Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 754/3162/21

провадження № 61- 8164св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коліжук Олена Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року у складі судді Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коліжук О. О., про визнання заповіту недійсним.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 07 год. 40 хв. помер його син ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на майно.

Позивач вказував, що дізнався про смерть свого сина випадково лише 20 жовтня 2020 року від своєї знайомої, в той час коли його рідна донька ОСОБА_3 приховувала від нього смерть брата.

В подальшому позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05 год. 00 хв. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коліжук О. О. посвідчила заповіт, яким ОСОБА_4 все своє майно, яке буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось, і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право, заповідав ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що заповіт від ІНФОРМАЦІЯ_1, складений на ім`я ОСОБА_3 , є недійсним, оскільки правоздатність і дієздатність ОСОБА_4 припинилася з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 о 07 год. 40 хв., а реєстрація заповіту відбулася о 15 год. 11 хв. в цей день, вже після припинення цивільної правоздатності ОСОБА_4 .

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 об 15 год. 11 хв. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коліжук О. О.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 серпня 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 10 листопада 2022 року заявник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

29 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , а відповідач ОСОБА_3 - рідною сестрою ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05 год. 00 хв. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коліжук О. О. посвідчила заповіт, яким ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, що все його майно, яке буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось, і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право, заповідав ОСОБА_3 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за №№ 473, 474.

Із врахуванням прогресуючої онкологічної хвороби ОСОБА_4 , нотаріусом складено та посвідчено заповіт ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05 год. 00 хв. поза приміщенням нотаріальної контори, а саме за адресою реєстрації та проживання заповідача: АДРЕСА_1 . Під час складання заповіту нотаріусом було установлено, що ОСОБА_4 є дієздатною особою, волевиявлення ОСОБА_4 на складання заповіту на користь ОСОБА_3 було дійсним, вільним, оскільки він перебував при здоровому глузді, чітко усвідомлював суть своїх дій.

Оскільки під час посвідчення заповіту ОСОБА_4 мав тяжку хворобу, внаслідок якої не міг особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту, за його дорученням нотаріусом текст заповіту до його підписання зачитаний уголос у присутності свідків ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) та підписаний ОСОБА_7 .

Внесення запису про посвідчення заповіту ОСОБА_4 до реєстру нотаріальних дій здійснено ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05 год. 00 хв. за №№ 473, 474.

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 07 год. 40 хв. ОСОБА_4 помер, що підтверджується виданим КНП «ЦПМСД» № 3 Деснянського району м. Києва лікарським свідоцтвом про смерть № 229 від ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1201.

10 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коліжук О. О. заведено спадкову справу за № 3/2020, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коліжук О. О. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Право на заповіт здійснюється особисто фізичною особою з повною цивільною дієздатністю. Заповіт є правочином і безпосередньо пов`язаний з особою заповідача, повинен бути здійснений ним особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Зміст заповіту складають розпорядження заповідача відносно його майна, майнових прав та обов`язків. Ці розпорядження можуть бути зроблені заповідачем у будь-який час.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Згідно з частиною другою статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваний заповіт є недійсним, оскільки правоздатність і дієздатність ОСОБА_4 припинилася ІНФОРМАЦІЯ_1 о 07 год. 40 хв. у зв`язку зі смертю останнього, а реєстрація заповіту відбулася о 15 год. 11 хв., тобто вже після припинення цивільної правоздатності ОСОБА_4 .

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Вирішуючи цей спір суди попередніх інстанцій належним чином перевірили обставини, на які посилається позивач в обґрунтування вимог про визнання заповіту недійсним, зокрема, як дотримання загальних підстав недійсності правочину, так і щодо його нікчемності, у тому числі дотримання вимог щодо його форми та посвідчення.

Суди обґрунтовано виходили з того, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми і посвідчення, визначені

статтею 1247 ЦК України, зокрема, заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коліжук О. О., записаний нею зі слів заповідача, до підписання прочитаний уголос. Після ознайомлення заповідача зі змістом заповіту, за його дорученням, заповіт було підписано особою, запрошеною для його підписання, та двома свідками.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коліжук О. О. перевірила дієздатність ОСОБА_4 на момент складання заповіту та встановила, що він мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним, відповідало його внутрішній волі та було спрямоване на настання наслідків, зазначених у заповіті на розпорядження належним йому майном на випадок своєї смерті, значення своїх дій він розумів.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання заповіту

ОСОБА_4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 недійсним, оскільки на підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів порушення вимог чинного законодавства при його складанні чи посвідченні, а також доказів на підтвердження обставин, з якими він пов`язує недійсність цього правочину.

Доводи заявника про те, що оспорюваний заповіт є недійсним, оскільки правоздатність і дієздатність ОСОБА_4 припинилася не пізніше ніж ІНФОРМАЦІЯ_1 о 07 год. 40 хв., а реєстрація заповіту відбулася об 15 год. 11 хв., вже після припинення цивільної правоздатності ОСОБА_4 є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно статті 41 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, у приміщенні яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у приміщенні органу місцевого самоврядування, у приміщенні дипломатичного представництва або консульської установи. В окремих випадках, якщо особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також якщо того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про нотаріат» про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Главою 11 Розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) встановлено порядок реєстрації нотаріальної дії та визнання її вчиненою.

Пунктами 1-3 Глави 11 Розділу I Порядку визначено, що кожній нотаріальній дії присвоюється окремий реєстровий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що внесення запису про посвідчення заповіту ОСОБА_4 до реєстру нотаріальних дій здійснено ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05 год. 00 хв. за №№ 473, 474.

Таким чином, заповіт є зареєстрованим та вчиненим з моменту внесення запису про посвідчення заповіту у реєстрі нотаріальних дій.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.7 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5 відомості про заповіти, у тому числі посвідчені посадовими службовими особами, зазначеними в статтях 1251 та 1252 ЦК України, спадкові договори та внесення змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов`язковому внесенню до Спадкового реєстру.

Згідно із пунктом 2.9 Положення про Спадковий реєстр реєстратор вносить відомості до Спадкового реєстру у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Внесення відомостей до Спадкового реєстру не залежить від волі спадкодавця, а є технічною дією, від якої не залежить зміст заповіту і дата та час його посвідчення.

Чинні вимоги закону не встановлюють порушення термінів внесення інформації до Спадкового реєстру, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для визнання заповіту недійсним.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі об 15 год. 11 хв. вже після смерті заповідача, яка настала у цей же день о 07 год. 40 хв., жодним чином не спростовує дійсності заповіту, посвідченого приватним нотаріусом, оскільки заповіт був посвідчений за життя спадкодавця, а внесення даних про заповіт до Спадкового реєстру не залежить від волі спадкодавця, є технічною дією, від якої не залежить зміст заповіту і дата та час його посвідчення.

Інакший підхід призводить до необґрунтованого покладення відповідальності на заповідача та спадкоємців, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.

При цьому слід ураховувати, що позов ОСОБА_1 не містить доводів того, що волевиявлення заповідача ОСОБА_4 на момент складання і посвідчення заповіту не було вільним і не відповідало його волі, що в силу частини другої статті 1257 ЦК України виключає задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Таким чином, питання визнання заповіту недійсним як оспорюваного з тих мотивів, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України), судами не розглядалося і не вирішувалося, оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

При таких обставинах, враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно пункту першого частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов