Постанова
Іменем України
02 березня 2020 року
м. Київ
справа № 753/6428/16-ц
провадження № 61-40391св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Комаревцевої Л. В. від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В., від 07 червня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У січні 2014 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
УхвалоюДарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року, позов ПАТ «УкрСиббанк» залишено без розгляду, оскільки позивач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення статей 169 та 207 ЦПК України 2004 року і залишив позов без розгляду, не врахувавши подане засобами електронного зв'язку клопотання позивача про відкладення розгляду справи, призначеного на 14 грудня 2017 року. Суди порушили право позивача на судовий захист.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17 липня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання, призначене на 14 грудня 2017 року.
Про судові засідання, призначені на 26 вересня 2017 року та 14 грудня 2017 року, ПАТ «УкрСиббанк» був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення та розпискою (а.с. 185, 193 т. 4).
Заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило.
Про причину неявки у судове засідання, призначене на 26 вересня 2017 року, позивач суд не повідомляв.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною третьою статті 169 ЦПК України 2004 року у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Системний аналіз вищевказаних норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказував на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України 2004 року суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом статей 10 11 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно, відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 27, 29 цього Кодексу в указаній вище редакції.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Враховуючи викладене, суди, встановивши те, що позивач, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді першої інстанції, не з'явився у судові засідання, призначені на 26 вересня 2017 року та 14 грудня 2017 року, і не надіслав заяви до суду про розгляд справи за його відсутністю, дійшли обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 169 207 ЦПК України 2004 року. Разом з тим, законних підстав, передбачених частиною першою статті 169 ЦПК України 2004 року, для відкладення розгляду справи суд першої інстанції не мав.
Разом із тим, відповідно до зазначених вище положень процесуального закону суд першої інстанції не був зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання, призначене на 14 грудня 2017 року. За таких обставин безпідставними є доводи позивача про неврахування судом поданої ним засобами електронного зв'язку заяви про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що право ПАТ «УкрСиббанк» на доступ до суду не є порушеним, оскільки після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, позивач має право звернутися до суду повторно відповідно до частини другої статті 207 ЦПК України 2004 року, тому доводи касаційної скарги про порушення права позивача на судовий захист є безпідставними.
За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права є необґрунтованими.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара