Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 755/17019/21

провадження № 61-6569св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кілічава Тетяна Миколаївна, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2021 рокуОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування заяви посилалася на таке. Вона є племінницею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 29 червня 2004 року на випадок його смерті склав на неї заповіт, за умовами якого заповідав їй все належне йому майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. На момент смерті спадкодавцеві на праві власності належав будинок АДРЕСА_1 .

З початку грудня 2005 року у зв`язку з необхідністю догляду та допомоги по господарству вона почала постійно проживати разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена обставина підтверджується довідкою, виданою головою вуличного комітету вул. Яворова ОСОБА_3 .

АДРЕСА_1 ОСОБА_1 продовжувала утримувати спадкове майно та 15 січня 2013 року уклала договір № 28/165 про користування електричною енергією.

01 жовтня 2019 року заявниця отримала відмову від Бахмацької районної державної нотаріальної контори, в якій було зазначено, що вона пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини, а відсутність реєстрації місця проживання разом зі спадкодавцем не надає можливість оформити спадщину за фактичним її прийняттям. У відмові також зазначено, що спадкова справа не відкривалась та відсутні інші спадкоємці.

Встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем заявниці необхідно для прийняття спадщини за заповітом, оскільки на час відкриття спадщини вона не мала реєстрації місця проживання за тією ж адресою, що і спадкодавець.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми), про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки наявний спір про право, а саме виникнення у заявниці права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , що є окремим предметом доказування та підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до частини четвертої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимога про встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем пов`язана з доведенням факту прийняття спадщини, на яку може мати права орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у порядку визнання спадщини відумерлою, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки наявний спір про право.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2022 рокуОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кілічава Т. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у цій справі відсутній спір про право, оскільки інші спадкоємці відсутні. Крім того, суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому законом, який би оспорював право ОСОБА_4 на прийняття спадщини, та не встановили, між ким існує спір.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на порушення норм процесуального права (статей 293 315 ЦПК України), неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених Верховний Судом у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кілічава Т. М., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заявниця посилалася на те, що вона є племінницею ОСОБА_2 , який 29 червня 2004 року склав на неї заповіт, за умовами якого він заповів їй все належне йому майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. На момент смерті спадкодавцеві на праві власності належав будинок АДРЕСА_1 .

Зазначала, що інших спадкоємців немає, а встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини необхідне для підтвердження прийняття спадщини за заповітом і можливість отримати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з тієї підстави, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, випливає спір про право, суди зазначеного до уваги не взяли, тому їхні висновки є помилковими та передчасними.

Суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто не встановили, між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18 (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження №61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження №61-13709св20), на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана виключно з тим, що заявниця пропустила строк для прийняття спадщини, а надані нею документи не підтверджують факт постійного проживання зі спадкодавцем за однією адресою.

Посилання апеляційного суду на статті 1277 ЦК України, яка регулює питання визнання спадщини відумерлою, передбачає за певних умов перехід спадщини у власність територіальної громади, є безпідставним, оскільки указане стосується випадків, коли спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Водночас у цій справі ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом.

Отже, висновки судів про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є помилковими та передчасними.

Апеляційний суду у порушення вимог статей 367, 382 ЦПК України зазначене також не врахував і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Оскільки висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження є помилковими та передчасними, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які постановлені з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При розгляді справи суд першої інстанції, враховуючи передбачений статтею 294 ЦПК України порядок розгляду справ окремого провадження, положень щодо змагальності та межі судового розгляду,має, не обмежуючись позицією заявниці, вирішити питання про залучення до участі у справі належної заінтересованої особи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кілічава Тетяна Михайлівна, задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко