Постанова

Іменем України

10 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 755/10329/19

провадження № 61-13746св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,

треті особи: державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко Олександр Анатолійович, Міністерство юстиції України,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року в складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») та просила скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19078274, прийняте 04 лютого 2015 року, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс»; скасувати запис про право власності на цю квартиру за ТОВ «ФК «Вектор Плюс»; та поновити її право власності на квартиру.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 30 липня 2008 року між нею та ВАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір, на підставі якого їй надано кредит у розмірі 102 000,00 доларів США на строк до 30 липня 2038 року. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором вони уклали іпотечний договір, згідно з яким вона передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги за вказаними договорами.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що 04 лютого 2015 року державний реєстратор Марченко О. А. прийняв рішення про реєстрацію права власності на належну їй квартиру за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Вважала, що реєстрація права власності здійснена з істотним порушенням вимог закону, оскільки відповідач не повідомив її про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки, не провів оцінку предмета іпотеки.

Окрім цього, спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки використовується нею та її малолітньою дитиною як постійне місце проживання та площа квартири не перевищує 140 кв.м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки при зверненні стягнення на предмет іпотеки відповідач не дотримався вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», однак не підлягають задоволенню з підстав пропуску позовної давності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року та ухвалити рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-895цс15 та у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17 та від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3677/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позовна давність була перервана 29 червня 2016 року шляхом відкриття провадження у справі № 826/9531/16 за її адміністративним позовом про скасування оскаржуваного рішення про державну реєстрацію, який 11 червня 2019 року був залишений без розгляду за її заявою, оскільки справа тривалий час не розглядалася і за цей час змінилася практика Верховного Суду щодо юрисдикції такої категорії справ.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

17 листопада 2021 року справа № 755/10329/19 надійшла до Верховного Суду.

17 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс», а 20 грудня 2021 року Міністерство юстиції України надіслали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять залишити її без задоволення. Відзиви надіслані з незначним пропуском встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження строку (до 16 грудня 2021 року), однак, враховуючи положення частини другої статті 127 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити ТОВ «Вектор Плюс» та Міністерству юстиції України строк для подачі відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 30 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2706/0708/71-479, за умовами якого позивач отримала 102 000,00 доларів США на строк до 30 липня 2038 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 30 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 2706/0708/71-479-Z-1, згідно з яким позивач передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 2008 року.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладені договір факторингу № 15 та договір про відступлення прав за іпотечними договорами, на підставі яких відповідач набув право вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами.

04 лютого 2015 року державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О. А. прийняв рішення про проведення державної реєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У частинах першій та другій статті 37 Закону «Про іпотеку» зазначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності (частина третя статті 37 Закону «Про іпотеку.

Апеляційний суд установив, що відповідач не виконав вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку», належних доказів надсилання позивачу письмової вимоги про намір звернути стягнення на предмет іпотеки не надав, як і не надав доказів проведення оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, у зв`язку з чим вважав позовні вимоги обґрунтованими.

Касаційна скарга не містить доводів щодо необґрунтованості висновків апеляційного суду в цій частині, тому суд касаційної інстанції їх не перевіряє.

Разом з тим, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначала, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна заява подана ОСОБА_1 до суду 27 червня 2019 року. У суді першої інстанції ТОВ «ФК «Вктор Плюс» подало заяву про застосування позовної давності.

Установлено, що про порушення своїх прав внаслідок реєстрації відповідачем права власності на предмет іпотеки ОСОБА_1 було відомо ще в травні 2016 року, про що свідчить, зокрема надісланий їй Дніпровським Головним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві лист від 21 травня 2016 року.

Крім того, 22 червня 2016 року позивач зверталася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного реєстратора Марченка О. А. про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, зобов`язання вчинити дії (справа № 826/9531/16). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року позовна заява залишена без розгляду у зв`язку із поданням позивачем заяви про залишення позову без розгляду.

Таким чином, установивши, що позов подано з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги про переривання позовної давності колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм цивільного законодавства, незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко