ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 753/9247/23
провадження № 61-1258св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року, постановлену у складі судді Осіпенко Л. М., та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, повернення його у спільну сумісну власність, здійснення його поділу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 12 жовтня 1994 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Дарницького районного суду міста Києві від 05 лютого 2019 року було розірвано.
З 2019 року між нею та ОСОБА_2 тривав судовий спір щодо поділу спільного майна подружжя (справа № 753/13473/19), який закінчився 01 лютого 2023 року постановою Київського апеляційного суду.
Серед іншого майна, питання про поділ якого вона ставила перед судом у справі № 753/13473/19, був також автомобіль марки «Kia Soul», 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , який було відчужено без її згоди ОСОБА_2 своїй сестрі ОСОБА_3 . Однак, судом апеляційної інстанції було відмовлено як у задоволенні позовної вимоги про визнання договору недійсним, так і так і в задоволенні похідної позовної вимоги про поділ такого об`єкта спільного майна подружжя, оскільки позивачем пред`явлено позов до неповного складу відповідачів, адже ОСОБА_3 була залучена до участі у справі лише у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Позивачка вважає, що вона не позбавлена можливості захистити своє право шляхом подачі позову до належного відповідача.
Тому ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом якого є автомобіль марки «Kia Soul», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернувши у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Kia Soul», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- здійснити поділ автомобіля марки «Kia Soul», реєстраційний номер НОМЕР_1 , припинивши спільну сумісну власність, визнавши за ОСОБА_2 право власності на автомобіль, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь 149 102,25 грн в якості компенсації припинення її частки у спільній сумісній власності .
У липні 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з клопотаннями про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що існують рішення судів, які набрали законної сили, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.
Клопотання обґрунтовані тим, що в провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебувала справа № 753/13473/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання договору недійсним та поділ майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та визнання майна особистою приватною власністю.
У цій справі ОСОБА_1 заявляла позовні вимоги щодо автомобіля марки «Kia Soul», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема, просила суд:
- визнати удаваним та недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12 липня 2017 року № 8044/2017/536868, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Kia Soul», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснити його поділ по 1/2 частки кожному із співвласників.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог.
Отже, відповідачі вважали, що наявні підстави для закриття провадження в справі, оскільки існує судове рішення, яке набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.
Закрито провадження у справі № 753/9247/23 у частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину (договору купівлі-продажу автомобіля) на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 у частині позовних вимог:
до ОСОБА_3 - про визнання правочину недійсним;
до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - про повернення автомобіля в спільну сумісну власність;
до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - про поділ автомобіля.
Закриваючи провадження в справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що дана позовна вимога є тотожною позовній вимозі, яка вже розглянута судом у справі № 753/13473/19 та ухвалено рішення, яке набрало законної сили.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року про закриття провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним скасовано і в цій частині направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В іншій частині ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року залишено без змін.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження в справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у цій справі та у справі № 753/13473/19 предметом позову до відповідача ОСОБА_2 є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12 липня 2017 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 на час укладення цього договору не надавала йому своєї згоди на відчуження даного майна.
Таким чином, у даній справі, яка переглядається, та в справі № 753/13473/19, співпадають дві основні ознаки тотожності позовної вимоги до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а саме збігаються підстави та предмет спору.
Разом з тим, наявність двох ознак тотожності позову не може бути підставою для закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору-купівлі продажу, оскільки в справі № 753/13473/19 спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі- продажу транспортного засобу по суті фактично не було вирішено.
Так, як вбачається з мотивувальної частини рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року в справі № 753/13473/19, яке постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року залишено без змін, суд, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, виходив з того, що позов в цій частині пред`явлено до неповного складу відповідачів, адже ОСОБА_3 , як сторона оспорюваного договору, залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог.
Отже, у справі № 753/13473/19, яка розглядалася Дарницьким районним судом міста Києва і була переглянута Київським апеляційним судом, та у справі, що переглядається, відмінний склад відповідачів, що виключає тотожність позовів.
Таким чином, судом першої інстанції здійснено надмірний формалізм щодо трактування поняття тотожності щодо позовної вимоги до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2024 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про закриття провадження у справі.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року у справі № 753/13473/19 було встановлено, що ОСОБА_1 знала про продаж ОСОБА_2 спірного автомобіля, та що грошові кошти за його продаж були витрачені в період шлюбу (покриття боргів перед ОСОБА_3 та внесків за майнові права на квартиру). Отже, ОСОБА_1 не довела обставин та не надала жодного доказу щодо недійсності та удаваності спірного договору, а викладені під час розгляду справи її твердження ґрунтуються на припущеннях та спростовуються матеріалами справи. Також, оскільки транспортний засіб було відчужено та у нього наразі новий власник, який набув відповідних прав під час шлюбу сторін, автомобіль зараз не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає поділу.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не було враховано того, що позов подано з тих самих підстав та з тим самим предметом позову (спору), до того ж відповідача, що і у справі № 753/13473/19, всі зазначені в позові обставини вже встановлені судом. А отже наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїн О. П. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що позовні вимоги у справі № 753/13473/19 та у справі, що переглядається, не є тотожними, тому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в нескасованій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі» (пункти 26, 27).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, укладеним зі своєю сестрою ОСОБА_3 , відчужив спірний автомобіль під час шлюбу, але без її, як дружини, нотаріальної згоди на відчуження такого майна, тому просила визнати недійсним цей договір купівлі-продажу від 12 липня 2017 року.
У справі, що переглядається, вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_1 пред`явила до обох сторін правочину: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У справі № 753/13473/19, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , окрім іншого, посилалася на те, що вона, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , не надавала йому згоди на відчуження автомобіля, а тому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 липня 2017 року з цих підстав.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, у справі № 753/13473/19 відмовлено в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 липня 2017 року. Підставою відмови в задоволенні цієї позовної вимоги стало те, що позов в цій частині пред`явлено до неповного складу відповідачів.
Отже, у справі, що переглядається, та у справі № 753/13473/19 предметом позову до ОСОБА_2 є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12 липня 2017 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , на час укладення цього договору не надавала йому своєї згоди на відчуження даного майна.
Таким чином, у справі, яка переглядається, та в справі № 753/13473/19, співпадають дві основні ознаки тотожності позовної вимоги до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зокрема, збігаються підстави та предмет позову.
Однак, наявність двох ознак тотожності позову не може бути підставою для закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору-купівлі продажу, оскільки в справі № 753/13473/19 спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу по суті фактично не було вирішено.
З мотивувальної частини рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року у справі №753/13473/19, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, вбачається, що суд, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу виходив з того, що позов у цій частині пред`явлено до неповного складу відповідачів, адже ОСОБА_3 , як сторона оспорюваного договору, залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що у справі № 753/13473/19 та у справі, що переглядається, відмінний склад відповідачів, що виключає тотожність позовів.
Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до обох відповідачів, оскільки позовних вимог до ОСОБА_3 у справі № 753/13473/19 ОСОБА_1 не заявляла.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року у нескасованій апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник