Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 755/12038/15-ц

провадження № 61-13262св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини-16/2»,

представник позивача - Золотопуп Сергій Васильович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Гончарука В. П.,

від 08 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Савченка С. І., Мережко М. В., Фінагеєва В. О., від 27 червня 2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У червні 2015 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини-16/2» (далі - ОСББ «Тичини-16/2») звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач є власником квартири

АДРЕСА_1 та є споживачем комунальних послуг, пов`язаних із обслуговуванням квартири. Ці послуги надаються ОСББ «Тичини-16/2», яке є балансоутримувачем багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з протоколу від 17 квітня 2010 року № 14. Позивач вказував, що розміри обов`язкових щомісячних та розміри цільових внесків співвласників на утримання будинку та прибудинкової території затверджуються рішеннями загальних зборів. Зазначав, що утримує вказаний будинок та прибудинкову територію, затвердив штатні розклади, відповідно до яких на умовах трудових договорів оплачує працю робітників по утриманню будинку та прибудинкової території, ним були укладені договори з виконавцями житлово-комунальних послуг на постачання електричної та теплової енергії, послуги водопостачання та водовідведення, технічне обслуговування ліфтів, вивіз сміття та твердих відходів, надання послуг з електропостачання тощо. Відповідач споживає вказані послуги, але оплачує їх вартість частково у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. Сума заборгованості розрахована відповідно до тарифів, які затвердженні на загальних зборах ОСББ «Тичини-16/2», та є чинними на день розгляду справи.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Тичини-16/2» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період із 01 квітня 2013 року по 12 липня 2017 року у розмірі 20 645,25 грн, яка складається з: основної суми боргу -

14 335,84 грн; інфляційних втрат - 5 607,56 грн та трьох процентів річних - 701,85 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ОСББ «Тичини-16/2» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 14 335,84 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, який є споживачем житлово-комунальних послуг, не у повному обсязі сплачує їх вартість, внаслідок чого виникла заборгованість, що у свою чергу порушує права позивача як надавача послуг та є підставою для стягнення боргу в судовому порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСББ «Тичини-16/2» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року у частині відмови у задоволенні позову скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Тичини-16/2» інфляційні втрати у розмірі 5 607,56 грн та три проценти річних у розмірі 701,85 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні правовідносини щодо надання та оплати житлово-комунальних послуг є грошовим зобов`язанням, у якому серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати від боржника сплатити вартість наданих послуг. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. При цьому, закріплена у пункті 10 частини третьої

статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. У частині задоволення позову суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що несплата відповідачем наданих послуг у повному розмірі порушує права ОСББ «Тичини-16/2» як надавача послуг, які підлягають захисту в обраний позивачем спосіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що повноваження голови правління ОСББ «Тичини-16/2» ОСОБА_4 та його діяльність є предметом розгляду низки судових справ, а з квітня 2015 року він не є легітимним керівником, тому не мав права на звернення до суду з цим позовом. Судами проігноровано докази на підтвердження фактичної розтрати та привласнення позивачем коштів співвласників квартир та ненадання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території. Позивач застосовує тарифи, які в судовому порядку визнані нечинними і такими, що не підлягають застосуванню. Заявник вказує, що повноваження щодо встановлення тарифів на утримання будинків та прибудинкових територій віднесено до відання виконавчих органів місцевого самоврядування, а не загальних зборів ОСББ. Суди не врахували, що позивач не є постачальником послуг з централізованого опалення, водопостачання, а тому не має права вимоги до відповідача. Розрахунок заборгованості відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСББ «Тичини-16/2» просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

27 серпня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з протоколу загальних звітно-виборчих зборів ОСББ «Тичини-16/2» від 17 квітня 2010 року АДРЕСА_1 було взято на баланс ОСББ «Тичини-16/2». Розміри обов`язкових щомісячних та розміри цільових внесків співвласників будинку на утримання будинку та прибудинкової території затверджені рішеннями загальних зборів.

Відповідно до пунктів 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 розділу 6 статуту ОСББ «Тичини-16/2» член об`єднання зобов`язаний виконувати вимоги статуту об`єднання, рішення загальних зборів членів і правління об`єднання; виконувати вимоги Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями; своєчасно здійснювати оплату комунальних послуг, вносити платежі на розрахунковий рахунок об`єднання у розмірі, встановленому загальними зборами, з урахуванням реальних витрат та компенсувати за всій рахунок понесені об`єднанням з вини члена об`єднання штрафні та судові витрати. Обов`язки щодо здійснення всіх платежів виникають у члена об`єднання з моменту придбання ним права власності на квартиру, житлове або нежитлове приміщення.

Відповідно до розділу 9 статуту ОСББ «Тичини-16/2» до виключної компетенції загальних зборів віднесено затвердження балансу об`єднання та річного звіту, визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання. Рішення, прийняті загальними зборами членів об`єднання, є обов`язковими для всіх членів об`єднання, в тому числі для тих, що не брали участі у голосуванні, окрім випадків, коли ці рішення суперечать чинному законодавству та зачіпають майнові інтереси членів об`єднання, які не брали участі у голосуванні.

Загальними зборами ОСББ «Тичини -16/2» було встановлено тарифи, на підставі яких нараховувалась заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 квітня 2013 по 12 липня 2017 року.

Розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджується довідками

від 13 березня 2017 року та від 12 липня 2017 року про заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території, за житлово-комунальні послуги, відповідно до яких сума заборгованості відповідача станом

на 31 березня 2017 року складала 19 294,92 грн, а станом на 12 липня

2017 року заборгованість складала 20 645,25 грн.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 332 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У частині першій статті 19 Закону № 1875-ІV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-ІV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», визначено: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

Частинами першою, сьомою статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

За змістом пункту 8.1 статуту ОСББ «Тичини - 16/2» для забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території об`єднання щорічно складає і затверджує на загальних зборах кошторис, в якому передбачають статті витрат. Відповідно до пункту 6.2.3 статуту член об`єднання зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату комунальних послуг, вносити платежі на розрахунковий рахунок об`єднання в розмірі, встановленому загальними зборами, з урахуванням реальних витрат.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що відповідачу на праві приватної власності належить квартира у будинку, балансоутримувачем якого є ОСББ «Тичини 16/2», йому були надані житлово-комунальні послуги, які відповідач своєчасно та у повному обсязі не оплачував, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у заявленому розмірі. Нарахування заборгованості за надані послуги відповідачу проводилось на підставі кошторисів, затверджених рішеннями, прийнятими на загальних зборах членів ОСББ, які у встановленому законом порядку недійсними не визнавались. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині нарахування компенсаційних нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року у справі

№ 755/17376/15-ц апеляційну скаргу голови правління ОСББ «Тичини 16/2» ОСОБА_4 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду

м. Києва від 13 лютого 2017 року скасовано, позов ОСББ «Тичини 16/2» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Тичини 16/2» заборгованість у розмірі 6 342, 49 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 10 травня 2018 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року залишено без змін.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 жовтня

2018 року у справі № 755/15846/15-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСББ «Тичини - 16/2» заборгованість за житлово-комунальні послуги з врахуванням інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 42 396,12 грн та судові витрати у розмірі 1 757,66 грн. Постановою Верховного Суду від 09 січня 2020 року зазначені судові рішення залишено без змін.

Доводи касаційної скарги щодо наявності в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва інших цивільних справ за позовними заявами кількох співвласників багатоквартирного будинку

АДРЕСА_1 , які не беруть участь у цій справі, про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «Тичини-16/2» та оцінки доказів в інших цивільних справах є безпідставними, оскільки розгляд цих справ не завершено, судами не прийнято рішень, які б набули законної сили.

Необґрунтованим є посилання в касаційній скарзі на висновки мотивувальної частини рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі № 755/21678/15-ц за позовом

ОСОБА_3 до ОСББ «Тичини-16/2» про визнання недійсними загальних звітних зборів ОСББ «Тичини-16/2», оскільки суд повністю відмовив

ОСОБА_3 в задоволенні її позовних вимог, і це рішення ОСОБА_3 не оскаржувалося і набрало законної сили.

Посилання в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_4 не має повноважень виступати від імені ОСББ «Тичини-16/2» спростовуються матеріалами справи.

Відомості про ОСОБА_4 як керівника юридичної особи зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За змістомпункту тринадцятого частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами застосовані правильно.

За змістом частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті судове рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для зупинення оскаржених судових рішень.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року у нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович