№ 755/13316/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 755/13316/17

провадження № 61-23204 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо»,

боржник - ОСОБА_1 ,

представник боржника - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Соколової В. В., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»(далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

Заява мотивована тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2006 року № 31-9FQ/09-2006И у розмірі 431 726,99 доларів США, що станом на 03 червня 2010 року еквівалентно 3 421 695,42 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На підставі вищевказаного рішення суду 13 липня 2010 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано ПАТ «УкрСиббанк» виконавчий лист № 2-1177/1, який банк пред`явив до примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор, ПАТ «УкрСиббанк», відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги, зокрема за кредитним договором від 04 червня 2010 року № 31-9FQ/09-2006И (боржник ОСОБА_1 ).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року замінено сторону стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому листі № 2-1177/1, виданому 13 липня 2010 року Дніпровським районним судом м. Києва.

Заявником під час внутрішньобанківської перевірки було виявлено, що 26 червня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).

Разом з тим, ПАТ «УкрСиббанк» не передало вищезазначений виконавчий лист ПАТ «Дельта Банк», як новому кредитору, тобто він є втраченим, що дає підстави для видачі його дубліката.

З урахуванням викладеного ПАТ «Дельта Банк» просило суд видати дублікат виконавчого листа від 13 липня 2010 року № 2-1177/1, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 26 вересня 2006 року.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року у складі судді Чех Н. А. заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа. Матеріали справи не містять доказів щодо ненадходження на адресу ПАТ «УкрСиббанк» виконавчого документа. Також відсутня інформація про те, чи перебуває виконавчий лист на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.

Постановою апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року скасовано. Заяву ПАТ «Дельта Банк» про видачу дубліката виконавчого листа задоволено. Видано ПАТ «Дельта Банк» дублікат виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2010 року у справі № 2-1177/1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 26 вересня 2006 року № 10107842000 в сумі 3 423 515,42 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (касаційне провадження № 61-15177 св 18).

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «Дельта Банк» - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо»). Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 13 червня 2019 року ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» у тому числі право вимоги за кредитним договором № 10107842000 (31-9FQ/09-2006И), укладеним з ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо»,задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року скасовано. Видано дублікат виконавчого листа № 2-1177/1, виданого 13 липня 2010 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 10107842000 (31-9FQ/09-2006И) у розмірі 431 726,99 доларів США, що еквівалентно 3 421 695,42 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 08 грудня 2011 року право вимоги за кредитним договором від 26 вересня 2006 року № 31-9FQ/09-2006И перейшло до ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, тоді як виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним кредитним договором постановою державного виконавця від 26 вересня 2013 року був повернутий первісному стягувачу, тобто ПАТ «УкрСиббанк». Крім того, відсутні докази надходження виконавчого документу ПАТ «УкрСиббанк».

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» було позбавлено можливості повторно пред`явити виконавчий документ до виконання у строки, встановлені законом, оскільки йому не було відомо про його повернення. Оригінал виконавчого документу не надходив ні до ПАТ «УкрСиббанк», ні до ПАТ «Дельта Банк».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі судове рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 755/13316/17 з Дніпровського районного суду м. Києва.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ «Дельта Банк» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що до ПАТ «УкрСиббанк» не надходив виконавчий лист, відсутня інформація щодо його перебування на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що кредитний договір № 10107842000 між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» не укладався.

Виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2010 року видано ПАТ «УкрСиббанк» 13 липня 2010 року, тобто кінцевим строк для пред`явлення його до виконання є 13 липня 2013 року, проте ПАТ «Дельта Банк» лише у серпні 2017 року звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, тобто поза межами встановленого законодавством строку, вимога про поновлення цього строку банком не заявлялась.

Належними доказами не підтверджено переходу права вимоги за вищевказаним кредитним договором, укладеним з боржником від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», оскільки у тому числі відсутні докази сплати останнім на користь банку коштів відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 13 червня 2019 року.

Зазначається, що апеляційним судом не виконано вказівок Верховного Суду при попередньому скасуванні його судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2010 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2006 року № 31-9FQ/09-2006И у розмірі 431 726,99 доларів США, що станом на 03 червня 2010 року еквівалентно 3 421 695,42 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На підставі вищевказаного рішення суду 13 липня 2010 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано ПАТ «УкрСиббанк» виконавчий лист № 2-1177/1, який банк пред`явив до виконання відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва.

26 червня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 13 червня 2019 року ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» у тому числі право вимоги за кредитним договором № 10107842000 (31-9FQ/09-2006И), укладеним з ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

На час видачі, 13 липня 2010 року, Дніпровським районним судом м. КиєваПАТ «УкрСиббанк» виконавчого листа № 2-1177/1 та повернення виконавчого документа стягувачу (постанова від 26 червня 2013 року) діяв Закон № 606-XIV. Тоді як на час звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа вже діяв Закон № 1404-VIII.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону № 1404-VIIIстрок пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, у межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII; близький за змістом припис був відображений у частині другій статті 24 Закону № 606-XIV).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Положення підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ «Перехідні положення ЦПК України не суперечать положенням частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України. Зазначені положення перехідних положень вказаного кодексу не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

Отже, у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання, тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року справа № 2-836/11 (провадження № 14-308 цс 19).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Апеляційний суд висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року, не врахував й не перевірив, чи зверталося ПАТ «Дельта Банк» із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення його до виконання та чи не закінчився такий строк.

При цьому апеляційним судом взагалі не наведено жодних доводів на обґрунтування того, що видача дубліката виконавчого листа здійснюється до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання, пропущено такий строк чи ні, чи поновлено його.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановити ці обставини, то оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справина новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк