Постанова

Іменем України

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 754/6012/21

провадження № 61-9440св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Храпійчуком Віктором Олександровичем, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року в складі судді Таран Н. Г. та на постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року в складі колегії суддів Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що працюючи в поліклініці № 1 Деснянського району дільничою медсестрою, вона в 2008 році познайомилась з ОСОБА_3 і тривалий час надавала їй допомогу. У жовтні 2014 року через конфлікт з її колишнім чоловіком позивач була змушена покинути своє житло через погрози з його боку вбивством та спричиненням їй тілесних ушкоджень. З того часу за згодою ОСОБА_3 , позивач проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 до дня її смерті. Позивач надавала ОСОБА_3 професійну медичну допомогу і допомогу в побуті, оскільки ОСОБА_3 була інвалідом III групи через травму нижніх кінцівок, отриманої внаслідок ДТП у 2008 році, і самостійно не могла пересуватись.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Вказує, що у період з жовтня 2014 року до дня смерті ОСОБА_3 вони проживали як одна сім`я, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, разом платили за комунальні послуги, купляли речі домашнього вжитку, продукти, ліки. Позивач за власні кошти здійснила поховання ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 позивач подала до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_3 , на підставі якої було заведено спадкову справу. Постановою від 04 січня 2021 року нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , оскільки до спадкової справи не надано документів, що підтверджують родинні відносини спадкоємиці (заявника) із померлою, а також документів, що підтверджують встановлення факту проживання зі спадкоємцем однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини.

11 листопада 2020 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, позивач вважає, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 з жовтня 2014 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 з усіма правами та обов`язками, що випливають з положень статті 1264 ЦК України, у зв`язку з чим просила:

встановити факт її постійного проживання однією сім`єю разом з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з жовтня 2014 року до 14 травня 2020 року;

визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суди виходили з того, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , ведення спільного господарства та що вони були пов`язані спільним побутом, у зв`язку з чим суди зробили висновок про відмову в задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Аргументи учасників справи

У вересні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника Храпійчука В. О. подала касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року та на постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, у якій просила: оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанцій неповно з`ясував обставини справи та не дослідив докази на підтвердження факту проживання позивачки з ОСОБА_3 однією сім`єю, а саме: акт від 04 лютого 2021 року, засвідчений начальником ЖЕД-305 Мірутою М. Є., про те, що позивач проживала разом з ОСОБА_3 з 2014 року до дня її смерті; копії квитанцій про сплату комунальних послуг; копії квитанцій про купівлю побутової техніки та інших речей домашнього вжитку; копії медичної документації про проходження ОСОБА_3 медичних обстежень; документи, які підтверджують обставини поховання ОСОБА_3 за кошти позивачки;

суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин статті 1223 1264 ЦК України.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито провадження та витребувано справу з районного суду.

20 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України - незастосування судами при вирішенні справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-1026цс15 та постановах Верховного Суду від 12 серпня 2019 року в справі № 521/16365/15, від 17 квітня 2019 року в справі № 522/2680/14-ц, від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц, від 24 червня 2020 року в справі № 127/9778/17, від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 , видане Деснянським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 667.

ОСОБА_3 на праві власності належить квартира загальною площею 50,0 м2 за адресою АДРЕСА_1 , у якій вона проживала та була зареєстрована.

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , на підставі якої було заведено спадкову справу.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою державного нотаріуса П`ятнадцятої державної нотаріальної контори Храпійчук Т. В. від 04 січня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки до спадкової справи не надано документів, що підтверджують родинні відносини спадкоємиці (заявника) із померлою, а також документів, що підтверджують встановлення факту проживання зі спадкоємцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідної спадкової справи із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2 . Заява ОСОБА_2 посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю. Г. 11 листопада 2020 року та направлена поштою до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори. Інформація про прийняте рішення нотаріуса відносно права на спадкування ОСОБА_2 відсутня. Матеріали справи містять копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , де його батьком вказаний ОСОБА_5 , а матір`ю ОСОБА_6 , та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_7 від 17 березня 1989 року.

На підтвердження обставин спільного проживання позивачем надані копії документів, виданих на ім`я ОСОБА_3 : копія свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 (чоловік ОСОБА_3 ), медичні документи, довідка про встановлення ОСОБА_3 ІІІ групи інвалідності, копія акту, складеного трьома мешканцями буд. АДРЕСА_4 , які засвідчили обставини проживання позивача разом з ОСОБА_3 з 2014 року до дня її смерті, копія заповіту від імені ОСОБА_3 складеного у простій письмовій формі (без нотаріального посвідчення) 17 квітня 2020 року; копії товарних чеків про придбання споживчих товарів та щодо оплат комунальних послуг, при цьому оплата від імені позивача проводилась з квітня 2020 року.

Відповідно до листа Управління патрульної поліції у м. Києві від 17 травня 2021 року встановлено, що 07 травня 2020 року о 12:19 год. надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про необхідність аварійного відкриття дверей у квартирі ОСОБА_3 у зв`язку з можливістю у неї інсульту, оскільки ОСОБА_1 не має доступу до квартири. На місце події направлений екіпаж патрульної УПП у м. Києві, якому ОСОБА_1 повідомила, що доглядає за громадянкою ОСОБА_3 , через підозру в неї інсульту викликала наряд поліції. Працівниками поліції було прийняте рішення про аварійне відкриття дверей, після чого виявлено жінку, яка лежала в кімнаті на підлозі в безпорадному стані. На місце прибула 153 бригада Швидкої медичної допомоги, які підтвердили діагноз інсульт та госпіталізували жінку.

На підтвердження обставин організації поховання ОСОБА_3 позивачем надана довідка про поховання на кладовищі від 09 червня 2020 року та договори - замовлення відповідних послуг.

Відповідно до свідоцтва про одруження від 18 квітня 2001 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 686/15993/21 (провадження № 61-5889св22) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається:

апеляційний суд правильно зазначив, що обставини спільного проживання та ведення спільного господарства у період з жовтня 2014 року до 14 травня 2020 року позивачкою у встановленому законом порядку не доведені. ОСОБА_1 має інше зареєстроване місце проживання, доказів на підтвердження здійснення нею права користування чи витрат на утримання житла, належного ОСОБА_3 , у вказаний період матеріали справи не містять. За цей період квитанції були видані на ім`я ОСОБА_3 із зазначенням прізвища позивачки на квитанціях з квітня 2020 року, тобто, з місяця, коли настала смерть ОСОБА_3 ;

наданий позивачкою акт від 04 лютого 2021 року щодо проживання позивачки разом з ОСОБА_3 з 2014 року до дня її смерті не є достатнім та достовірним доказом, який би підтверджував факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю, оскільки він складений трьома мешканцями буд. АДРЕСА_4 , а організація, яка здійснює обслуговування будинку, засвідчила лише підписи осіб, які його підписали, а не обставини вказані у ньому (том 1 а.с. 89);

сама по собі обставина складних сімейних відносин позивачки з її чоловіком, факт їх розлучення та наявність судових рішень про притягнення чоловіка позивача до кримінальної та адміністративної відповідальності також не свідчить про проживання позивача разом із ОСОБА_3 однією сім`єю;

суди правильно врахували, що інформація, наведена у листі Управління патрульної поліції у м. Києві від 17 травня 2021 року, свідчить про відсутність доступу у позивачки до квартири і місця проживання ОСОБА_3 , також при зверненні до поліції позивачка вказувала лише на обставини надання медичної допомоги ОСОБА_3 , а не проживання у її квартирі. Вказані обставини позивачкою у встановленому законом порядку не спростовані;

апеляційний суд обґрунтовано відхилив аргументи касаційної скарги щодо наявності обставин наміру ОСОБА_3 залишити квартиру позивачці шляхом написання заповіту, оскільки цей документ складений у простій письмовій формі (без нотаріального посвідчення), що суперечить вимогам ЦК України щодо оформлення заповіту.

За таких обставин дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_3 , пов`язаність їх спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що є визначальним у вирішенні питання про спадкування на підставі статті 1264 ЦК України, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не набула право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги.

Посилання заявника про неврахування судом апеляційної інстанції обставин їх спільного проживання зі спадкодавцем, пов`язаності їх спільним побутом та існування взаємних прав і обов`язків відхиляються касаційним судом, оскільки апеляційний суд вважав такі обставини не доведеними належними і допустимими доказами. Під час касаційного перегляду справи заявник вказаний висновок апеляційного суду не спростувала.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, на законність оскаржених рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У зв`язку з необхідністю врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 686/15993/21 (провадження № 61-5889св22) касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Храпійчуком Віктором Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук