№ 755/17753/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 755/17753/17

провадження № 61-2201св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідач - Публічне акціонерне товариств «УкрСиббанк»,третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Степаненко Дмитро Васильович,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у складі судді Катющенко В. П. та постанову Київського апеляційного суду

від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Степаненко Д. В. (далі - приватний нотаріус Київського МНО), про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що 10 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інвестиційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та

ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі

50 000 доларів США.

10 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки, відповідно до якого остання зобов`язалася перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань за кредитним договором від 10 червня 2008 року.

Також, 10 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 укладені аналогічного змісту договори поруки.

З метою забезпечення виконання умов договору про надання споживчого кредиту, 10 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку банку нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що є власністю позивачів.

10 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір відповідального зберігання документів, відповідно до умов якого останній передав на зберігання банку оригінал свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , а банк зобов`язався прийняти документи, зберігати їх на умовах договору і повернути їх у цілості і схоронності, у терміни зазначені в цьому договорі.

Також позивачі зазначали, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2014 року у справі № 755/9178/14-ц позов

ПАТ«УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 463 243,78 грн.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва змінено, викладено резолютивну частину рішення суду першої інстанції в новій редакції. Стягнуто з ОСОБА_1 та солідарно з ним з ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» кредитну заборгованість у розмірі 463 243,78 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

04 серпня 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» видало довідку про відсутність кредитних зобов`язань станом на 01 серпня 2016 року, відповідно до якої кредитний договір від 10 червня 2008 року є таким, що припинив свою дію.

11 серпня 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» видало довідку про виконання кредитних зобов`язань станом на 11 серпня 2016 року, відповідно до якої договір іпотеки від 10 червня 2008 року припинив свою дію. Кредитні зобов`язання боржником виконані у повному обсязі.

16 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до банку, в якій просив повернути документи на квартиру АДРЕСА_2 відповідно до акта прийому-передачі документів

від 10 серпня 2008 року та зняти з реєстру заборон вказану квартиру.

19 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав відповідь на свою заяву, відповідно до якої документи на підставі до акта прийому-передачі

від 10 серпня 2008 року не знайдені, розпочато службову перевірку, а також те, що зняти заборону з вказаної квартири не можливо, у зв`язку

з відсутністю документів.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили суд:

- зобов`язати ПАТ «УкрСиббанк» зняти заборону шляхом вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 7364732, зареєстровано: 10 червня 2008 року за № 7364732 реєстратором: приватним нотаріусом Київського МНО Степаненком Д. В., підстава обтяження: договір іпотеки, реєстровий № 1207 від 10 червня 2008 року, об`єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_1 , заборона накладена приватним нотаріусом Київського МНО Степаненком Д. В. 10 червня 2008 року за реєстровим номером № 1208 та відомості з державного реєстру іпотек, реєстраційний номер: 7364965, тип обтяження: іпотека, зареєстровано:

10 червня 2008 року, реєстратором приватним нотаріусом Київського МНО Степаненко Д. В., об`єкт обтяження: квартира

АДРЕСА_2 , іпотекодавець: ОСОБА_1 ;

від 10 червня 2008 року, об`єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_4 , заборона накладена приватним нотаріусом Київського МНО Степаненком Д. В.

10 червня 2008 року за реєстровим номером № 1208 та відомості з державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження: 7364965, тип обтяження: іпотека, підстава обтяження: договір іпотеки, реєстровий №1207, 10 червня 2008, приватний нотаріус Київського МНО

Степаненко Д. В., об`єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 , іпотекодавець: ОСОБА_4 ;

від 10 червня 2008 року приватний нотаріус Київського МНО Степаненко Д. В., об`єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_3 , заборона накладена приватним нотаріусом Київського МНО Степаненком Д. В. 10 червня 2008 року за реєстровим номером № 1208 та відомості з державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження: 7364965, тип обтяження: іпотека, зареєстровано: 10 червня 2008 року, реєстратором: приватним нотаріусом Київського МНО Степаненком Д. В., підстава обтяження: договір іпотеки, реєстровий № 1207, 10 червня 2008 року, приватний нотаріус Київського МНО Степаненко Д. В., об`єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 , іпотекодавець: ОСОБА_3 ;

від 10 червня 2008 року приватний нотаріус Київського МНО Степаненко Д. В., об`єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_2 , заборона накладена приватним нотаріусом Київського МНО Степаненком Д. В. 10 червня 2008 року за реєстровим номером № 1208 та відомості державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження: 7364965, тип обтяження: іпотека, зареєстровано: 10 червня 2008 року, реєстратором: приватним нотаріусом Київського МНО Степаненком Д. В., підстава обтяження: договір іпотеки, реєстровий № 1207, 10 червня 2008 року, приватний нотаріус Київського МНО Степаненко Д. В., об`єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 іпотекодавець: ОСОБА_2 ;

- стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн кожному;

- стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 грошові кошти за втрату оригіналів документів у розмірі 5 000 грн кожному;

- стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн кожному.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачі не були позбавлені права звернутися до нотаріуса із заявою про зняття обтяження. Крім того, не доведено належними та допустимими доказами про відмову у проведенні їм реєстрації зняття заборони обтяження, у зв`язку з чим доводи про те, що відповідачем порушується, не визнається або оспорюється право позивачів, відсутні. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошових коштів за втрату оригіналів документів та моральної шкоди, суди виходили із їх необґрунтованості та недоведеності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі звертались письмово до нотаріуса, який повідомив усно, що без оригіналів документів не можливо буде здійснити вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів на нерухоме майно - на квартиру АДРЕСА_2 .

Крім того, відповідачу на відповідальне зберігання було передано свідоцтво про право власності на спірну квартиру. При цьому, триває службова перевірка щодо встановлення місцезнаходження даного документу, а відповідач не заперечує проти понесення витрат на відновлення втраченого свідоцтва, у зв`язку з чим спірність питання щодо визначення особи, яка є відповідальною за витрати щодо відновлення документа, відпадає.

Разом з тим, розмір моральної шкоди є обґрунтованим та таким, що підлягає відшкодуванню.

Доводи інших учасників справи

У березні 2019 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інвестиційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі

50 000 доларів США, що в еквіваленті становить 242 500 грн з терміном виконання основного зобов`язання - 12 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 2.1. договору від 10 червня 2008 року виконання зобов`язань позичальника за договором забезпечується наступним чином, а саме: застава нерухомості - трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка є власністю позивачів.

Також суди встановили, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2014 року у справі № 755/9178/14-ц позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 463 243,78 грн.

Відповідно до квитанцій № 48 та № 49 від 14 липня 2016 року ОСОБА_1 здійснив погашення кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 10 червня 2008 року у розмірі 670 174,72 грн

та 7 095 грн відповідно.

14 липня 2016 ПАТ «УкрСиббанк» повідомило ОСОБА_1 про анулювання боргу за договором споживчого кредиту від 10 червня

2008 року: основного боргу (кредиту) у розмірі 18 171,71 доларів США, що в еквіваленті становить 451 045,21 гривень; процентів - 17 228,71 доларів США, що в еквіваленті становить 427 638,74 гривень; штрафних санкцій (пені) - 15 239,80 грн.

від 10 серпня 2008 року та зняти з реєстру заборон вказану квартиру.

19 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав відповідь на свою заяву, відповідно до якої документів не знайдено, розпочато службову перевірку,

а також те, що банком зняти заборону з вказаної квартири не можливо,

у зв`язку з відсутністю документів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі як на підставу свої вимог посилалися на те, що вони не можуть реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження спірною квартирою у повному обсязі, оскільки оригінали на неї знаходяться на зберіганні у банка та не повернуті.

Відповідно до статей 317 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частинами другою, третьою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі просили зобов`язати банк зняти заборону шляхом вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації прав підлягають, зокрема, обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, щодо зняття обтяження, заявником може бути іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.

Підпунктом 5.1. пункту 5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що особою, яка звертається до нотаріуса з повідомленням про зняттям заборони у зв`язку з припиненням іпотеки може бути як іпотекодержатель, так і іпотекодавець за умови подання ним безспірних доказів виконання зобов`язання.

Судами також встановлено відсутність спору між сторонами щодо повного виконання позивачами своїх кредитних зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди попередній інстанцій установили, що позивачі не зверталися до нотаріуса із відповідними заявами у встановленому законом порядку з питанням про зняття заборони у зв`язку з припиненням іпотеки. Разом з тим, звернення з такою заявою саме банком не є можливим, оскільки у останнього відсутні належні документи.

Таким чином позивачами було обрано неефективний спосіб захисту своїх порушених прав. Крім того, позивачі не використовували позасудовий спосіб врегулювання спору та не звертались із відповідною заявою про видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру до органу, який видав правовстановлюючий документ.

Отже, позивачі не були позбавлені права звернення до нотаріуса із заявою про зняття обтяження на квартиру з урахуванням того, що банком надані відповідні довідки про припинення зобов`язань за договором споживчого кредиту та договором іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення коштів за втрату оригіналів документів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість заявленої суми за втрату оригіналів документів та понесення цих витрат позивачами.

Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачі зверталися до нотаріуса із заявою в усному порядку, колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Підпунктом 5.1. пункту 5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки).

Отже, особою, яка звертається до нотаріуса з повідомленням про зняттям заборони у зв`язку з припиненням іпотеки може бути як іпотекодержатель, так і іпотекодавець за умови подання ним безспірних доказів виконання зобов`язання.

Проте, доказів того, що позивачі звертались до нотаріуса з відповідною заявою, матеріали справи не містять.

Разом з тим, для поновлення свідоцтва про право власності на квартиру необхідно звернутись до органу, який видавав вказаний документ. Договір відповідального зберігання документів, який був укладений між

ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк», не містить повноважень для відповідача на вчинення дій, направлених на отримання дублікату правовстановлюючого документу. Тобто, ПАТ «УкрСиббанк» не має об`єктивної можливості отримати самостійно дублікат втраченого документа в органі місцевого самоврядування.

Доводи касаційної про обгрунтований розмір моральної шкоди є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Пунктом 1 частини першої статті 951 ЦК України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі)

речі - у розмірі її вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, договір відповідального зберігання документівукладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . Інші позивачі не укладали з банком вказаного договору. Проте, кожний із позивачів заявив вимогу про стягнення матеріальних збитків на відновлення документу у розмірі 5 000 грн кожному, тобто всього

20 000 грн. Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження реальної вартості збитків саме у цьому розмірі до позову не додано. Таким чином, заявлена сума збитків є необґрунтованою та не підтверджена належними доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк