Постанова

Іменем України

02 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 755/19146/18

провадження № 61-18039св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глазкова Євгена Станіславовича на постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В., Писаної Т. О.

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» (далі - ДП «УСТФ «Укртелефільм»), у якому просив стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату разом з відпускними у сумі 166 322,53 грн, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію на нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 січня 2018 року до 31 березня 2018 року, а також компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на момент звернення до суду.

На обґрунтування позову посилався на те, що він з 07 липня 1992 року працює в УСТФ «Укртелефільм» на посаді директора об`єднання. З початку 2018 року відповідач, посилаючись на складне економічне становище та відсутність коштів, відмовився виплачувати йому нараховану заробітну плату за січень, лютий та березень 2018 року, внаслідок чого станом на 31 березня 2018 року заборгованість із заробітної плати разом з відпускними становить 166 322,53 грн. У лютому-березні 2018 року він разом з іншими працівниками студії неодноразово звертався до голови комісії з перетворення Аврахова Т. Г. про надання йому довідки про заборгованість із заробітної плати за січень та лютий 2018 року, але Аврахов Т. Г. відмовився підписувати підготовлені бухгалтерією та підписані головним бухгалтером довідки, мотивуючи це тим, що він є ліквідатором і ніякого відношення до заробітної плати не має. У червні 2018 року він звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вказані заяви були задоволені, проте за заявою відповідача виданий судовий наказ від 07 червня 2018року скасовано у зв`язку з наявністю спору про право. Зазначав, що заборгованість із заробітної плати за січень, лютий та березень 2018 року підтверджується табелями обліку робочого часу та довідками нарахованої заробітної плати, але не визнається нещодавно призначеним керівництвом роботодавця, тому він змушений звернутися до суду у порядку позовного провадження.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату та оплату щорічної основної відпустки у загальному розмірі 166 322,53 грн без урахування обов`язкових податків та зборів. Зобов`язано ДП «УСТФ «Укртелефільм» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію на нараховану, але не виплачену заробітну плату. Зобов`язано ДП «УСТФ «Укртелефільм» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 12 грудня 2018 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача виплатити заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації є обґрунтованими та доведеними належними доказами, зокрема довідкою про наявну заборгованість із заробітної плати, яка підписана від імені відповідача першим заступником генерального директора Біймою О. І. та головним бухгалтером Пєховою С. В . Оскільки Аврахов Т. Г. був призначений на посаду генерального директора лише з 16 липня 2018 року, то за відсутності генерального директора Бійма О. І. мав право підписувати відповідні довідки та накази, що передбачено його повноваженнями. Крім того, враховуючи межі заявлених позовних вимог та порядок обчислення компенсації втрати частини грошових доходів громадян, суд також виходив із того, що заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки позивач самостійно визначив відповідний період меншим, ніж це передбачено нормами чинного закону, що є його правом та не порушує прав відповідача. Крім того, оплата щорічної основної відпустки здійснюється на підставі середньої заробітної плати, а індексації підлягають доходи громадян, отримані у гривнях на території України. Довідки на підтвердження розміру заборгованості відповідають дійсності та є чинними.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 18 032 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Зобов`язано ДП «УСТФ «Укртелефільм» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію на нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 січня 2018 року до 01 березня 2018 року, а також компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а також компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати підлягають задоволенню. Водночас немає підстав для стягнення з відповідача заробітної плати за період відпустки позивача відповідно до наказу від 27 лютого 2018 року № 7, оскільки з 21 грудня 2017 року управління ДП «УСТФ «Укртелефільм» здійснювалося головою комісії Авраховим Т. Г. та членами комісії. Перший заступник генерального директора Бійма О. І. не був включений до членів комісії з припинення ДП «УСТФ «Укртелефільм», а тому він не мав повноважень на видачу наказів та розпоряджень від імені відповідача, зокрема і наказу щодо відпустки позивача.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Глазков Є. С. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи наявна довіреність від 28 листопада 2016 року № 137/01, видана генеральним директором ДП «УСТФ «Укртелефільм» Омельчуком С. І. першому заступнику генерального директора Біймі О. І., відповідно до змісту якої Бійма О. І. уповноважується діяти від імені ДП «УСТФ «Укртелефільм», у тому числі перед фізичними особами, для чого він наділяється, зокрема, правом підписувати від імені ДП «УСТФ «Укртелефільм» документи, а тому накази про надання щорічної відпустки відносяться до складу документів, право на підписання яких передбачено довіреністю. Також зазначає, що посилання апеляційного суду на невідповідність тривалості відпусток вимогам чинного законодавства є помилковими, оскільки позивачу надано щорічні основні відпустки тривалістю 341 календарний день за одинадцятирічний період роботи, а тому тривалість наданої позивачу відпустки, з урахуванням вказаних періодів роботи не суперечить вимогам Закону України «Про відпустки». Посилається також на неправильність визначення апеляційним судом розміру заробітної плати за січень-лютий 2018 року.

У листопаді 2019 року на касаційну скаргу надійшов відзив, у якому ДП «УСТФ «Укртелефільм» просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що відповідно до довідки ДП «УСТФ «Укртелефільм» від 14 січня 2019 року № 2 про заробітну плату ОСОБА_1 , посадовий оклад позивача станом на 01 січня 2018 року становив 9 016 грн, посадовий оклад станом на 01 лютого 2018 року становив 9 016 грн, загальна сума заробітної плати за період з 01 січня 2018 року до 28 лютого 2018 року становить 18 032 грн разом з податками та зборами (а. с. 106, т. 1).

27 лютого 2018 року першим заступником генерального директора ДП «УСТФ «Укртелефільм» Біймою О. І. підписано наказ (розпорядження) № 07 про надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за період роботи з 07 липня 2006 року до 07 липня 2017 року, з 01 березня 2018 року до 15 лютого 2019 року строком на 341 календарний день (а. с. 7, т. 1).

Відповідно до даних табелів обліку використання робочого часу, позивачем за січень відпрацьовано 21 робочий день, за лютий - 20 робочих днів, а в березні ОСОБА_1 перебував у відпустці (а. с. 12-14, т. 1).

Згідно зі статутом Української студії телевізійних фільмів Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України, управлінням Укртелефільмом здійснює генеральний директор, який призначається головою Держкомінформу України шляхом укладання контракту (а. с. 92-98, т. 1).

Із 21 червня 2017 року генеральним директором ДП «УСТФ «Укртелефільм» був Підлісний В.О .

Наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 21 грудня 2017 року № 519 «Про перетворення державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» у публічне акціонерне товариство «Укртелефільм» припинено ДП «УСТФ «Укртелефільм» шляхом перетворення у ПАТ «Укртелефільм» та створено комісію з перетворення підприємства, головою якої призначено Аврахова Т. Г . Членом комісії також призначено генерального директора Підлісного В. О. (а. с. 74-80, т. 1).

Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно зі статтею 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Частиною третьою статті 10 Закону України «Про відпустки» визначено, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що щорічна відпустка тривалістю більше ніж 59 календарних днів може надаватися лише у разі звільнення працівника.

Відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Апеляційний суд встановив, що з 21 грудня 2017 року працювала ліквідаційна комісія, яка мала усі повноваження щодо керівництва підприємством, а також, що 21 грудня 2017 року управління ДП «УСТФ «Укртелефільм» здійснювалося головою комісії Авраховим Т. Г. та членами комісії, зокрема генеральним директором Підлісним В. О .

Крім того, у лютому 2018 року, на дату підписання наказу про відпустку позивачу, генеральний директор підприємства Підлісний В. О. виконував свої посадові обов`язки, що підтверджується, зокрема, відомостями про нарахування заробітної плати за лютий 2018 року.

Установивши, що Бійма О. І. не був включений до комісії з припинення ДП «УСТФ «Укртелефільм», суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що Бійма О. І. не мав права підписувати відповідні довідки та наказ про надання відпустки позивачу.

Тому Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про безпідставність вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми компенсації за надану, але неоплачену відпустку тривалістю 341 календарний день.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 755/1265/18 (провадження № 61-16821св18).

Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, незгоди з встановленими фактичними обставинами у справі, переоцінки доказів, у тому числі щодо розміру заробітної плати позивача, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глазкова Євгена Станіславовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

Г. В. Коломієць

О. В. Ступак