ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 755/17216/16-а

касаційне провадження № К/9901/16321/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.2017 (суддя - Савлук Т.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 (головуючий суддя - Епель О.В., судді - Безименна Н.В., Карпушова О.В.) у справі № 755/17216/y 16-а за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 , позивач) до Житомирської митниці ДФС (далі у тексті - Митниця, відповідач) про скасування постанови по справі про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом Житомирської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил від 03.11.2016 №0582/101000014/2016 про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до частини третьої статті 470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500, 00 грн за кожне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова, якою його визнано винним у порушенні митних правил, прийнята контролюючим органом із порушенням вимог Митного кодексу України, є неправомірною та позивач вважає її незаконною з підстав порушення митницею процедури розгляду справи про порушення митних правил, які полягали у неналежному повідомленні позивача, що призвело до розгляду справи за його відсутності.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач допустив перевищення встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку переміщення транспортних засобів, що є підставою для накладення штрафу, з огляду на те, що ) строк транзитного перевезення автомобіля арки «Mercedes-Benz C200», кузов № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер Республіка Литва НОМЕР_2 більше ніж на 10 (десять) діб.

Позивач оскаржив рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.12.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги доводи, що відповідачем було протиправно позбавлено позивача прав, закріплених у статті 498 Митного кодексу України, а також обмежено в ефективному засобі юридичного захисту, чим порушено статтю 13 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод». Оскільки, Митниця двічі відкладала розгляд вказаної справи за моїм клопотанням. Решта доводів касаційної скарги Інспекції зводиться до цитування норм Митного кодексу України та Конвенції.

Відповідач своїм процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дану справу у порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.12.2021 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 21.12.2021.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, 29.06.2016 громадянином України - ОСОБА_1 , через пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» митного поста «Північний» Житомирської митниці ДФС в митному режимі «транзит» на митну територію України було ввезено транспортний засіб «Mercedes-Benz C200», реєстраційний номер НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_1 , який перебував під митним контролем та мав бути доставлений позивачем до митних органів у термін, що не перевищує 10 діб з дня ввезення, чого позивачем зроблено не було.

Факт вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил був виявлений Житомирською митницею ДФС, з огляду на що вона направила на адресу позивача лист-запрошення щодо необхідності прибути 29.07.2016 о 10:00 годині до відділу аналітично-пошукової роботи та протидії митним правопорушенням Київської міської митниці ДФС для проведення митної перевірки транспортного засобу.

Позивач звернувся до Київської міської митниці ДФС із повідомленням від 30.07.2016, в якому просив відкласти розгляд питання, з приводу якого його викликано.

13.09.2016 Житомирською митницею ДФС щодо позивача складено протокол про порушення митних правил № 0582/101000014/2016, у якому зафіксовано порушення ОСОБА_1 митних правил, регламентованих ч. 3 ст. 470 МК України, яке полягало у порушенні строків, передбачених статті 95 Митного кодексу України (10 діб), який був надісланий позивачу рекомендованим поштовим відправленням. Отримання протоколу відповідачем не заперечувалось.

У зазначеному протоколі вказано, що розгляд справи позивача про порушення митних правил призначено на 03.11.2016 о 10:00 годині.

03.11.2016 відповідачем за результатами розгляду справи про порушення митних правил № 0582/101000014/2016 прийнято постанову, якою на позивача за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, накладено штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у сумі 8 500, 00 грн.

03.11.2016 на адресу відповідача надійшло повідомлення позивача від 28.10.2016, у якому останній зазначив, що бажає взяти участь у розгляді та просив відкласти розгляд його справи про порушення митних правил на іншу дату, про що повідомити його належним чином.

Позивач не з`явився на розгляд справи, жодного разу не надав письмових пояснень про причини порушення вимог статті 95 Митного кодексу України та не надав будь-яких доказів на підтвердження поважності причин його неявки на розгляд справи, як-то: листки непрацездатності, наказ про відрядження тощо.

03.11.2016 заступником начальника Житомирської митниці ДФС - начальником управління боротьби з митними правопорушеннями Афанасьєвим В. К винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, та наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500, 00 грн.

Згідно частини першої статті 90 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 381 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 93 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Частиною другою статті 200 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.

Згідно частини шостої статті 379 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.

Статтею 95 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, транспортні засоби, які переміщуються у митному режимі транзиту повинні бути доставлені до органу доходів і зборів призначення у строк, що не перевищує 10 діб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, автомобіль марки «Mercedes-Benz C200», реєстраційний номер НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , був ввезений ОСОБА_1 через пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» митного поста «Північний» Житомирської митниці ДФС в митну територію України 29.06.2016, станом на 12.09.2016 до органу доходів і зборів призначення доставлений не був, чим вчинив порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України.

Згідно частини першої статті 522 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Положеннями частини першої статті 467 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що перелік триваючих правопорушень, визначений у частині першій статті 467 Митного кодексу України, не є вичерпним.

Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що триваючими визначаються правопорушення, які почались з певної протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Таким чином, використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території, протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки таке характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов`язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

У справі, що розглядається, суди встановили, що порушення ОСОБА_1 митних правил було виявлено митним органом 13.09.2016, а адміністративне стягнення на позивача накладено 03.11.2016, тобто у межах шестимісячного строку з дня виявлення цього правопорушення.

Так, частиною третьою статті 470 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з огляду на те, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, застосування до ОСОБА_1 санкції у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 470 Митного кодексу України відповідає вимогам законодавства.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з приводу того, що відповідач не мав жодних правових підстав для відкладення розгляду справи, зокрема враховуючи те, що це могло би призвести до спливу шестимісячного строку. При цьому, доводи апелянта про те, що 31.10.2016 ним було направлено клопотання про перенесення розгляду його справи, обґрунтовано не прийняті судами до уваги, оскільки таке клопотання відповідачем отримано лише 03.11.2016 після прийняття оскаржуваної постанови, зареєстровано - 04.11.2016 № 369/Т/06-70-20 та долучено до матеріалів адміністративної справи позивача - 07.11.2016 і позивач, завчасно знаючи про дату, час та місце розгляду його справи, мав можливість або заздалегідь прибути до митного органу для надання відповідних пояснень, або забезпечити завчасне надходження його клопотання до митного органу, враховуючи Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 та строки доставки поштової кореспонденції.

Матеріали справи не містять підтвердження доводів позивача про те, що у вказаному вище клопотанні позивач знаходився на лікуванні, оскільки жодних доказів ані до митного органу, ані до суду позивачем надано не було.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.2017 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. При цьому, посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення Митницею вимог статей 498 526 Митного кодексу України, в частині розгляді справи за його відсутності, а також статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними, оскільки будь-яких належних доказів, які б підтверджували поважність причин його неявки до Митниці на розгляд справи про порушення митних правил, як-то: листки непрацездатності, наказ про відрядження тощо ОСОБА_1 під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.2017 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі № 755/17216/16-a залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова