№ 755/4713/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

справа № 755/4713/22

провадження № 61-11612св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль Д»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у складі судді Коваленко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» (далі - ТОВ «Стиль Д») про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні відпустки, лікарняних і середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 24 вересня 2021 року позивач була прийнята на посаду заступника керуючого магазином Національна дирекція «Північ» ТОВ «СТИЛЬ Д». 13 травня 2022 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі наказу про припинення трудового договору (контракту) № 3270-к відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України (за вчинення винних дій, які дають підстави для втрати довір`я). Позивач вважала, що у відповідача були відсутні підстави для її звільнення за пунктом 2 статті 41 КЗпП України, оскільки: вона безпосередньо не обслуговувала грошові, товарні або культурні цінності, її трудові обов`язки не містять відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей, що підтверджується її посадовою інструкцією, затвердженою 01 грудня 2021 року; до основного змісту її трудових обов`язків не відносилось обслуговування цінностей; вона не вчиняла жодних винних дій, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності жодного разу не притягувалася. Підставою для звільнення в наказі вказано висновок службового розслідування від 12 травня 2022 року, однак позивач не була повідомлена про початок і проведення службового розслідування, не була ознайомлена з відповідними документами, не приймала участь у ньому. Її не було повідомлено, які саме дії вона нібито вчинила, що були підставою для її звільнення. Позивачу не надано копію висновку службового розслідування від 12 травня 2022 року. У день звільнення ОСОБА_1 не виплачено всіх належних сум, зокрема, заробітної плати, компенсації за дні невикористаної відпустки, лікарняних. Відповідач не подав звітність до податкових та пенсійних органів, в результаті чого відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб щодо виплаченої заробітної плати за березень-травень 2022 року. У порушення вимог статей 47 116 КЗпП України в день звільнення відповідач не вніс запис про припинення трудового договору до трудової книжки позивача та відповідного реєстру, не здійснив повний розрахунок усіх належних виплат.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила:

визнати протиправним і скасувати наказ від 13 травня 2022 року № 3270-к, виданий ТОВ «Стиль Д», про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керуючого магазином відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України з 13 травня 2022 року;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керуючого магазином Національної дирекції «Північ» ТОВ «Стиль Д» з 13 травня 2022 року;

стягнути з Національної дирекції «Північ» ТОВ «Стиль Д» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, компенсацію за дні невикористаної відпустки, лікарняні, розмір яких визначити на день ухвалення рішення;

стягнути з Національної дирекції «Північ» ТОВ «Стиль Д» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, що станом на 09 червня 2022 року становить 6 745,44 грн без урахування обов`язкових податків та зборів, з урахуванням збільшення їх розміру на день ухвалення рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

підставою для втрати довіри до позивача стало службове розслідування за фактом порушень касової та трудової дисципліни з боку працівників магазину № 7023, розташованого за адресою: місто Київ, проспект Миколи Бажана, 3-Г , за результатами якої складено висновок від 12 травня 2022 року про наявність у діях ОСОБА_1 порушень касової та трудової дисципліни, а саме: за результатами фактичного продажу товару покупцю не роздруковано розрахунковий документ (касовий чек) та не надано його споживачу; вилучено із касового ящика магазину № 7023 грошові кошти без будь-якого оформлення відповідних видаткових документів і передано невідомій особі, яка направилась у подальшому в невідомому напрямку; після фактичного продажу покупцю за готівкові кошти одної одиниці товару - фарби для волосся вартістю 127,78 грн, ОСОБА_1 здійснено ануляцію нероздрукованого чеку на зазначену суму та після фактичного продажу товарів покупцю за готівкові кошти - поліогелю для нігтів (1 одиниця) вартістю 153,33 грн, пилки для нігтів (1 одиниця) вартістю 35,54 грн, ОСОБА_1 здійснено ануляцію нероздрукованого чеку на вказану суму. За результатами проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у магазині № 7023 виявлено нестачу в розмірі 316,65 грн з причини відсутності трьох одиниць товарів у магазині № 7023, а саме: фарби для волосся (1 одиниця) вартістю 127,78 грн, поліогелю для нігтів (1 одиниця) вартістю 153,33 грн, пилка для нігтів (1 одиниця) вартістю 35,54 грн, про що складено акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей;

твердження позивача про те, що вона не була повідомлена належним чином про початок службового розслідування не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до висновку службового розслідування, складеного 12 травня 2022 року, у ньому враховані пояснення позивача, складені нею 03 травня 2022 року, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про проведення такого розслідування;

судом встановлено, що ОСОБА_1 безпосередньо обслуговувала грошові або товарні цінності, вчинила умисні дії (недостача коштів та матеріальних цінностей), які дають власнику підстави для втрати до неї довір`я, а тому у відповідача були всі підстави для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України;

щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, компенсації за дні невикористаної відпустки, лікарняних з визначенням їх розміру на день ухвалення рішення, а також середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що станом на 09 червня 2022 року становить 6 745,44 грн без урахування обов`язкових податків та зборів, з урахуванням збільшення розміру на день ухвалення рішення, суд зазначив, що відповідно до з розрахункового листка за травень 2022 року відповідач нарахував позивачу до виплати на загальну суму 3 462,98 грн, із яких: 421,68 грн - оплата по середньому «БЛ» (за рахунок організації) за період 23-26 квітня 2022 року; 494,88 грн - компенсація відпустки; 66,42 грн - індексація зарплати; 2 480,00 грн - оклад по тарифу. З урахуванням утримань, які складаються із: 51,94 грн - військовий збір; 623,33 грн - ПДФО, до виплати позивачу нараховано 2 787,71 грн, із яких 2 448,75 грн 13 травня 2022 року позивачу були виплачені (т. 1, а. с. 36);

під час розгляду справи ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вона внаслідок неотримання трудової книжки мала перепони щодо працевлаштування на іншу роботу, так само і як не довела вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки. Крім того, позивач не довела вини відповідача у невидачі трудової книжки, не надала доказів на підтвердження того, що вона зверталась до відповідача за її видачею, намагалася її отримати, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з невидачею трудової книжки є безпідставними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач при звільненні позивача у зв`язку з втратою довір`я діяв відповідно до вимог трудового законодавства;

в апеляційній скарзі позивач вказує про те, що вона не була повідомлена належним чином про початок службового розслідування. Однак такі доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до змісту висновку розслідування, складеного 12 травня 2022 року, у ньому враховані пояснення позивача, складені нею 03 травня 2022 року, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про проведення такого розслідування. Обставини недостачі підтверджені власноручними поясненнями ОСОБА_1 , в яких остання визнала та не заперечувала своєї вини у порушенні розрахункових операцій, які здійснювала через касу магазину;

ОСОБА_1 зазначала, що має сумніви у достовірності наданих відповідачем копій електронних доказів у розумінні статті 100 ЦПК України, а саме диску з відеозаписом із камер відеоспостереження та файлом у форматі ХLS «Контрольна касова стрічка по здійснених касових операцій» за 15 лютого 2022 року. При цьому такі сумніви не спростовують інших доказів у справі в їх сукупності, на підставі яких відповідачем було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України;

згідно з розрахунковим листком за травень 2022 року відповідач нарахував позивачу виплати на загальну суму 3 462,98 грн, із яких: 421,68 грн - оплата по середньому «БЛ» (за рахунок організації) за період 23-26 квітня 2022 року; 494,88 грн - компенсація відпустки; 66,42 грн - індексація зарплати; 2 480,00 грн - оклад по тарифу. З урахуванням утримань, які складаються з: 51,94 грн - військовий збір; 623,33 грн - ПДФО, до виплати позивачу нараховано 2 787,71 грн, з яких 2 448,75 грн 13 травня 2022 року позивачу було виплачено (т. 1, а. с. 36);

як установлено судом першої інстанції, доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять. При цьому, посилання позивача на довідку Пенсійного фонду України ОК-7 колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вона надана станом на 18 травня 2022 року. За умови звільнення позивача 13 травня 2022 року очевидним є факт, що зазначена довідка, враховуючи дату її формування, не могла містити усі дані про виплати позивачу на дату звільнення і наявність будь-якої заборгованості.

Аргументи учасників

У серпні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 мотивована тим, що:

суди попередніх інстанцій неправильно встановили характер трудових обов`язків позивача. Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, зберігання, транспортування, розподіл тощо. Особи, які безпосередньо обслуговують грошові і товарні цінності, - це переважно особи, які займаються прийманням, зберіганням, транспортуванням і розподілом матеріальних цінностей, наприклад, продавці, касири, завідувачі базами тощо. Верховний Суд у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 585/2261/19 вказав, що особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, як правило, не відносяться до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про законність звільнення, оскільки при повному дослідженні посадової інструкції позивача стає очевидним, що позивач не є спеціальним суб`єктом для звільнення за пунктом 2 статті 41 КЗпП України. Основний зміст посадових обов`язків позивача полягає у контрольно-розпорядчих повноваженнях по керівництву персоналом та налагодженню діяльності магазину. При цьому, жоден із посадових обов`язків позивача не передбачає безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей, отримання та здачу їх під звіт. Позивач є заступником керуючого магазином. Її робота полягає у загальному керівництві роботою магазину. Позивач не має бухгалтерських, аудиторських, вантажно-приймальних чи інших підзвітних обов`язків;

рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 суперечить висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 453/3393/1. Зокрема, при розгляді справи № 453/3393/1 Верховний Суд наголосив, що не можна ототожнювати функції з обслуговування грошових і товарних цінностей із одержанням їх під звіт та функції контролю за використанням грошових коштів і розпорядження ними, які є відмінними за своєю природою. Працівником, який обслуговує грошові і товарні цінності є той працівник, що має доступ та працює із такими цінностями безпосередньо і це становить основний зміст його трудових обов`язків;

суди попередніх інстанцій встановили вину позивача на підставі неналежних, недопустимих і недостовірних доказів. Відповідач не надав суду першої інстанції оригінали електронних доказів. Суд першої інстанції врахував надані копії електронних документів (відеозаписи та контрольну стрічку у форматі Excel), що є порушенням частини п`ятої статті 100 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вина позивача нібито підтверджується іншими доказами, на підставі яких було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, не вказавши конкретних таких доказів. Жоден доказ, наданий відповідачем, не доводить вину позивача. Відеозаписи від 15 лютого 2022 року не є первинними, а перезнятими за допомогою телефона. При цьому позивач у судах попередніх інстанцій неодноразово звертала увагу на невизначеності особи із відеозаписів, проте ці доводи не були враховані;

наданий відповідачем акт інвентаризації по суті є довідкою про зникле майно, тобто документом, який створює передумови для перевірки нестачі та проведення самої інвентаризації з метою з`ясування, чи дійсно майно зникло. Крім того, акт інвентаризації складено лише 12 травня 2022 року, тоді як зазначене відповідачем порушення нібито мало місце 15 лютого 2022 року. Тобто інвентаризація проведена через три місяці після вказаних подій;

суди помилково вважали, що незаперечення вини є її визнанням, не врахувавши, що саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. У письмових поясненнях, на які посилаються суди попередніх інстанції, немає визнання вини позивачем. Позивач надала власне викладення подій. Підхід, за яким «незаперечення вини є її визнанням» суперечить презумпції невинуватості (зокрема в частині, що вина особи повинна бути доведена у встановленому порядку);

суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за дні невикористаної відпустки, формально пославшись на те, що 13 травня 2022 року позивачу було все виплачено.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 754/7432/20, від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20, від 02 червня 2021 року у справі № 585/2261/19, від 26 січня 2022 року у справі № 671/875/20, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 02 листопада 2020 року у справі № 321/1179/16-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 219/3955/19, від 26 травня 2021 року у справі № 453/3393/18, судове рішення ухвалено з порушення пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, щоз 24 вересня 2021 року до 13 травня 2022 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Стиль Д», що підтверджується наказами: про прийняття на роботу від 23 вересня 2021 року № 8222-к та про припинення трудового договору (контракту) від 13 травня 2022 року № 3270-к (т. 1, а. с. 38-39).

У заяві, складеній на ім`я начальника відділу кадрів ТОВ «Стиль Д», від 24 вересня 2021 року ОСОБА_1 просила прийняти її на роботу за основним місцем роботи на посаду заступника керуючого в підрозділ Дирекція «Північ» магазин 7023, вказавши, що до заяви додає копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та довідку про трудовий та страховий стаж з Державного реєстру ОК-9 та ОК-7 (т. 1, а. с. 37). У цій заяві позивач підтвердила, що з посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена.

На підставі наказу про прийняття на роботу від 23 вересня 2021 року № 8222-к ОСОБА_1 була прийнята на роботу до структурного підрозділу ТОВ «Стиль Д» - Національна дирекція «Північ» на посаду заступника керуючого магазином.

Згідно з посадовою інструкцією заступника керуючого магазином ТОВ «Стиль Д», затвердженою 01 жовтня 2019 року директором Департаменту роздрібної мережі ОСОБА_4 , та з якою ОСОБА_1 під підпис ознайомлена 24 вересня 2021 року, посада заступника керуючого магазином належить до категорії «Керівники». Серед переліку завдань та обов`язків керуючого магазином є такі, як: 1) контроль організації торговельно-технологічного процесу, правильне оформлення торговельного залу, викладання товарів, наявність цінників, збереження товарно-матеріальних цінностей, додержання правил торгівлі, правильність застосування цін та якість надання торговельних послуг; 2) організація та контроль прийому та викладення товару, забезпечення своєчасного підсорту товарів на полиці; 3) облік залишків товарів у торговельному залі; 9) контроль за дотриманням працівниками магазину вимог щодо збереження товару; 14) проведення касових операцій з анулювання факту придбання товару та з повернення придбаного товару; 15) участь у підготовці звітів щодо руху товарів у торговельному залі та у проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (т. 1, а. с. 40-42).

24 вересня 2021 року між позивачем і відповідачем укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до пункту 1 якого працівник, що обіймає посаду заступник керуючого відділення мережі магазинів «ПроСтор» Національної дирекції «Північ» безпосередньо пов`язану зі зберіганням, продажем, відпуском матеріальних цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності матеріальних цінностей, переданих йому для зберігання підприємством, і у зв`язку з вищевикладеним зобов`язується: а) дбайливо ставитися до переданих йому підприємством для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для відвернення заподіяної їм шкоди; б) своєчасно повідомляти підприємство про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження переданих йому на зберігання підприємством матеріальних цінностей; в) вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки переданих йому на зберігання підприємством матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації переданих йому на зберігання підприємством матеріальних цінностей; відшкодувати підприємству збитки, які виникли з вини працівника (т. 1, а. с. 58).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 травня 2022 року на підставі заяви керівника з безпеки Північного регіону ОСОБА_9 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про привласнення ОСОБА_1 належного на праві власності майна відповідача на загальну вартість 315,65 грн та надано правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими частиною першою статті 191 КК України (т. 1, а. с. 55).

12 травня 2022 року керівником з безпеки Північного регіону ОСОБА_9 та національним директором Північного регіону ТОВ «Стиль Д» ОСОБА_10 складено висновок службового розслідування за фактом порушень стандартів компанії з боку працівників ТОВ «Стиль Д» під час виконання своїх трудових обов`язків у магазинах торгівельної мережі «PROSTOR». У висновку службового розслідування встановлено такі обставини:

«15 лютого 2022 року за результатами моніторингу відеозаписів з камер відеоспостереження, розташованих в магазині № 7023, з урахуванням пояснень від 03 травня 2022 року було виявлено, що заступником керуючого ОСОБА_1 було здійснено порушення касової та трудової дисципліни, а саме:

1. Як встановлено з відеозапису з камер відеоспостереження, 15 лютого 2022 року о 15 годині 13 хвилин ОСОБА_1 за результатами фактичного продажу товару покупцю не роздруковано розрахунковий документ (фіскальний чек) та не надано його споживачу. Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: зокрема, надавати особі, яка отримує або повертає товар, в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в даному випадку в паперовій формі.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів, у разі встановлення в ході перевірки факту: невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, застосовуються фінансові санкції у розмірі: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

У поясненнях, наданих 03 травня 2022 року ОСОБА_1 проти факту невидачі чеку покупцю ніяким чином не заперечує.

Отже, вищевказані дії заступника керуючого Сівак Я. І. створили реальний ризик застосування до ТОВ «Стиль Д», у тому числі, його органів управління штрафних санкцій, що в свою чергу викликало обґрунтовану недовіру до ОСОБА_1 .

2. 15 лютого 2022 року заступником керуючого Сівак Я. І. вилучено із касового ящика магазину № 7023 грошові кошти без будь-якого оформлення відповідних видаткових документів та передано невідомій особі, яка направилась у подальшому в невідомому напрямку, що підтверджується відеозаписом з камер відеоспостереження, що знаходиться у приміщенні магазину № 7023.

У пункті 26 постанови правління НБ України № 148 від 29 грудня 2017 року, якою затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, визначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Як встановлено під час службового розслідування, касова операція з видачі готівки заступником керуючого Сівак Я. І. невідомій особі ніяким чином не було оформлено, видатковий ордер, підписаний керівником ОСОБА_5 не оформлювався.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» за порушення вимог цього закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів, у разі порушення встановленого пунктом 1 статті 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У поясненнях наданих 03 травня 2022 року ОСОБА_1 зазначала про те, що вилучені з касового ящику кошти віддала синові.

Отже, 15 лютого 2022 року дії ОСОБА_1 щодо порушення касової дисципліни, вдруге створили реальний ризик застосування до ТОВ «СТИЛЬ Д», у тому числі, його органів управління штрафних санкцій, що також викликало обґрунтовану недовіру до ОСОБА_1 .

3. 12 травня 2022 року комісією було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей у магазині № 7023, за результатами якої виявлено нестачу в сумі 316,65 грн, з причини відсутності трьох одиниць товарів в магазині № 7023, а саме: фарба для волосся - 1 одиниця вартістю 127,78 грн, поліогель для нігтів 1 одиниця вартістю 153,33 грн, пилка для нігтів 1 одиниця вартістю 35,54 грн, про що складено акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей.

Розслідуванням встановлено, що 15 лютого 2022 року з 15 години 14 хвилин по 15 годину 18 хвилин ОСОБА_1 після фактичного продажу покупцю за готівкові кошти одної одиниці товару - фарби для волосся за ціною 127,78 грн, здійснено ануляцію нероздрукованого чеку на зазначену суму, що підтверджується інформацією про здійснені розрахункові операції за період 15 лютого 2022 року, наявною у касовій стрічці.

15 лютого 2022 року о 15 годині 24 хвилин ОСОБА_1 після фактичного продажу товарів покупцю за готівкові кошти - поліогелю для нігтів (1 одиниця) за ціною 153,33 грн, пилки для нігтів (1 одиниця) за ціною 35,54 грн, здійснено ануляцію нероздрукованого чеку на зазначену суму, що підтверджується інформацією про здійснені розрахункові операції за період 15 лютого 2022 року, наявною у касовій стрічці.

У поясненнях від 03 травня 2022 року ОСОБА_1 ніяких заперечень проти наведених фактів не заявлено».

Актом від 12 травня 2022 року контрольної перевірки інвентаризації цінностей, які перебувають на відповідальному зберіганні на складі «ПроСтор» № 7023 (Київ) Магазин підприємства «Стиль Д», складеним комісією та підписаним її членами: керуючою магазином ОСОБА_6 , заступником керуючого ОСОБА_11., товарознавцем магазину ОСОБА_7 , продавцем непродовольчих товарів - ОСОБА_8 , виявлено нестачу у розмірі 316,65 грн з причини відсутності трьох одиниць товарів в магазині № 7023, а саме: фарби для волосся - 1 одиниця вартістю 127,78 грн, поліогелю для нігтів - 1 одиниця вартістю 153,33 грн, пилки для нігтів - 1 одиниця вартістю 35,54 грн (т. 1, а. с. 34).

Розмір шкоди та вартості матеріальних цінностей, визначених на підставі документів обліку, позивачем не оспорюються та становить 316,65 грн.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 03 травня 2022 року остання зазначала, що 01 лютого 2022 року, перебуваючи за касовим апаратом, вона дістала з касового ящика грошові кошти, які передала своєму синові. Щодо невидачі покупцям касового чеку пояснювала це тим, що у касовому апараті закінчилась касова стрічка, а 02 травня 2022 року вона не оформила бланк ануляції, оскільки ввечері одразу після закриття зміни увімкнулась табличка оновлення бази і вона відклала роздруківку на 03 травня 2022 року (т. 1, а. с. 32-33).

Наказом відповідача про припинення трудового договору (контракту) від 13 травня 2022 року № 3270-к позивача було звільнено з посади заступника керуючого магазином на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України за вчинення винних дій, які дають підстави для втрати довір`я (т. 1, а. с. 39).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

У постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі

№ 6-104цс14 зроблено висновок, що: «трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП). Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т. ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Висновків по суті про те, що до основного кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, відносяться особи, які одержують їх під звіт; особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до вказаного кола працівників і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах № № 6-5499ск10, 6-4403ск12, 6-25870ск12, 6-38248ск12. Проте у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, не давши належної оцінки посадовій інструкції, не встановивши, чи становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача, помилково виходили з того, що позивач є фактично матеріально-відповідальною особою».

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-100цс16 вказано, що: «трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України). Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей».

У постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі

№ 6-1093цс15 зазначено, що: «правовий аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма матеріального права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов`язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями)».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 694/1434/17 (провадження № 61-193св19) зазначено, що «трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України). Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т. ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Висновків по суті про те, що до основного кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, відносяться особи, які одержують їх під звіт; особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до вказаного кола працівників і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах № № 6-5499ск10, 6-4403ск12, 6-25870ск12, 6-38248ск12. Проте у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, не давши належної оцінки посадовій інструкції, не встановивши, чи становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача, помилково виходили з того, що позивач є фактично матеріально-відповідальною особою.

[…]

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України). Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

[…]

Правовий аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма матеріального права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов`язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що 24 вересня 2021 року вона була прийнята на посаду заступника керуючого магазином Національна дирекція «Північ» ТОВ «СТИЛЬ Д», а 13 травня 2022 року її звільнено на підставі наказу про припинення трудового договору (контракту) № 3270-к відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України (за вчинення винних дій, які дають підстави для втрати довір`я). Позивач вважала звільнення незаконним, оскільки вона безпосередньо не обслуговувала грошові, товарні або культурні цінності, її трудові обов`язки не містять відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей, що підтверджується її посадовою інструкцією, затвердженою 01 грудня 2021 року. Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що не вчиняла жодних винних дій, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності жодного разу не притягувалася;

згідно з посадовою інструкцією заступника керуючого магазином ТОВ «Стиль Д», затвердженою 01 жовтня 2019 року директором Департаменту роздрібної мережі ОСОБА_4 , та з якою ОСОБА_1 під підпис ознайомлена 24 вересня 2021 року, посада заступника керуючого магазином належить до категорії «Керівники». Серед переліку завдань та обов`язків керуючого магазином є такі, як: 1) контроль організації торговельно-технологічного процесу, правильне оформлення торговельного залу, викладання товарів, наявність цінників, збереження товарно-матеріальних цінностей, додержання правил торгівлі, правильність застосування цін та якість надання торговельних послуг; 2) організація та контроль прийому та викладення товару, забезпечення своєчасного підсорту товарів на полиці; 3) облік залишків товарів у торговельному залі; 9) контроль за дотриманням працівниками магазину вимог щодо збереження товару; 14) проведення касових операцій з анулювання факту придбання товару та з повернення придбаного товару; 15) участь у підготовці звітів щодо руху товарів у торговельному залі та у проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей; 20) здійснює оприбуткування готівки повністю у день її фактичного надходження; 21) підписує всі касові документи, у відповідних строках, де вказано Касир (т. 1, а. с.10, 11, 40-42);

суди встановили, що відповідно до матеріалів службового розслідування 15 лютого 2022 року шляхом проведення маніпуляцій із реєстратором касових операцій ОСОБА_1 , яка є матеріально відповідальною особою, безпідставно привласнено грошові кошти у загальній сумі 316,65 грн, які є власністю ТОВ «Стиль Д»;

встановивши, що ОСОБА_1 безпосередньо обслуговувала грошові або товарні цінності, вчинила умисні дії (недостача коштів та матеріальних цінностей), які дають власнику підстави для втрати до неї довір`я, суди зробили правильний висновок про те, що звільнення позивача відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства. За таких обставин суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з розрахунковим листком за травень 2022 року відповідач нарахував позивачу виплати на загальну суму 3 462,98 грн, із яких: 421,68 грн - оплата по середньому «БЛ» (за рахунок організації) за період 23-26 квітня 2022 року; 494,88 грн - компенсація відпустки; 66,42 грн - індексація зарплати; 2 480,00 грн - оклад по тарифу. З урахуванням утримань, які складаються з: 51,94 грн - військовий збір; 623,33 грн - ПДФО, до виплати позивачу нараховано 2 787,71 грн, з яких 2 448,75 грн 13 травня 2022 року позивачу було виплачено.

Суди встановили, що доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять. Відповідач надав докази на підтвердження того, що при звільненні він виплатив всі належні позивачу суми (т. 1, а. с. 36), а позивач не довела, що їй не оплачено 5 днів перебування на лікарняному (тимчасова непрацездатність), 1 день невикористаної відпустки, невиплаченої заробітної плати за березень 2022 року. За таких обставин суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, компенсації за дні невикористаної відпустки, лікарняних.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивач не є спеціальним суб`єктом, якого може бути звільнено за пунктом 2 статті 41 КЗпП України, аналіз змісту посадової інструкції заступника керуючого магазином ТОВ «Стиль Д» (зокрема, пунктів 1, 2, 3, 20, 21), з якою ОСОБА_1 під підпис ознайомлена 24 вересня 2021 року, та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24 вересня 2021 року свідчать про те, що позивач є працівником, який безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності.

Тому правильним є висновок судів про те, що на позивача поширюється дія пункту 2 статті 41 КЗпП України. Схожі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 760/14604/16-ц (провадження № 61-37373св18).

Вина у вчиненні дій, які призвели до втрати довір`я, підтверджується поясненнями від 03 травня 2022 року (т. 1, а. с. 32, 33), витягом з журналу ануляції касових чеків (т. 1, а. с. 78), висновком службового розслідування за фактом порушень стандартів компанії з боку працівників ТОВ «Стиль Д» під час виконання своїх трудових обов`язків у магазинах торгівельної мережі «PROSTOR» від 12 травня 2022 року (т. 1, а. с. 28-36).

Аргумент касаційної скарги про неналежність електронних доказів (диску із відеозаписом з камер відеоспостереження та файлом у форматі ХLS «Контрольна касова стрічка по здійснених касових операцій» позивачем у період 15 лютого 2022 року) були предметом дослідження апеляційного суду, який вказав, що такі твердження позивача не спростовують інших доказів у справі в їх сукупності, на підставі яких відповідачем було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, висловлені у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 453/3393/18, є необґрунтованими, оскільки у вказаній справі працівника звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, який займав посаду начальника Комунального підприємства, за порушення, допущені при укладенні договорів підряду. Тобто правовідносини у справі № 453/3393/18 та в справі, що переглядається, не є подібними, зокрема, через відмінність повноважень позивачки у справі № 755/4713/22 і позивача у справі № 453/3393/18 як керівників щодо грошових і товарних цінностей.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення; рішення та постанову судів попередніх інстанцій в оскарженій частині - без змін.

Щодо клопотання про участь у судовому засіданні

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , поданій представником ОСОБА_3 , міститься клопотання про участь у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.

Оскільки Верховним Судом не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і така необхідність відсутня, тому в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 7 400 401 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , поданому представником ОСОБА_3 , про участь у судовому засіданні відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. М. Русинчук

Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков