Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 754/7728/19

провадження № 61-10032св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року в складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Мостової Г. І., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути на його користь грошові кошти в сумі 5 110 200 грн, що еквівалентно 180 000 доларів США, а також 51 102 грн на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позову зазначав, що 15 липня 2017 року він уклав з ОСОБА_2 усний договір про надання послуг, за умовами якого відповідач зобов`язався надати послуги з організації та забезпечення поставки автомобіля Tesla в строк до 01 лютого 2018 року, а він зобов`язався передати ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 90 000 доларів США в якості авансу за автомобіль.

На підтвердження укладення між ними договору відповідач склав розписку, в якій підтвердив, що отримав від нього двома частинами кошти в розмірі 90 000 доларів США, зокрема 15 липня 2017 року та 09 листопада 2017 року.

Укладаючи вказаний договір сторони визначили відповідальність відповідача та спосіб забезпечення виконання ним зобов`язання, що підтверджується вищевказаною розпискою, в якій ОСОБА_2 зазначив, що у разі невиконання обов`язку з поставки автомобіля він зобов`язується повернути йому 90 000 доларів США та неустойку в розмірі 90 000 доларів США, а всього 180 000 доларів США.

Станом на момент звернення до суду відповідач не надав послуги з організації та забезпечення поставки автомобіля, грошові кошти у розмірі 90 000 доларів США не повернув, чим також заподіяв йому моральну шкоду.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав доказів укладення з відповідачем договору про надання послуг із забезпечення поставки автомобіля. Вказаний договір відповідно до статей 206 208 ЦК України повинен укладатися в письмовій формі, тому за відсутності належного підтвердження погодження сторонами істотних умов договору позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки за договором поставки у розмірі 2 459 312 грн, неустойку у розмірі 27 436, 80 грн, 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позов залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд, оцінивши розписку від 17 жовтня 2018 року, написану власноручно ОСОБА_2 , дійшов висновку, що між сторонами 15 липня 2017 року було укладено договір про надання послуг, на виконання зобов`язань за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 90 000 доларів США у якості попередньої оплати за автомобіль Tesla, а ОСОБА_2 на підтвердження укладення цього договору та отримання коштів від ОСОБА_1 було власноручно написано розписку, а тому правовідносини між сторонами регулюються положеннями глави 63 ЦК України.

Вказаний договір про надання послуг сторонами не оскаржувався, його недійсність прямо не встановлена законом, він не визнаний судом недійсним, також сторони не просили визнати зазначений договір безгрошовим.

З урахуванням тієї обставини, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, в результаті чого позивачу спричинено збитки, з ОСОБА_2 на його користь підлягають стягненню збитки в розмірі 2 459 312 грн, неустойка в розмірі 27 436,80 грн, зменшеному на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року і залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 25 червня 2019 року у справі № 910/422/18, від 24 червня 2020 року у справі № 455/1076/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказував, що висновок апеляційного суду про укладення між сторонами договору про надання послуг не відповідає встановленим обставинам справи та наданими позивачем доказами на підтвердження заявлених вимог.

В матеріалах справи відсутній укладений у письмовій формі двосторонній договір від 15 липня 2017 року, який відповідає вимогам статей 208 638 639 901 ЦК України, та у якому сторони дійшли згоди щодо істотних умов про надання послуг з організації поставки автомобіля Tesla.

Зі змісту розписки, яка міститься в матеріалах справи, неможливо достовірно визначити наявність волевиявлення сторін на укладення правочину, предмет, ціну договору та строки його виконання.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження заподіяння ним збитків позивачу в розмірі 2 459 312 грн.

Оскільки між сторонами не укладався ні договір про надання послуг, ні договір поставки, відсутнє саме зобов`язання, за порушення якого настає відповідальність у вигляді стягнення неустойки.

Позивач за допомогою допустимих засобів доказування не довів факт заподіяння йому моральної шкоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Києва.

13 липня 2021 року матеріали справи № 754/7728/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно наявної в матеріалах справи розписки від 15 липня 2017 року ОСОБА_2 отримав двома частинами 15 липня та 09 листопада 2017 року грошові кошти в сумі 90 000 доларів США від ОСОБА_1 в якості передоплати за автомобіль Tesla, який він зобов'язався поставити ОСОБА_1 до 01 лютого 2018 року.

Вказаною розпискою також було визначено, що у разі невиконання ОСОБА_2 зобов`язання з поставки автомобіля він зобов`язується повернути позивачу сплачені ним 90 000 доларів США та неустойку в розмірі 90 000 доларів США, а всього 180 000 доларів США у строк до 01 грудня 2018 року.

На момент розгляду справи ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання з постави автомобіля Tesla та не повернув ОСОБА_1 отримані на виконання вказаного договору грошові кошти в розмірі 90 000 доларів США.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір про надання послуг, на виконання зобов`язань за яким позивач передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 90 000 доларів США у якості попередньої оплати за автомобіль Tesla, а ОСОБА_2 на підтвердження укладення цього договору та отримання коштів від ОСОБА_1 було власноручно написано розписку, а тому правовідносини між сторонами регулюються положеннями глави 63 ЦК України. Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, в результаті чого позивачу спричинено збитки, які підлягають стягненню на його користь.

Колегія суддів не може у повній мірі погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Свобода договору закріплена у статті 627 ЦК України, виходячи зі змісту якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині першій статті 903 ЦК України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. При цьому переважно наголошується, що послуга тісно пов`язана з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення діяльності) й навіть невіддільна від них, але все ж таки не збігається з такими діями (діяльністю) й існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, що споживається в процесі вчинення відповідних дій (здійснення діяльності) виконавцем.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року в справі № 361/4256/19 (провадження № 61-9229св20).

Зі змісту розписки ОСОБА_2 вбачається, що досягнута з ОСОБА_1 домовленість була спрямована на кінцевий результат - поставку автомобіля Tesla, а не на процес надання послуги, тому з огляду на вищевказані положення ЦК України помилковими є висновки апеляційного суду про укладення між сторонами договору про надання послуг.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (частина перша статті 1011 ЦК України).

У частині першій статті 1021 ЦК України передбачено, що комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Зміст розписки від 17 жовтня 2018 року свідчить про виникнення між сторонами правовідносин за договором комісії, на виконання якого позивачем було передано відповідачу ОСОБА_2 90 000 доларів США, а останній зобов`язався поставити ОСОБА_1 автомобіль Tesla в строк до 01 лютого 2018 року, а у разі невиконання цього зобов`язання - повернути вказану суму та виплатити неустойку в розмірі 90 000 доларів США.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Оскільки ОСОБА_2 не виконані зобов`язання перед ОСОБА_1 , не здійснено поставку автомобіля Tesla та не повернуті грошові кошти, отримані в якості передоплати, з врахуванням встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, отриманих в якості передоплати за поставку автомобіля.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

З урахуванням того, що ОСОБА_2 в обумовлений у розписці строк не виконав зобов`язання з поставки автомобіля Tesla, наявні правові підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 неустойки, розмір якої обґрунтовано зменшено апеляційним судом на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.

Відтак апеляційний суд зробив правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача коштів, отриманих в якості передоплати за поставку автомобіля та неустойки, проте помилився з мотивами такого висновку, в зв`язку з чим постанова апеляційного суду в цій частині підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини судового рішення в редакції цієї постанови.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Разом із цим, позивач, посилаючись на те, що він зазнав душевних страждань та переживань внаслідок передачі відповідачу значної суми коштів, неотримання автомобіля та необхідності звернення до суду за захистом своїх порушених прав, всупереч вимогам процесуального закону не довів обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, зокрема, те, що йому було завдано моральну шкоду, не обґрунтував її розмір й причинний зв`язок між шкодою й діями відповідача.

Апеляційний суд, вирішуючи спір в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, не вказав, у чому саме полягала моральна шкода, завдана позивачу, її характер, обсяг страждань, причинний зв`язок шкоди з протиправними діями та інші необхідні обставини.

При цьому, не врахувавши відповідні норми ЦПК України, суди не вказали, якими доказами підтверджується факт завдання позивачу моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди, так як позивач не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постановах: від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18); від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц (провадження № 61-15913св20); від 08 вересня 2021 року у справі № 638/164/18 (провадження № 61-446св21); від 01 грудня 2021 року у справі № 638/3758/20 (провадження № 61-12540св21) та інших.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та залишити в цій частині в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року. В іншій частині постанова апеляційного суду підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київськогоапеляційного суду від 19 травня 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди скасувати, залишити в цій частині в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов