ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 755/12037/17
провадження № 61-9620 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві,
третя особа - виконувач обов`язків начальника Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Смольянінов Юрій Сергійович,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року в складі судді Савлук Т. В. та на постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року в складі колегії суддів Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до РСЦ МВС України в м. Києві та просив:
- поновити тримісячний строк на звернення з даним позовом як такий, що пропущений з поважних причин,
- визнати незаконним та скасувати наказ РСЦ МВС України в м. Києві від 28 лютого 2017 року № 14 о/с про звільнення з посади,
- визнати незаконним та скасувати наказ РСЦ МВС України в м. Києві від 07 серпня 2017 року № 54 к про звільнення з посади,
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді документознавця територіального сервісного центру № 8045 РСЦ МВС України в м. Києві,
- стягнути з відповідача на користь позивача 41 468,64 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 7 372,80 грн.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указував, що 23 листопада 2016 року, згідно з наказом відповідача від 22 листопада 2016 року № 157о/с він прийнятий на посаду документознавця ТСЦ № 8045 зі встановленням трьохмісячного випробувального терміну з 23 листопада 2016 року по 23 лютого 2017 року.
Із 24 листопада 2016 року по 03 грудня 2016 року позивач перебував на лікарняному, а тому строк його випробування мав закінчитися 07 березня 2017 року.
Наказом відповідача від 28 лютого 2017 року № 14 о/с ОСОБА_1 звільнений із посади з 07 березня 2017 року в зв`язку з непроходженням випробувального терміну.
Позивач уважає, що наказ є незаконним, оскільки не містить обґрунтування причин звільнення та прийнятий під час перебування працівника на лікарняному.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на роботі, однак наказом від 07 серпня 2017 року № 54к його знову звільнено.
Указаний наказ також виданий у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що тримісячний строк на звернення до суду з позовом пропущений із поважних причин і підлягає поновленню, а звільнення позивача здійснене робтодавцем із дотриманням установленого законом порядку, оскільки позивач неналежним чином виконував свої посадові обов`язки та не пройшов випробувальний термін, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15 лютого 2018 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року та на постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Указує, що ОСОБА_1 звільнений незаконно під час перебування на лікарняному та без дотримання встановленого законом порядку.
Аналіз касаційної скарги дає підстави для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині поновлення строку на звернення до суду з позовом у касаційному порядку не оскаржуються, а тому в цій частині Верховним Судом не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині- без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 23 листопада 2016 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду документознавця ТСЦ № 8045 РСЦ МВС України в м. Києві з випробувальним терміном три місяці.
У заяві про прийняття на роботу ОСОБА_1 надав згоду на встановлення випробувального терміну.
Наказом Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 09 листопада 2015 року № 1п «Про організацію внутрішнього розпорядку дня, прийому громадян, діловодства та контролю в регіональному сервісному центрі МВС в м. Києві та територіальних сервісних центрах», робочий тиждень працівників територіальних сервісних центрів регіонального сервісного центру МВС в м. Києві розпочинається з вівторка, закінчення випробувального терміну встановлено 07 березня 2017 року.
Посадовою інструкцією документознавця ТСЦ (на правах відділу) № 8045 РСЦ МВС України в м. Києві, затвердженою в.о. директора РСЦ МВС України в м. Києві 23 листопада 2016 року, передбачені посадові обов`язки ОСОБА_1 , згідно з якими він зобов`язаний, зокрема:
- проводити прийом громадян та представників суб`єктів господарювання з питань реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів (пункт 2.20);
- відповідати за робочий процес реєстраційної діяльності: прийом документів від громадян, їх опрацьовування, окрім засвідчення і оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів (пункт 2.21);
- проводити реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, облік транспортних засобів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб - власників транспортних засобів з видачею свідоцтв про реєстрацію, тимчасових реєстраційних талонів та номерних знаків на транспортні засоби (пункт 2.22).
За усною вказівкою начальника ТСЦ № 8045 РСЦ МВС у м. Києві ОСОБА_1 мав здійснювати прийом документів та проводити відповідні реєстраційні дії під час обслуговування людей з інвалідністю.
У період з 25 лютого 2017 року по 10 березня 2017 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Вишгородська центральна районна лікарня», тому кінцевим терміном його випробувального строку мало бути 05 березня 2017 року.
Наказом в. о. начальника РСЦ МВС України в м. Києві від 28 лютого 2017 року № 14 звільнено документознавця ТСЦ № 8045 РСЦ МВС України в м. Києві ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до статті 28, пункту 11 частини першої статті 40, частини п`ятої статті 241-1 КЗпП України та відповідно до Закону України «Про відпустки» з 07 березня 2017 року як такого, що не пройшов випробувальний термін.
Відповідно до висновку за результатами службової перевірки виконання вимог посадової інструкції та доручень начальника документознавцем територіального сервісного центру №8045 РСЦ МВС України в м. Києві ОСОБА_1 від 27 лютого 2017року «за неналежне виконання вимог посадової інструкції та вимог чинного законодавства України заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності документознавець ТСЦ № 8045 РСЦ МВС України в м. Києві ОСОБА_1, але зважаючи на те, що він призначений на посаду з випробувальним терміном до 05 березня 2017 року, під час якого встановлена невідповідність займаній посаді останнього, вирішено звільнити з займаної посади документознавця ТСЦ № 8045 ОСОБА_1 як такого, що не пройшов випробувальний термін».
У висновку вказано, що: «в період із 01 січня 2017 року по 18 лютого 2017 року документознавець ОСОБА_1 у порушення вказівки начальника ТСЦ № 8045 РСЦ МВС у м. Києві здійснював прийом документів від людей без обмежених можливостей (інвалідності) та не на своєму робочому місці, а тому з урахуванням неякісного та неналежного виконання обов`язків документознавець ОСОБА_1 не проявив себе, як такий, що відповідає виконуваній роботі, а тому підлягає звільненню за ст. 28 Кодексу законів про працю України, як такого, що не пройшов випробування».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року позов ОСОБА_1 до РСЦ МВС України в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 28 лютого 2017 року № 14, поновлення на роботі задоволено, поновлено ОСОБА_1 на посаді, стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного проугулу.
На виконання вказаної постанови скасовано наказ від 28 лютого 2017 року №14о/с про звільнення ОСОБА_1 і видано наказ від 07 липня 2017 року № 42-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді документознавця ТСЦ № 8045 РСЦ МВС України в м. Києві з 07 березня 2017 року.
У зв`язку зі скасуванням в апеляційному порядку зазначеної постанови та закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 України, наказом в. о. начальника РСЦ МВС України в м. Києві від 07 серпня 2017 року № 54к ОСОБА_1 знову звільнено з займаної посади з тих же підстав.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають зазначеним вимогам закону.
Відповідно до частини другої статті 28 КЗпП України в разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі, він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
У період випробування працівник користується усіма трудовими правами і має обов`язки відповідно до законодавства про працю, колективного та трудового договорів. Лише одна особливість у його правовому становищі - в період випробування він може бути звільнений з роботи як такий, що не витримав випробування.
Підставою для звільнення за результатами випробування може бути лише невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.
Термін «невідповідність» означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення працівник може бути звільнений на підставі відповідних статей КЗпП України, а не за результатами випробування.
Отже, підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.
При цьому вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає таке рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування.
На суд покладений обов`язок охороняти конституційні права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується; при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язував звільнення.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
Установивши, що позивач дав згоду на встановлення випробувального терміну та його умови, тобто фактично дав згоду на можливість розірвання з ним трудового договору в порядку статті 28 КЗпП України, а також установивши, що належними та допустимими доказами підтверджується факт непроходження позивачем випробувального терміну, оскільки неналежним чином виконував передбачені посадовою інструкцією обов`язки суди зробили обґрунтований висновок, що звільнення здійснене з передбачених законом підстав у встановленому порядку, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись статтями 389, 400 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук