Постанова
Іменем України
21 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 754/225/21
провадження № 61-9219св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна інноваційна фінансово-кредитна установа,
особа, яка не брала участь у справі, однак подала заяву про приєднання до касаційної скарги - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та заяву про приєднання до касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Балійчук Людмили Іванівни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Зотько Т. А., додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Зотько Т. А., та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 07 грудня 2017 року вона працювала у відповідача на посаді начальника сектору по роботі з кадрами. З 01 березня 2018 року її було переведено на посаду начальника відділу кадрів.
Позивач вказувала, що 01 грудня 2020 року її було двічі за день безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме: оголошено догану та звільнено з посади начальника відділу кадрів за пунктом 3 статті 40 КЗпП України на підставі наказу від 01 грудня 2020 року № 146к/тр «Про припинення трудового договору».
Такі дії відповідача вважає необґрунтованими та вчиненими з грубим порушенням діючого законодавства з огляду на те, що оголошення догани та її звільнення із займаної посади відбулось без отримання згоди виборчого профспілкового органу, усі події відбувались під час її тривалого перебування на лікарняному, про що роботодавцю було відомо і підтверджується копіями лікарняних листків.
Позивач вказувала, що в наказі про оголошення догани від 01 грудня 2020 року зазначено, що вона не вживала вичерпних та своєчасних заходів з розшуку (або відновлення) втрачених документів відділу кадрів. При цьому їй не було надано часу та жодної можливості щодо розшуку (або відновлення) втрачених документів тощо.
Також, звільнивши її, відповідач не провів остаточного розрахунку, чим порушив статті 47 116 КЗпП України. У наказі про звільнення відсутня інформація про компенсацію невикористаних відпусток, залишились без оплати два листки непрацездатності, які були здані до установи 26 листопада 2020 року та станом на 30 грудня 2020 року без оплати залишились ще три листи непрацездатності, що були здані до установи 16 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 01 грудня 2020 року № 145-к/тр про оголошення їй догани;
- визнати незаконним та скасувати наказ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 01 грудня 2020 року № 146-к/тр про звільнення;
- визнати її звільнення незаконним та поновити на посаді начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово-кредитної установи;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2020 року до дня ухвалення судового рішення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 01 грудня 2020 року № 145-к/тр про оголошення догани ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 01 грудня 2020 року № 146-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу кадрів.
Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, незаконним та поновлено її на посаді начальника відділу кадрів.
Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 257 936,49 грн, витрати з сплати судового збору у загальному розмірі 1 816,00 грн.
Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в наказі Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 01 грудня 2020 року «Про припинення трудового договору» відсутні відомості щодо змісту та часу вчинення позивачем невиконання чи неналежного виконання трудових обов`язків та ознак систематичності, що свідчить про недоведеність підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, а також, що оголошення догани та її звільнення відбулось без отримання згоди первинної профспілкової організації, членом якого є позивач.
Отже, підлягала задоволенню вимога про визнання незаконним наказів та поновлення позивача на роботі, а також стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2020 року по 28 вересня 2021 року з урахуванням 207 робочих дні у розмірі 257 936,49 грн.
Скасовуючи наказ, яким позивачу оголошено догану, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавець не отримав згоду первинної профспілкової організації, членом якого є позивач.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 задоволено, тому підлягають стягненню з відповідача судові витрати, понесені позивачем за надану правову допомогу у суді першої інстанції, у розмірі 5 500,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 12 жовтня 2021 року - без змін.
Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками, та вказав, що наказ про припинення трудового договору не містить відомостей щодо дати, змісту та часу вчинення позивачем невиконання чи неналежного виконання трудових обов`язків, ознак систематичності, що свідчить про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, що є підставою не лише для скасування наказу, а й поновлення позивача на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що заявник долучила до заяви докази понесення витрат на правову допомогу, підстав для зменшення цих витрат судом не встановлено.
Задовольняючи заяву представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд вказав, що заявник довела документально розмір понесених витрат, який є обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. У свою чергу суд не встановив підстав для їх зменшення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року Державна інноваційна фінансово-кредитна установа подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року, додаткове рішення цього ж суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У травні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Балійчук Л. І. подала до Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року, додаткове рішення цього ж суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для виконання її вимог.
01 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Деснянського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2023 року, у зв`язку з відрядженням судді Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя, визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Балійчук Л. І. про приєднання до касаційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2023 року прийнято заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Балійчук Л. І. про приєднання до касаційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Державної інноваційної фінансово-кредитної установи мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, внаслідок чого ухвалили помилкове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 щодо правової оцінки дисциплінарного проступку за наявності письмових доказів вчинення такого проступку; у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 щодо критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Заява про приєднання до касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Балійчук Л. І. мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18) щодо застосування статей 43 252 КЗпП України.
Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей, тому суд має достатні повноваження здійснювати перевірку та давати юридичну оцінку рішенню профспілкового комітету (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2018 року № 265/6850/16 (провадження № 61-11367св18 )).
Висновки судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішень про те, що відсутність в оскаржуваному наказі про звільнення відомості про зміст та час вчиненого працівником невиконання чи неналежного виконання трудових обов`язків, ознак систематичності, що свідчить про недоведеність підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом З статті 40 КЗпП України зроблено без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 761/7661/20 (провадження № 61-19038св20).
Необґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що власник порушив вимоги статті 149 КЗпП України, оскільки не зажадав від працівника письмових пояснень. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
Відзив на касаційну скаргу, у визначений судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 грудня 2017 року ОСОБА_1 прийнято до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на посаду начальника сектору по роботі з кадрами.
З 01 березня 2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.
Наказом від 21 вересня 2020 року № 107к/тр «Про припинення трудового договору», винесеного Державною інноваційною фінансово-кредитною установою, 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу кадрів у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП України), підставою звільнення була службова записка від 18 вересня 2020 року № 619, службова записка 21 вересня 2020 року № 620.
Наказом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 22 вересня 2020 року № 109-к/тр «Про скасування наказу та виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника» скасовано наказ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 21 вересня 2020 року №107к/тр «Про припинення трудового договору» у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1
20 жовтня 2020 року комісією зі службового розслідування, утвореної згідно з наказом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, складено Висновок службового розслідування факту відсутності у справах відділу кадрів Установи документів, зазначених у пункті 1 наказу від 29 вересня 2020 року № 97.
Відповідно до вищезгаданого висновку, вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу кадрів ОСОБА_1 , комісія дійшла наступного висновку: «начальник відділу кадрів ОСОБА_1 , через неналежне виконання своїх посадових обов`язків та інших нормативно-правових актів, усупереч інтересам Установи: не забезпечила зберігання трудової книжки, особової картки та особової справи ОСОБА_1 згідно з вимогами чинного законодавства; не забезпечила зберігання наказу про надання відпустки № 40 за 2020 рік та наказу про короткострокові відрядження № 38 за 2018 рік згідно з вимогами чинного законодавства; не забезпечила заходів щодо збереження інформації, що становить комерційну таємницю та конфіденційну інформацію в Установі.
На думку Комісії з проведення службового розслідування в діях начальника відділу кадрів ОСОБА_1 вбачається порушення: пунктів 2.7, 2.14., 2.18, 2.20 Посадової інструкції начальника відділу кадрів Установи, затвердженої 01 березня 2018 року головою правління Установи; пунктів 3.11, 3.12, 3.13, 3.14 Положення про відділу кадрів, затвердженого наказом Установи від 26 липня 2018 року № 43; Інструкції з діловодства в Установі, яка затверджена наказом від 22 вересня 2017 року № 27; Закону України «Про захист персональних даних»; Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58; положень розділів IV та V Антикорупційної програми Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на 2020-2021 роки, затвердженої наказом Установи від 19 червня 2020 року № 71; пунктів 6.1, 6.2. Положення про конфіденційну інформацію та комерційну таємницю в Державній інноваційній фінансово-кредитній установі, затвердженого наказом від 05 липня 2018 року №37.
З урахуванням викладеного, на підставі думки та висновків членів Комісії, вважається за доцільне: застосовувати дисциплінарне стягнення до начальника відділу кадрів ОСОБА_1 за неналежне виконання своїх посадових обов`язків та допущені порушення вимог чинного законодавства щодо порядку ведення, зберігання та обліку трудових книжок працівників.
Рекомендовано подати до Національної поліції України заяви про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 357 КК України.»
21 жовтня 2020 року Уповноваженим з антикорупційної діяльності - ОСОБА_3 письмово висловлено окрему думку за результатами службового розслідування, а саме ОСОБА_3 зазначив про незгоду зі змістом висновку, засвідчивши, що робота комісії проведена неякісно, з порушенням норм чинного законодавства та внутрішніх нормативно-правових актів Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, а також містять ознаки упередженості та особистої зацікавленості у результатах розслідування.
12 листопада 2020 року було проведено засідання Правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, де другим питанням порядку денного вирішувалось питання про притягнення начальника відділу кадрів ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Рішенням правління від 12 листопада 2020 року № 58 постановлено звернутись до Первинної профспілкової організації Державної інноваційної фінансово-кредитної установи щодо отримання згоди виборного профспілкового органу, членом якого є ОСОБА_1 , на притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Встановлено виборному органу ППО Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 15 денний строк на розгляд письмового подання щодо згоди на притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та 3-денний строк на повідомлення про прийняте рішення. У разі пропуску цього строку прийнято вважати, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. За умови отримання згоди виборного профспілкового органу Первинної профспілкової організації Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, застосувати до начальника відділу кадрів ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Державною інноваційною фінансово-кредитною установою 01 грудня 2020 року винесено наказ № 145-к/тр про оголошення догани ОСОБА_1 , начальнику відділу кадрів, за порушення трудової дисципліни (невиконання чи неналежне виконання працівником з його вини обов`язків, покладених на нього локальними нормативно правовими актами Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, посадовою інструкцією і невжиття вичерпних та своєчасних заходів з розшуку (або відновлення) втрачених документів відділу кадрів. Підставою слугував висновок комісії із службового розслідування від 20 жовтня 2020 року, рішення правління від 12 листопада 2020 року № 58.
За результатом розгляду порядку денного, постановлено рішення правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 01 грудня 2020 року № 67, яким рекомендовано звільнити (припинити трудовий договір) начальника відділу кадрів ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Наказом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 01 грудня 2020 року № 146-к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу кадрів на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. підстава: наказ про оголошення догани від 01 грудня 2020 року № 145-к/тр, рішення Правління від 12 листопада 2020 року № 58, рішення Правління від 01 грудня 2020 року № 67.
02 грудня 2020 року Першим заступником голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи - ОСОБА_5 письмово висловлено окрему думку на рішення правління від 01 грудня 2020 року № 67, зокрема, зазначено, що про виявлені факти порушень на засіданні правління було розглянуто лише один документ - службову записку від 30 листопада 2020 року № 876 від ОСОБА_4 , яка і була доповідачем, при розгляді питання було порушено принципи неупередженості та справедливої оцінки результатів роботи, встановлені Правилами корпоративної етики Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, застосування до позивачки психологічного тиску у вигляді застосування дисциплінарних стягнень (звільнення 21 вересня 2020 року, догана від 01 грудня 2020 року); видача наказу від 21 вересня 2020 року № 107к\тр «Про припинення трудового договору» про звільнення позивачки без погодження з первинною профспілковою організацією Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та без розгляду питання на засіданні правління, прийняття рішення 12 листопада 2020 року на позачерговому засіданні Правління Установи про оголошення ОСОБА_1 догани за умови отримання згоди профкомітету Установи. При розгляді питання членам Правління не було надано пояснень ОСОБА_1 та матеріалів службового розслідування. Видання наказу від 01 грудня 2020 року № 145к/тр «Про оголошення догани», до якого ОСОБА_1 надала ряд зауважень, розгляд питання застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на позачерговому засіданні Правління 01 грудня 2020 року без надання членам Правління пояснень ОСОБА_1 та перевірки фактів викладених у службовій записці № 876 від 30 листопада 2020 року, викладених ОСОБА_4
02 грудня 2020 року головою первинної профспілкової організації Державної інноваційної фінансово-кредитної установи ОСОБА_3 голові правління ОСОБА_2 направлено звернення щодо порушення ним чинного трудового законодавства України, зважаючи на обставини звільнення ОСОБА_1 та без отримання згоди виборного профспілкового органу, чим порушено частину другу статті 252 КЗпП України та статтю 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»; у цьому зверненні роботодавця було також повідомлено про ненадання згоди на звільнення позивача та обґрунтування такого рішення.
10 грудня 2020 року першим заступником голови Правління ОСОБА_5 надано пояснювальну записку на ім`я голови Правління на виконання резолюції останнього від 02 грудня 2020 року за вих. № 573 щодо викладених фактів у пояснювальній записці (окрема думка ОСОБА_5 від 02 грудня 2020 року). У пояснювальній записці ОСОБА_5 зазначив, що звільнення позивача - результат упередженого ставлення та неприязних стосунків ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду із заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано до суду копію договору про надання правничої допомоги від 15 грудня 2020 року № 15/12/20; копію додаткової угоди № 02 до договору № 15/12/20 про надання правничої допомоги від 15 грудня 2020 року; акт наданих послуг № 01 до договору № 15/12/20 про надання правничої допомоги від 15 грудня 2020 року; копії рахунків, згідно яких загальна вартість послуг, наданих позивачу, складає 5 500,00 грн.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Малиновська А. Б. у клопотанні про розподіл судових витрат просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 500 грн.
На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Малиновська А. Б. надала: ордер на надання правничої (правової) допомоги №1186277; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію Договору №15/12/20 про надання правничої допомоги від 15 грудня 2020 року, додаткової угоди №01 від 17 грудня 2020 року до договору, згідно якої сторони погодили вартість послуг адвоката у розмірі 500 грн/сторінка за складання процесуальних документів, представництво під час судових засідання - 1 000 грн; оригінал рахунку-фактури, копії квитанції та меморіального ордеру на суму 2 500 грн, оригінал рахунку-фактури, копії квитанції та меморіального ордеру на суму 1 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відзив представника позивача на апеляційну скаргу та клопотання про розподіл судових витрат були направлені відповідачу по справі, проте жодних заперечень та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції від відповідача до апеляційного суду не надійшло.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та заява про приєднання до касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Балійчук Л. І. не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.
За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17 (провадження № 61-19038св20), від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19 (провадження № 61-20020св19).
Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Разом з тим, у справі, яка переглядається, після застосування згідно з наказом від 01 грудня 2020 року дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання працівником з його вини обов`язків, покладених на нього локальними нормативно-правовими актами Установи, посадовою інструкцією і невжиття вичерпних та своєчасних заходів розшуку (або відновлення) втрачених документів відділу кадрів, ОСОБА_1 нових порушень трудової дисципліни не вчиняла, а її звільнення 01 грудня 2020 року стало заходом дисциплінарного стягнення за той же проступок, за який їй було оголошено догану в цей же день (01 грудня 2020 року наказ № 145-к/тр).
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність систематичного невиконання ОСОБА_1 трудових обов`язків та неправомірність її звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є правильними, оскільки такими, що систематично не виконують без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, є працівники, які вже отримували дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни і після цього порушили її знову.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 234/3957/17 (провадження № 61-17400св18) та від 28 жовтня 2020 року у справі № 201/74/18 (провадження № 61-5063св19).
Отже, за відсутності систематичного характеру невиконання трудових обов`язків, звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, що стало підставою для поновлення її на роботі.
Надавши оцінку зібраних у справі доказам, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наказ Державного інноваційної фінансово-кредитної установи від 01 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни є таким, що прийнятий з порушенням положень статей 149 252 КЗпП України.
Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та поновлення позивача на роботі, що є підставою для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що «за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».
Оскільки суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання відшкодування витрат на правову допомогу, врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, доводи касаційної скарги у цій частині є неспроможними.
Доводи представника ОСОБА_6 - адвоката Балійчук Л. І., викладені у заяві про приєднання до касаційної скарги, про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2018 року № 265/6850/16 (провадження № 61-11367св18), від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18), від 20 грудня 2021 року у справі № 761/7661/20 (провадження № 61-19038св20), є необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими, ніж у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, вказані висновки не суперечать висновкам цієї постанови.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та заяву про приєднання до касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Балійчук Людмили Іванівни залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року, додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник