№ 754/11169/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 754/11169/18

провадження № 61-5771св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року у складі судді Зотько Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 11 червня 2012 року сторони уклали кредитний договір № 50004719, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 228 224,45 грн, що еквівалентно 28 245,60 дол. США та суму додаткового кредиту у розмірі 85 649,25 грн, що еквівалентно 10 488,52 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, із терміном повернення кредиту до 11 червня 2017 року. Кредит був наданий відповідачу для придбання автомобіля Volkswagen, 2011 року випуску.

Крім того, сторони уклали договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого відповідач надала у заставу позивачу автомобіль Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить їй на праві власності.

Також, 28 травня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до кредитного договору від 11 червня 2012 року № 50004719 щодо надання додаткового кредиту в сумі, еквівалентній 10 488,52 дол. США в українських гривнях. Цільове призначення кредиту - сплата страхових платежів відповідно до договору страхування № 28-0199-РМ2-13-00368 від 13 червня 2013 року, який укладено позичальником з ПАТ «СК «Українська страхова група».

Позивач виконав умови договору у повному обсязі, однак відповідач в свою чергу у повному обсязі умови договору не виконує, грошові кошти на сплату кредиту не вносила, внаслідок чого позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про звернення стягнення на предмет застави, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року було задоволено та в рахунок часткового погашення боргу звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat СС, з об`ємом двигуна 1984 куб. см, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до акту від 12 березня 2018 року про проведенні електроні торги вказаний автомобіль проданий за 162 228,00 грн, з яких: перераховано на рахунок органу державної виконавчої служби - 154 116,60 грн; сума сплаченого гарантійного внеску - 6 145,00 грн.

Таким чином, після часткового погашення заборгованості відповідачем, її розмір за кредитним договором від 11 червня 2012 року № 50004719, станом на 03 серпня 2018 року становить 568 762 грн, яка складається з: 296 746,41 грн - сума боргу за рішенням суду; 3 040,51 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом; 21 001,05 грн - сума заборгованості за додатковим кредитом; 1 559,16 грн - сума 3 % річних за час прострочення за додатковим кредитом з 26 жовтня 2015 року по 14 березня 2018 року; 1 631,07 грн - сума 3 % річних за час прострочення за додатковим кредитом з 15 березня 2018 року по 03 серпня 2018 року; 117 598,50 грн - сума інших витрат, понесених позивачем в порядку пункту 8.5 загальних умов; заборгованості з дострокового повернення кредиту в сумі - 127 186,09 грн, з яких: 92 473,48 грн - сума заборгованості за процентами (процентна ставка 9,9 %); 34 712,61 грн - сума 3 % річних за час прострочення.

Отже, використавши всі можливі способи досудового врегулювання спору, позивач просив суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість за кредитом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, позов залишено без задоволення.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, щопозивач пропустив строк позовної давності про застосування якого заявила відповідач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ «Порше Мобіліті», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Деснянського районного суду м. Києва.

05 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 16 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30 серпня 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Пророк В. В., Сердюк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 524/9350/16-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 179/1367/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 467/395/16-ц.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що перебіг позовної давності для пред`явлення позову про стягнення сум, які не покриті коштами вирученими від продажу предмета застави, виникає після продажу предмета застави. Суди неповно з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки доказам та порушили норми матеріального та процесуального права.

Доводи інших учасників справи

У червні 2021 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що 11 червня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 228 224,45 грн, що еквівалентно 28 245,60 дол. США та суму додаткового кредиту у розмірі 85 649,25 грн, що еквівалентно 10 488, 52 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, із терміном повернення до 11 червня 2017 року. Кредит був наданий відповідачу для придбання автомобіля Volkswаgen, 2011 року випуску, та оплати страхових платежів (т. 1 а. с. 18).

28 травня 2013 року сторони уклали договір про внесення змін/додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 11 червня 2012 року № 50004719, згідно якого позичальнику надається додаткова сума кредиту з цільовим призначенням для сплати страхових платежів відповідно до договору страхування (т. 1 а. с. 27-30).

Згідно умов кредитного договору усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту у доларах США, визначеному вище, відповідно до пункту 1.3 загальних умов кредитування.

Згідно пункту 1.2 загальних умов договору відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 1.4.2 загальних умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється відповідачем у повному обсязі у терміни, встановлені графіком погашення кредиту, яким передбачено щомісячну сплату чергових платежів на відповідну дату поточного місяця.

Так, до 10 числа кожного місяця ТОВ «Порше Мобіліті» надсилає відповідачу відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту (пункт 1.4.3 загальних умов).

13 червня 2012 року сторони уклали договір застави № 50004719, яким забезпечено зобов`язання відповідача за кредитним договором від 11 червня 2012 року № 50004719, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1420, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки Volkswagen, модель Passat СС, з об`ємом двигуна 1 984 куб. см, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 34-39).

19 травня 2015 року позивач направив на адресу відповідача вимогу (повідомлення) щодо дострокового погашення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором за № 50004719, якою вимагав дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, яка станом на дату направлення вимоги становила 357 761,61 грн. Однак вказана вимога була відповідачем проігнорована.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року у справі № 754/15893/15-ц задоволено позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті», а саме в рахунок дострокового погашення боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 11 червня 2012 року № 50004719, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat СС, що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» штраф у розмірі 38 037,41 грн, в порядку пункту 4.1.2 договору застави транспортного засобу від 13 червня 2012 року № 50004719, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1420 (т. 1 а. с. 87-94).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» збитків в сумі 37 596,42 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті». В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року залишено без змін (т. 1 а. с. 95-102).

На виконання вищевказаного рішення суду 28 лютого 2018 року автомобіль марки Volkswagen, модель Passat СС з об`ємом двигуна 1984 куб. см, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , було реалізовано організатором системи електронних торгів арештованого майна - ДП «Сетам» Міністерства юстиції України.

Відповідно до акта про проведенні електронні торги від 12 березня 2018 року, електронні торги розпочались 28 лютого 2018 року о 09:00 год. та закінчились 28 лютого 2018 року о 18:20 год.

Майно - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat СС з об`ємом двигуна 1984 куб. см, 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , придбане за 162 228,00 грн, з яких перераховано на рахунок органу державної виконавчої служби - 154 116,60 грн, сума сплаченого гарантійного внеску - 6 145,00 грн.

14 березня 2018 року міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харків ГТУЮ у Харківській області перерахував на рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» кошти за реалізований на електронних торгах предмет застави у сумі 140 015,09 грн, що підтверджується відповідним платіжним повідомленням вхідного переказу (т. 1 а. с. 105).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року у справі № 754/15893/15-ц задоволено позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті». Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat СС, що належить на праві власності ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» штраф у розмірі 38 037,41 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 24 Закону України «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Таким чином, у позивача на підставі положень статті 591 ЦК України, статті 24 Закону України «Про заставу» виникло право щодо стягнення залишку боргу за кредитним договором.

У касаційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті» зазначає про те, що про порушення свого права, яке підлягає захисту в межах цієї справи, позивач дізнався лише 12 березня 2018 року (відповідно до акту про проведені електронні торги від 12 березня 2018 року), тобто після продажу предмета застави, оскільки сума, одержана від його продажу, не покриває вимоги заставодержателя.

При цьому позивач посилається на відповідну практику Верховного Суду, зокрема постанову від 20 листопада 2019 року у справі № 467/395/16-ц (провадження № 61-15909св18) і таке посилання є релевантним.

Зокрема, у справі № 467/395/16-ц Верховний Суд вказав: «Отже, не реалізувавши заставний автомобіль, банк не знав і не міг знати, що коштів від реалізації майна буде недостатньо для повного погашення кредитної заборгованості, а саме для цього і ухвалювалось у 2010 році рішення суду.

У зв`язку з цим банк і не міг до виконання рішення суду пред`явити новий позов, так як не було доказів того, що кредитна заборгованість не буде погашена».

Апеляційний суд у порушення статті 382 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, доводів позивача про те, що він дізнався про порушення свого права лише 12 березня 2018 року не врахував та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Схожі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 279/8730/15 (провадження № 61-11713св18), від 16 червня 2021 року у справі № 756/2028/16-ц (провадження №61-1019св21) та від 29 квітня 2022 року № 755/3345/20 (провадження № 61-5171св21).

Додатково слід зазначити, що принцип добросовісності - загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність може розглядатися як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Отримавши кредит та передавши придбаний автомобіль в заставу, позичальник в подальшому без згоди заставодержателя відчужила предмет застави на користь третьої особи, що свідчить про явну недобросовісність її поведінки у спірних правовідносинах.

Уникнення цивільно-правової відповідальності недобросовісним боржником за допомогою інституту позовної давності суперечитиме загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси заявника забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 389 400 409 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров В. В. Пророк В. В. Сердюк