Постанова

Іменем України

04 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 755/11403/21

провадження № 61-21287св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Маляр Ян Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Баховський Михайло Михайлович , на постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Баховський М. М., звернулася до суду зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року у справі № 755/10611/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») заборгованість за кредитним договором в сумі 16 689, 65 доларів США, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду набрало законної сили 13 квітня 2015 року.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився 13 квітня 2016 року, проте приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Маляр Я. А., незважаючи на це, 15 червня 2021 року на підставі дубліката виконавчого листа № 755/10611/13, виданого 27 листопада 2020 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») заборгованості за кредитним договором в сумі 16 689,65доларів США, відкрив виконавче провадження ВП № 65807628.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Я. А. про відкриття виконавчого провадження від 15 червня 2021 року ВП № 65807628.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня

2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Я. А. про відкриття виконавчого провадження ВП № 65807628 від 15 червня 2021 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 755/10611/13-ц стягувачеві Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ТОВ «Вердикт Капітал») відмовлено у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа № 755/10611/13-ц до виконання, що виключає правомірність прийняття приватним виконавцем 15 червня 2021 року постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 65807628.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року скасовано, постановлено нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що станом на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця не було підстав вважати, що встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущено, оскільки на час вчинення цієї дії ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року у справі № 755/10611/13-ц про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання мала юридичну силу.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про задоволення скарги та визнання дій приватного виконавця неправомірними.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

26 грудня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Баховський М. М. , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року та залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 816/1938/18 та від 20 травня 2020 року у справі № 725/3024/17.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У лютому 2022 року приватний виконавець Маляр Я. А. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, зазначивши про законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції і безпідставність доводів скарги.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

Установлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року у справі № 755/10611/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 29 січ6ня 2007 року № 28.4.1/АА-029.07.2 в сумі 16689, 65 доларів США, яка станом на 20 грудня 2012 року становила 133 400,37 грн та 91 048,72 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року в справі № 755/10611/13-ц стягувача ПАТ «Родовід Банк» замінено його правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал» (а. с. 10-11).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 755/10611/13-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернувши до виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 (а. с. 14 зв.-15).

27 листопада 2020 року стосовно боржника ОСОБА_1 видано дублікат виконавчого листа від 02 квітня 2015 року № 755/10611/13-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 29 січня 2007 року №28.4.1/АА-029.07.2 в сумі 16 689, 65 доларів США, яка станом на 20 грудня 2012 року становить - 133 400,37 грн, та 91 048,72 грн, а також стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1 122,25 грн (а. с. 15 зв.-16).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року в справі № 755/10611/13-ц стягувачу ТОВ «Вердикт Капітал» поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів 755/10611/13-ц, виданих на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року в справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення з останніх на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості у розмірі 133 400, 37 грн, та 91 048,72 грн, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1 122,25 з кожного (а. с. 11 зв. -13).

15 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Маляром Я. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65807628 з примусового виконання виконавчого листа № 755/10611/13-ц, виданого 27 листопада 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором №28.4.1/АА-029.07.2 від 29 січня 2007 року в сумі 16 689, 65 доларів США, яка станом на 20 грудня 2012 року становила 133 400, 37 грн, та 91 048,72 грн, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1 122,25 грн (а. с. 3).

Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року скасовано. У справі № 755/10611/13-ц ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт-Капітал» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади

і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby

v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За частиною першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» під час вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження виконавець встановлює, зокрема, чи не пропущений встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо такий строк пропущений, то виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття його до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Як встановлено судом 11 лютого 2021 року Дніпровський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою стягувачу ТОВ «Вердикт Капітал» поновив пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів 755/10611/13-ц, виданих на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року в справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення з останніх на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості у розмірі 133 400, 37 грн, та 91 048,72 грн, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1 122,25 з кожного (а. с. 11 зв. -13).

Зазначена ухвала відповідно до частини першої статті 261 ЦПК України набрала законної сили негайно після її проголошення.

15 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Маляр Я. А. отримано заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/10611/13-ц щодо боржника ОСОБА_1

15 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Маляром Я. А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 65807628.

За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень 06 липня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційна скарга була залишена без руху, ухвалою суду апеляційної інстанції апеляційне провадження в справі відкрито 28 липня 2021 року.

07 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд скасував ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт-Капітал» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З огляду на те, що ухвала суду першої інстанції від 11 лютого 2021 року, якою стягувачу було поновлено встановлений законом строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме 15 червня 2021 року, не була оскаржена та не скасована апеляційним судом, то у приватного виконавця не було підстав вважати, що встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання строк є пропущеним.

Зважаючи на викладене, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її скарги, апеляційний суд правильно виходив із того, що відкриваючи виконавче провадження приватний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, а оскільки на час вчинення цієї дії ухвала суду про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання мала юридичну силу, то відсутні підставі вважати дії приватного виконавця щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними.

Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 816/1938/18 та від 20 травня 2020 року у справі № 725/3024/17, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Зокрема, у справі № 816/1938/18 спір виник між фізичною особою та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області з приводу визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій.

Щодо справи № 725/3024/17, то предметом заявлених позовних вимог було визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначала, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) конкретизовано вказаний висновок та зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, однаковими.

Інші доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Баховський Михайло Михайлович , залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська