Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 753/8626/16-ц
провадження № 61-435св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом- ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом- ОСОБА_2 ,
треті особи - Головне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
треті особи - Головне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_6 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у складі судді Леонтюк Л. К. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом про визнання права власності.
Позов мотивований тим, що 23 грудня 2003 року її бабуся, ОСОБА_7 заповіла позивачеві все своє майно.
ОСОБА_7 проживала у квартирі АДРЕСА_1 , яка належала їй та її чоловікові ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності. Договір купівлі-продажу квартири оформлений на ОСОБА_8 , який склав заповіт та заповів все своє майно ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 .
Справа неодноразово переглядалась судами.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києві від 10 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішено питання щодо судового збору.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що нотаріусом не було здійснено відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спірної квартири. Крім того, суди належним чином не встановили суттєві обставини справи щодо постійного проживання ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 у спірній квартирі на час відкриття спадщини та відповідно прийняття ОСОБА_7 спадщини після смерті ОСОБА_8 .
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 .
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління юстиції у м. Києві з позовом про визнання права власності на спадкове майно та зобов`язання видати свідоцтво на спадщину за заповітом.
Позов мотивований тим, що позивач є спадкоємицею ОСОБА_8 .
Вона у встановлений законом строк звернулась до Двадцять другої Київської державної нотаріальної контори м. Києва із заявою про прийняття спадщини, однак, нотаріус безпідставно відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадкове майно.
14 лютого 2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладений шлюб, який згодом розірвано. Інших спадкоємців немає.
ОСОБА_7 не проживала з чоловіком на протязі останнього року, пішла від нього, коли дізналася, що йому встановлено діагноз - рак, залишивши його у безпорадному стані.
Спірна квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_8 , які були отримані від продажу попередньої квартири. Таким чином, дана квартира не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
З урахуванням змін та уточнень, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_8 , а саме, на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 71, 40 кв. м.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року цивільну справу № 2-5938/12-ц за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на спадкове майно та зобов`язання вчинити певні дії, об`єднано з цивільною справою № 753/17636/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві,про визнання права власності на спадкове майно.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 відмовлено у повному обсязі.
Судові витрати у виді судового збору в сумі 3 219,00 гривень зараховано в доход держави.
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_8 , а саме, на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 71,40 кв.м.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди не з`ясували, яке майно належало ОСОБА_8 на момент його смерті; суд не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, не дав належної оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_7 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 , а її перебування за іншою адресою викликане необхідною мірою, у зв`язку з необхідністю стороннього догляду, пов`язаного зі станом здоров`я.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , про визнання права власності та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,про визнання права власності, задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , в решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073, 00 гривні.
Судові витрати у виді судового збору в сумі 2 146, 00 гривень зараховано в дохід держави.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_8 , а саме, на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , в решті зустрічних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 107, 30 гривень.
Судові витрати у виді судового збору в сумі 107,30 гривень зараховано в дохід держави.
Судові витрати у виді судового збору в сумі 1 502,20 гривні стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела належними та допустимими доказами наявність свого права власності на частину майна, яке належало її покійній бабусі ОСОБА_7 , виходячи з того, що ОСОБА_7 , дружина померлого ОСОБА_8 , після відкриття спадщини щодо його майна не встигла її прийняти, а тому право на прийняття належної їй частки спадщини, перейшло до її спадкоємиці - ОСОБА_1 , таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, тому з метою захисту не визнаного права власності необхідно визнати за нею право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 .
Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 реалізувала своє право на прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_8 шляхом подачі відповідної заяви нотаріусу про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк та не здійснила відмову від прийняття спадщини.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2018 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності відмовлено.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Головне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5 365,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 3 004,40 гривень.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до вимог статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Оскільки спадкодавець ОСОБА_7 мала право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_8 , в силу вимог статті 1276 ЦК України до її спадкоємця не переходить право на прийняття спадщини.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом майна померлого ОСОБА_8 . Вона прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Квартира АДРЕСА_1 являлася особистою приватною власністю ОСОБА_8 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Після смерті ОСОБА_8 судовим рішенням за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за заповітом. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на іншу 1/2 частину квартири є обґрунтованими, оскільки вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 . Право власності ОСОБА_2 на квартиру не визнається ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_6 у якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_7 спільно з її чоловіком ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 . Своє постійне місце проживання ОСОБА_7 не змінювала, фактично у день смерті ОСОБА_8 вона знаходилась за іншою адресою на лікуванні. У спірній квартирі знаходились особисті речі ОСОБА_7 та спільно придбані у шлюбі з ОСОБА_8 речі. Встановлений судом факт, що ОСОБА_7 у день смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходилась за іншою адресою, не може свідчити про неприйняття ОСОБА_7 спадщини після смерті ОСОБА_8 , адже юридичне значення має не місце перебування спадкоємця у день смерті спадкодавця, а місце постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини після спадкодавця. Суди першої та апеляційної інстанції не з`ясували, яке майно належало ОСОБА_8 на момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яке увійшло у склад спадкової маси. Судами попередніх інстанцій порушено приписи статті 417 ЦПК України, а саме: суди не надали оцінку необхідності перебування ОСОБА_7 за іншою адресою, не здійснили належної оцінки доказів, наданих позивачем ОСОБА_1 на підтвердження набуття спірної квартири подружжям у спільну сумісну власність.
Позиція інших учасників справи
У березні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року у справі № 22-ц/796/100073/2013 встановлено факт, що квартира АДРЕСА_1 є особистою власністю ОСОБА_8 у зв`язку із придбанням цієї квартири останнім 11 вересня 2009 року за його особисті кошти. Рішення суду набрало законної сили та є чинним. Вимоги ОСОБА_1 , які стосуються правового статусу спадкового майна, є цілком безпідставними та неправомірними. Факт реєстрації ОСОБА_7 не є визначальним у спірних правовідносинах. ОСОБА_7 починаючи з 24 січня 2011 року і на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом із своєю родиною за адресою: АДРЕСА_3 ., а не за місцем відкриття спадщини. Відтак, вона могла реалізувати своє право спадкування за законом на обов`язкову частку у спадщини виключно шляхом подачі заяви про вступ у спадщину. У ОСОБА_1 не виникло право на спадкування обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_8 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 753/8626/16-ц з суду першої інстанції.
У березні 2019 року цивільна справа № 753/8626/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року заяву судді Верховного Суду Антоненко Н. О. про самовідвід у справі № 753/8626/16-ц задоволено; справу передано для повторного автоматизованого розподілу.
29 квітня 2021 року справа № 753/8626/16-ц передана судді-доповідачу Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 14 лютого 2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб.
23 грудня 2003 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті все своє майно заповіла ОСОБА_1
10 січня 2011 року ОСОБА_8 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті все своє майно заповів ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.
Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності.
19 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Двадцять другої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , який мешкав у квартирі АДРЕСА_1 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04 січня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицаєнка В. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2013 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта на підставі рішення апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 частка квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 10 червня 2015 року, ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/4 частка квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 07 листопада 2015, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 1/4 частка квартира АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 вересня 2016 року залучені до участі у цій справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Предметом первісного позову та зустрічного позову є визнання права власності на частку квартири АДРЕСА_1
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Таким чином, особи, прав та обов`язків яких оскаржені судові рішення прямо стосується, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не були залучені до участі у справі в якості співвідповідачів.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
При подачі касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 6867,20 грн.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3433,60 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволення первісного позову та зустрічного позову відмовити.
Керуючись статтями 400, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Головне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності, та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Головне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 3433,60 грн.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов