Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 754/6623/15-ц

провадження № 61-4279св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Деснянський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Крижанівської Г. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 133 690 грн 10 коп. в рахунок відшкодування заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майнової (матеріальної) шкоди, 7 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. У заяві просив замінити сторону у виконавчому провадження № 48706400, а саме: боржника ОСОБА_5 на його правонаступників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 липня 2015 року.

В обґрунтування заяви посилався на те, що на примусовому виконанні у Деснянському районному відділі державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 48706400 з виконання виконавчого листа № 2-3308, виданого 20 серпня 2015 року на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 липня 2015 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 133 690 грн 10 коп. в рахунок відшкодування заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майнової (матеріальної) шкоди, 7 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 1 406 грн 90 коп. судових витрат.

Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_5 помер.

При цьому згідно з відповіддю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 04 листопада 2019 року спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, посилаючись на положення статей 1218 1282 ЦК України та Закон України «Про виконавче провадження», просив заяву задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено сторону у виконавчому провадженні № 48706400, а саме: боржника ОСОБА_5 на його правонаступників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 липня 2015 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 133 690 грн 10 коп. в рахунок відшкодування заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майнової (матеріальної) шкоди, 7 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 1 406 грн 90 коп. судових витрат.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є спадкоємцями ОСОБА_5 , які прийняли спадщину, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року змінено.

Доповнено абзац другий резолютивної частини ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року реченням наступного змісту: «Правонаступники, як спадкоємці боржника ОСОБА_5 , зобов`язані задовольнити вимоги ОСОБА_1 повністю, але в межах вартості майна, одержаного ними у спадщину, у розмірі, який відповідає частці у спадщині кожного з них».

В іншій частині ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, проте апеляційний суд вказав, що відсутність в ухвалі суду роз`яснень положень статті 1282 ЦК України призвело до порушень прав спадкоємців щодо часткової відповідальності кожного в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а тому наявні підстави для зміни судового рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11, провадження № 61-28147сво18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що жоден спадкоємець, замінений ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року на боржника, не оскаржував дії державного виконавця у виконавчого провадженні № 48706400. Посилається на те, що сама по собі відсутність в ухвалі суду посилань на межі відповідальності нового боржника перед стягувачем не змінює порядок виконання рішення із врахуванням положень статті 1282 ЦК України і при вирішенні процесуального питання про заміну сторони виконавчого провадження згідно статті 378 ЦПК України 2004 року ці межі судом не встановлюються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На примусовому виконанні у Деснянському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 48706400 з виконання виконавчого листа № 2-3308, виданого 20 серпня 2015 року на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 липня 2015 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 133 690 грн 10 коп. в рахунок відшкодування заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майнової (матеріальної) шкоди, 7 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 1 406 грн 90 коп. в рахунок судових витрат.

Згідно зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 31 березня 2018 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 04 листопада 2019 року спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також у інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частин першої та другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час подання заяви) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконано іншою особою (частина перша статті 608 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина перша статті 1282 ЦК України).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи судове рішення місцевого суду, виходив із того, що відсутність в ухвалі суду роз`яснень положень статті 1282 ЦК України призвело до порушення прав спадкоємців щодо часткової відповідальності кожного в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а тому наявні підстави для зміни судового рішення суду першої інстанції.

Разом із тим, з наведеним висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки сама по собі відсутність в ухвалі суду посилання на межі відповідальності нового боржника перед кредитором не змінює порядок виконання судового рішення з урахуванням статті 1282 ЦК України і при вирішенні процесуального питання про заміну сторони виконавчого провадження суд з`ясовує наявність матеріальних і процесуальних підстав правонаступництва, а межі відповідальності спадкоємця визначаються державним виконавцем при виконанні судового рішення згідно вимог ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначене узгоджується з правовим висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, висловленим Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 (провадження № 61-28147сво18).

Переглядаючи судове рішення місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав зазначення в ухвалі про заміну боржника його правонаступниками положень статті 1282 ЦК України.

Разом із тим, таке роз'яснення не впливає на законність оскаржуваної постанови, а відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович