Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 755/1861/19-ц

провадження № 61-8762св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та відповідачем укладено кредитний договір № 014/4006/74/39832, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 42 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12 % річних на строк до 12 липня 2021 року. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору у зв`язку з чим станом на 04 січня 2019 року становило у розмірі 28 856,04 доларів США, що еквівалентно 793 878,19 грн, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 27 892,80 доларів США, що еквівалентно у розмірі 767 377,84 грн, в тому числі простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 14 513,38 доларів США, що еквівалентно 399 287,50 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 963,24 доларів США, що еквівалентно 26 500,35 грн. У зв`язку з чим банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 27 892,80 доларів США, що еквівалентно у розмірі 767 377,84 грн, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 14 513,38 доларів США, що еквівалентно 399 287,50 грн, та витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позивачем позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 527,52 дол. США, що станом на дату розрахунку еквівалентно 674 793,77 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 11 148,10 дол. США, що станом на дату розрахунку еквівалентно 306 703,18 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що заявлені позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в межах трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі

№ 182/6669/15-ц, постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі

№ 161/16891/15-ц, постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 904/7804/16, постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі

№ 913/38/20, ухвалі Верховного Суду від 03 червня 2019 року у справі

№ 554/6467/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі

№ 310/6072/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі

№ 753/12199/17, постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі

№ 640/16646/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого

2021 року у справі № 263/4637/18, постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 205/7989/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Крім того, підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, зокрема, вважає, що суддею-доповідачем безпідставно поновлено строк представнику позивача на апеляційне оскарження, а ухвала про відкриття апеляційного провадження згідно з вимогами ЦПК України мала бути постановлена не одноособово, а судом апеляційної інстанції у складі колегії з трьох суддів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню частково.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі, яка переглядається, ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого

2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що «регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково постановив одноособово ухвалу від 11 лютого 2021 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року, що призвело до порушення правил щодо складу суду, а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 127/23798/20 (провадження № 61-2921св21).

Враховуючи те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 357 ЦПК України, доводи касаційної скарги щодо безпідставного поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції заслуговують на увагу.

Оскільки Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження одноособово при цьому здійснив апеляційний перегляд, належність та допустимість доказів на підтвердження розміру кредитної заборгованості має оцінити суд апеляційної інстанції при новому розгляді.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущено тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року скасувати зі стадії відкриття апеляційного провадження у даній справі, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов