Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 755/6539/18-ц

провадження № 61-4367св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 рокуу складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 16 грудня 2015 року після приєднання Національної радіокомпанії України як філії до Національної телекомпанії України він був переведений з Національної радіокомпанії України на посаду директора виконавчого цієї філії, а з 18 січня 2017 року назва посади була змінена на посаду першого заступника директора філії (директора виконавчого філії) ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

30 березня 2018 року наказом філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 28 березня 2018 року № 105-к його звільнено з посади першого заступника директора філії (директора виконавчого філії) ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Центральна дирекція «Українське радіо» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивач вважав його звільнення незаконним, оскільки правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» не приймало рішення про ліквідацію відокремленого структурного підрозділу - філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Центральна дирекція «Українське радіо», як це передбачено статутом. Штатний розпис, затверджений правлінням, не містить необхідної інформації для проведення процедури скорочення штату та чисельності працівників, для прийняття та звільнення працівників з посад (назви структурних підрозділів, посад, чисельність працівників, оклади по кожній посаді, надбавки тощо). У наказі про звільнення зазначено про відсутність у новій структурі та новому штатному розписі, затверджених та введених в дію рішенням правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (протокол від 21 грудня 2017 року № 32) посади, яку він обіймав, при тому, що в указаному протоколі визначити наявність та/або відсутність будь-якого структурного підрозділу відповідача та відповідно посади працівників, неможливо.

На запропоновані відповідачем вакантні посади разом з повідомленням від 29 січня 2018 року про скорочення його посади, він погодився, однак відповідач безпідставно відмовився переводити його на ці посади, оскільки зазначені причини - невідповідні кваліфікація та досвід роботи, також безпідставні. Повторне повідомлення про скорочення його посади, яке було 22 березня 2018 року (за шість днів до звільнення), не передбачене законодавством і при цьому повідомленні нових вакантних посад йому не пропонували та він вже обрав раніше вказані вакантні посади.

Зазначав, що має високий рівень кваліфікації та досвід роботи, що не відповідає твердженням відповідача про невідповідність його кваліфікації вакантним посадам, на які він погодився.

При цьому відповідачем порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України, а саме не враховано переважне право на залишення на роботі.

Також позивач зазначав, що після звільнення він мав суттєві хвилювання та страждання, пов`язанні із розумінням незаконності і протиправності діянь відповідача та усвідомленням того, що внаслідок незаконних дій відповідача йому потрібно шукати інші джерела існування та реалізації творчого потенціалу, чим йому завдано моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення від 28 березня 2018 року № 105-к, поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 40 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року у складі судді Чех Н. А. у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» мали місце зміни в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) і це відбулося по всій Україні. ОСОБА_1 був персонально попереджений про наступне вивільнення у визначені законодавством строки, йому надавалися перелік наявних вакантних посад на підприємстві, профспілкова організація надала попередню згоду на його звільнення, що свідчить про дотримання відповідачем вимог законодавства щодо дій, які мають відбуватися перед можливим звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Щодо переважного права на залишення на роботі та обраних позивачем вакантних посад, то відповідною комісією, створеною відповідачем, здійснювалася перевірка наявності та відповідності у позивача кваліфікації та досвіду роботи до кваліфікаційних вимог цих посад, за результатами чого встановлено, що ОСОБА_1 не може обіймати обрані ним посади. Невідповідність вказаного рішення позивачем не доведено, відповідних доказів на підтвердження наявності у нього кваліфікації обраним ним посадам не надано.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Центральна дирекція «Українське радіо» від 28 березня 2018 року №105-к про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора філії (директора виконавчої філії) ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Центральна дирекція «Українське радіо».

Стягнуто з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 251 730,54 грн.

Стягнуто з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 3 347 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнуто з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь держави судовий збір у розмірі 930,30 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач неналежно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування ОСОБА_1 , оскільки відповідач не запропонував позивачу роботу, яку він міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. Також не було запропоновано позивачу всі інші вакантні посади, які з`явилися на підприємстві у період з 22 березня 2018 року до часу його звільнення з роботи - 30 березня 2018 року, на які міг претендувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.

Визначивши відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденну заробітну плату, суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням трудового законодавства, що пов`язане з моральними стражданнями останнього, то суд задовольнив вимогу про відшкодування моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно наданих доказзів та до принципів розумності й справедливості.

Щодо витрат на правову допомогу, про стягнення яких позивач просив у позовній заяві, то ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним таких витрат.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2020 року ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржене судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення в частині відмови у стягненні з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на його користь 49 600 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року клопотання ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.

Поновлено ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року.

Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в указаній справі і витребувано цивільну справу № 755/6539/18-ц з Дніпровського районного суду м. Києва.

Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року в частині стягнення з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Центральна дирекція «Українське радіо» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 251 730,54 грн, моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, а також стягнення з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Центральна дирекція «Українське радіо» судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 3 347,00 грн та держави - 930,30 грн.

У задоволенні клопотання ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді відмовлено.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в указаній справі.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» мотивована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано положення статей 40, 49-2 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 квітня 2019 року у справі № 757/49347/17-ц, провадження № 61-302св19; від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16, провадження № 61-30894сво18; від 18 березня 2020 року у справі № 461/3024/18, провадження № 61-22563св19, положення статей 3-5 Закону України «Про судовий збір» без урахування висновку Верховного Суду в ухвалі від 14 листопада 2019 року у справі № 758/838/17, провадження № 61-20025ск19 при відкритті апеляційного провадження.

Крім того, підставою для скасування судового рішення є також порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції необгрунтовано відмовив ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у долученні до матеріалів справи посадових інструкцій, чим порушив норму статті 89 ЦПК України, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що Київський апеляційний суд застосував статтю 134 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, адміністративне провадження № К/9901/52416/18; від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, адміністративне провадження № К/9901/54105/18; від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18, адміністративне провадження № К/9901/10114/19.

Позивачем були залучені до матеріалів справи докази, що підтверджують понесення ним витрат на правничу допомогу, а саме: детальний розрахунок витрат, підстави для оплати таких витрат, а також докази сплати адвокату відповідної вартості послуг на загальну суму 49 600 грн, тому висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідають дійсності.

При цьому договір, рахунок і квитанція є достатніми доказами, що підтверджують понесені витрати на правничу допомогу та для стягнення таких витрат.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У травні 2020 року ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржене судове рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу

є законним і обґрунтованим, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим позивачем.

Зазначало, що оскільки судом першої інстанції не розподілено витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не має повноважень щодо нового розподілу таких витрат. Про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу), понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не заявлено, що виключає можливість їх розподілу.

У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», в якому зазначено, що оскаржене судове рішення в частині задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Зазначив, що відповідач у касаційній скарзі дійшов необґрунтованих висновків, які спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 10 червня 2002 року до 19 липня 2010 року ОСОБА_1 працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «ТРК «Радіо Ера» на різних посадах. 20 липня 2010 року він був переведений на посаду першого заступника генерального директора, директора дирекції інформаційних програм у Національну радіокомпанію України.

16 грудня 2015 року після приєднання Національної радіокомпанії України як філії до Національної телекомпанії України ОСОБА_1 був переведений з Національної радіокомпанії України на посаду директора виконавчого цієї філії, а з 18 січня 2017 року назва посади була змінена на посаду першого заступника директора філії (директора виконавчого філії) ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» утворено 19 січня 2017 року відповідно до Закону України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України».

27 листопада 2017 року на засіданні правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» прийняті рішення, оформлені протоколом № 27, якими затверджено з 08 грудня 2017 року новий штатний розпис центральної дирекції ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», згідно з яким, серед іншого, вводилися самостійні структурні підрозділи, зокрема і дирекція «Українське радіо» з кількісним складом 413 штатних одиниць (а. с.131-138, т. 1).

Згідно з протоколом засідання правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня 2017 року № 32 правлінням одноголосно вирішено затвердити та ввести в дію з 02 квітня 2018 року нову структуру, штатний розпис ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» загальною кількістю 4 087 посад, з яких Центральній дирекції визначено 2 111 посад (а. с.139-142, т. 1).

Наказом голови правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня 2017 року № 469 наказано виконавчому директору, керівникам відокремлених структурних підрозділів провести належну організацію заходів та провести заходи, пов`язані із змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) (а. с. 143-144, т. 1).

Листом від 26 грудня 2017 року ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» направило Первинній профспілковій організації ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Київській міській Профспілці працівників культури, Первинній профспілковій організації НРКУ філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Центральна дирекція «Українське радіо» списки посад (по категоріях), які підлягають скороченню, з проханням провести спільні консультації шляхом проведення відповідної наради представників адміністрації філії (а. с. 145-149, т. 1).

Відповідачем складено Техніко-економічне обгрунтування рішення правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» щодо змін в організації виробництва і праці ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (а. с. 150-157, т. 1). Метою цього документу зазначено обгрунтування шляхів та механізмів структурної перебудови ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» задля перетворення мережі колишніх державних телерадіомовників у єдину систему суспільного мовлення.

Наказом ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 09 січня 2018 року № 5 для визначення переважного права на залишення на роботі працівників ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (Центральна дирекція), що підлягають переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення з роботи, створено комісію в складі 8 осіб, серед яких: Голова профспілкової організації «Нова профспілка» та голова первинної профспілкової організації ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (а. с. 158, т. 1).

Наказом філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Центральна дирекція» «Українське радіо» від 18 січня 2018 року № 3 для визначення переважного права на залишення на роботі працівників, що підлягають переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення з роботи, створено комісію у складі 10 осіб (а. с. 159-160, т. 1).

Згідно з листом ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 05 січня 2018 року № 02-18/15-1 керівникам відокремлених структурних підрозділів ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на виконання рішення правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (протокол від 21 грудня 2017 року № 32), наказу ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня 2017 року № 469, керуючись пунктом 9 Положення про Центральну дирекцію ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», з метою забезпечення порядку вивільнення працівників у разі змін в організації виробництва, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України, філіям ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» надано переліки вакансій станом на 05 січня 2018 року у Центральній дирекції ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та філіях ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (а. с. 161, т. 1).

Повідомленням від 29 січня 2018 року ОСОБА_1 персонально письмово попереджено про наступне вивільнення та запропоновано перелік вакантних посад. На цьому попередженні ОСОБА_1 здійснив наступний запис: «ознайомлений, згоден із переведенням на посаду виконавчого продюсера з організації регіонального мовлення Дирекції «Українське радіо»; виконавчого продюсера ТО спортивних програм; виконавчого продюсера ТО «УР-3» культура». Дата ознайомлення з попередженням - 29 січня 2018 року (а. с. 162, т. 1).

Відповідно до листа ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 15 березня 2018 року № 02-18/713 філіям ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» надано переліки вакансій станом на 15 березня 2018 року (а. с. 165, т. 1).

Згідно з Витягом з протоколу № 1 засідання комісії, створеної для визначення переважного права на залишенні на роботі працівників, що підлягають переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення з роботи філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Центральна дирекція «Українське радіо» від 22 березня 2018 року, ОСОБА_1 ознайомився та відмовився підписати документ «Пропозиція від 22 березня 2018 року про вивільнення Пропозиція до персонального письмового попередження про наступе вивільнення працівників від 29 січня 2018 року», відмовився надати згоду на переведення або відмову від переведення на запропоновані вакантні посади, про що членами комісії складено відповідний (а. с.166-168, т. 1). ОСОБА_1 висловився щодо непогодження з кваліфікаційними вимогами до посад, на які він висловив бажання (можливість) бути переведеним. Заступник начальника управління по роботі з відокремленими структурними підрозділами та персоналом департаменту управління персоналом ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про можливість особисто перевірити відповідність кваліфікаційних вимог до посад, на які він виявив бажання (можливість) бути переведеним, нормативним документам, що діють в Україні, а також повідомив про можливість звернутися до департаменту управління персоналом ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» для ознайомлення з посадовими інструкціями до посад, в яких зафіксовані (встановлені) відповідні кваліфікаційні вимоги.

Відповідно до Витягу з протоколу № 8 засідання профкому Первинної профспілкової організації НРКУ 28 березня 2018 року були заслухані та обговорені подання адміністрації та аргументи працівників й прийняті рішення про надання згоди на звільнення ряду працівників, серед яких ОСОБА_1 (а. с. 173-175, т. 1).

Наказом філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 28 березня 2018 року № 105-к ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника директора філії (директора виконавчого філії) ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Центральна дирекція «Українське радіо» з 30 березня 2018 року у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Згідно з положенням статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у разі звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що відповідач неналежно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування ОСОБА_1 , оскільки не запропонував позивачу роботу, яку він міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. Також не було запропоновано позивачу всі інші вакантні посади, які з`явилися на підприємстві у період з 22 березня 2018 року до часу його звільнення з роботи - 30 березня 2018 року,на які міг претендувати позивач з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Судами установлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності та штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, що не заперечується позивачем (частина перша статті 82 ЦПК України).

29 січня 2018 року позивач був попереджений про наступне вивільнення з займаної ним посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та одночасно його було повідомлено про вакантні посади товариства. ОСОБА_1 зазначив, що згоден із переведенням на посади: виконавчого продюсера з організації регіонального мовлення Дирекції «Українське радіо»; виконавчого продюсера ТО спортивних програм; виконавчого продюсера ТО «УР-3» культура».

22 березня 2018 року комісією, було ознайомлено позивача із вакантними посадами від 15 березня 2018 року.

При цьому судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи, що по обраним позивачем вакантним посадам: виконавчого продюсера з організації регіонального мовлення дирекції «Українське радіо», виконавчого продюсера ТО спортивних програм, виконавчого продюсера ТО «УР-3» культура», відповідною комісією, створеною відповідачем, здійснювалася перевірка щодо наявності та відповідності у позивача кваліфікації та досвіду роботи до кваліфікаційних вимог цих посад, за результатами чого було встановлено, що ОСОБА_1 не може обіймати ці посади, оскільки його кваліфікація та досвід роботи не є відповідними для зайняття вищевказаних посад.

Крім того, законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. При цьому бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.

Разом з тим висновки апеляційного суду про те, що позивачу не запропоновано всі інші вакантні посади, які з`явилися на підприємстві у період з 22 березня 2018 року до часу його звільнення з роботи - 30 березня 2018 року, на які міг претендувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів, того, що такі вакантні посади були у відповідача у зазначений період. Проте доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 252 КЗпП України, частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Зазначені вимоги законодавства ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» також дотримано, що підтверджується Витягом з протоколу № 8 засідання профкому Первинної профспілкової організації НРКУ 28 березня 2018 року, де були заслухані та обговорені подання адміністрації та аргументи працівників й прийняті рішення про надання згоди на звільнення ряду працівників, зокрема ОСОБА_1 .

Посилання ОСОБА_1 на недотримання товариством вимог статті 42 КЗпП України є безпідставними, оскільки визначення осіб, які мають більш високу кваліфікацію для можливого переведення їх на вакантні у товаристві посади, відбувається шляхом порівняння кваліфікаційних вимог цих вакантних посад з кваліфікацією особи. Будь-яких порушень чи невідповідності в діях відповідачащодо виконання вимог статті 42 КЗпП України не встановлено. При цьому кваліфікаційні вимоги до вакантних посад, у тому числі необхідність мати певну вищу освіту, має право визначати саме товариство чи такі вимоги визначаються до певних посад законодавством.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та закон, який їх регулює, дійшовши обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та правильно відмовив у задоволенні позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи залишення в силі рішення суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову, касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Як роз`яснено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня

2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

При поданні касаційної скарги ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» було сплачено 6 544,22 грн судового збору, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу товариства, скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141 400 402 409 410 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року скасувати.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 6 544,22 (шість тисяч п`ятсот сорок чотири грн 22 коп.).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк