№ 754/16766/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

111

Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 754/16766/17

провадження № 61-16182св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 ,

треті особи: Дозвільний центр надання адміністративних послуг Деснянського району м. Києва, служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року у складі колегії суддів:

Шебуєвої В. А., Мельника Я. С., Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , треті особи: Дозвільний центр надання адміністративних послуг Деснянського району міста Києва та служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, виселення.

Позовну заяву мотивовано тим, що 07 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Український професійний банк» (далі -

ВАТ «Український професійний банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (далі -

ПАТ «Український професійний банк»), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 321, відповідно до умов якого, останній отримав кредит з лімітом заборгованості у розмірі 96 000,00 доларів США на споживчі цілі

зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних та 29 % річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором, з кінцевим терміном повернення кредиту 10 квітня 2017 року.

Крім того, 07 травня 2007 року між ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк»,

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого у разі повного або часткового невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, у передбачені строки, банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок поручителів.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором, 07 травня 2007 року між ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого

є ПАТ «Український професійний банк», та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 3670, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 54,20 кв. м, що знаходиться за адресою: квартира

АДРЕСА_1 .

06 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк»

та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором поруки № 24, відповідно до умов якого банк передав останньому право вимоги за наступними договорами: кредитним договором від 07 травня 2007 року № 321, укладеним між ВАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_2 й договором поруки від 07 травня 2007 року № 321-1, укладеним між банком та ОСОБА_3 , з метою забезпечення належного виконання боржником своїх зобов`язань

за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 3321.

Також відбулось відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладеним 07 травня 2007 року між банком та відповідачами, в забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором

від 07 травня 2007 року № 3321 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. за реєстровим номером 3670, яке мало місце відповідно до договору № 24/1 про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладеним 06 вересня 2017 року між банком та ОСОБА_1 й посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю. за реєстровим номером 177.

ОСОБА_2 належним чином не виконував кредитні зобов`язання,

у зв`язку із цим виникла заборгованість у розмірі 98 179,19 доларів США.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив: у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 321

у розмірі 98 179,19 доларів США звернути стягнення на нерухоме майно,

що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 07 травня 2007 року, квартиру двокімнатну, загальною площею 54,20 кв. м, житловою площею 30,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом; виселити ОСОБА_2

та ОСОБА_3 із вказаної квартири й зобов`язати останніх

не перешкоджати у здійсненні права власності на квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року

у складі судді Галась І. А. позов задоволено частково.

У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2

за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 321 звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. 07 травня 2007 року зареєстрований за № 3670, а саме квартира АДРЕСА_1 (загальна площа 54,20 кв. м, житлова площа 30,10 кв. м) шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі, будь-яким способом із встановленням ціни продажу предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1

та ОСОБА_2 звертались до Київського апеляційного суду

із апеляційними скаргами.

Короткий зміст заяви про залишення позову без розгляду

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції

із заявою про залишення його позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , треті особи: Дозвільний центр надання адміністративних послуг Деснянського району міста Києва та служба

у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права

на продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, виселення, без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року, а позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , треті особи: Дозвільний центр надання адміністративних послуг Деснянського району міста Києва та служба

на продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, виселення, залишено без розгляду.

Компенсовано ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі

5 068,38 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач скористався своїм процесуальним правом щодо залишення його позову без розгляду (пункт 4 частини першої статті 374 ЦПК України).

Короткий зміст заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу

У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про відшкодування витрат

на правничу допомогу.

Заяву обґрунтовано тим, що цивільним процесуальним кодексом України

не визначено судом якої інстанції підлягає вирішенню питання про розподіл судових витрат у разі, якщо заяву про розподіл судових витрат

(з відповідними доказами), понесених стороною в суді першої інстанції, було подано до суду першої інстанції і не вирішено таким судом після розгляду справи по суті, а судове рішення про залишення позову без розгляду

на підставу пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України прийнято судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження. У зв`язку із цим, на думку представника ОСОБА_2 - ОСОБА_11 , заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції й не розглянуту судом першої інстанції під час розгляду справи

по суті повинен розглянути суд апеляційної інстанції.

Разом із цим зазначав, якщо суд апеляційної інстанції вважатиме,

що відповідачем підлягала поданню окрема заява до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про залишення позову без розгляду, у зв`язку із цим просив визнати цю заяву саме такою, а також визнати причини пропуску такого строку поважними та поновити його й вирішити питання про стягнення

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , понесені останнім витрати

на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі

12 000,00 грн.

Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня

2021 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_11 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що оскільки позов позивача

на підставі пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України залишено без розгляду, у відповідності до вимог статей 133 142 ЦПК України має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 1522/18417/12-ц, від 27 червня 2018 року у справі

№ 826/1216/16, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18

та від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, не дослідження зібраних у справі доказів, просить скасувати оскаржуване судове рішення й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 754/16766/17

із Деснянського районного суду м. Києва.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заяву про відшкодування витрат

на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції подано із пропуском строком, встановленого частиною шостою статті 142 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не поновлював будь-які строки, а тому, на думку

ОСОБА_1 , не мав права розглядати цю заяву.

ОСОБА_1 вважає, що відбувся подвійний розгляд різними судами одного

й того ж питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, оскільки з такою заявою представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 звертався до суду першої інстанції, яку ухвалою суду від 15 червня 2021 року залишено без задоволення і замість апеляційного оскарження цієї ухвали суду він звернувся із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції до суду апеляційної інстанції для вирішення цього ж питання.

Разом із цим зазначає, що зі змісту доданих довіреностей не вбачається,

що повноваження з представництва боржниками надано ОСОБА_11

як адвокату. На думку ОСОБА_1 , довіреність сама по собі не є доказом,

що підтверджує повноваження адвоката, а також не свідчить про те,

що у відносинах з довірителями (боржниками) ОСОБА_11 , як представник за довіреністю, виступає у статусі адвоката. У зв`язку із цим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень представника ОСОБА_2 , тому судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято заяву щодо відшкодування витрат

на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

ОСОБА_1 вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме статей 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 244 ЦК України про можливості адвокатом представляти інтереси сторони в цивільній справі

за довіреністю, яка видана на підставі усного договору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2

на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення

є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року

у складі судді Галась І. А. позов задоволено частково. У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором

від 07 травня 2007 року № 321 звернути стягнення на нерухоме майно,

що є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. 07 травня 2007 року зареєстрований за № 3670, а саме квартира АДРЕСА_1 (загальна площа 54,20 кв. м, житлова площа 30,10 кв. м) шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі, будь-яким способом із встановленням ціни продажу предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а. с. 102-110, т. 5).

10 вересня 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, до якої було додано, зокрема: договір про надання правничої допомоги від 16 лютого 2018 року, розрахунок вартості наданих послуг, виконаних робіт адвокатом на загальну суму 12 000,00 грн, у якому зазначено детальний опис наданих послуг, а також квитанція про оплату наданих адвокатом послуг (а. с. 117-124, т. 5).

Судовими повістками від 20 жовтня 2020 року сторін у справі повідомлено про призначення до розгляду заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_11 , про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених

у суді першої інстанції, на 11 листопада 2020 року о 15:00 год (а. с. 128-140, т. 5).

03 листопада 2020 року матеріали цивільної справи № 754/16766/17-ц передано до Київського апеляційного суду для розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 від 26 жовтня 2020 року та ОСОБА_2 і ОСОБА_3

від 28 жовтня 2020 року (а. с. 141-150, т. 5).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (а. с. 172, т. 5).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року справу призначено до розгляду на 22 грудня 2020 року о 15 год. 30 хв (а. с. 173, 174, т. 5).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (а. с. 1, т. 6).

Справу призначено до розгляду на 16 лютого 2021 року о 14 год. 30 хв

(а. с. 2, 3, т. 6).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто (а. с. 33, 34, т. 6).

Згідно протоколу судового засідання від 16 лютого 2021 року розгляд справи відкладено на 03 березня 2021 року о 12:00 год (а. с. 69, т. 6).

03 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції

на продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, виселення, без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України (а. с. 75, т. 6).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Мельника Я. С. задоволено заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду. Скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року, а позов

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

та ОСОБА_10 , треті особи: Дозвільний центр надання адміністративних послуг Деснянського району міста Києва та служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, виселення, залишено без розгляду. Компенсовано ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 5 068,38 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а. с. 79-81, т. 6).

У березні 2021 року матеріали справи повернулись до Деснянського районного суду м. Києва (а. с. 83, т. 6).

Судовими повістками від 28 травня 2021 року сторін у справі повідомлено про призначення до розгляду заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_11 , про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених

у суді першої інстанції, на 15 червня 2021 року о 11 год. 30 хв (а. с. 84-94,

т. 6).

Згідно довідки від 14 травня 2021 року розгляд заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, відкладено на 15 червня 2021 року о 11 год. 30 хв (а. с. 95, т. 6).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 754/16766/17-ц залишено без задоволення у зв`язку із тим, що скасування рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року та залишення позову без розгляду ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року унеможливлює постановлення додаткового рішення Деснянським районним судом м. Києва (а. с. 112, 113, т. 6).

29 червня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про відшкодування витрат

на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції (а. с. 128-137, т. 6).

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня

2021 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_11 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1

на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі

12 000,00 грн (а. с. 155-158, т. 6).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої інстанції

та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаною скаргою, зміст ухваленого у справі судового рішення та доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову

і відмова прийнята судом.

У статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Загальне правило щодо розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду передбачено частиною третьою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем

не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються

з позивача.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 квітня

2021 року у справі № 199/9188/16-ц та від 07 липня 2021 року у справі

№ 554/4353/17.

У частинах п`ятій та шостій статті 142 ЦПК України вказано, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів

з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку

з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії,

що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування

чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов;

чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору;

чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі

№ 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц

та від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18; Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 09 липня 2019 року

у справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18

та від 21 грудня 2020 року у справі № 922/1001/20, а також Верховний Суд

у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 820/4347/17 та від 18 березня 2020 року у справі

№ 280/5628/18.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що заява відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, не містила доводів, які саме дії позивача є необґрунтованими.

З огляду на викладене, ураховуючи те, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б підтвердили необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених

до стягнення витрат, Верховний Суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу із застосуванням частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року скасувати.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_11 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта