№ 753/6847/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 753/6847/16-ц

провадження № 61-15628св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славінського Валерія Івановича,

боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славінського Валерія Івановича на ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та від 15 квітня 2016 року в складі судді Колесника О. М., ухвали Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2016 року в складі колегії суддів:

Гаращенка Д. Р., Усика Г. І., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Златобанк» (далі -

ПАТ «Златобанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року позов ПАТ «Златобанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Златобанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 11 173 060,11 грн, з яких: заборгованості за основним боргом - 8 271 671,33 грн; заборгованості за процентами - 1 794 136,49 грн; пеня - 987 923,27 грн; 3 % річних -

119 329,02 грн.

Для задоволення вимог ПАТ «Златобанк», що виникли на підставі кредитного договору від 18 червня 2009 року, у загальному розмірі 11 173 060,11 грн, з яких: заборгованість за основним боргом -

8 271 671,33 грн; заборгованість за процентами - 1 794 136,49 грн; пеня - 987 923,27 грн; 3 % річних - 119 329,02 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30 червня 2009 року, а саме: жилий будинок загальною площею 539,5 кв. м, житловою площею 74 кв. м на

АДРЕСА_2 , який складається з житлового будинку -

літ «A», гаражу-майстерні - літ. «E», сараю - літ. «Ж», електрощитової -

літ. «З», споруд № 1-2, 1-V; земельну ділянку площею 0,10 га на

АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,10 га на

АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,10 га на

АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,10 га на

АДРЕСА_4 , шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах, встановлено початкову ціну предмету іпотеки у розмірі 21 472 505 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позовних вимог ПАТ «Златобанк» до ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року залишено без змін.

Короткий зміст заяв про заміну сторони виконавчих проваджень

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження ВП 38616829.

Заява мотивована тим, що виконавчою службою відкрито виконавче провадження у порядку виконання заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь

ПАТ «Златобанк» 11 173 060,11 грн у рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

ОСОБА_1 на підставі договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення від 12 лютого 2015 року, укладеного ним з ПАТ «Златобанк», набув право вимоги на вказану суму. Також ОСОБА_1 набув права іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк» 30 червня 2009 року.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив замінити сторону у виконавчому провадженні ВП 38616829, а саме: стягувача ПАТ «Златобанк» на ОСОБА_1 .

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження ВП 38616624.

Заява мотивована тим, що виконавчою службою відкрито виконавче провадження у порядку виконання заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: жилий будинок на

АДРЕСА_2 зі спорудами, земельну ділянку площею 0,10 га на

АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 0,10 га на

АДРЕСА_4 , земельну ділянку площею 0,10 га на

АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану на АДРЕСА_1 , шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах.

ОСОБА_1 на підставі договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення від 12 лютого 2015 року, укладеного ним з ПАТ «Златобанк», набув право вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. Також ОСОБА_1 набув права іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк»

30 червня 2009 року.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив замінити сторону у виконавчому провадженні ВП 38616624, а саме: стягувача ПАТ «Златобанк» на ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження ВП 38616829 задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження ВП 38616829, а саме: стягувача ПАТ «Златобанк» на ОСОБА_1 , яке відкрите 01 липня 2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською А. Л. за постановою про відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 12 лютого 2015 року був укладений договір відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого первісний кредитор ПАТ «Златобанк» відступив новому кредитору ОСОБА_1 за плату право вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Златобанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і на день розгляду справи відсутні будь-які процесуальні документи щодо скасування зазначеного правочину, визнання його недійсним.

Крім того, постановою адміністративного суду, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» про віднесення до нікчемного договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами від 12 лютого 2015 року та про вжиття заходів щодо повернення коштів, переданих за нікчемним правочином. Отже, в даному виконавчому провадженні необхідно здійснити заміну сторони, а саме: стягувача ПАТ «Златобанк» на ОСОБА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 квітня 2016 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження ВП 38616624 задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження ВП 38616624, а саме: стягувача ПАТ «Златобанк» на ОСОБА_1 , яке відкрито 01 липня 2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською А. Л. за постановою про відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 12 лютого 2015 року був укладений договір відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 , за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Златобанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і на день розгляду справи відсутні будь-які процесуальні документи щодо скасування зазначеного правочину, визнання його недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2016 року ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року щодо заміни сторони виконавчого провадження ВП 38616829 залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2016 року ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 15 квітня 2016 року щодо заміни сторони виконавчого провадження ВП 38616624 залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що на час розгляду справи, рішення адміністративного суду у справі № 826/23867/15 про скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» про віднесення до нікчемного договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами від 12 лютого 2015 року набрало законної сили, тому безпідставними є доводи апеляційних скарг про необхідність зупинення провадження у цій справі до перегляду касаційним судом судових рішень у справі № 826/23867/15.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах ПАТ «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського В. І. просить скасувати ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року, від 15 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2016 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчих проваджень ВП 38616829, ВП 38616624, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційні скарги мотивовані тим, що наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського В. І. від 24 квітня 2015 року договір відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення від 12 лютого 2015 року, укладений між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 віднесено до нікчемних.

Договір відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення від 12 лютого 2015 року, укладений між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 , є нікчемним відповідно до пункту 7 частини третьої

статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. Отже, за цим правочином не відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором та забезпечувальними договорами.

Кошти, сплачені ОСОБА_1 на виконання договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення від 12 лютого 2015 року відповідно до меморіального ордеру від 12 лютого 2015 року

в розмірі 11 426 014,88 грн, були повернуті 24 квітня 2015 року на рахунок ОСОБА_1 .

Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи скаржника щодо наявності передбачених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону

України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності у випадку взаємовідносин з ОСОБА_1 .

Зазначав, що умови договорів банківських рахунків ПАТ «Златобанк» не передбачають можливості фізичній особі отримати права вимоги за кредитним договором та права іпотекодержателя за договором іпотеки, укласти з банком договір відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, здійснити платіж на виконання такого договору.

Суди безпідставно не зупинили провадження у цій справі до вирішення касаційним судом справи № 826/23867/15.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ПАТ «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського В. І. на ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та від 15 квітня

2016 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2016 року

та витребувано цивільну справу.

11 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь

ПАТ «Златобанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 11 173 060,11 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 8 271 671,33 грн; заборгованість за процентами - 1 794 136,49 грн; пеня - 987 923,27 грн; 3 % річних - 119 329,02 грн.

8 271 671,33 грн; заборгованість за процентами - 1 794 136,49 грн; пеня - 987 923,27 грн; 3 % річних - 119 329,02 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30 червня 2009 року, а саме: жилий будинок загальною площею 539,50 кв. м, житловою площею 74 кв. м на

АДРЕСА_2 , який складається з житлового будинку -

літ «A», гаражу-майстерні - літ. «E», сараю - літ. «Ж», електрощитової -

літ. «З», споруд № 1-2, 1-V; земельну ділянку площею 0,10 га на

АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,10 га на

АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,10 га на

АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,10 га на

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 01 липня 2013 року також винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 38616829 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Златобанк» 11 173 060,11 грн заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 01 липня 2013 року також винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 38616624 про звернення стягнення на предмет іпотеки: жилий будинок на

АДРЕСА_2 зі спорудами, земельну ділянку площею

0,10 га на АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 0,10 га на АДРЕСА_4 , земельну ділянку площею 0,10 га на

Між ПАТ «Златобанк» (як первісним кредитором) та ОСОБА_1 (як новим кредитором) 12 лютого 2015 року укладено договір відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за: кредитним договором від 18 червня 2009 року, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_2 , разом із змінами до нього; договором про заміну боржника у зобов`язанні від 25 липня

2011 року, укладеним між ПАТ «Златобанк», ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 .

Згідно з пунктом 1.7 договору відступлення від 12 лютого 2015 року у зв`язку з укладанням цього договору первісним кредитором здійснюється на користь нового кредитора відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитним договором, а саме: договором іпотеки від 30 червня 2009 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 ; договором поруки від 25 липня 2011 року, укладеним між банком та ОСОБА_4 .

На підставі постанови Правління Національного банку України

від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення

від 13 лютого 2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк», згідно з яким з 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Златобанк» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славінського В. І.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» від 24 квітня 2015 року віднесено до нікчемних договір відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення від 12 лютого 2015 року.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» направила 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами від 12 лютого 2015 року.

Вказане повідомлення отримано ОСОБА_1 30 квітня 2015 року.

У повідомленні про нікчемність уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінський В. І. як на підставу нікчемності договору відступлення, посилається на те, що

ОСОБА_1 , уклавши договір та сплативши за відступлене право вимоги грошові кошти у розмірі 11 426 014,88 грн, отримав переваги перед іншими вкладниками, які полягають у набутті права вимагати повернення вказаної суми від ОСОБА_3 .

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2016 року у справі № 826/23867/15 визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» про віднесення до нікчемного договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами

від 12 лютого 2015 року та про вжиття заходів щодо повернення коштів, переданих за нікчемним правочином. Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» про направлення ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами від 12 лютого 2015 року та про вжиття заходів щодо повернення коштів, переданих за нікчемним правочином.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва

від 22 січня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року скасовано, провадження у справі закрито.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення заяви про заміну сторони виконавчого провадження судами першої та апеляційної інстанцій) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно з частинами першою та другою статті 442 ЦПК України (в редакції, чинній на час перегляду справи судом касаційної інстанції) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про виконавче провадження»

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Як встановлено судами, на підставі постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 лютого 2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Златобанк», згідно з яким з 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Златобанк» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славінського В. І.

Постановою Правління Національного банку України від 12 травня

2015 року № 310 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Златобанк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 13 травня 2015 року № 99 розпочато процедуру ліквідації

ПАТ «Златобанк».

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Метою цього закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Отже, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами під час здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) в банку.

Пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункт 6 частини першої статті 2 цього Закону).

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з підстав, передбачених пунктом 7, а саме: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Як встановлено вище, між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 12 лютого

2015 року був укладений договір відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення, відповідно до умов якого ПАТ «Златобанк» відступило ОСОБА_1 за плату право вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Златобанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, вказаний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону

України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» незалежно від того, чи проведена ПАТ «Златобанк» перевірка правочинів, яка передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону, і чи видане з цього приводу рішення або направлене повідомлення.

Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фондугарантування вкладів фізичних осіб не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 (провадження № 12-9зг18), від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 (провадження № 12-15гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 (провадження № 11-163апп18), від 04 липня 2018 року у справі

№ 815/5392/16 (провадження № 11-465апп18), від 22 серпня 2018 року у справі № 813/1061/16 (провадження № 11-654апп18), від 22 серпня

2018 року у справі № 805/5104/15-а (провадження № 11-655апп18),

від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (провадження

№ 14-341цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 761/46959/17 (провадження № 14-306цс19).

Встановлено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» направила 27 квітня 2015 року

ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами від 12 лютого 2015 року, яке останній отримав 30 квітня 2015 року.

По своїй суті заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок укладення

12 лютого 2015 року договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення не відбулося.

Таким чином, при оцінці судами вказаних рішень у адміністративній справі неправильно застосовані норми статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та частини другої статті 215 ЦК України.

Отже ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами передання йому від ПАТ «Златобанк» своїх прав за кредитним договором та забезпечувальними договорами, оскільки договір відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення від 12 лютого 2015 року є нікчемним в силу вимог закону.

За таких обставин, як встановлено вище, правочин, який був підставою для заміни сторони виконавчого провадження, є нікчемним відповідно до закону, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду не відбулося, тому відсутні правові підстави для заміни сторони виконавчих проваджень ВП 38616829 та ВП 38616624, а саме: стягувача ПАТ «Златобанк» на ОСОБА_1 .

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення у цій справі заяв ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчих провадженнях ВП 38616829 та ВП 38616624.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяв ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчих проваджень ВП 38616829 та ВП 38616624.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славінського Валерія Івановича задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження ВП 38616829, а саме: стягувача Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на ОСОБА_1 , яке відкрите 01 липня 2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською Аліною Леонідівною за постановою про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 15 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження ВП 38616624, а саме: стягувача Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на ОСОБА_1 , яке відкрите 01 липня 2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською Аліною Леонідівною за постановою про відкриття виконавчого провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська