Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 753/6381/19

провадження № 61-14904св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі:ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович,

треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський Анатолій Миколайович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва

від 26 лютого 2020 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання електронних торгів недійсними, скасування свідоцтва та скасування державної реєстрації права власності.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира

АДРЕСА_1 . Позивач звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та 27 листопада 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом та зареєстрував за собою право власності на цю квартиру.

З листа приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Телявського А. М. позивачу стало відомо, що на його квартиру АДРЕСА_1 звернуто стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., який перебуває примусову виконанні. Підставою вчинення виконавчого напису є заборгованість у розмірі 2 539 613, 70 грн за договором про іпотечний кредит від 26 лютого 2008 року, укладеним між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та покійним батьком позивача.

Позивач зазначає, що кредитор не дотримався шестимісячного строку пред`явлення вимоги до спадкоємця, що в силу вимог статті 1281 ЦК України позбавляє права вимоги кредитора. Крім того, вказував, що заборгованість, на яку вчинено виконавчий напис, розрахована за межами трирічного строку всупереч вимогам закону, стягувачем не надано приватному нотаріусу доказів безспірності заборгованості.

Разом з тим, незважаючи на вказані обставини, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А. М. здійснювалось примусове виконання виконавчого напису та на підставі електронних торгів реалізовано квартиру позивача, на яку в подальшому оформлено право власності за ОСОБА_2 .

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд визнати виконавчий напис від 16 листопада 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач В. В. таким, що не підлягає виконанню; визнати недійсними електронні торги, закріплені протоколом

ДП «СЕТАМ» від 25 січня 2019 року № 384432; скасувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А., скасувати державну реєстрацію права власності від 29 січня 2019 року на

ОСОБА_2 щодо спірної квартири; відновити державну реєстрацію майна за позивачем.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого

2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано виконавчий напис від 16 листопада 2018 року № 2132, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач В. В. про стягнення з ОСОБА_1 2 539 613,70 грн таким, що не підлягає виконанню.

Визнано недійсними електронні торги, закріплені протоколом № 384432 державного підприємства «СЕТАМ» від 25 січня 2019 року щодо нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 .

Скасовано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. 29 січня 2019 року, зареєстровано в реєстрі № 123 на ім`я ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права власності № 30056837 від 29 січня 2019 року на ОСОБА_2 щодо майна, квартири

АДРЕСА_1 та відновлено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю квартиру.

Судові рішення мотивовані тим, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», оскільки стягнута заборгованість не була безспірною, розрахунки наявні в матеріалах справи здійснені поза межами трирічного строку, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, застосувавши положення частини першої, п`ятої статті

216 ЦК України, визнав недійсними електронні торги, які були призначені приватним виконавцем щодо спірної квартири в порядку виконання зазначеного виконавчого напису, скасувавши свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та державну реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру, як похідні вимоги від вимог щодо оспореного виконавчого напису.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А. М. просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий напис був вчинений відповідно до Закону України «Про нотаріат», кредитор надав нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Суди попередніх інстанцій, визнаючи недійсними електронні торги, не встановили, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів та чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, а також чи мало порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів. Крім того, суди розглянули спір за неналежним складом учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 29 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 26 лютого 2008 року уклав з ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав

80 000 доларів США під 10,75% річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 26 лютого 2008 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, предметом якого була належна останньому квартира АДРЕСА_1 .

Станом на 29 жовтня 2010 року за боржником наявна заборгованість

77 803, 69 доларів США - непогашений кредит, 3 318,88 доларів США - несплачені відсотки за користування коштами, 79 178,17 грн - пеня.

27 грудня 2010 року та 22 травня 2012 року ПАТ «Платинум Банк» звернулось з заявою до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори з вимогою надати інформацію про спадкоємців боржника.

Листом від 24 травня 2012 року нотаріальна контора повідомила банк, що спадкоємець померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є його син ОСОБА_4 , який ознайомлений з претензією банку.

27 листопада 2012 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 та зареєстрував за собою право власності на нерухоме майно.

29 серпня 2018 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними із ОСОБА_3 , перейшло до ОСОБА_2 . За відступлення прав вимоги останній сплатив банку 670 689,73 грн (а. с. 104, т. 1).

ОСОБА_2 на адресу позивача направлено вимогу про погашення боргу на суму 91 451,70 доларів США та 86 269, 57 грн.

16 листопада 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В. В. видав виконавчий напис, у якому запропонував звернути стягнення на квартиру

АДРЕСА_1 , належну на праві власності позивачу, за рахунок коштів виручених від реалізації в установленому порядку заставного майна, задовольнивши вимоги ОСОБА_2 у розмірі 2 539 613,70 грн.

03 грудня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявським А. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 57823970 з примусового виконання вказаного виконавчого напису

від 16 листопада 2018 року.

14 грудня 2018 року приватний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження, якою зобов`язано суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Євроексперт Груп» надати письмовий звіт з експертної оцінки описаного та арештованого майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 18 грудня 2018 року

ТОВ «Євроексперт Груп», вартість об`єкта оцінки становить 1 658 610 грн.

19 грудня 2018 року приватний виконавець надіслав сторонам виконавчого провадження повідомлення про результати визначення вартості майна, склав заявку на реалізацію арештованого майна та направив її до

ДП «Сетам».

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 25 січня

2019 року торги не відбулись у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

28 січня 2019 року на адресу приватного виконавця від стягувача

ОСОБА_2 надійшла заява про бажання залишити за собою нереалізоване майно - квартиру АДРЕСА_1 .

29 січня 2019 року приватний виконавець склав акт про передачу вказаного майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а також виніс постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, якими передано стягувачу - ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 2 539 613,70 грн квартиру АДРЕСА_1 .

29 січня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. видав ОСОБА_2 свідоцтво про придбання зазначеного майна та цього ж дня зареєстрував право власності

ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Разом з тим, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2013 рокустягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Платинум Банк» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 26 лютого 2008 року у розмірі 625 438, 86 грн та у рахунок погашення цієї заборгованості звернуто стягнення в межах вартості успадкованого майна - квартири АДРЕСА_1 (справа № 2-6724/12).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Платинум Банк» заборгованість за договором про іпотечний кредит у розмірі

557 879 грн. В іншій частині позовних вимог ПАТ «Платинум Банк» відмовлено (справа № 2-6724/12).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах

2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті

39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня

2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження

№ 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису ОСОБА_2 до заяви були долучені не всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Так, нотаріальна справа не містить належних документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, оскільки рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року (справа № 2-6724/12) з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Платинум Банк» стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит у розмірі 557 879 грн, однак нотаріус 16 листопада

2018 року вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення іншого розміру заборгованості -

2 539 613,70 грн.

Судом правильно встановлено, що станом на дату вчинення виконавчого напису, ОСОБА_1 , як спадкоємець позичальника, мав заборгованість перед ОСОБА_2 , але не в тому розмірі, в якому вчинено виконавчий напис.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ОСОБА_2 придбав право вимоги за кредитним і іпотечним договорами від 26 лютого 2008 року у ПАТ «Платинум Банк» 29 серпня 2018 року. За відступлення прав вимоги останній сплатив банку 670 689,73 грн, тоді як на цей момент первісний кредитор мав право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованість, встановлену судовим рішенням, отже саме у такому розмірі до ОСОБА_2 перейшло право вимоги до боржника.

Отже, оскільки вказаним судовим рішенням встановлена сума заборгованості спадкоємця ОСОБА_1 перед ПАТ «Платинум Банк» за вказаним кредитним договором, укладеним його батьком

ОСОБА_3 , після смерті якого ОСОБА_1 прийняв спадщину, однак розрахунок заборгованості за кредитним договором, на підставі якого був вчинений оспорюваний виконавчий напис, не узгоджується зі змістом судового рішення, то така заборгованість не може вважатися безспірною,

у зв`язку із чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений

16 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В. В.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у справах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення, не звернули уваги на те, що приватний нотаріус Київськоьго міського нотаріального округу Рогач В. В. не може бути відповідачем у справі, а лише третьою особою, а тому доводи касаційної скарги у цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень у вказаній частині з одних лише з формальних міркувань, оскільки у справі кредитор ОСОБА_2 є також відповідачем.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів та інших вимог

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

За змістом статті 264 ЦПК України, визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, належить до обов`язків суду.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з електронних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до

статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 136/46/19 (провадження

№ 61-9678св20).

Суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули, не врахували, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 25 січня

2019 року торги не відбулись у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів, отже не може бути визнано недійсним правочин (електронні торги), який не вчинено, а тому дійшли помилкового висновку про визнання електронних торгів недійсними.

Відповідно до частин шостої, восьмої, дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

При цьому судами установлено, що 28 січня 2019 року на адресу приватного виконавця від стягувача ОСОБА_2 надійшла заява про бажання залишити за собою нереалізоване майно - квартиру АДРЕСА_1 .

29 січня 2019 року приватний виконавець склав акт про передачу вказаного майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а також виніс постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, якими передано стягувачу - ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 2 539 613,70 грн квартиру АДРЕСА_1 .

Отже, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що підставою для переходу права власності на спірну квартиру до ОСОБА_2 є не електронні торги, які не відбулися, а акт і постанова приватного виконавця про передачу майна стягувачу.

Таким чином, оскаржувані судові рішення в частині визнання недійсними електронних торгів слід скасувати і прийняти в цій частині нову постанову про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має права перевіряти законність рішення щодо осіб, які скаргу на таке рішення не подавали. Це відповідає основоположним принципам цивільного процесуального права - диспозитивності й змагальності процесу, тому особи, які беруть участь у справі, самі визначають свою процесуальну поведінку.

Оскільки ОСОБА_2 касаційну скаргу не подавав, то судові рішення в частині скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. 29 січня 2019 року на ім`я ОСОБА_2 , та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , колегією суддів не переглядаються. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення лише в частині доводів касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В частині вирішення позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна, про визнання електронних торгів недійсними відмовити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта