Постанова

Іменем України

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 754/7121/17

провадження № 61-11078св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київський пансіонат ветеранів праці,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року у складі судді Грегуля О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Таргоній Д. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київського пансіонату ветеранів праці про анулювання свідоцтва на поховання та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що його мати - ОСОБА_2 з березня 2014 року постійно проживала у Київському пансіонаті ветеранів праці. ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла. Він домовився з представником ритуальної служби з приводу поховання матері та передав їм необхідні речі і паспорт померлої ОСОБА_2 . Однак необхідних коштів на оплату ритуальних послуг у розмірі 7 000,00 грн він не мав, тому домовився про відстрочення сплати зазначених коштів. 11 січня 2017 року було проведено церемонію поховання його матері, а 16 січня 2017 року, коли він звернувся до ритуальної служби з приводу проведення оплати їхніх послуг, йому повідомили, що сплатити кошти вже зобов`язався Київський пансіонат ветеранів праці.

Пізніше він дізнався, що 13 лютого 2017 року між пансіонатом і ритуальною службою було укладено договір на поховання його матері, на підставі якого Київським пансіонатом ветеранів праці було оплачено ритуальні послуги з поховання ОСОБА_2 . У зв`язку з цим на ім`я пансіонату було видано свідоцтво про поховання, яке він вважає незаконним, оскільки це порушує його права та відбирає у нього права на могилу матері.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив надати йому дозвіл сплатити кошти за поховання матері та, як наслідок, визнати недійсним свідоцтво про поховання від 10 січня 2017 року, видане Київському пансіонату ветеранів праці і зобов`язати пансіонат передати йому оригінал свідоцтва про смерть від 10 січня 2017 року.

Короткий зміст судових рішення

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що згідно зі статтями 2, 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством видається відповідне свідоцтво. Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився, а Київський пансіонат ветеранів праціпровів поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то саме останньому було обґрунтовано видано свідоцтво про поховання і підстав для його анулювання немає. При цьому суду не надано належних і допустимих доказів того, що поховання ОСОБА_2 було здійснено позивачем.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції неправильно встановили дійсні обставини справи, оскільки він не відмовлявся від здійснення поховання матері та оплати ритуальних послуг, а лише просив у суб`єкта, який надавав ритуальні послуги, відстрочити сплату цих послуг. Крім того, судами не враховано, що він є сином ОСОБА_2 , тому тільки він має право на поховання матері та у подальшому на користування її могилою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року Київський пансіонат ветеранів праціподав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2

12 березня 2014 року між ОСОБА_1 і Київським пансіонатом ветеранів праці було укладено договір, за умовами якого останній прийняв на постійне місце проживання ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати витрати на утримання ОСОБА_2 у повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Київський пансіонат ветеранів праціздійснив організацію і оплату поховання ОСОБА_2 , що підтверджується договором про надання ритуальних послуг від 13 лютого 2017 року, укладеним між суб`єктом підприємницької діяльності і відповідачем, актом виконаних робіт від 24 лютого 2017 року № 2 і платіжним дорученням від 27 лютого 2017 року № 191.

У зв`язку з тим, що відповідач здійснив поховання ОСОБА_2 йому було видано оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 10 січня 2017 року і свідоцтво про поховання від 10 січня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

У статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству;

Згідно з частинами другою, третьою статті 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

Зазначені документи можуть надаватись за доручення виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

Відповідно до статей 16, 17 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлих одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовилися рідні, знайдених невпізнаних трупів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Поховання померлих, які проживали в будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, геріатричних пансіонатах, пансіонатах для ветеранів війни і праці, психоневрологічних інтернатах, дитячих будинках-інтернатах, територіальних центрах соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян та в стаціонарних закладах інших типів, здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону (стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу»).

Згідно з частиною третьою статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а у разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

З урахуванням вказаного, встановивши, що організацію і оплату поховання ОСОБА_2 здійснив Київський пансіонат ветеранів праці, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що саме останньому було обґрунтовано видано свідоцтво про поховання і підстав для його анулювання немає.

Разом з тим, позивач має можливість перебувати на території кладовища, на якому похована його мати, і доглядати за її могилою.

При цьому позивач у порушення вимог статей 10 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів того, що поховання ОСОБА_2 було здійснено ним.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян