ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 754/2141/19

провадження № 61-12322св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 9 липня 2021 року, постановлену у складі суддів: Кулікової С. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказувала, що 21 листопада 2016 року надала в позику відповідачу грошові кошти у розмірі 400 000 грн строком на один рік та/або під зобов`язання повернути позику в повному обсязі протягом трьох місяців на першу вимогу позивача. Відповідач зобов`язався сплатити 35 процентів річних за користування позикою у розмірі 11 670 грн щомісяця, починаючи з 15 грудня

2016 року.

Факт передачі грошових коштів підтверджується розпискою від 21 листопада 2016 року, власноручно написаною відповідачем.

Вказувала, що на день звернення до суду відповідач грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплачував і вимогу про повернення позики ігнорує.

За таких обставин просила стягнути з відповідача суму позики

у розмірі 400 000 грн та проценти за її користування у розмірі 140 040 грн, а всього 540 040 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 8 серпня

2019 року, ухваленим у складі судді Галась І. А., позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою

від 21 листопада 2016 року у розмірі 400 000 грн, проценти у розмірі 140 040 грн та 5 400 грн - у відшкодування судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведення позивачем обставин, на які вона посилалась в обґрунтування позову, належними і допустимими доказами.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 9 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 8 серпня

2019 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з невиконання заявником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (ненадання документу про сплату судового збору та обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження), тому вважав наявними підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 9 липня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки про існування ухвали Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 9 липня 2021 року. Тобто на день постановлення оскаржуваної ухвали строк для усунення недоліків, встановлений ухвалою суду апеляційної інстанції від 24 травня 2021 року, не сплив.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску заявником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки заявник отримав копію ухвали Деснянського районного суду

міста Києві від 11 грудня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення цього ж суду від 8 серпня 2019 року, лише 28 квітня 2021 року. Тому, звернувшись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції 11 травня 2021 року, заявник не пропустив процесуальний строк, встановлений законом для оскарження вказаного рішення.

Крім того, дійшовши висновку про необхідність сплати заявником судового збору, суд апеляційної інстанції не врахував майновий стан ОСОБА_2 .

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду від 17 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 8 серпня 2019 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою

від 21 листопада 2016 року у розмірі 400 000 грн, проценти у розмірі 140 040 грн та 5 400 грн у відшкодування судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 8 серпня

2019 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням ОСОБА_2 6 травня 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням заявнику десятиденного строку з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання Київському апеляційному суду: обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва

від 8 серпня 2019 року із зазначенням інших підстав для поновлення строку; документа про сплату судового збору у розмірі 8 100,60 грн.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення суд апеляційної інстанції встановив, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Білан В. І., за вказаною в апеляційній скарзі адресою, отримав 28 травня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на 9 липня 2021 року, тобто у встановлені в ухвалі Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року строки, недоліки апеляційної скарги не усунено. Будь-яких повідомлень щодо неможливості виконання вимог даної ухвали у строки, встановлені апеляційним судом, від заявника не надходило.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим частини першої статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Частиною першою статті 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З апеляційною скаргою на заочне рішення Деснянського районного суду

міста Києва від 8 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся у травні 2021 року.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому

статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 лютого 2019 року

у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення, то виходячи з частини другої статті 358 ЦПК України наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому поважність причин пропуску такого строку значення не має.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»,

заява № 32053/13, ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ

від 3 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не зазначав щодо неповідомлення його про розгляд справи або пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили і доказів на підтвердження таких обставин не надавав.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва

від 8 серпня 2019 року, проте виклав помилкові мотиви такого судового рішення; не звернув уваги, що немає підстав для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у зв`язку з пропуском річного строку.

Натомість підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження за поданою ОСОБА_2 у травні 2021 року апеляційною скаргою на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києві від 8 серпня 2019 року є подання такої скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 523/1781/16-ц

(провадження № 61-3526св20), від 18 листопада 2020 року

у справі № 493/1858/16-ц (провадження № 61-11368св20), від 30 червня

2021 року у справі № 613/1166/15-ц (провадження № 61-22084св19) та

від 1 грудня 2021 року у справі № 171/506/15 (провадження № 61-10887св21).

Доводи касаційної скарги про те, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущено з поважних причин, не мають правового значення з урахуванням викладених касаційним судом мотивів, оскільки цей строк є присічним.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягав застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи наведені висновки щодо підстав відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києві від 8 серпня 2019 року, Верховний Суд вважає, що ухвалу Київського апеляційного суду від 9 липня 2021 року слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, а в іншій частині зазначене судове рішення залишити без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про зміну судового рішення апеляційного суду у його мотивувальній частині, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 9 липня 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Київського апеляційного суду від 9 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук