ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 753/8983/21
провадження № 61-3217 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Бойчук Наталії Петрівни, на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 травня
2023 року в складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Березовенка Р. В.,
Лапчевської О. Ф. Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором підряду, в якому просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь заборгованість у розмірі 2 952 908,76 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року
у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено. Роз`яснено позивачу право звернутися до суду в порядку господарського судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року скасовано. Вказану справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 заборгованість за договором підряду № 36/12/9-2017 в розмірі 2 300 000,00 грн, судовий збір у розмірі 11 350,00 грн.
12 січня 2022 року Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 753/8983/21 для пред`явлення його до виконання.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року задоволено заяву ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження. Допущено заміну стягувача: ОСОБА_1 на ОСОБА_4 за виконавчим листом
№ 753/8983/21 про стягнення із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості.
Заміна сторони здійснена на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 13 вересня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , за яким ОСОБА_1 відступив ОСОБА_4 право вимоги (стягнення) за рішенням суду
у справі № 753/8983/21.
Короткий зміст подання про визначення частки боржника у майні та ухвали суду першої інстанції
У квітні 2023 року заступник начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький ВДВС) ОСОБА_5 звернувся до суду
з поданням про визначення частки боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, боржник - ОСОБА_2 , стягувач - ОСОБА_4 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , в якому просив суд визначити, що частка ОСОБА_2
у нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , становить 1/2 частина цього майна.
Подання обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні Дарницького ВДВС перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 753/8983/21, виданого 12 січня 2022 року Дарницьким районним судом міста Києва на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року, про стягнення із ФОП ОСОБА_2
на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором підряду № 36/12/9-2017
в розмірі 2 300 000,00 грн, судового збору у розмірі 11 350,00 грн.
03 січня 2023 року заступником начальника Дарницького ВДВС Лапанашвілі П. Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої отримана боржником 31 січня 2023 року. Станом на дату звернення
із цим поданням виконавче провадження залишається незакінченим, оскільки
у ОСОБА_2 немає нерухомого майна та грошових коштів, яке належало б йому на праві приватної власності, на яке можна було б звернути стягнення
у примусовому порядку.
Під час розшуку майна боржника органом ДВС було встановлено, що ОСОБА_2 у період із 25 серпня 2011 року по 15 вересня 2021 року перебував у шлюбі
з ОСОБА_6 , за якою зареєстроване нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2016 року, а саме нежитлове приміщення АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 1.7 договору купівлі-продажу від 10 червня 2016 року заява про згоду другого
з подружжя ОСОБА_2 на придбання нерухомого майна отримана
в установленому законом порядку та долучена до договору.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року (справа № 753/19582/20) шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_2 розірвано.
Вказане нерухоме майно подружжя придбало під час шлюбу, а тому воно
є їх спільним сумісним майном, 1/2 частка якого може бути визначена
ОСОБА_2 , виходячи з рівності часток у спільній сумісній власності, а також положень статей 60 61 СК України та статей 366 371 ЦК України.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 травня 2023 року подання заступника начальника Дарницького ВДВС Лапанашвілі П. Ю.
про визначення частки майна боржника задоволено. Визначено, що частка ОСОБА_2 у нежитловому приміщенні, площею 81,2 кв. м, знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/2 частину цього майна.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в ході виконавчого провадження стало відомо, що ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , за якою зареєстровані нежитлові приміщенні, право власності на які вона набула під час перебування у зареєстрованому шлюбі з боржником, а тому таке майно є спільним сумісним, і відповідно, частки у такому майні є рівними. Суд уважав,
що державним виконавцем надані належні та достатні докази, які свідчать
про належість спірного майна на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 ,
а тому задовольнив подання державного виконавця.
Короткий зміст заяви державного виконавця про затвердження мирової угоди
на стадії виконавчого провадження та ухвали суду першої інстанції
У червні 2023 року заступник начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький ВДВС) ОСОБА_5 звернувся до суду
з заявою про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження, боржник - ОСОБА_2 , стягувач - ОСОБА_4 , в якому просив суд затвердити мирову угоду від 23 червня 2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, на викладених у ній умовах.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2023 року затверджено мирову угоду від 23 червня 2023 року між ОСОБА_4 та
ОСОБА_2 у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, на викладених
в ній та ухвалі умовах.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить вимогам закону, не порушує законних прав та інтересів сторін й інших осіб, а також вчинена в інтересах обох сторін, а тому наявні правові підстави для затвердження мирової угоди, укладеної сторонами на стадії виконавчого провадження. Правові наслідки укладення мирової угоди
та її затвердження сторонам роз`яснені,.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
19 вересня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бойчук Н. П., подала апеляційну скаргу на ухвали Дарницького районного суду міста Києва
від 09 травня 2023 року та від 03 липня 2023 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бойчук Н. П., на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 травня 2023 року та на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2023 року залишено без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 травня 2023 року, якою задоволено подання про визначення частки майна боржника, залишено без змін.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2023 року, якою затверджено мирову угоду від 23 червня 2023 року у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновком районного суду про наявність підстав для визначення частки майна боржника, вказавши, що підставою звернення державного виконавця до суду з цим поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення суду, тому є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю боржника та його дружини ОСОБА_2 , набуте ними в шлюбі, тоді як частку боржника в цьому майні не визначено.
При цьому суд урахував, що частка боржника у спільному майні визначена законом - статтею 70 СК України, згідно з якою частки майна дружини та чоловіка є рівними (по 1/2 кожному), що не заперечувалося представником ОСОБА_2
під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Судом відхилено доводи апеляційної скарги про неврахування правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 червня
2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21), з підстав неподібності правовідносин у наведеній заявником справі та в справі, яка переглядається.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи заявника апеляційної скарги про те,
що її не було повідомлено про дату, час і місце розгляду подання, оскільки поштовий конверт із судовим викликом на ім`я ОСОБА_2 повернувся до суду
з відміткою «адресат відсутній», що відповідно до пункту 3 частини восьмої
статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про розгляд справи.
Також апеляційний суд погодився із висновком районного суду щодо наявності правових підстав для затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження, оскільки вона не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У березні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бойчук Н. П., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 травня 2023 року (щодо визначення частки боржника у майні), ухвалу Дарницького районного суду
міста Києва від 03 липня 2023 року (щодо затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження), постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні подання державного виконавця про визначення частки боржника у майні та в задоволенні заяви державного виконавця про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2024 року справу № 753/8983/21 (провадження № 61-3217ск24) призначено судді-доповідачеві: ОСОБА_7, судді, які входять до складу колегії: Фаловська І. М., Ігнатенко В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бойчук Н. П., на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року
(у частині залишення без змін ухвали районного суду від 09 травня 2023 року
про задоволення подання про визначення частки у майні боржника). Витребувано з Дарницького районного суду міста Києва справу № 753/8983/21. Відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання ухвали районного суду від 09 травня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бойчук Н. П., на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва
від 03 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року (у частині залишення без змін ухвали районного суду від 03 липня
2023 року про затвердження мирової угоди) на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду
від 03 жовтня 2024 року № 1174/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_7 на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. вказану справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бойчук Н. П., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права,
а також не враховано відповідні правові позиції Верховного Суду. Ухвалення оскаржуваних судових рішень має наслідком порушення законних прав
та інтересів ОСОБА_2 , як співвласника спірного майна. Її не було повідомлено
в суді першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи, конверт із судовою повісткою повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній», проте ОСОБА_2 була відсутня, оскільки в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України задля безпеки доньки з квітня 2022 року виїхала з України та перебуває
у Республіці Австрія. Відповідно про існування цих судових справ вона не знала
та не могла знати.
Фактично без відома ОСОБА_2 був вирішений спір щодо поділу спільного майна подружжя, в якому право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення припинилося і виникло право спільної часткової власності на нього.
Судами попередніх інстанцій не враховано правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі
№ 2-591/11 (провадження № 14-31цс21), про те, що «розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.».
Також Велика Палата Верховного Суду у цій постанові вказала, що: «…необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає. За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності)…Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення…».
У спірному випадку державний виконавець звернувся до суду з поданням про визначення частки боржника у майні, яким останній володіє разом із колишньою дружиною, статус цього майна є спільним сумісним майном подружжя, частки яких не зареєстровані, що свідчить про наявність спору про право.
Крім того, спірне нежитлове приміщення є одним із об`єктів, що є предметом спору у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, поділ спільного майна, визнання права власності,
яка знаходиться у провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області (справа № 354/1382/23).
Доводи інших осіб
У квітні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Тоцька А. О., надіслала
до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення суду є законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Вказується, що правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду
у справі № 2-591/11, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в тій справі судами встановлені інші фактичні обставини, зокрема,
що боржник, маючи вже відкрите виконавче провадження, уклав із своєю дружиною шлюбний договір, а потім договір купівлі-продажу для уникнення звернення стягнення на його частку в спільному майні подружжя, що породжує ряд питань, які підлягають вирішенню саме в позовному провадженні.
Станом на дату постановлення судом першої інстанції ухвали про визначення частки майна боржника, жодного спору між ОСОБА_2 і ОСОБА_2 щодо
їх спільного майна не існувало. ОСОБА_2 звернулася із позовом у справі
№ 354/1382/23 вже після постановлення районним судом ухвал від 09 травня
та від 03 липня 2023 року у цій справі, майже через півроку. Крім цього, заявник касаційної скарги не заперечує той факт, що їх частки у спільному майні є рівними та складають 1/2.
У квітні 2024 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Бойчук Н. П.,
на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення, в яких викладені заперечення на відзив на касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі касаційного оскарження: з урахуванням ухвали Верховного Суду
від 27 березня 2024 року, касаційному перегляду підлягають судові рішення щодо визначення частки боржника у майні.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бойчук Н. П., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених
у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
За статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим
до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права
на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,
що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання
про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні
з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб
не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника
у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, спрямований на розв`язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, що виконується.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно
і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що за наявності спору
про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів. На досягнення цієї мети спрямовані правила процесуального закону,
що регламентують позовне провадження.
Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, за наявності спору про право.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі
№ 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) дійшла висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема про те, що стаття 443
ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.
При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом у порядку позовного провадження. Отже, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, то звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України (постанова Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 2-9881/02, провадження № 61-8539св21).
У справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу й на те, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право і коли такого спору немає. Стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору
про право.
За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору.
Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої
статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).
У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно
до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір
про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366
ЦК України).
Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 16 серпня 2023 року
у справі № 367/5663/21 (провадження № 61-4852св23), від 14 серпня 2024 року
у справі № 367/5663/21 (провадження № 61-18376св23).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, підставою звернення державного виконавця до суду з поданням стало те, що боржник не виконує рішення суду
у справі № 753/8983/21 про стягнення із нього заборгованості, а із інформації, отриманої під час здійснення виконавчого провадження, з`ясувалося,
що у ОСОБА_2 немає нерухомого майна та грошових коштів, яке належало
б йому на праві приватної власності, на яке можна було б звернути стягнення
у примусовому порядку, проте є майно, яким він володіє спільно з іншою особою. Таке майно є спільною сумісною власністю боржника та його колишньої дружини, набуте ними в шлюбі, частку боржника в цьому майні не визначено.
Задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, поданого відповідно
до статті 443 ЦПК України, у розмірі 1/2 частки, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вказане майно набуто ОСОБА_2 і ОСОБА_2 за час перебування їх у зареєстрованому шлюбі. Борг не сплачений, встановлено відсутність у боржника достатніх коштів чи майна для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення подання державного виконавця про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, що, у свою чергу, є адекватним ступенем втручання до його права та права інших осіб,
а також узгоджується із положеннями національного законодавства та практикою ЄСПЛ, із метою забезпечення принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення.
Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та звертає увагу на те, що хоч частки у майні, яке належить боржнику ОСОБА_2
та ОСОБА_2 , не визначені, але, виходячи з презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя (стаття 70 СК України) та з огляду на те,
що рішення суду залишається не виконаним, та відсутністю у боржника майна
та коштів для погашення боргу, правильним є визначення належної боржнику
1/2 частки у спільному майні подружжя, яким він володіє спільно з ОСОБА_2 .
При цьому задоволення подання державного виконавця не порушує прав іншого співвласника зазначеного майна.
Твердження заявника касаційної скарги щодо наявності спору між колишнім подружжям ОСОБА_8 із посиланням на те, що спірне нежитлове приміщення
є одним із об`єктів, що є предметом спору у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, поділ спільного майна, визнання права власності, яка знаходиться у провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області (справа № 354/1382/23), не можуть братися до уваги судом, оскільки позов у справі № 354/1382/23 подано 18 вересня 2023 року, майже через шість місяців після постановлення оскаржуваної ухвали районного суду від 09 травня 2023 року.
Водночас ОСОБА_2 не заперечує належність майна на праві спільної сумісної власності їй та боржнику, навпаки у справі № 354/1382/23просить визнати за нею і за ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині спірного нежитлового приміщення кожному. Відтак доводи у цій частині відхиляються Верховним Судом.
Доводи про те, що судові рішення у справі ухвалено судами без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі
№ 2-591/11, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, оскільки Верховний Суд висловлює правові висновки у справах, з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки
не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Посилання заявника касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув вирішення спірного питання (визначення частки боржника у майні) за її відсутності не заслуговують на увагу. Цим доводам була надана правильна оцінка апеляційним судом. Конверт із судовою повісткою повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній», що не заперечує і ОСОБА_2 , а відтак, остання відповідно
до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.
Указане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року в справі № 906/142/18 (провадження
№ 12-233гс18), а також у постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2020 року
в справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року в справі № 826/20408/14 (провадження №К/9901/16143/20), від 10 листопада
2021 року в справі № 756/2137/20 (провадження №61-3782св21) та інших, а тому суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги в цій частині.
Інші, наведені в касаційній скарзі аргументи, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, по своїй суті вони зводяться
до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів,
що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Бойчук Наталії Петрівни, залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 травня 2023 року
та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року в частині залишення без змін ухвали районного суду від 09 травня 2023 року
про задоволення подання про визначення частки у майні боржника залишити
без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць