Постанова

Іменем України

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 755/4212/22

провадження № 61-7666св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - виконавчий орган Київської міської ради - Київська міська державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Кулікової С. В., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою до виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, в якій просила встановити факт її спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 2008 року до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у 1997 році познайомилася з ОСОБА_2 та з 2008 року почала проживати із ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу у належній йому квартирі АДРЕСА_1 . Разом вели спільне господарство, мали спільний побут, вона (заявниця) доглядала за хворою матір`ю ОСОБА_2 , а після смерті останнього у листопаді 2021 року - залишилась проживати у вказаній квартирі.

Заповіт на випадок своєї смерті ОСОБА_2 не складав. Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та банківських вкладів.

У встановлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено з тих підстав, що не підтверджено факт її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Посилаючись на наведене, просила задовольнити заяву.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 2008 року до дня смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 з 2008 року до дня його смерті, разом вели спільне господарство та мали спільний побут, встановив факт її спільного проживання у зазначений період.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги Київської міської ради рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Виконавчий орган Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, залишено без розгляду.

Виходячи з того, що при розгляді справи в порядку окремого провадження виник спір про право цивільне - визнання права власності в порядку спадкування, який має вирішуватись в порядку позовного провадження, апеляційний суд залишив заяву про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мірошник О. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про залишення заяви без розгляду.

Апеляційний суд не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог ОСОБА_1 , що має суттєве значення для правильного вирішення спору, та не перевірив обставини щодо її проживання разом зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Дніпровського районного суду міста Києва справу № 755/4212/22 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Виконавчий орган Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з матеріалами спадкової справи №3/2022, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини після його смерті до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Манойло О. Г. звернулася ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 . Інших спадкоємців до майна померлого немає.

Постановою від 19 травня 2022 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Манойло Н. Г., розглянувши заяву ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_1 , подані до нотаріальної контори для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що заявник не надала документів, які б підтверджували факт її проживання зі спадкодавцем.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Верховний Суд зазначає, що наявність спору про право повинне встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у цій справі - майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього.

За матеріалами спадкової справи № 3/2022, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини після його смерті до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Манойло О. Г. звернулася ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 . Інших спадкоємців до майна померлого немає.

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 19 травня 2022 року приватний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 з тих підстав, що заявник не надала документів, які б підтверджували її факт проживання зі спадкодавцем.

Таким чином факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що зі змісту заяви ОСОБА_1 убачається спір про право, оскільки встановлення факту спрямоване на отримання спадкового майна у власність, а тому спір підлягає розгляду в загальному порядку з дотриманням правил підсудності, про що роз`яснено заявниці.

Встановивши наявність спору про право, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив заяву ОСОБА_1 , подану в порядку окремого провадження, без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.

З урахуванням спору про право заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.

Верховний Суд зазначає, що залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не позбавляє її права звернутися до суду для вирішення цього питання в порядку позовного провадження.

Наведені в касаційній скарзі аргументи зводяться до формальної незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що судове рішення апеляційного суду ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун