Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 753/4575/21

провадження № 61-5682св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду

міста Києва від 21 лютого 2022 року у складі судді Колесника О. М. тапостанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2022 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Гуля В. В., Верланова С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної

у місті Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю.

Позовну заяву мотивовано тим, що 08 червня 2013 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 .

Спільне подружнє життя у них не склалося, тривалий час вони проживають окремо, не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет.

Зазначала, що збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав з нею, де йому створені всі необхідні умови. Вона забезпечує належний та усесторонній розвиток та виховання дитини. Протягом всього часу після народження дитини відповідач шантажував її своїм звільненням з роботи

і в червні 2017 року все ж таки звільнився. Протягом двох років він не був працевлаштований і не займався фінансовим забезпеченням родини. Також ОСОБА_2 застосовував до неї домашнє насильство, погрожував її життю та здоров`ю.

Ураховуючи зазначене та збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:

- розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований

у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у місті Києві 08 червня 2013 року, актовий запис № 1068;

- визначити місце проживання ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею.

У квітні 2021 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до

ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної

у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що після народження дитини вони з ОСОБА_1 проживали в невеликій за розмірами однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві спільної сумісної власності. Він неодноразово звертався до ОСОБА_1 з проханням продати цю квартиру і придбати більшу, але ОСОБА_1 вважали це марнотратством.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 ніде не працювала, однак вкладала зароблені ним грошові кошти у невиправдане інвестиційне будівництво.

В подальшому поведінка ОСОБА_1 стала неврівноваженою та знервованою.

Зазначав, що до 16 березня 2021 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у квартирі

АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , яка перешкоджала йому зустрічатися

з дитиною, з приводу чого він звертався до поліції.

16 березня 2021 року у відділі ювенальної превенції Дарницького районного управління ГУ НП у м. Києві розглянули його скаргу з викликом сторін

і дитини, для ОСОБА_1 працівники поліції викликали психіатричну допомогу, а сина передали йому як батьку дитини. З цього часу малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з ним, бабою

і дідом в квартирі АДРЕСА_2 .

Зазначав, що він має дві вищі освіти, знає дві іноземні мови, працює

у німецькій компанії, отримуючи 38 000,00 грн на місяць. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бажає проживати саме з ним і його батьками, які дбають про його здоров`я і розвиток.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.

Протокольною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва

від 23 жовтня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини

з батьком прийнято до спільного розгляду з первісним позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2021 року залучено Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до участі у справі як третю особу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба

у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитиниз батьком.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у місті Києві 08 червня 2013 року, актовий запис № 1068.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року - без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спільне життя у сторін не склалось, тривалий час вони проживають окремо, не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет для кожного, стосунки між сторонами стали напружені, у сторін виявились різні погляди на життя, на сімейні відносини, сторони категорично наполягали на розірванні шлюбу. За таких обставин, укладений шлюб підлягає розірванню, при цьому позивачці залишено прізвище « ОСОБА_1 ».

Виходячи включно із рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання та виховання свого малолітнього сина, закріплених у нормах національного законодавства, та в інтересах самої дитини, суд дійшов висновку, що оскільки батько дитини - ОСОБА_2 має на праві спільної часткової власності трикімнатну квартиру

АДРЕСА_2 , в якій проживають спільно ОСОБА_7 з сином та його батьки, які не заперечують щодо такого проживання, ОСОБА_7 має набагато більший щомісячний дохід ніж ОСОБА_1 , дитина має всі належні умови для проживання, навчання та виховання (окреме спальне місце, меблевий куточок для зберігання сезонних речей, стіл для навчання, спортивний куточок) саме у відповідача. Батько повністю займається навчанням, лікуванням дитини, створює йому умови всебічного розвитку (дитина відвідує спортивну секцію), батько має достатній фінансовий стан та час для розвитку дитини, тому, беручи до уваги бажання самої дитини проживати з батьком, необхідно визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 , що буде повністю відповідати правам та інтересам дитини, яка має повне право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного

і соціального розвитку. При цьому майновий, фінансовий та житловий стан позивача ОСОБА_1 , а також її ставлення до дитини та дитини до неї, яка також ставила питання про встановлення місця проживання дитини

з матір`ю, не надає право визначити місце проживання дитини саме з нею. Таким чином, суд вважав за необхідне зустрічний позов задовольнити,

а первісний позов у частині визначення місця проживання дитини з матір`ю залишити без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року - без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши, що батько дитини піклується про здоров`я дитини, приділяє всебічну увагу фізичному, духовному та культурному розвитку свого сина, відповідно до висновку Служби у справах дітей Дарницької районної

у місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2022 року № 101-1162/02, з метою забезпечення прав та інтересів дитини, вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

При цьому ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на спростування вказаного висновку, що ставили б під сумнів його обґрунтованість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати частково та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3

з матір`ю ОСОБА_1 та позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , як батька малолітньої дитини ОСОБА_3 , або передати справу, зокрема за встановленою підсудністю, або для продовження розгляду, на новий розгляд в частині позовних вимог ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наданим нею доказам щодо наявності у неї кваліфікації, платоспроможності, наявності житла, перешкоджання ОСОБА_2

у здійсненні нею батьківських обов`язків, жорстокого поводження

ОСОБА_2 із їхнім сином, вчинення відповідачем домашнього насильства. Зазначає, що вона є фізичною особою-підприємцем та займається власною справою багато років, має більшу стабільність ніж ОСОБА_2 , має більш комфортне середовище для місця проживання дитини.

Вважає, що ОСОБА_2 негативно впливає на їхнього сина. З моменту народження дитини і до ІНФОРМАЦІЯ_3 малолітній ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав із нею, вона сама організовувала виховання і розвиток сина, забезпечувала його місцем проживання та належним рівнем життя.

Зазначає, що вона не отримувала від відповідача таких доказів як: акти обстеження умов проживання, складені Службою у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 19 березня

2021 року та від 02 квітня 2021 року, акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, тому вони не могли бути взяті ані до уваги, ані за основу Дарницьким районним судом міста Києва під час розгляду справи.

Вказує, що постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2022 року не підписано жодним із суддів, а саме у тексті вказаної постанови відсутній підпис ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , тому вказана постанова підлягає обов`язковому скасуванню згідно з пунктом 3 частини першої статті 411 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 , посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1068 (а.с. 8, т. 1).

У шлюбі сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, т. 1).

У ніч з 23 на 24 лютого 2021 року о 2:00 год. ночі за морозної погоди позивач на той час ОСОБА_1 поклала в дитячу коляску системний блок комп`ютера і пішла пішки (близько 5 км) до квартири

АДРЕСА_2 , де проживали батьки ОСОБА_2

і тимчасово перебував їхній син ОСОБА_3 . Там без будь-яких підстав ОСОБА_1 забрала з ліжка сплячого сина і повела пішки його додому, маючи при цьому дитячу коляску, де знаходився системний блок. При цьому вона пояснила батькам, що відповідач її та їх сина хоче отруїти. Дізнавшись про вказану подію, ОСОБА_2 вийшов на зустріч

ОСОБА_1 , зустрівши її з сином біля торгового центру «Епіцентр», розташованого на вул. П. Григоренка, 43 у м. Києві. Побачивши відповідача, позивач викликала поліцію, працівники якої роз`яснили ОСОБА_1 , що між сторонами відбуваються цивільно-правові відносини, які вирішуються

в судовому порядку. Але звернувши увагу на її психічний стан, рекомендували ОСОБА_2 викликати для позивача психіатричну допомогу. В подальшому дитина з 24 лютого 2021 року до 16 березня

2021 року проживала в квартирі АДРЕСА_1 разом

з матір`ю. Зазначені обставини підтверджуються відповіддю Управління патрульної поліції у м. Києві (а.с. 9, 10, т. 2).

З 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини та проживають окремо.

ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності,

а ОСОБА_2 - в квартирі АДРЕСА_2 , що належить на праві власності йому, його батькам та ОСОБА_11

(а.с. 48-49, т. 2).

До 16 березня 2021 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з матір`ю в квартирі АДРЕСА_1 .

У лютому та березні 2021 року відповідач ОСОБА_2 намагався зустрітись з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак ОСОБА_1 перешкоджала йому в цьому, у зв`язку з чим він звертався до правоохоронних органів.

Із 16 березня 2021 року у відділі ювенальної превенції Дарницького районного управління ГУ НП у м. Києві розглянули скаргу ОСОБА_2 з викликом сторін. Вислухавши сторін, працівники поліції викликали для

ОСОБА_1 бригаду психіатричної допомоги, а сина передали відповідачу ОСОБА_2 як батьку дитини.

З 16 березня 2021 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком ОСОБА_2 , бабою і дідом в квартирі АДРЕСА_2 .

На запит служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації психолог Міського центру дитини служби у справах дітей та сім'ї Київської міської державної адміністрації провів діагностичну роботу з батьками дитини ОСОБА_3 з метою з`ясування ставлення батька, матері до виконання батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з батьків, наявності ознак насильства

з боку батьків, психоемоційного стану дитини та її особистісної характеристики, особливостей дитячо-батьківських відносин (а.с. 23, т. 3).

За результатами проведеної роботи було складено висновок від 24 травня 2021 року № 53 психологічного обстеження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким рекомендовано: не залучати дитину до обговорення питань, що стосуються дорослих, так як це викликає тривогу та надмірну відповідальність у дитини, формує негативне ставлення до одного із батьків; батькам розповісти дитині про своє розлучення, відповідно до її вікових особливостей, пояснити ОСОБА_3 статус власних взаємовідносин, допомагати дитині переживати подію розлучення; дитині необхідний певний час для відновлення довірливих відносин та позитивного контакту

з матір`ю, рекомендоване поступове налагодження спілкування матері

з сином під час їх зустрічей, зустрічі мають відбуватись в безпечній та спокійній атмосфері, із завчасно обумовленим місцем та часом, який враховуватиме інтереси та потреби дитини, в присутності особи, яка

є безпечною для дитини; батькам налагодити конструктивну комунікацію

в питаннях батьківства, зокрема, щодо організації графіка зустрічей

з дитиною, місця проживання, за необхідності скористатись послугою сімейної медіації (а.с. 138-145, т. 2).

27 травня 2021 року ОСОБА_1 змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », про що свідчить свідоцтво про зміну імені (а.с. 173, т. 2).

За змістом акта обстеження умов проживання, складеного Службою

у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 19 березня 2021 року, квартира АДРЕСА_2 , де проживає дитина з батьком ОСОБА_2 , розташована на першому поверсі десятиповерхового будинку і складається з трьох окремих кімнат: кімнати охайні, чисті, світлі, мебльовані, обладнані побутовою технікою; для виховання та розвитку дитини є окремо мебльована кімната, яка є також чистою, охайною, світлою, мається розкладний ортопедичний диван, стіл для навчання, стільці, комп`ютер, кутовий стіл для комп`ютера, шафа-купе, речі складені охайно, спортивний куточок, батько створив належні житлово-побутові умови для сина, крім того, в квартирі проживають батьки відповідача ОСОБА_13 та

ОСОБА_13 , які допомагають батьку у вихованні дитини, батько любить дитину і спроможний забезпечити основні потреби сина. Аналогічного змісту був складений акт обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 02 квітня 2021 року тією ж державною установою, а також акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, де у висновку зазначено, що перебування дитини у матері несе психологічну, а іноді і фізичну загрозу для дитини через те, що мати допускала безвідповідальні імпульсивні

і непередбачувані дії щодо дитини, а також в присутності дитини. Починаючи з 17 березня 2021 року від матері не надходило прохань щодо побачення або спілкування з дитиною (а.с. 54-64, т. 2).

31 серпня 2021 року ТОВ «Центр освіти «Оптіма» та ОСОБА_2 уклали між собою договір про надання освітніх послуг, за умовами якого ТОВ «Оптіма» бере зобов`язання надати освітні послуги дистанційного навчання

ОСОБА_3 в 1-12 класах, відповідно до державного стандарту загальнообов`язкової середньої освіти (а.с. 223-225, т. 2).

За 2021-2022 навчальний рік ОСОБА_2 сплатив 25 075,00 грн

(а.с. 226-227, т. 2).

ОСОБА_3 є учнем 1 класу і успішно засвоює навчальну програму

(а.с. 217, т. 2).

ОСОБА_2 піклується про здоров`я свого сина, що підтверджується довідками ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклінніка» (а.с. 221-222,

т. 2).

ОСОБА_2 приділяє всебічну увагу фізичному, духовному та культурному розвитку свого сина, забезпечує розваги та дозвілля, здійснює придбання необхідних речей та предметів (а.с. 228-236, т. 2; а.с. 3, т. 3).

Згідно з висновком Служби у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2022 року № 101-1162/02,

з метою забезпечення прав та інтересів дитини Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

разом з батьком ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Верховний Суд звертає увагу, що у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей

від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

При цьому під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Судом встановлено, що з 16 березня 2021 року малолітній ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком ОСОБА_2 , бабою і дідом в квартирі АДРЕСА_2 .

Відповідно до акта обстеження умов проживання, складеного Службою

у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 19 березня 2021 року, квартира АДРЕСА_2 , де проживає дитина з ОСОБА_2 , розташована на першому поверсі десятиповерхового будинку і складається з трьох окремих кімнат, - кімнати охайні, чисті, світлі, мебльовані, обладнані побутовою технікою; для виховання та розвитку дитини є окремо мебльована кімната, яка є також чистою, охайною, світлою, мається розкладний ортопедичний диван, стіл для навчання, стільці, комп`ютер, кутовий стіл для комп`ютера, шафа-купе, речі складені охайно, спортивний куточок, батько створив належні житлово-побутові умови для сина. Також в квартирі проживають батьки відповідача - ОСОБА_13 та ОСОБА_13 , які допомагають батьку

у вихованні дитини. Батько любить дитину і спроможний забезпечити основні потреби сина.

Аналогічного змісту був складений акт обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 02 квітня 2021 року.

Згідно з висновком від 24 травня 2021 року № 53 психологічного обстеження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 - активний та комунікабельний хлопчик. Швидко пішов на контакт із психологом.

Хлопчик озвучує свої бажання та потреби, демонструє самостійність та ініціативу.

В дитини високий рівень обізнаності щодо своєї особистості, своєї родини. Провідною діяльністю дитини є гра. Для свого віку, хлопчик має високий рівень знань про оточуючий світ. Розвиток пізнавальної сфери, уваги, уяви, пам`яті відповідають віковій нормі. Здатен тривалий час концентрувати увагу на виконанні завдань.

Психоемоційний стан дитини спокійний та врівноважений, але присутня надмірна настороженість. Дитина постійно реагувала на звукові стимули (гучні звуки, звуки за дверима, за вікном). Це ознаки прихованого страху, тривоги.

В результаті проведеної роботи було з`ясовано, що в дитини сформовані довірливі, близькі стосунки з батьком. Хлопчик вільно та спокійно почувається в його присутності, взаємодіє із ним, але в той же час, проявляє достатній рівень самостійності.

Близькими та важливими людьми для ОСОБА_3 є бабуся ОСОБА_16 та дідусь ОСОБА_18 У ОСОБА_3 сформована прив`язаність до близьких родичів, ідентифікує себе із родиною батька, знає інформацію про родичів. Зараз

у дитини комфортне та безпечне оточення, хлопчик відчуває турботу та піклування. Спостерігається емоційний зв`язок та довіра, наявні сприятливі умови для розвитку. У проективних методиках дитина розглядає батька, дідуся ОСОБА_18 , бабусю ОСОБА_16 як найближчих людей.

По відношенню до матері простежується емоційне дистанціювання, хоча дитина і включає матір до складу сім`ї («Сімя тварин», «Пошта», «День народження»), але кожного разу при згадці про матір, хлопчик говорить про ситуації, пов`язані із діями матері по відношенню до нього, або ставленням до батька. В ході спостереження за поведінкою та емоційними реакціями дитини, було помічено, що коли хлопчик згадує про матір, то він починає помітно хвилюватися, спостерігається тілесне напруження, дитина підвищує голос. Під час спільної зустрічі із матір`ю, хлопчик одразу почав задавати їй питання про те, навіщо вона забрала його вночі та записала батька

в телефоні як «убійца ОСОБА_3 ». На початку зустрічі хлопчик помітно дистанціювався від матері і лише згодом включився у гру із нею, почувався більш спокійно, посміхався. Але в кінці зустрічі хлопчик одразу вийшов до батька.

Залучення дитини до конфліктної ситуації між батьками, а також окремі ситуації взаємодії матері із дитиною, мають травмуючий характер для хлопчика, та є причиною внутрішньої тривоги, прихованого страху перед матір`ю та образи на неї. Це негативно впливає на розвиток особистості дитини, викликає стресову реакцію. Дитина була свідком конфліктів між батьками, розуміє про негативний характер взаємовідносин між ними.

Виявлено психологічну потребу дитини у визначеності та безпеці

(а.с. 138-145, т. 2).

Верховний Суд вважає, що безперервне проживання дитини з батьком

в оточенні інших рідних для дитини людей в цьому випадку забезпечує його розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «М. С. проти України» (рішення від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 402/428/16-ц, відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та

від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу статті 6 Декларації прав дитини, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, врахувавши інтереси малолітньої дитини, її психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини

ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 , оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суди попередніх інстанцій врахували висновок Служби у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2022 року № 101-1162/02, яким визнано за доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини з батьком ОСОБА_2 , оскільки він є обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини.

Визначення місця проживання дитини з батьком не впливатиме на взаємовідносини дитини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з однім із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та її розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.

Твердження заявника, що судами не надано належної оцінки наявним

в матеріалах справи доказам про те, що вона є фізичною особою -підприємцем та займається власною справою багато років, має більшу стабільність та більш комфортне середовище для місця проживання дитини ніж ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини

є безпідставним, оскільки порушень порядку надання та отримання доказів Верховним Судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій з урахуванням інших доказів, наявних

в матеріалах справи.

Також судами попередніх інстанцій надано оцінку поданих ОСОБА_1 копій заяв про усунення перешкод у здійсненні належного догляду, вихованні та розвитку дитини від 02 червня 2021 року, які адресовані Службі у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації. Проте зазначено, що суду першої інстанції ОСОБА_1 не надала доказів вручення таких заяв адресатами. Вказані заяви

ОСОБА_1 датовані вже після звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.

При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції

від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Доводи касаційної карги про те, що ОСОБА_2 жорстоко поводиться зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріалами справи не підтверджені.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про неврахування судом заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 13 січня

2022 року, в якій вона просила суд позбавити батьківських прав

ОСОБА_2 як батька її малолітньої дитини ОСОБА_3 з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 24 вересня 2021 року о 09:00 год. Роз`яснено сторонам, що у відповідно до частини другої

статті 279 ЦПК України процесуальні дії, передбачені статтями 39 49 51 52 53 91 93 ЦПК України можуть вчинятися учасниками справи до початку першого судового засідання у справі.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Суд першої інстанції позовну вимогу ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 як батька її малолітньої дитини ОСОБА_3 не досліджував, висновків не робив, ухвали про об`єднання позовних вимог не постановляв.

Згідно з частиною шостою статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Жодних перешкод для пред`явлення ОСОБА_1 нового позову не існує.

Посилання у касаційній скарзі на те, що постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2022 року не підписано жодним із суддів, у зв`язку з чим вказана постанова підлягає обов`язковому скасуванню згідно з пунктом 3 частини першої статті 411 ЦПК України, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи (а.с. 103-108, т. 9).

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги щодо неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду України

та Верховного Суду, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини, доказування вимог

і застосовані до них норми права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

У разі зміни обставин, пов`язаних з віком дитини, станом її здоров`я, психо-емоційного стану, жодна із сторін не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 червня

2020 року у справі № 757/72415/17-ц (провадження № 61-7055св19).

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою,

а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець