ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 755/13322/14

провадження № 61-17099св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Солом?янський відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 рокуу складі колегії суддів:

Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа.

Заява мотивована тим, що на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2014 у справі № 755/13322/14-ц 23 червня 2024 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого

є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), заборгованості за договором на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 12 липня 2013 року. Постановою Другого київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Одеса) відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа. 15 жовтня 2019 року рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» № 5/2019 затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків

АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає

в Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») з дати, визначеної у передавальному акті, тобто з 15 жовтня 2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від

15 жовтня 2019 року вирішено затвердити передавальний акт. 01 грудня

2022 року змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Строк для пред`явлення виконавчого листа від 23 червня 2014 року у справі

№ 755/13322/14-ц сплив. Разом з тим відомостей щодо місцезнаходження оригіналу виконавчого листа від 23 червня 2014 року у справі

№ 755/13322/14-ц немає.

На підставі викладеного АТ «Сенс Банк» просило замінити сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 23 червня 2014 року

у справі № 755/13322/14-ц, а саме: замінити стягувача АТ «Укрсоцбанк» правонаступником АТ «Сенс Банк» та поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання і видати дублікат вказаного виконавчого листа.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року

в задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд, врахувавши імперативну норму про заборону заміни стягувача у виконавчому провадженні, стягувачами за яким є юридичні особи, які хоча і створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, проте кінцевими бенефіціарними власниками яких

є громадяни російської федерації, що передбачено пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», встановив, що АТ «Сенс Банк» як юридична особа, було створене та зареєстроване відповідно до законодавства України, але кінцевими бенефіціарними власниками АТ «Сенс Банк» є виключно громадяни російської федерації. При цьому відомостей про те, що вказані особи проживають на території України на законних підставах, в матеріалах справи немає.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Сенс банк», подану представником Гаполяком О. В., задоволено.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву задоволено.

Замінено сторону у виконавчому листі № 755/13322/14-ц, виданому 23 червня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення

з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі

2 174 176,04 грн, а саме замінено стягувача АТ «Укрсоцбанк» правонаступником - АТ «Сенс Банк».

Поновлено АТ «Сенс Банк» пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа № 755/13322/14-ц, виданого 23 червня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь

АТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 174 176,04 грн до виконання.

Видано дублікат виконавчого листа № 755/13322/14-ц, виданого 23 червня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення

з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі

2 174 176,04 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви АТ «Сенс «Банк» щодо заміни стягувача правонаступником, як це передбачено у статті 442 ЦПК України, що знайшло своє підтвердження зібраними у справі доказами. Врахувавши висновки Верховного Суду, суд вважав за необхідне замінити первісного стягувача АТ «Укрсоцбанк» правонаступником -

АТ «Сенс Банк» саме у виконавчому листі, а не у виконавчому провадженні, про що ставить питання заявник, оскільки з матеріалів справи відомо, що виконавчий лист з примусового виконання рішення третейського суду на теперішній час на виконанні не перебуває, виконавче провадження не відкрито.

Апеляційний суд вважав помилковими посилання суду першої інстанції як на підставу відмови у заміні стягувача правонаступником на те, що АТ «Сенс Банк» як юридична особа створене та зареєстроване відповідно до законодавства України, але кінцевими бенефіціарними власниками

АТ «Альфа-Банк» є громадяни російської федерації, оскільки АТ «Сенс Банк» створено та зареєстровано відповідно до законодавства України. АТ «Сенс Банк» є правонаступником усіх прав і зобов`язань АТ «Альфа-Банк», ЗАТ «Альфа-Банк», АКБ «Київінвестбанк», КБ «Київінвестбанк» та КБСК «ВІТО»,

а також всього майна, прав і зобов`язань АТ «Укрсоцбанк». Крім того, згідно

з умовами договору купівлі-продажу від 22 липня 2023 року, укладеного між Міністерством фінансів України і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, 100 % акцій системно важливого АТ «Сенс Банк» перейшли у власність держави, а отже, власником банку є держава Україна.

Оскільки первісний стягувач пред`явив виконавчий лист № 755/13322/14-ц від 23 червня 2014 року, виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості

у розмірі 2 174 176,04 грн, у межах строку пред`явлення його до виконання, державний виконавець відкрив виконавче провадження, при цьому вказаний виконавчий документ не було виконано, то відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання перервався, про що первісному стягувачу (його правонаступникам) відомо не було.

Суд зазначив, що факт втрати оригіналу виконавчого листа об`єктивно не залежав від дій чи бездіяльності заявника та первісного стягувача, який законно вважав, що виконавчі дії вчиняються, оскільки виконавчий лист вчасно було пред`явлено первісним стягувачем до виконання, і цей лист повернено стягувачу не було. Отже, заявник надав належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення вказаного документа до виконання та факту втрати оригіналу виконавчого листа.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент прийняття рішення № 5/2019 та підписання передавального акта від 15 жовтня 2019 року

у АТ «Укрсоцбанк» право на пред?явлення виконавчого листа до виконання вже було втрачене у зв?язку із пропуском строку на вчинення процесуальних дій. Тобто АТ «Укрсоцбанк» не могло передати право вимоги АТ «Альфа-Банк», адже на момент підписання передавального акта права вимоги вже не існувало. Також вказує, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року представнику

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 рокудо закінчення касаційного провадження.

12 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню зтаких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128 130 ЦПК України.

Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка,

а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час

і місце судового засідання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу

в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня

2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року призначено справу до розгляду у відкритому судому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду на 17 квітня 2024 року о 11:00 год.

19 березня 2024 року Київський апеляційний суд направив ОСОБА_1 судову повістку про виклик (а. с. 85), яка повернулася з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 95).

Згідно з протоколом судового засідання від 17 квітня 2024 року розгляд справи відкладено на 08 травня 2024 року о 11:30 год (а. с. 99-100).

22 квітня 2024 року Київський апеляційний суд направив ОСОБА_1 судову повістку про виклик (а. с. 107), яка повернулася (відмітки про причини повернення не вказано) (а. с. 160).

Відомостей про отримання ОСОБА_1 судової повістки-повідомлення від 22 квітня 2024 року про розгляд справи 08 травня 2024 року о 11:30 год

в матеріалах справи немає.

08 травня 2024 року Київський апеляційний суд виніс оскаржувану постанову, якою скаргу задовільнив.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів про повідомлення

ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 08 травня 2024 року о 11:30 год.

Враховуючи викладене, із матеріалів справи відомо, що справа в суді апеляційної інстанції була розглянута 08 травня 2024 року за відсутності

ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про час

і місце слухання справи відповідно до статей 128-130 ЦПК України.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням норм статей 128 130 ЦПК України.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені вимоги закону та розглянув справу за відсутності сторони у справі, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право заявника знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які зумовлюють обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов?язкових підстав для скасування постанови Київського апеляційного суду від 08 травня

2024 року, інших аргументів касаційної скарги Верховний Суд не перевіряє.

Керуючись статтями 400, 401, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська