Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 755/20896/19

провадження № 61-4222св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

треті особи: головний лікар Київської міської клінічної лікарні № 3 (з 3 лютого 2020 року директор Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3») Іващенко Петро Борисович, Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року у складі судді Катющенко В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КНП «КМКЛ № 3») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 04 березня 2008 року вона працювала

на посаді заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги. 03 грудня 2019 року відповідач видав наказ № 720-к, яким її звільнено

з займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників, за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Відповідач порушив трудове законодавство, вийшов за межі наданих йому повноважень та фактично попередив позивача про розірвання трудового договору без встановлених законом підстав, застосував дискримінаційний підхід стосовно позивача, свідомо не запропонувавши вакантну посаду заступника головного лікаря з медичної частини адміністративно-управлінської частини КНП «КМКЛ № 3», яка була наявна станом на 01 жовтня 2019 року.

Пропозиції вакантних посад надійшли із запізненням та від неуповноваженої особи, оскільки власником КНП «КМКЛ № 3» є територіальна громада міста,

а уповноваженим органом - головний лікар.

Вважає наказ КНП «КМКЛ № 3» від 03 грудня 2019 року № 720-к незаконним, оскільки відповідач не виконав обов`язкову вимогу частини першої статті 49-2 КЗпП України та не попередив позивача про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Просила наказ про звільнення скасувати, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ КНП «КМКЛ № 3»

від 03 грудня 2019 року № 720-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини КНП «КМКЛ № 3» з 03 грудня 2019 року. Стягнено з КНП «КМКЛ № 3» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 грудня 2019 року до 31 липня 2020 року у загальному розмірі 318 940,47 грн, з вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ від 03 грудня 2019 року № 720-к про звільнення позивача з посади заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини з 03 грудня 2019 року у зв`язку зі скороченням штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України) винесено без достатніх правових підстав, позивачу не запропоновано усі вакантні посади, наявні у роботодавця, немає згоди профспілкового комітету на звільнення позивача.

Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до довідки про розмір заробітної плати

від 31 січня 2020 року № 197, виданої відповідачем, за жовтень та листопад

2019 року, два останні календарні місяці фактичної роботи позивача, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі: жовтень 2019 року - 20 932,02 грн, листопад 2019 року - 63 205,63 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що за вказаний період часу позивач фактично відпрацювала 43 робочі дні, а тому

її середньоденна заробітна плата становить 1 956,69 грн (84 137,65 грн/43 дні).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі змінено, та викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційного суду. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору змінено, зменшено суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 318 940,47 грн до 140 903,72 грн та суму судового збору з 4 015,70 грн до 1 409,03 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 звільнено з порушенням трудового законодавства, проте змінив мотиви судового рішення. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач вжив усіх заходів для виконання вимог статті 49-2 КЗпП України щодо надання ОСОБА_1 пропозицій вакантних посад. Також колегія суддів

не погодилась з висновком суду першої інстанції, що відповідач, видаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 , всупереч статті 43 КЗпП України не врахував відмови профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, оскільки ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини, що відповідно до статті 43-1 КЗпП України допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до статуту КНП «КМКЛ № 3», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, заступників керівника установи та головного бухгалтера Установи призначає на посаду і звільняє з посади керівник установи за погодженням з директором Департаменту охорони здоров`я (пункт 4.2), проте, як вбачається з відповіді Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент охорони здоров`я) від 04 січня 2021 року, у період з вересня до грудня 2019 року відповідач не звертався до Департаменту охорони здоров`я з питань погодження звільнення ОСОБА_1 .

Крім того, суд першої інстанції при вирахуванні середньоденної заробітної плати взяв до уваги довідку про виплату ОСОБА_1 у жовтні 2019 року - 20 932,02 грн, у листопаді 2019 року - 63 205,63 грн., проте не врахував,

що у листопаді 2019 року ОСОБА_1 нараховано, окрім заробітної плати

в розмірі 16 239,04 грн, компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 35 114,45 грн, вихідну допомогу в розмірі 16 635,84 грн та утримання премії

в розмірі 4 925,77 грн.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами

і доповненнями).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 864,44 грн, а сума середнього заробітку

за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня постановлення рішення судом першої інстанції становить 140 903,72 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2021 року КНП «КМКЛ № 3» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали правової оцінки тому, що положення пункту 4.2 статуту щодо погодження звільнення фактично

не може бути реалізоване на практиці, відповідно, не може бути єдиною підставою для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 820/3360/17, від 21 травня 2020 року

у справі № 489/3814/18, постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначала, що обґрунтування касаційної скарги щодо неврахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 820/3360/17, від 21 травня 2020 року у справі № 489/3814/18, постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц,

є безпідставним.

У травні 2021 року Департамент охорони здоров`я подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити та скасувати оскаржувані судові рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/20896/19, витребувано її з Дніпровського районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 була прийнята на роботу до КНП «КМКЛ № 3» на посаду лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії інфарктного відділення з 01 липня 2004 року, з 04 березня до 04 травня 2008 року її було переведено на посаду виконуючої обов`язки заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги тимчасово, на два місяці, та продовжено її роботу на цій посаді з 05 травня 2008 року, а з 23 червня 2008 року переведено на постійну роботу на посаду заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги.

25 вересня 2019 року головний лікар КНП «КМКЛ № 3» Іващенко П. Б. з листом звернувся до директора Департаменту охорони здоров`я у якому, враховуючи результати перевірки діяльності відповідно наказу Департаменту охорони здоров`я від 17 липня 2019 року № 818 «Про проведення перевірки стану надання медичної допомоги у відділеннях Київської міської клінічної лікарні № 3», серед іншого, просить затвердити структуру та штатний розпис КНП «КМКЛ № 3», що додаються.

У наказі від 27 вересня 2019 року № 1104 «Про затвердження структури Київської міської клінічної лікарні № 3» зазначено: «1. Затвердити структуру Київської міської клінічної лікарні № 3, що додається. 2. Головному лікарю Київської міської клінічної лікарні № 3 Іващенку П. Б : 2.1. Підготувати штатний розпис та подати його на затвердження до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в триденний термін з дня видання цього наказу, у встановленому законом порядку. 2.2. При внесенні змін до штатного розпису забезпечити дотримання усіх прав працівників відповідно до законодавства України. 3. Визнати таким, що втратив чинність наказ Департаменту охорони здоров`я від 05.06.2019 № 623 «Про затвердження структури Київської міської клінічної лікарні № 3». Підстава: лист Київської міської клінічної лікарні № 3 від 25.09.2019 № 061/106-757/1594».

Згідно із структурою КНП «КМКЛ № 3», затвердженою наказом Департаменту охорони здоров`я від 27 вересня 2019 року № 1104, передбачено такі посади заступників головного лікаря: заступник головного лікаря з медичної частини, заступник головного лікаря з економічних питань, заступник головного лікаря з технічних питань, заступник головного лікаря з медсестринства, заступник головного лікаря з організаційно-методичної роботи.

30 вересня 2019 року головний лікар КНП «КМКЛ № 3» Іващенко П. Б. звернувся до Департаменту охорони здоров`я з проханням погодити кандидатуру ОСОБА_3 , завідувача відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, для працевлаштування на посаді заступника головного лікаря з медичної частини та цього ж дня кандидатуру було погоджено, а наказом головного лікаря КНП «КМКЛ № 3» Іващенка П. Б. від 01 жовтня 2019 року № 590-к ОСОБА_3 переведено на вказану посаду.

Листом Департаменту охорони здоров`я від 30 вересня 2019 року

№ 061-9407/09 погоджено переведення ОСОБА_3 , завідувача відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії КНП «КМКЛ № 3», на посаду заступника головного лікаря з медичної частини КНП «КМКЛ № 3», згідно

з вимогами законодавства України.

З 01 жовтня 2019 року затверджено Типовий штатний розпис КНП «КМКЛ № 3» на 2019 рік, відповідно до якого адміністративно-управлінська частина затверджена у складі: головного лікаря, заступника головного лікаря з медичної частини, заступника головного лікаря з економічних питань, заступника головного лікаря з технічних питань, заступника головного лікаря

з медсестринства, заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи, юрисконсульта, економіста, інженера з охорони праці, інженера з метрології, завідувача господарства.

Із штатного розпису було виведено посаду заступника головного лікаря

з терапевтичної допомоги, яку займала позивач.

У персональному попередженні КНП «КМКЛ № 3» від 01 жовтня 2019 року заступник головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини ОСОБА_1 повідомляється про те,

що у зв`язку з виконанням наказу Департаменту охорони здоров`я від 27 вересня 2019 року № 1104 посада, яку вона обіймає, - заступник головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини, не раніше ніж за два місяці з моменту отримання нею цього попередження підлягає скороченню відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. На виконання частини третьої статті 49-2 КЗпП України пропонується вакансія лікаря-кардіолога кардіологічного відділення.

Наказом головного лікаря КНП «КМКЛ № 3» від 01 жовтня 2019 року № 590-к ОСОБА_3 - завідувача відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії переведено на посаду заступника головного лікаря з медичної частини адміністративно-управлінської частини на 1,0 вакантної ставки

з 01 жовтня 2019 з посадовим окладом згідно з тарифікацією та штатним розписом.

Відповідно до пропозицій від 20, 21 та 29 листопада 2019 року КНП «КМКЛ № 3» запропоновано ОСОБА_1 ряд вакантних посад для працевлаштування

(а. с. 48-53).

Наказом головного лікаря КНП «КМКЛ № 3» від 25 листопада 2019 року № 702-к «По особовому складу» ОСОБА_1 , заступника головного лікаря

з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини, звільнено з 02 грудня 2019 року у зв`язку зі скороченням посади, пункт 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати. Підстава: наказ Департаменту охорони здоров`я від 27 вересня 2019 року № 1104, наказ КНП «КМКЛ № 3» від 30 вересня 2019 року № 203.

Наказом головного лікаря КНП «КМКЛ № 3» від 25 листопада 2019 року № 235

у зв`язку з відсутністю результатів розгляду питання щодо погодження звільнення заступників головного лікаря, в тому числі з терапевтичної допомоги, на засіданні профспілкового комітету лікарні скасовано наказ

від 25 листопада 2019 року № 702-к про звільнення ОСОБА_1

29 листопада 2019 року головний лікар КНП «КМКЛ № 3» Іващенко П. Б. звернувся до голови профспілкового комітету КНП «КМКЛ № 3» із поданням № 1972, в якому, керуючись статтями 40 43 КЗпП України, просить дати згоду

на звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, оскільки вона займає скорочену посаду заступника головного лікаря

з терапевтичної допомоги, відповідно до законодавства їй було повідомлено про скорочення займаної посади та запропоновано вакантні посади, наявні в КНП «КМКЛ № 3», для працевлаштування, відповіді на пропозиції вакантних посад ОСОБА_1 не надала.

У заяві від 01 грудня 2019 року на ім`я головного лікаря КНП «КМКЛ № 3» Іващенка П. Б . ОСОБА_1 , уважно вивчивши всі пропозиції, які вона отримала через 59 діб після «персонального попередження», а саме 20, 21 та 29 листопада 2019 року, та зважаючи на всі вакансії та роботи в КНП «КМКЛ № 3» станом на 01 жовтня 2019 року, які відповідають її кваліфікації, дає згоду на переведення з посади заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини на посаду заступника головного лікаря з медичної частини, про прийняте рішення просить повідомити (а.с. 43, 44).

Відповідно до пункту 4.2 статуту, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 жовтня 1998 року № 2140 (у редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11 травня 2017 року № 552) заступників керівника установи та головного бухгалтера установи призначає на посаду та звільняє з посади керівник установи за погодженням з директором Департаменту охорони здоров`я.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80 104 111 ЦК України, статтях 62 66 79 92 ГК України. Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Відповідно до змісту статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також

у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Про заплановане масове вивільнення працівників відповідач повідомив Державну службу зайнятості України 01 жовтня 2019 року.

Обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору,

за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким,

що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Суд апеляційної інстанції встановив факт виконання цього обов`язку в межах вакантних посад КНП «КМКЛ № 3», що відповідали освіті та кваліфікації позивача. Проте ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на переведення.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено,

що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно

у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва

і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або

що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом

на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першою статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Оскільки ОСОБА_1 працювала на посаді заступника головного лікаря

з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини, тому з огляду на зміст частини першої статті 43-1 КЗпП України її звільнення

з посади допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Разом із тим колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що під час звільнення ОСОБА_1 КНП «КМКЛ № 3»

не дотримано пункт 4.2 статуту КНП «КМКЛ № 3», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, щодо погодження з директором Департаменту охорони здоров`я звільнення ОСОБА_1 , з огляду на те,

що на момент звільнення позивача з роботи посада заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини виключена

із штатного розпису лікарні, затвердженого 30 вересня 2019 року, що звільняє роботодавця від обов`язку погоджувати звільнення ОСОБА_1

із Департаментом охорони здоров`я.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що необхідність попереднього погодження звільнення працівника, яка передбачена статутом юридичної особи, пов`язується із звільненням особи (заступника керівника) з посади

за ініціативою роботодавця та прийняттям на цю посаду іншого працівника, тобто за умови збереження штатної одиниці. У такому разі роботодавцем має бути дотриманий порядок звільнення, що передбачений не лише законодавством про працю, а й статутом юридичної особи. У разі звільнення робітника (заступника керівника) за ініціативою роботодавця у зв`язку

зі скороченням штату, тобто у зв`язку з об`єктивними причинами необхідності скорочення штату, то необхідність попереднього погодження звільнення такого працівника, яка передбачена статутом юридичної особи, сама по собі не свідчить про порушення прав робітника при звільненні у зв`язку зі скороченням штату.

Схожі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 302/613/18 (провадження № 61-12047св19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції, з огляду на порушення норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи

16 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання у якому просила суд приєднати до матеріалів справи постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2021 року по справі № 755/20895/19.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи зазначені положення частини першої статті 400 ЦПК України, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для прийняття нових письмових доказів та долучення їх до матеріалів касаційного провадження на стадії перегляду справи в касаційному порядку.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, то в порядку частини першої статті 141, підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України компенсувати КНП «КМКЛ № 3» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 176,15 грн та касаційної скарги у розмірі 3 073,60 грн.

Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи доказів.

Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року скасувати

та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: головний лікар Київської міської клінічної лікарні № 3 (з 3 лютого 2020 року директор КНП «КМКЛ № 3) Іващенко Петро Борисович, Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Компенсувати КНП «КМКЛ № 3» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 176,15 грн та касаційної скарги у розмірі 3 073,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун