ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 754/8151/23

провадження № 61-699 св 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Куц Ярослав Олександрович, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року, додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року у складі судді Панченко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Кафідової О. В., Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми, встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Позов обґрунтований тим, що він перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, у якому народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказував, що у лютому 2022 року з міркувань безпеки щодо початку на території України повномасштабної війни відповідачка разом з дітьми виїхала до Чорногорії.

Наприкінці жовтня 2022 року ОСОБА_2 з дітьми повернулася до м. Києва та подала на розлучення. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року шлюб між ними було розірвано. Після розлучення діти залишилися проживати з відповідачкою.

Вказував, що бажає приймати участь у вихованні, утриманні дітей, забезпеченні всім необхідним для їх нормального розвитку та становлення, однак відповідачка чинить перешкоди у спілкування та дітьми. Останній раз він бачив своїх дочок 24 квітня 2023 року, з того часу відповідачка заблокувала його номер телефону і йому невідомо їх місце проживання. Усі намагання вирішити спір мирним шляхом призводять лише до конфліктів.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні;

визначити наступний спосіб участі у спілкуванні і вихованні з дітьми:

- раз на два тижні з вечора п`ятниці до ранку понеділка діти перебувають з батьком на його території без присутності матері;

- 7 днів в період осінніх канікул та один тиждень на період зимових канікул діти перебувають з батьком на його території без присутності матері;

- один місяць на період літніх канікул діти перебувають з батьком на його території без присутності матері;

- зобов`язати ОСОБА_2 погоджувати з ним вибір навчальних та медичних закладів, в яких будуть навчатися і лікуватися діти, а також програми навчання і способи лікування в разі хвороби;

- зобов`язати ОСОБА_2 погоджувати з ним кандидатури нянь, з наданням їх засобів зв`язку, копії паспортних даних і ідентифікаційних податкових кодів та розміру оплати їх праці;

- зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти його, не пізніше ніж за один місяць, про зміну місця проживання дітей, з наданням інформації про точну почтову адресу і погоджувати переїзд дітей в інше місце крім Києва;

- заборонити ОСОБА_2 розміщувати в соціальних мережах відео-фото та інформацію про їх дітей.

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення способу участі у вихованні дітей.

Позов обґрунтований тим, що на цей час вона з дітьми проживає в Чорногорії, проте визнає право батька ОСОБА_1 на виховання та спілкування з дітьми.

Вважала, що оскільки ОСОБА_1 є військовозобов`язаною особою та обмежений у праві виїзду за межі України, доречним є встановлення такого графіку, який передбачає способи участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми як під час перебування дітей за кордоном, так і після їх повернення на Батьківщину, який відповідатиме інтересам дітей та батьків.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми:

на час перебування дітей за кордоном:

- щовівторка та щочетверга з 18.15 год. до 18.45 год. спілкування батька з ОСОБА_3 по відеозв`язку через будь-який месенджер або за стосунок в присутності матері;

- щопонеділка та щосереди з 09.30 год. до 10.00 год. спілкування батька з ОСОБА_4 по відеозв`язку через будь-який месенджер або застосунок в присутності матері;

на час перебування дітей на території України:

- першої, третьої, п`ятої середи місяця з 17.00 год. до 20.30 год. у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері, окрім днів, коли діти хворіють, запрошені на дні народження друзів та ІНФОРМАЦІЯ_3 (день народження матері);

- третьої суботи місяця з 12.00 год. до 20.00 год. у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері, окрім днів, коли діти хворіють, запрошені на дні народження друзів та ІНФОРМАЦІЯ_3 (день народження матері);

- кожного наступного дня після дня народження дітей з 12.00 год. до 20.00 год. у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері, окрім днів, які припадають на навчальні дні дітей у відповідних закладах освіти.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та їх вихованні.

Визначено ОСОБА_1 способи та порядок участі у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за наступним графіком побачень:

на час перебування дітей за кордоном:

- щовівторка та щочетверга з 18.15 год. до 18.45 год. спілкування батька з ОСОБА_5 будь-якими засобами зв`язку;

- щопонеділка та щосереди з 09.30 год. до 10.00 год. спілкування батька з ОСОБА_6 будь-якими засобами зв`язку;

- щонеділі з 18.00 год. до 20.00 год. з обома доньками будь-якими засобами зв`язку;

на час перебування дітей на території України:

- першої, третьої, п`ятої середи місяця з 17.00 год. до 20.30 год. у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері;

- першої, третьої суботи місяця з 10.00 год. до 18.00 год. у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері;

- кожен день народження дітей - у час та місці, визначених за попередньою домовленістю батьків;

- кожен наступний день після дня народження дітей з 12.00 год. до 20.00 год. у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері, окрім днів, які припадають на навчальні дні дітей у відповідних закладах освіти;

- два тижні літніх канікул за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері;

- один тиждень зимових канікул за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері.

Визначено, що спілкування батька ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період (періоди) перебування дітей за межами території України має відбуватися у визначені для участі у вихованні та спілкуванні з дітьми дні та час в телефонному відеорежимі за допомогою соціальних мереж (Viber, WhatsApp, Telegram), заздалегідь узгодженому батьками дитини.

Зобов`язано матір ОСОБА_2 повідомляти батька ОСОБА_1 про зміну фактичного місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , їх місця навчання у дошкільному/шкільному навчальному закладі.

В задоволенні інших позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлені судом обставини свідчать про те, що діти з матір`ю проживають у Чорногорії, тому у ОСОБА_1 дійсно існують перешкоди у спілкуванні з доньками, як у вигляді неможливості систематичних побачень із ними, так і безпосереднього спілкування засобами телефонного зв`язку, а тому позовні вимоги в частині усунення перешкод відповідачкою у спілкуванні ОСОБА_1 з дітьми є доведеними.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 в частинівстановлення способу участі батька у вихованні дітей, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, однак особисті конфліктні відносини сторін не повинні порушувати інтереси дітей, тому наявні підстави для встановлення судом порядку участі батька у вихованні доньок, який відповідатиме якнайкращим інтересам дітей. При визначенні графіку побачень батька з дітьми, суд врахував вік дітей, особливості їх розвитку, навчання та виховання, необхідність дотримання розпорядку дня та відпочинку, взяв до уваги висновок служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми від 21 лютого 2024 року № 101-1720.

Суд визнав неналежними доказами у справі висновки психолога Кротової Т. за результатами проведення консультацій з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 12 грудня 2023 року та від 19 січня 2024 року, оскільки ці висновки не містять інформації щодо предмета доказування, ґрунтуються лише на поясненнях матері та дітей, а також на окремих письмових документах, наданих лише однією стороною; у психолога не перебували у дослідженні матеріали справи, яка розглядається; психолог особисто не спілкувалася з батьком дітей.

Також суд визнав неналежними доказами висновки фахівця у галузі судово-психологічної експертизи Радзевіловою О. В. від 23 лютого 2024 року № 1-23/02, № 2-23/02 щодо оцінки висновків психолога від 12 грудня 2023 року та від 19 січня 2024 року, оскільки в них не міститься інформації, що фахівець Радзевілова О. В. повідомлена про те, що складені нею висновки будуть подані до суду, як докази в рамках розгляду цієї справи. Крім того, нормами цивільного процесуального законодавства передбачений інший спосіб спростування висновку спеціаліста, а саме шляхом призначення відповідної судової експертизи.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 в частині зобов`язання ОСОБА_2 погоджувати з ним вибір навчальних та медичних закладів для дітей, а також програми навчання і способи лікування в разі їх хвороби, суд виходив з того, що ці вимоги суперечать інтересам дітей та можуть призвести до порушення їх прав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 в частині зобов`язання ОСОБА_2 погоджувати кандидатури нянь, з наданням їх засобів зв`язку, копій паспортних даних і ідентифікаційних податкових номерів, та розмір оплати їх праці, суд виходив з того, що на цей час ОСОБА_2 з дітьми перебуває за кордоном, куди вимушена була виїхати через війну в Україні, в переважній більшості займається їх вихованням та самостійно може прийняти рішення відносно кандидатур нянь.

Водночас суд визнав обґрунтованими та задовольнив вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 повідомляти батька ОСОБА_1 про зміну фактичного місця проживання дітей, їх місця навчання у дошкільному/шкільному навчальному закладі та відмовив у задоволенні вимоги про заборону ОСОБА_2 розміщувати в соціальних мережах відео, фото та інформацію про дітей, з огляду на те, що ці вимоги не регулюються нормами СК України.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києві від 11 жовтня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 60 000 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 60 000 грн доведена належними та допустимими доказами, відповідає критеріям реальності та є пропорційною до предмета спору. Сторона відповідачки за первісним позовом не спростувала реальність та обґрунтованість цих витрат, з клопотанням про їх зменшення до суду не зверталась.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року залишено без змін.

Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києві від 11 жовтня 2024 року змінено в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 40 000 грн.

В іншій частині додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києві від 11 жовтня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині встановлення способу участі батька у вихованні дітей та визначеним судом графіком побачень. Такий спосіб участі батька у вихованні дітей узгоджується з висновком служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 21 лютого 2024 року № 101-1720, який ОСОБА_2 не спростовувала, тому апеляційний суд не вбачав підстав для зміни судового рішення у вказаній частині.

Змінюючи додаткове рішення, апеляційний суд виходив з того, що при стягненні витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 60 000 грн, суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені не в повному обсязі. Крім того, суд не врахував, що не можна віднести до витрат на правничу допомогу участь адвоката на засіданні комісії Дарницької служби у справах дітей, оскільки визначення органом опіки та піклування порядку спілкування ОСОБА_1. з дітьми не вимагало участі його адвоката.

Врахувавши складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (складання позовної заяви у новій редакції, відповіді на відзив, заяви про забезпечення позову, участь в одинадцяти судових засіданнях), значення справи для ОСОБА_1 , вимоги пропорційності та розумності, апеляційний суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 40 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 січня 2025 року через підсистему Електронний суд представник

ОСОБА_2 - адвокат Куц Я. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року, додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 754/22/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17, від 06 травня 2020 року у справі № 462/7279/18, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 520/6084/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 127/6439/19, від 19 листопада 2020 року у справі № 757/4643/18-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, від 21 вересня 2022 року у справі № 172/456/21, від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22, від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19, від 13 березня 2024 року у справі № 361/8526/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 754/8151/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У березні 2025 року матеріали цивільної справи № 754/8151/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання додаткового рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Куця Я. О. мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів жодними доказами чинення йому перешкод з боку ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Звертає увагу на те, що обов`язковою передумовою подання позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною є встановлення перешкод, які чиняться у цьому іншими особами, з якими проживає дитина, тобто наявність порушеного права, що ОСОБА_1 у цій справі доведено не було.

Вказує, що після переїзду у Чорногорію ОСОБА_2 забезпечила дочок телефоном з окремим номером, за яким батько має можливість безперешкодно спілкуватися з дітьми. Крім того, батьку достеменно відома адреса проживання дітей у м. Будва (Чорногорія), за якою він їх навідував.

Судами не надано належної оцінки електронним доказам на спростування доводів ОСОБА_1 щодо чинення йому перешкод у спілкуванні з дітьми, а також висновку психолога Кротової Т. від 12 квітня 2024 року за результатами проведення аналізу відеоматеріалу комунікаційного часту ОСОБА_1 зі старшою дочкою ОСОБА_3 щодо визначення особливостей впливу батька на психоемоційний стан дитини; безпідставно відхилені висновки психолога Кротової Т. від 12 грудня 2023 року та від 19 січня 2024 року.

Вважає, що визначений судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, графік спілкування батька з дітьми не відповідає їх якнайкращим інтересам, не враховує розклад занять дітей, а отже порушує права дітей на освіту. Так, суди визначили години спілкування ОСОБА_1 із старшою дочкою ОСОБА_6 вранці щопонеділка та щосереди з 9:30 год. до 10:00 год., проте у цей час вона перебуває на очному навчанні у місцевій школі Adriatic College (м. Будва), а тому не має можливості спілкуватися із позивачем. Саме тому у зустрічному позові ОСОБА_2 просила суд встановити батьку графік спілкування із старшою донькою у вівторок та четвер з 18:15 год. до 18:45 год.

Крім того посилається на порушення судами норм процесуального права та вихід за межі позовних вимог, оскільки суди самостійно, без заявлення сторонами відповідних позовних вимог, визначили батьку спілкування із доньками кожного дня їх народження, що не відповідає інтересам дітей та покладає на них обов`язок щороку святкувати дні народження з батьком, а не в колі друзів.

Також суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам ОСОБА_2 щодо вчинення ОСОБА_1 дій, які суперечать інтересам дітей, зокрема факту анулювання ним діючих паспортів дітей для виїзду закордон, вчинення ним погроз та застосування відносно нього запобіжного заходу на території Чорногорії у вигляді заборони наближатися до ОСОБА_2 , а також залишили поза увагою докази на підтвердження негативного впливу ОСОБА_1 на психоемоційний стан дітей.

Крім того посилається на відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки в позовній заяві при зазначенні орієнтовного розміру судових витрат ОСОБА_1 не зазначив, які витрати на правову допомогу він поніс або очікує понести; надані ним докази на підтвердження витрат на правничу допомогу мають суттєві розбіжності та відсутні докази їх оплати.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 12 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі , який було розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року.

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

У лютому 2022 року через війну в Україні родина ОСОБА_9 виїхала у Чорногорію.

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 з дітьми повернулася в Україну та в подальшому після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 знову виїхала Чорногорії, де проживає на цей час.

Із висновку служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 21 лютого 2024 року № 101-1720 встановлено, що питання визначення участі батька у вихованні дітей було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Дарницькій районній в місті Києві державній адміністрації у присутності батька дитини, його представника та представника матері дитини. Встановлено, що батько має бажання брати участь у вихованні дочок, але мати дітей систематично чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми. Востаннє він бачив дітей 24 квітня 2023 року, а наприкінці серпня 2023 року ОСОБА_2 разом з доньками виїхала за межі України. Врегулювати цю ситуацію шляхом взаємних домовленостей між батькам не вдається, а тому батько запропонував свій графік побачення та спілкування з дітьми. Матір дітей у своєму відзиві на позовну заяву та у зустрічній позовній заяві зазначила, що не погоджується з позовом ОСОБА_1 та графіком побачень, запропонований ним, оскільки такий графік не є можливим, допоки діти перебувають за кордоном, тому запропонувала свій графік.

Врахувавши рекомендації комісії, оформлені протоколом від 11 січня 2024 року № 1, інтереси малолітніх дітей, Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважала за доцільне визначити участь батька ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за наступним графіком: під час перебування дітей за кордоном: щовівторка та щочетверга з 18.15 год. до 18.45 год. спілкування батька з ОСОБА_4 будь-якими засобами зв`язку; щопонеділка та щосереди з 09.30 год. до 10.00 год. спілкування батька з ОСОБА_3 будь-якими засобами зв`язку; щонеділі з 18.00 год. до 20.00 год. з обома доньками будь-якими засобами зв`язку; на час перебування дітей на території України: першої, третьої, п`ятої середи місяця з 17.00 год. до 20.30 год. у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері; першої, третьої суботи місяця з 10.00 год. до 18.00 год. у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері; кожен наступний день після дня народження дітей з 12.00 год. до 20.00 год. у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері, окрім днів, які припадають на навчальні дні дітей у відповідних закладах освіти; два тижні літніх канікул за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері; один тиждень зимових канікул за попередньою домовленістю батьків, без присутності матері (а. с. 199-202, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Куця Я. О. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не в повній мірі.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Статтею 7 Конвенції про контакт з дітьми передбачено, що під час вирішення спорів стосовно контакту судові органи вживають усіх належних заходів для: забезпечення поінформованості кожного з батьків про важливість для їхньої дитини та їх обох установлення та підтримання регулярного контакту з їхньою дитиною; заохочення батьків та інших осіб, які мають сімейні зв`язки з дитиною, до досягнення мирових угод стосовно контакту, зокрема шляхом використання сімейного посередництва та інших процедур для вирішення спорів; забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року («Терещенко проти України», № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Крім того, судом констатовано не урахуванням національними судами положення статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.

Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю, відповідає її якнайкращим інтересам.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, інтереси кожного з батьків, а також інтереси суспільства, враховуючи, зокрема, те, що відбудова та розвиток держави значною мірою залежать від тих громадян, хто у майбутньому відіграватиме провідну роль у суспільних процесах.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23), від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22 (провадження № 61-14795св23), від 27 лютого 2024 року у справі № 295/12894/20 (провадження № 61-1143св24), від 14 травня 2024 року у справі № 756/3852/22 (провадження № 61-3152св24).

Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні малолітніх доньок сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 стверджував про наявність у них з ОСОБА_2 суперечностей щодо кількості, способів участі батька у вихованні дітей. Посилаючись на необхідність забезпечення гарантій рівності прав обох батьків у вихованні їхніх дітей, ОСОБА_1 заявив вимоги про встановлення способів його участі у вихованні малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в яких викладені права батька під час виховання доньок, а також про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, які наразі проживають з матір`ю за кордоном.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилалась на те, що на цей час вона з дітьми проживає в Чорногорії, просила визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми як на час перебування дітей за кордоном, так і на час перебування дітей на території України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілкування з батьком.

Тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 381/1881/21 (провадження № 61-545св24).

Встановивши, що через війну в Україні діти з матір`ю переїхали за кордон, у ОСОБА_1 дійсно існують перешкоди у спілкуванні з доньками, як у вигляді неможливості систематичних побачень із ними, так і безпосереднього спілкування засобами телефонного зв`язку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволенні вимог первісного позову в частині усунення перешкод відповідачкою у спілкуванні ОСОБА_1 з дітьми.

Задовольняючи частково первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, врахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дочками, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дітей, відсутність підтверджених належними та достатніми доказами обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, дійшли загалом правильного висновку про необхідність встановлення способів участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей, оскільки право батька на спілкування з дітьми є його незаперечним правом, а спілкування малолітніх дітей з батьком відповідає їхнім інтересам.

Суди правильно врахували те, що діти наразі перебувають за кордоном, зобов`язавши відповідачку на цей період організувати спілкування дітей із батьком будь-якими засобами зв`язку, що буде сприяти підтриманню зв`язку дітей із батьком до того часу, як вони повернуться до України, а також визначили порядок участі батька у вихованні дітей на час їх перебування на території України.

Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про визначення спілкування батька ОСОБА_1 із малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час їх перебування за кордоном саме у такий спосіб, оскільки той із батьків, хто залишився в Україні, не повинен втратити зв`язок із дітьми через фактичну відсутність можливості бачитися з ними.

Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 , з урахуванням віку дітей, режиму дня та часу навчання, просила встановити час і дні спілкування батька з дочками на час перебування дітей за кордоном, а саме: з ОСОБА_6 - щовівторка та щочетверга з 18.15 год. до 18.45 год., з ОСОБА_5 - щопонеділка та щосереди з 09.30 год. до 10.00 год.

Встановлюючи порядок спілкування батька з дітьми на час їх перебування за кордоном, а саме: щовівторка та щочетверга з 18.15 год. до 18.45 год. - з ОСОБА_5 та щопонеділка та щосереди з 09.30 год. до 10.00 год. - з ОСОБА_6 , суди на вказане вище увагу не звернули, не врахували, що старша дитина - ОСОБА_6 за віком (8 років) має відвідувати школу, тобто приділяти час навчанню та спілкуванню з учителями й учнями. Отже два рази на тиждень у визначений судом для спілкування з батьком час дитина буде вимушена пропускати навчання, що впливатиме на звичний ритм її життя і не відповідатиме її найкращим інтересам.

Таким чином, з метою забезпечення реалізації прав батька на участь у вихованні та розвитку, а також спілкуванні з малолітніми дітьми, які у зв`язку з обставинами, пов`язаними з воєнними діями в Україні, перебувають за межами України, беручи до уваги необхідність збереження родинних відносин та емоційного зв`язку між батьком та дітьми, керуючись якнайкращими інтересами дітей, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення суду першої інстанції (в частині, що стосується часу перебування дітей за кордоном), в такій редакції: «Визначити ОСОБА_1 способи та порядок участі у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за наступним графіком побачень: на час перебування дітей за кордоном: щовівторка та щочетверга з 18.15 год. до 18.45 год. спілкування батька з ОСОБА_6 будь-якими засобами зв`язку; щопонеділка та щосереди з 09.30 год. до 10.00 год. спілкування батька з ОСОБА_5 будь-якими засобами зв`язку; щонеділі з 18.00 год. до 20.00 год. з обома доньками будь-якими засобами зв`язку».

Отже, з урахуванням зазначених норм права доводи касаційної скарги у вказаній частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

В контексті доводів касаційної скарги щодо безпідставного встановлення ОСОБА_1 порядку побачень з дітьми у дні їх народження, Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення батьку побачень з дітьми у дні їх народження визначено судами у межах заявлених сторонами первісних та зустрічних позовних вимог та не є виходом за їх межі, тому відповідні доводи ОСОБА_2 колегією суддів відхиляються. Крім того, слід враховувати, що проведення часу батька з дітьми у дні їх народження встановлено судами лише на час перебування дітей на території України та за попередньою домовленістю батьків, що, з урахуванням проживання дітей за кордоном, виключає можливість систематичного святкування днів народження дітей з батьком.

Аргументи ОСОБА_2 про відсутність порушеного права ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, які свідчать, що між сторонами склались неприязні стосунки, які позбавляють батька можливості регулярно спілкуватися з дітьми, матір дітей, як установили суди, чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з нею, тому справедливим буде урегулювання конфлікту між батьками шляхом установлення певного режиму спілкування дітей із батьком.

Водночас, з урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі батька у вихованні дітей, що буде відповідати інтересам дітей.

Інші доводи касаційної скарги побудовані виключно на необхідності переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 400 ЦПК України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині перегляду додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

Як установлено в частині другій статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Встановлено, що правничу допомогу ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавали адвокат Гайдай О. В. та Гайдай Р. П.

ОСОБА_1 на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу надав копію укладеного з АО «Роман Гайдай та партнери» договору № 2306/23 про надання правової допомоги від 23 червня 2023 року із додатками, в якому визначено, що розмір витрат на правничу допомогу за ведення адвокатом справи становить 60 000 грн. Також суду надані копії актів про виконання адвокатом робіт на суму 33 000 грн, 9 000 грн і 18 000 грн.

Врахувавши подані заявником докази щодо понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та доводи заперечень, поданих представником ОСОБА_2 , взявши до уваги, що адвокатами ОСОБА_1. подавалася позовна заява у новій редакції, відповідь на відзив, заява про забезпечення позову, також адвокати АО «Роман Гайдай та партнери» приймали участь в одинадцяти судових засіданнях у цій справі, суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції, дійшов правильного висновку, що доведеними, обґрунтованими та співмірними складності справи та об`єму виконаної адвокатами роботи є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та реальності таких витрат, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального при вирішенні питання про встановлення порядку спілкування батька з дітьми на час їх перебування за кордоном, то оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно змінити, виклавши їх резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції не змінює постанову апеляційного суду по суті та не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402 403 409 412 415 416 418 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Куц Ярослав Олександрович, задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення суду першої інстанції (в частині, що стосується часу перебування дітей за кордоном), в такій редакції: «Визначити ОСОБА_1 способи та порядок участі у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за наступним графіком побачень: на час перебування дітей за кордоном: щовівторка та щочетверга з 18.15 год. до 18.45 год. спілкування батька з ОСОБА_6 будь-якими засобами зв`язку; щопонеділка та щосереди з 09.30 год. до 10.00 год. спілкування батька з ОСОБА_5 будь-якими засобами зв`язку; щонеділі з 18.00 год. до 20.00 год. з обома доньками будь-якими засобами зв`язку».

В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року, додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання додаткового рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович