_15 на даному веб-сайті була розміщена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_5», в якій мною була викладена недостовірна інформація щодо ОСОБА_1 та Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України».

Зокрема, недостовірною є інформація стосовно того, що ОСОБА_1 фінансував «тітушок» під час подій на Майдані, є шахраєм, «типу президентом псевдо «федерації», спортсмени-парашутисти платили ОСОБА_1 «безповоротну фінансову допомогу» за участь у чемпіонаті України (в тому числі, по 2 тис. грн. з кожного учасника та по 5 тис. грн. з кожної команди), налагодив торгівлю неіснуючими в країні «сертифікатами парашутиста» (зокрема, неповнолітнім).

Недостовірною також є інформація, що прокуратура м. Києва відкрила відносно керівників «федерації» - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 кримінальні справи по обвинуваченню в шахрайстві (кримінальна справа була відкрита не відносно певних осіб, а по факту, а ОСОБА_1 жодне обвинувачення по ній не висувалося), з воцарінням ОСОБА_18 побори зі спортсменів відновились з новою силою, а розслідування кримінальної справи різко пригальмувалось у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 переметнувся в штаб харківського губернатора ОСОБА_21 , а останній підключив всі можливості, щоб вберегти ОСОБА_1 та ОСОБА_9 від знайомства з меню Лук`янівського СІЗО; щоправда, кримінальну справу закрити не вдалось, її просто поклали на полицю й не проводили жодних дій аж до травня 2014 року (насправді, вона була закрита 26 грудня 2011 року, тобто задовго до публікації статті). Також не відповідає дійсності інформація, що аферист ОСОБА_1 у вересні 2013 року підсунув на підпис попередньому міністру ОСОБА_24 нормативно-правовий акт, згідно з яким до участі в державних змаганнях з парашутного спорту допускаються лише громадяни, які вступили в громадську організацію ОСОБА_1-ОСОБА_9, купили в ОСОБА_9 «сертифікат парашутиста» й пред`явили платіжний документ про сплату шахраям безповоротної фінансової допомоги та накази, які були скасовані судовими рішеннями і згідно яких зі спортсменів збиралися гроші, виносилися на прохання аферистів ОСОБА_1 і ОСОБА_9 . Крім того, недостовірною є інформація стосовно того, що на обговорення моїх позовів до Міністерства молоді та спорту були запрошені аферисти, на якому заступник міністра ОСОБА_26 продемонстрував присутнім ОСОБА_1 в якості «смотрящего» по парашутному спорту й оголосив, що без дозволу ОСОБА_1 спортом ніхто займатися не буде. Також недостовірним є зміст коментаря до фотографії, у якому ОСОБА_1 характеризується, зокрема, як спонсор «тітушек».

Не відповідає дійсності і те, що на користь ФПСУ з неповнолітніх вихованців державного авіаційно-спортивного клубу Міністерства освіти і науки вимагали «безповоротну фінансову допомогу» за участь у національних змаганнях з класичного парашутизму серед юніорів; Генеральна прокуратура України провела перевірку і з`ясувала, що ніякого чемпіонату України з класичного парашутизму серед юніорів насправді ніколи не було, а гроші зі спортсменів збирали аферисти, які по підроблених документах зареєстрували громадську організацію з пишномовною назвою «федерація парашутного спорту України». Щоправда, жодних повноважень спортивної федерації ця контора ніколи не мала; ФПСУ є псевдо федерацією; створювалась видимість проведення змагань; спортсмени сплачували всі витрати на проведення змагань (хоча тоді є незрозумілим, навіщо спортсменом було оплачувати проживання, харчування, пальне для літака, «добові» тощо, якщо змагання не проводилися); відносно керівників ФПСУ була відкрита кримінальна справа по обвинуваченню в шахрайстві.

ОСОБА_29 ».

Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 та ділову репутацію ВГО «ФПСУ» інформацію, викладену і розповсюджену ОСОБА_3 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка ІНФОРМАЦІЯ_13 була розміщена на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_12/ щодо того, що:

« ОСОБА_1 , який являється керівником ВГО «ФПСУ», домовлявся з начальником (начальниками) авіаспортивного клубу, що до нього приїдуть парашутисти «пострибати за гроші», є шахраєм та намагався робити повну імітацію національних змагань і видавав куплені в «Спорттоварах» медалі й дипломи; є аферистом та діяв в координації зі співробітниками департаменту неолімпійських видів спорту й ділився з ними заробітками; проти нього, як керівника ФПСУ, була порушена кримінальна справа по обвинуваченню в шахрайстві, а Генеральною прокуратурою України було внесено припис повернути спортсменам всі зібрані з них гроші; ФПСУ діє при Міністерстві (мається на увазі Мінмолодьспорт України) та зареєстрована по підроблених документах; виготовляла від імені Міністерства положення про змагання та направляла в спортивні організації запрошення для участі в неіснуючих змаганнях, при цьому умовою допуску спортсменів була сплата великих грошових сум на користь ФПСУ по 2 тисячі грн з кожного учасника і по 5 тисяч грн з кожної команди, а також придбання ФПСУ «сертифікатів парашутиста»; співробітники ФПСУ є аферистами, які самотужки виготовляли на звичайному принтері і продавали від імені держави як документ, що, начебто, надає право виконувати парашутні стрибки в Україні; аферисти (маються на увазі співробітники ФПСУ) діяли в координації зі співробітниками департаменту неолімпійських видів спорту, з якими, очевидно, ділились заробітками; для створення видимості законності дій шахраїв (маються на увазі співробітники ФПСУ) в Міністерстві щороку змінювалась нумерація псевдо-чемпіонатів і Кубків України з парашутного спорту, що включались в Єдиний календарний план, хоча вони й не проводились; проти ОСОБА_1 , як керівника ФПСУ, була порушена кримінальна справа по обвинуваченню в шахрайстві, а Генеральною прокуратурою України було внесено припис повернути спортсменам всі зібрані з них гроші; після призначення Міністром ОСОБА_24 всі побори зі спортсменів були відновлені (мається на увазі з боку ФПСУ)».

Зобов`язано ОСОБА_3 спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 та ВГО «ФПСУ» шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 з моменту набуття чинності судового рішення у справі повідомлення під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» наступного змісту:

«ІНФОРМАЦІЯ_13 на веб-сайті сайті ІНФОРМАЦІЯ_12/ була розміщена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_6», в якій мною була викладена недостовірна інформація щодо ОСОБА_1 та Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України».

Зокрема, недостовірною є інформація стосовно того, що ОСОБА_1 , який являється керівником Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України», домовлявся з начальником (начальниками) авіаспортивного клубу, що до нього приїдуть парашутисти «пострибати за гроші», є шахраєм та намагався робити повну імітацію національних змагань і видавав куплені в «Спорттоварах» медалі й дипломи; є аферистом та діяв в координації зі співробітниками Департаменту неолімпійських видів спорту й ділився з ними заробітками; проти нього, як керівника ФПСУ, була порушена кримінальна справа по обвинуваченню в шахрайстві, а Генеральною прокуратурою України було внесено припис повернути спортсменам всі зібрані з них гроші.

Також недостовірною є інформація стосовно того, що Всеукраїнська громадська організація «Федерація парашутного спорту України» діє при Міністерстві (мається на увазі Мінмолодьспорт України) та зареєстрована по підроблених документах. Також не відповідає дійсності інформація, що Всеукраїнська громадська організація «Федерація парашутного спорту України» виготовляла від імені Міністерства (мається на увазі Мінмолодьспорт України) положення про змагання та направляла в спортивні організації запрошення для участі в неіснуючих змаганнях, при цьому умовою допуску спортсменів була сплата великих грошових сум на користь ФПСУ по 2 тисячі грн з кожного учасника й по 5 тисяч грн з кожної команди, а також придбання у Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України» сертифікатів парашутиста. Недостовірними є і відомості про те, що співробітники Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України» є аферистами, які самотужки виготовляли на звичайному принтері сертифікат парашутиста й продавали від імені держави як документ, що, начебто, надає право виконувати парашутні стрибки в Україні та діяли в координації зі співробітниками департаменту неолімпійських видів спорту, з якими, очевидно, ділились заробітками.

Також не відповідає дійсності те, що для створення видимості законності дій шахраїв (маються на увазі співробітники ФПСУ) в Міністерстві (мається на увазі Мінмолодьспорт України) щороку змінювалась нумерація псевдо-чемпіонатів і Кубків України з парашутного спорту, що включались в Єдиний календарний план, хоча вони й не проводились. Недостовірною являється інформація стосовно того, що проти керівників Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України» була порушена кримінальна справа по обвинуваченню в шахрайстві, а Генеральною прокуратурою України було внесено припис повернути спортсменам всі зібрані з них гроші та про те, що після призначення міністром ОСОБА_24 всі побори зі спортсменів були відновлені (мається на увазі з боку Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України»).

ОСОБА_29 ».

Зобов`язано ОСОБА_2 протягом одного місяця з моменту набуття чинності судового рішення у справі вилучити з веб-порталу ІНФОРМАЦІЯ_2 статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», розміщену за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_11/ і датовану ІНФОРМАЦІЯ_15 та статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», розміщену за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_6/ і датовану ІНФОРМАЦІЯ_13.

Зобов`язано ТОВ «Інтернет Інвест» протягом одного місяця з моменту набуття чинності судового рішення у справі вилучити з веб-порталу www.ІНФОРМАЦІЯ_3 статтю, датовану ІНФОРМАЦІЯ_15 і розміщену за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Зобов`язано ТОВ «Інтернет Інвест» протягом одного місяця з моменту набуття чинності судового рішення у справі вилучити з веб-порталу www.ІНФОРМАЦІЯ_2 лінк, датований ІНФОРМАЦІЯ_15 й розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та розмістити на веб-сайті www.ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом одного місяця з моменту набуття чинності судового рішення у справі повідомлення під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» наступного змісту:

«ІНФОРМАЦІЯ_15 на нашому сайті був розміщений лінк (посилання) на сайт ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Повідомляємо, що деяка інформація, яка стосується ОСОБА_1 та Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України» та розміщена по вказаному лінку, є недостовірною, у зв`язку з чим на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 було викладено її спростування. Для ознайомлення з ним, пропонуємо Вам перейти на ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Інтернет Інвест» солідарно на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн моральної шкоди, заподіяної внаслідок поширення недостовірної інформації, яка порочить його честь, гідність і ділову репутацію, у задоволенні решти суми відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Інтернет Інвест» солідарно на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок поширення недостовірної інформації, яка порочить його честь, гідність і ділову репутацію, в задоволенні решти суми відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Інтернет Інвест» у рівних частках з кожного на користь ОСОБА_1 2 462,65 грн судового збору.

Задовольняючи позов у частині спростування інформації, суд першої інстанції виходив з того, що публікації у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_6» є такими, що за своїм змістом та способом викладення (використання у тексті для характеристики особистості та діяльності підекспертного тільки тих термінів, які за свої значенням формують у читача антипатію та негативні уявлення до тієї особи, яку вони характеризують, відсутність інших, альтернативних, характеристик, оцінок дій, тощо) формують категорично негативну громадську думку щодо ОСОБА_1 і можуть підривати його авторитет та ділову репутацію та принижувати честь та гідність.

Частково задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності моральних страждань та психологічних переживань ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ТОВ «Інтернет Інвест» задоволено.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ВГО «ФПСУ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Інтернет Інвест» про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ВГО «ФПСУ» на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 3 690,00 грн.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Інтернет Інвест» про захист, честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди закрито (у зв`язку із смертю позивача ОСОБА_1 ).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ВГО «ФПСУ», суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент опублікування спірної інформації ОСОБА_1 був публічною особою, депутатом Харківської обласної ради, а тому відповідно межа допустимої критики та обсяги поширення інформації щодо нього є значно ширшими, ніж щодо непублічної особи, оскільки його дії становлять підвищений суспільний інтерес.

ОСОБА_3 на момент опублікування спірної інформації працював журналістом.

Матеріали цієї справи містять низку судових рішень, листів ВГО «ФПСУ», прокуратури міста Києва, депутатських звернень, у яких міститься певна інформація щодо особи та діяльності ОСОБА_1 та ВГО «ФПСУ», зокрема, щодо відкриття та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , щодо сплати колективних та індивідуальних річних внесків членами ВГО «ФПСУ», відсутність у ВГО «ФПСУ» повноважень спортивної федерації, реєстрація ВГО «ФПСУ» за підробленими документами, щодо привласнення посадовими особами ВГО «ФПСУ» грошових коштів членів федерації під час проведення турніру з парашутного спорту.

ОСОБА_3 , будучи журналістом та проаналізувавши інформацію, яка міститься у вищевказаних документа, висловив свою думку щодо неї у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_6» за власним суб`єктивним переконанням. Тобто інформація, викладена у зазначених статтях, не є особистим твердженням ОСОБА_3 , а є оцінкою інформації, отриманої із судових рішень, листів, звернень та його власними висновками щодо неї. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені.

Отже, поширення таких висновків ОСОБА_3 повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації, отриманої з різних джерел.

Вжиті у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_6» ОСОБА_3 висловлювання щодо позивачів відображають лише власну оцінку реальних подій, висловлену у формі оціночних суджень, суб`єктивної думки, критичних зауважень, припущень, а тому не є недостовірною інформацією, а відтак не підлягають скасуванню.

Застосування у зазначених статтях слів «шахрай», «мародери», «аферист» не можна розцінювати як звинувачення чи образу ОСОБА_1 , оскільки такі слова можуть носити склад провокаційного забарвлення.

Суд апеляційної інстанції вважав, що інформація, зазначена у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_6» не виходить за рамки суспільної моралі, висловлена у формі, що не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей та не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації, а відтак підстави для її скасування відсутні.

Закриваючи провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання ОСОБА_3 та вказав, що предметом цього позову є захист, честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди. Встановивши, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Інтернет Інвест» про захист, честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю позивача, з врахуванням того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року представник ВГО «ФПСУ» - адвокат Володько С. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити в цій частині в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

07 жовтня 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

03 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Дарницького районного суду міста Києва.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

09 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 918/121/20.

Заявник вказує, що конкретно висловлена особою інформація (сказана, написана, надрукована у засобах масової інформації) повинна бути предметом дослідження та правового аналізу у справах про захист честі, гідності і ділової репутації. Саме сказані відповідачем висловлювання, тобто дослівне твердження, досліджуються на предмет оціночності суджень із урахуванням вживаних особою слів та виразів із використанням мовно-стилістичних засобів. Однак суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові не виклав аналіз розміщеної ОСОБА_3 у спірних статтях інформації на предмет оціночності суджень із урахуванням вживаних особою слів та виразів із використанням мовно-стилістичних засобів та взагалі не було здійснено чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями.

Крім того, апеляційний суд проігнорував висновок експертного лінгвістичного дослідження від 29 липня 2015 року № 8268, яким чітко встановлено, що спірна інформація, викладена у статтях ОСОБА_3 , є за своїм характером фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями.

Заявник вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що на момент опублікування спірної інформації відповідач працював журналістом. Таким чином, насправді готуючи спірні статті, ОСОБА_3 діяв не як журналіст, а як фізична особа. Вважає, що суд апеляційної інстанції невірно встановив правовідносини, які виникли між сторонами та абсолютно безпідставно застосував до них практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої свобода журналістів включає право на можливу долю перебільшення і навіть провокації.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку висновку експертного лінгвістичного дослідження від 29 липня 2015 року № 8268, яким встановлено, що висловлювання, які наявні у відповідних фрагментах текстів спірних інтернет-публікацій, мають стверджувальний характер і містять основні думки та тези, в яких автор стверджує, що події відбувались або відбуваються, вказує на існування певних фактів, констатує їх, викладаючи тексти повідомлень у вигляді розповідей про певні обставини чи події, свідком або учасником яких він був, або є на період їх складання, а також робить висновки з певних фактів.

Заявник вважає висновки суду апеляційної інстанції про те, що застосування у зазначених статтях слів «шахрай», «мародери», «аферист» не можна розцінювати як звинувачення чи образу ОСОБА_1 , оскільки такі слова можуть носити склад провокаційного забарвлення таким, що ґрунтуються на припущеннях, і ображають не тільки особисто ОСОБА_1 , а й ВГО «ФПСУ», оскільки ОСОБА_3 у спірних статтях за допомогою цих термінів характеризує діяльність ОСОБА_1 саме як президента ВГО «ФПСУ».

У фрагментах текстів спірних статей міститься лексика, яка порушує норми масової комунікації (до якої належать і засоби масової комунікації), виходить за межі загальноприйнятих еталонів мовної поведінки людей і є образливою стосовно позивачів. Тобто, наведене підтверджує, що спірні статті містять інформацію про ВГО «ФПСУ», яка порушує ділову репутацію останньої, з врахуванням чого висновки суду про зворотне є абсолютно безпідставними та необґрунтованими.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказував, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, постанова Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Звертає увагу суду на те, що спірні статті підготовлені на підставі численних судових рішень, ухвалених Окружним адміністративним судом міста Києва за позовами до центральних органів виконавчої влади у сфері фізичної культури, поданих у зв`язку з порушеннями законності під час проведення державних заходів з парашутного спорту.

Із судових рішень, на підставі яких підготовлені публікації, встановлено, що ніяких повноважень спортивної федерації від центральних органів виконавчої влади у сфері фізичної культури ВГО «ФПСУ» не мала. Договір про делегування центральним органом виконавчої влади укладений з іншою громадською організацією - «Товариство сприяння обороні Україні».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_15 на веб-сайтах:

ІНФОРМАЦІЯ_11/ та ІНФОРМАЦІЯ_14 розповсюджена інформація, викладена у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5» про те, що: « ОСОБА_1 фінансував «тітушок» під час подій на Майдані, є шахраєм, «типу президентом псевдо «федерації», спортсмени-парашутисти платили ОСОБА_1 «безповоротну фінансову допомогу» за участь у чемпіонаті України (в тому числі, по 2 тисячі грн з кожного учасника та по 5 тисяч грн з кожної команди), налагодив торгівлю неіснуючими в країні «сертифікатами парашутиста» (зокрема, неповнолітнім), прокуратура м. Києва відкрила відносно керівників «федерації» - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 кримінальні справи по обвинуваченню в шахрайстві (кримінальна справа була відкрита не відносно певних осіб, а по факту, а ОСОБА_1 жодне обвинувачення по ній не висувалося), з воцарінням ОСОБА_18 побори зі спортсменів відновились з новою силою, а розслідування кримінальної справи різко пригальмувалось у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 переметнувся в штаб харківського губернатора ОСОБА_21 , а останній підключив всі можливості, щоб вберегти ОСОБА_1 та ОСОБА_9 від знайомства з меню Лук`янівського СІЗО; щоправда, кримінальну справу закрити не вдалось, її просто поклали на полицю й не проводили жодних дій аж до травня 2014 року (насправді, вона була закрита 26 грудня 2011 року, тобто задовго до публікації статті); аферист ОСОБА_1 у вересні 2013 року підсунув на підпис попередньому міністру ОСОБА_24 нормативно-правовий акт, згідно з яким до участі в державних змаганнях з парашутного спорту допускаються лише громадяни, які вступили в громадську організацію ОСОБА_1-ОСОБА_9, купили в ОСОБА_9 «сертифікат парашутиста» і пред`явили платіжний документ про сплату шахраям безповоротної фінансової допомоги; накази, які були скасовані судовими рішеннями і згідно яких зі спортсменів збиралися гроші, виносилися на прохання аферистів ОСОБА_1 і ОСОБА_9 ; на обговорення позовів автора статті до міністерства були запрошені аферисти, на якому заступник міністра ОСОБА_26 продемонстрував присутнім ОСОБА_1 в якості «смотрящего» по парашутному спорту й оголосив, що без дозволу ОСОБА_1 спортом ніхто займатися не буде; коментар до фотографії, у якому зазначено, що ОСОБА_1 характеризується як, зокрема, спонсор «тітушек»; на користь ФПСУ з неповнолітніх вихованців державного авіаційно-спортивного клубу Міністерства освіти і науки вимагали «безповоротну фінансову допомогу» за учать у національних змагання з класичного парашутизму серед юніорів; Генеральна прокуратура України провела перевірку й з`ясувала, що ніякого чемпіонату України з класичного парашутизму серед юніорів насправді ніколи не було, а гроші зі спортсменів збирали аферисти, які по підроблених документах зареєстрували громадську організацію з пишномовною назвою «федерація парашутного спорту України». Щоправда, жодних повноважень спортивної федерації ця контора ніколи не мала; ФПСУ є псевдо федерацією; створювалась видимість проведення змагань; спортсмени сплачували всі витрати на проведення змагань (хоча тоді є незрозумілим, навіщо спортсменом було оплачувати проживання, харчування, пальне для літака, «добові» тощо, якщо змагання не проводилися); відносно керівників ФПСУ була відкрита кримінальна справа по обвинуваченню в шахрайстві». Автором цієї статті є відповідач ОСОБА_3 .

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_13 була розповсюджена інформація у статті «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка була розміщена на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_12/ про те, що: « ОСОБА_1 , який являється керівником Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України», домовлявся з начальником (начальниками) авіаспортивного клубу, що до нього приїдуть парашутисти «пострибати за гроші», є шахраєм та намагався робити повну імітацію національних змагань і видавав куплені в «Спорттоварах» медалі й дипломи; є аферистом та діяв в координації зі співробітниками департаменту неолімпійських видів спорту й ділився з ними заробітками; проти нього, як керівника ФПСУ, була порушена кримінальна справа по обвинуваченню в шахрайстві, а Генеральною прокураторою України було внесено припис повернути спортсменам всі зібрані з них гроші; ФПСУ діє при Міністерстві (мається на увазі Мінмолодьспорт України) та зареєстрована по підроблених документах; виготовляла від імені Міністерства положення про змагання та направляла в спортивні організації запрошення для участі в неіснуючих змаганнях, при цьому умовою допуску спортсменів була сплата великих грошових сум на користь ФПСУ по 2 тисячі грн з кожного учасника і по 5 тисяч грн з кожної команди, а також придбання ФПСУ «сертифікатів парашутиста»; співробітники ФПСУ є аферистами, які самотужки виготовляли на звичайному принтері і продавали від імені держави як документ, що, начебто, надає право виконувати парашутні стрибки в Україні; аферисти (маються на увазі співробітники ФПСУ) діяли в координації зі співробітниками департаменту неолімпійських видів спорту, з якими, очевидно, ділились заробітками; для створення видимості законності дій шахраїв (маються на увазі співробітники ФПСУ) в Міністерстві щороку змінювалась нумерація псевдо-чемпіонатів і Кубків України з парашутного спорту, що включались в Єдиний календарний план, хоча вони й не проводились; проти ОСОБА_1 , як керівника ФПСУ, була порушена кримінальна справа по обвинуваченню в шахрайстві, а Генеральною прокуратурою України було внесено припис повернути спортсменам всі зібрані з них гроші; після призначення Міністром ОСОБА_24 всі побори зі спортсменів були відновлені (мається на увазі з боку ФПСУ)».

Автором цієї статті є ОСОБА_3 .

Із листа Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України» від 02 січня 2009 року № 01/09 встановлено, що рішенням Ради Федерації парашутного спорту України від 19 грудня 2008 року затверджені розміри членських внесків на 2009 рік. Разом із колективними внесками сплачуються індивідуальні річні внески від кожного члена ВГО «ФПСУ».

Із депутатського запиту від 05 листопада 2009 року № 145-1/98, адресованого до Прем`єр міністра України ОСОБА_10., встановлено, що народний депутат України ОСОБА_30 вимагала, зокрема, зобов`язати Мінюст України вжити негайних заходів для скасування державної реєстрації ВГО «ФПСУ», яка була зареєстрована за підробленими документами, у своїй діяльності порушує власний Статут, систематично нехтує настанови Закону України «Про об`єднання громадян» і не має місцевих осередків у половині областей України.

У письмовому протесті від 27 лютого 2010 року за № 07/1-81 вих-10 прокуратура міста Києва зазначила, що перевіркою встановлено, що всупереч вимог пункту 49 Положення та пункту 1.2. Наказу ВГО «ФПСУ», за відсутності делегованих повноважень та без погодження з центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту, розроблено та рішенням Ради від 21 серпня 2009 року затверджено Положення про 59-й чемпіонат України та 2-й чемпіонат України серед юніорів з класичного парашутизму. Вказане положення про змагання не затверджено Міністерством України у справах сім`ї, молоді та спорту. Крім того, на момент прийняття рішення ВГО «ФПСУ» відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про об`єднання громадян» не мала статусу всеукраїнського об`єднання громадян.

Із листа Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України» від 23 грудня 2010 року № 10/12/06 встановлено, що у 2010 році ОСОБА_31 не підтверджував свою приналежність до членів ФПСУ, членських внесків не сплачував, а відтак, згідно з пунктом 4.13. Статуту ВСО «ФПСУ» вважається таким, що зупинив своє членство у ФПСУ.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року визнано протиправною бездіяльність Міністерства сім`ї молоді та спорту України щодо затвердження положень про третій чемпіонат України з парашутного спорту (групова акробатика); визнано протиправною бездіяльність Міністерства сім`ї молоді та спорту України щодо прийняття наказу про затвердження положення про четвертий чемпіонат України групової парашутної акробатики та дії щодо затвердження Положення про четвертий чемпіонат України з групової парашутної акробатики; зобов`язано Державну службу молоді та спорту України впорядкувати нумерацію чемпіонатів України з парашутного спорту (групова акробатика), з урахуванням того, що четвертий чемпіонат України з групової парашутної акробатики не мав офіційного статусу.

Постановою слідчого СВ Шевченківського районного управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України у м. Києві від 26 грудня 2011 року, кримінальну справу № 50-5753 щодо вчинення посадовими особами ВГО «ФПСУ» шахрайства, а саме заволодіння коштами спортсменів шляхом обману та зловживання довірою, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, закрито за відсутності складу злочину, на підставі пункту другого статті 6 КПК України.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2012 року постанову слідчого СВ Шевченківського районного управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України у м. Києві від 26 грудня 2011 року про закриття кримінальної справи № 50-5753 щодо вчинення посадовими особами ВГО «ФПСУ» шахрайства, а саме заволодіння коштами спортсменів шляхом обману та зловживання довірою, передбаченого частиною першою статті 190 КК України за відсутності складу злочину, на підставі пункту 2 статті 6 КПК України, скасовано та направлено справу прокурору Шевченківського району м. Києва для відновлення слідства.

Із листа ТОВ «Інтернет Інвест» від 05 грудня 2014 року № 461 вбачається, що останнє надає послуги лише з реєстрації доменних імен: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2, але не розміщує вищевказані сайти на своїх технічних майданчиках. У зв`язку з чим, інформація стосовно власників веб-сайтів товариству не відома. Разом з тим, інформація щодо реєстрантів доменних імен: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 не може бути розкрита третім особам відповідно до чинного Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про телекомунікації» та може поширюватися лише за наявності письмової згоди реєстранта або може бути надана суду на відповідний запит.

Згідно з довідкою серії ЦАП № 308340, виданої 13 лютого 2015 року Міністерством внутрішніх справ України, ОСОБА_1 станом на 13 лютого 2015 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Із висновку експерта Науково-дослідницького центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності № 026/15, складеного 18 лютого 2015 року на замовлення адвоката Шупика О. А., за результатами проведеного комплексного експертного дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів і телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів, встановлено, що ресурси/посилання: ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_32 знаходяться у вільному доступі для перегляду та копіювання користувачами мережі Інтернет. Ресурс/посилання ІНФОРМАЦІЯ_2, при зверненні до нього, видає інформаційне повідомлення про неможливість відображення ресурсу за відповідним посиланням.

У додатку № 1 до цього експертного висновку наводиться вміст указаних вище ресурсів (посилань), з тексту яких вбачається, що їх автором є ОСОБА_3 .

Встановлено, що на день складання висновку експерта № 026/15, зі статтею «ІНФОРМАЦІЯ_5», розміщеною за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11/ ознайомилося 2060 користувачів мережі Інтернет (соціальна мережа Фейсбук); зі статтею «ІНФОРМАЦІЯ_6», розміщеною за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6/ ознайомились 383 особи.

Крім того, користувачі інтернет ресурсу залишали велику кількість коментарів до цих статей, у тому числі негативних, по відношенню до описаних осіб.

Із висновку Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України щодо наукового тлумачення деяких юридичних термінів, складеного на замовлення адвоката Шупик О. А. 13 березня 2015 року, встановлено, що терміни «аферист» та «шахрай» позначають людину, що вчинила шахрайство або завдання майнової шкоди шляхом обману чи зловживання довірою, шахрайство з фінансовими ресурсами, шахрайське заволодіння іншими предметами, чи інший злочин, який вчиняється шляхом обману чи зловживання довірою, і його вина була доведена в установленому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набув чинності. У свою чергу термін «мародер» може бути використаний для позначення особи, що займається мародерством, тобто викраденням на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених, протизаконним відібранням майна під приводом воєнної необхідності чи розбоєм, що вчинені щодо населення в районі воєнних дій і його вина була доведена в установленому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набув чинності. Що стосується терміну «смотрящий», то він означає керівного представника кримінального світу (кримінальний авторитет), який контролює певну територію, об`єкт, сферу, та знаходиться у підпорядкуванні найвищих представників кримінального світу -«злодіїв в законі» - або безпосередньо, або через інших кримінальних авторитетів - «положенців».

«Тітушек» науковий співробітник Інституту визначає, як збірну назву найманців, інколи люмпенізованих кримінальних елементів, молодиків, у тому числі спортсменів, які використовуються владою для застосування фізичної сили і участі в масових сутичках; зокрема, для перешкоджання діяльності опозиційних активістів та для дій проти вуличних протестів: провокацій, залякування, побиття та розгону демонстрацій, впливу на процес голосування на виборах тощо.

Висновком відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання» № 4-пц від 20 липня 2015 року, складеного за результатами проведеного психологічного дослідження на замовлення представника ОСОБА_1 - адвоката Володька С. С., встановлено наявність моральних страждань ОСОБА_1 та їх розмір.

Прокуратура міста Києва листом від 09 серпня 2017 року № 04/2/3-154/17 повідомила, що СВ Святошинського Управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100100005419 від 29 травня 2014 року за фактом привласнення посадовими особами ВГО «ФПСУ» грошових коштів членів федерації під час проведення турніру з парашутного спорту, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. За результатами досудового розслідування слідчим 07 квітня 2017 року кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України. Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що рішення про його закриття прийнято передчасно, у зв`язку з чим, 08 серпня 2017 року Київською місцевою прокуратурою № 8 постанову про закриття кримінального провадження скасовано.

Допитані у судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_33 та ОСОБА_34 не підтвердили факти, викладені у статті ОСОБА_3 , а допитані свідки ОСОБА_35 та ОСОБА_36 пояснили, що займаються парашутним спортом у вказаній федерації багато років, ні ОСОБА_1 , ні керівники федерації парашутного спорту грошовими поборами не займались, дійсно, існують членські внески, які вони вносять добровільно, ніхто їх не примушував купувати сертифікати парашутистів і вони особисто не раз приймали участь у змаганням різного рангу.

Встановлено, що на момент опублікування спірної інформації ОСОБА_1 був публічною особою - депутатом Харківської обласної ради.

ОСОБА_3 на момент опублікування спірної інформації працював журналістом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 помер.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з частиною першою статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Тобто, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).

Відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_37 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей), проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії» від 21 березня 2002 року, «Яновський проти Польщі» від 21 січня 1999 року та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

У пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «CASE OF CASTELLS v. SPAIN» від 23 квітня 1992 року Суд зазначив, що преса відіграє непересічну роль у правовій державі. Хоча вона не може переступати певні межі, встановлені зокрема й заради захисту репутації інших осіб, та зобов`язана, втім, передавати - у спосіб, що не суперечить її обов`язкам - інформацію й ідеї щодо політичних проблем та інших тем, що становлять суспільний інтерес.

Також у рішенні ЄСПЛ у справі «DE HAAS AND GIJSELS v. BELGIUM» стаття 10 Конвенції захищає не лише висловлені відомості і судження, але й форму, в якій це робиться. У той же час свобода журналістів включає право на можливу долю перебільшення і навіть провокації.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» зазначено наступне: «... на пресу не лише покладено обов`язок поширювати таку інформацію та ідеї: суспільство також має право отримувати їх. Якби було інакше, преса була б неспроможна відігравати свою важливу роль «вартового суспільства...», «журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть провокаційних...», «....у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яка охороняється статтею 10 Конвенції...»

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції належним чином дослідив та оцінив надані сторонами докази, дійшов правильного висновку про те, що викладена у статтях інформація є власними висновками ОСОБА_3 як журналіста та є його оціночними судженнями, які ґрунтуються на його особистому трактуванні інформації, отриманої із судових рішень, листів ВГО «ФПСУ», прокуратури міста Києва, депутатських звернень.

Отже, така оцінка є вираженням суб`єктивної думки відповідача, фактично аналізом отриманої інформації про діяльність ОСОБА_1 та ВГО «ФПСУ» із офіційних джерел (судових рішень, листів тощо), тобто є не твердженням про факт, висловленим особисто ОСОБА_3 , а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору.

Поширення таких висновків відповідачем повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації отриманої з різних джерел.

Таким чином, доводи касаційної скарги про наявність підстав для визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь та гідність ВГО «ФПСУ», є необґрунтованими, та недоведеними позивачем.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами у спорі та безпідставно застосував практику Європейського суду з прав людини у контексті, який стосується діяльності журналіста, колегія суддів до уваги не бере, оскільки відсутність у матеріалах справи доказів членства відповідача у спілках журналістів України не спростовує тих висновків, що статті ОСОБА_3 містять суспільно значиму інформацію, що становить суспільний інтерес, розміщені на інтернет ресурсі та адресовані широкому колу осіб.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що застосування у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_6» слів «шахрай», «мародери», «аферист» не можна розцінювати як звинувачення чи образу ОСОБА_1 , оскільки свобода журналістів включає право на можливу долю провокації (рішенні ЄСПЛ у справі «DE HAAS AND GIJSELS v. BELGIUM»).

Посилання ВГО «ФПСУ» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 918/121/20, не спростовують висновків суду про те, що зазначене у статтях є оцінкою отриманої інформації та власними висновками ОСОБА_3 щодо цієї інформації.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку такому доказу як висновку експертного лінгвістичного дослідження, колегія суддів до уваги не бере, оскільки ці доводи зводяться до переоцінки доказів у справі, які у силу вимог статті 400 ЦПК України суду касаційної інстанції недоступні.

Інших доводів щодо суті позовних вимог касаційна скарга не містить.

Таким чином, суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Висновки за результатами розгляду

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції у частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 не оскаржується, тому у силу вимог статті 400 ЦПК У касаційному порядку не переглядається.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Всеукраїнської громадської організації «Федерація парашутного спорту України» - адвоката Володька Сергія Степановича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк