ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 755/7961/22
провадження № 61-12096св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 грудня 2023 року у складі судді Катющенко В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Кирилюк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова», товариство) у якому просила визнати недійсним:
протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 червня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 ;
протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 грудня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 ;
договір від 28 лютого 2020 року № 14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладений між ТОВ «Новобудова» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що договір від 28 лютого 2020 року № 14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який є колективним договором, укладений відповідачем і підписаний від імені співвласників багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а, відповідно, і від імені позивачки, особами, які не мали повноважень на підписання цього договору.
Оскільки в абзаці першому зазначеного договору стверджується, що ці особи діяли на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 грудня 2019 року та протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 червня 2016 року, виняткової важливості щодо предмета спору набуває дійсність рішень оформлених зазначеними протоколами, з огляду на те, що визнання недійсними рішень хоча б у одному з протоколів, тягне за собою визнання недійсним самого протоколу, та в свою чергу, визнання недійсним договору, укладеного на підставі протоколу.
Договір від 28 лютого 2020 року № 14-Б не може вважатися дійсним, оскільки був укладений ТОВ «Новобудова» за відсутності волевиявлення співвласників щодо укладення договору з відповідачем на умовах, на яких він підписаний, а особи, які підписали його від імені співвласників, не були в такому складі обрані відповідно до пункту 3 частини другої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» уповноваженими особами співвласників, а отже не мали повноважень підписувати договір від імені всіх співвласників.
Зважаючи на те, що на загальних зборах співвласників 09 грудня 2019 року не розглядалося питання про визначення переліку та розміру витрат на управління будинком, рішення щодо якого мало бути прийняте співвласниками, що сукупно володіють квартирами та/або нежитловими приміщеннями, площа яких перевищує 75 % загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку, а питання про затвердження умов договору, рішення щодо якого за формальними ознаками прийняте співвласниками, яким належить більше 50 % загальної площі квартир та нежитлових приміщень будинку, не містить істотної умови щодо ціни послуги з управління багатоквартирним будинком, складовою якої є винагорода управителю, це також свідчить про відсутність волевиявлення співвласників щодо укладення договору з ТОВ «Новобудова» на умовах, на яких він підписаний окремими уповноваженими особами співвласників, що є другою підставою для визнання такого договору недійсним.
За формальними ознаками оспорюваний договір підписаний п`ятьма уповноваженими особами співвласників, що діють на підставі протоколу зборів від 09 червня 2016 року. Водночас, згідно з протоколом зборів від 09 червня 2016 року було обрано 10 уповноважених осіб. Оскільки повноваження 5 з них, які не підписали договір, станом на 28 лютого 2020 року не були припинені загальними зборами співвласників, рішення яких визнає ТОВ «Новобудова», а також за рішенням зборів не надано право іншим 5 уповноваженим діяти окремо з повноваженнями всіх уповноважених осіб, лише 10 уповноважених як група в повному складі уповноважених осіб співвласників мали повноваження на підписання договору.
Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлена спеціальна процедура прийняття і оформлення рішень зборами співвласників, яка покликана гарантувати забезпечення прав співвласників на участь у прийнятті таких рішень та гарантувати, що рішення приймалися особами, які мали на те повноваження.
Недотримання відповідачем вимог статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є грубим порушенням зазначених прав співвласників, зокрема і позивачки.
При підготовці до проведення зборів, складанні протоколу і заповненні листків письмового опитування та оприлюдненні результатів зборів співвласників
від 09 червня 2016 року і від 09 грудня 2019 року були допущені численні порушення вимог чинного законодавства, серед яких є порушення процедури, недодержання вимог щодо заповнення листків письмового опитування тощо.
Вона, як і багато інших співвласників, не була належним чином повідомлена про проведення зборів співвласників, чим було порушено їх право на участь у прийнятті рішень щодо управління будинком через неможливість висловлення своєї позиції і голосування щодо всіх пунктів порядку денного відповідних зборів.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить захистити її права як власниці квартири у багатоквартирному будинку шляхом визнання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком недійсними, посилаючись, зокрема, на відсутність її власного волевиявлення як щодо рішень, ухвалених на зборах співвласників багатоквартирного будинку, так і на укладення оскаржуваного договору від 28 лютого 2020 року № 14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Водночас рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені відповідними протоколами від 24 червня 2016 року, 25 грудня 2019 року, приймалися співвласниками багатоквартирного будинку, а тому суд дійшов висновку про те, що належними відповідачами у справі є саме співвласники багатоквартирного будинку, які приймали оспорювані рішення, що оформлені протоколами зборів співвласників багатоквартирного будинку.
Крім того, заявлячи вимогу про визнання договору від 28 лютого 2020 року № 14-Б недійсним, позивачка не звернула уваги на те, що такі дії були вчинені в інтересах співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 уповноваженими особами, а тому саме ці особи є належними відповідачами щодо зазначених позовних вимог.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним складом учасників справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 756/9372/19 (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема: суд
не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають
суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, урахувавши висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 690/638/21, дійшли помилкового висновку про те, що ТОВ «Новобудова» є неналежним відповідачем у справі, зазначивши, що такими є співвласники багатоквартирного будинку, які приймали оспорювані рішення, а також уповноваженими особами, які діяли в інтересах співвласників багатоквартирного будинку, підписуючи договір від 28 лютого 2020 року № 14-Б.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ініціатором проведення зборів співвласників були співвласники будинку, натомість наявні численні докази скликання та проведення таких зборів ТОВ «Новобудова», а також письмового опитування співвласників щодо питань порядку денного та оформлення протоколів цих зборів.
Такий висновок судів суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 756/9372/19, яким керувалася позивачка звертаючись до суду з цим позовом.
Суди попередніх інстанцій належно не дослідили та не надали відповідної оцінки зібраним у справі доказам, які підтверджують, що саме ТОВ «Новобудова» є належним відповідачем у справі, зокрема: стосовно скликання (ініціюванням) відповідачем зборів; щодо повідомлення співвласників про проведення зборів представниками відповідача; показання свідків щодо проведення зборів та складання листків письмового опитування; щодо оформлення протоколів зборів відповідачем.
Крім того, суди встановили обставини, що мають суттєве значення для визначення суб`єктного складу учасників справи (стосовно того, що рішення зборів приймалося співвласниками будинку) на підставі недопустимих доказів, якими є оформлені відповідачем протоколи зборів співвласників.
Суди не звернули уваги на те, що наявні у матеріалах справи висновки експертів свідчать про те, що протоколи зборів співвласників будинку від 09 червня 2016 року та 09 грудня 2019 року є підробленими, а отже недопустимими доказами. Встановлення на підставі таких доказів обставин справи щодо начебто прийняття самими співвласниками рішень, оформлених цими протоколами та ще й за умови, що безпосередньо протоколи зборів підтверджують їх оформлення відповідачем є недопустимим і незаконним.
Крім того, встановлена судом дата оформлення протоколу від 09 грудня 2019 року - 25 грудня 2019 року не відповідає дійсності. Ця дата (25 грудня 2019 року), коли начебто був оформлений протокол зборів співвласників від 09 грудня 2019 року, яка зазначена на першому аркуші є підробленою, що можна встановити оглянувши листки письмового опитування, що підшиті до протоколу начальником юридичного відділу ТОВ «Новобудова» Чендаковою І. О.
У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Новобудова» у якому заявник просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що відповідно до вимог чинного законодавства України у житловому багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішень зборів співвласників від 09 червня 2016 року та від 09 грудня 2019 року, оформлених протоколами зборів співвласників багатоквартирного будинку від 24 червня 2016 року та від 25 грудня 2019 року, а також договору від 28 лютого 2020 року № 14-Б про надання послуг з управління будинком ТОВ «Новобудова» є управителем будинку.
Відсутність позивачки на зборах та неотримання нею повідомлення про їх проведення не спростовує факту проведення зборів та повідомлення про їх проведення власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилання позивачки на те, що 09 грудня 2019 року збори співвласників скликалися саме ТОВ «Новобудова» як управителем будинку є безпідставними, оскільки товариство було обране управителем будинку у червні 2016 року, однак договору про надання послуги з управління будинком з уповноваженими зборами співвласників будинку особами укладено не було, а тому скликати збори співвласників товариство не могло. Ініціювання процедури проведення зборів, визначення управителя та осіб, які будуть уповноважені підписати договір з управителем належить до виключної компетенції співвласників такого будинку.
Управитель не уповноважений здійснювати перевірку протоколів загальних зборів на предмет відповідності вимогам законів.
Таким чином, ТОВ «Новобудова» не брало і не могло брати участі у проведенні зборів співвласників будинку 09 червня 2016 року та 09 грудня 2019 року, а отже не є належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 09 червня 2016 року та 09 грудня 2019 року, оформлених протоколами зборів співвласників багатоквартирного будинку від 24 червня 2016 року та від 25 грудня 2019 року.
Крім того, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, тобто співвласники багатоквартирного будинку.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що належними відповідачами у справі є саме співвласники багатоквартирного будинку, які приймали оспорювані рішення, що оформлені протоколами зборів співвласників будинку від 24 червня 2016 року та 25 грудня 2019 року.
У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення від ОСОБА_1 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 755/7961/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,
а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 червня 2016 року за адресою:
АДРЕСА_1 , який було оформлено 24 червня 2016 року, у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 45 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 3 595,40 кв. м.
У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 137 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 10 613,08 кв. м.
На порядок денний були винесені питання: 1) обрання голови та секретаря зборів співвласників багатоквартирного будинку; 2) визначення управителя багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 та уповноваження його подати на зберігання протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку; 3) обрання уповноважених осіб співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням.
По першому питанню голосували 47 співвласників; прийнято рішення головою зборів обрати ОСОБА_2 , а секретарем зборів - ОСОБА_3
По другому питанню голосували 45 співвласників; прийнято рішення щодо визначення управителем багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 ТОВ «Новобудова» та уповноваження його подати на зберігання протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку.
По третьому питанню голосували 45 співвласників; прийнято рішення
щодо обрання уповноваженими особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Згідно з протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 грудня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , від 25 грудня 2019 року, у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 20 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку, загальною площею 1 634,4 кв. м.
У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 121 особа, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку, загальною площею 9 622,68 кв. м.
На порядок денний були винесені питання: 1) затвердження умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) уповноваження ТОВ «Новобудова» на укладення з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відходів на умовах погоджених сторонами та здійснювати розрахунки зі співвласниками за спожиті послуги.
По першому питанню голосував 21 співвласник; прийнято рішення щодо затвердження умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком на АДРЕСА_1 .
По другому питанню голосував 21 співвласник; прийнято рішення уповноважити ТОВ «Новобудова» на укладення з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відводів на умовах погоджених сторонами та здійснювати розрахунки зі співвласниками за спожиті послуги.
28 лютого 2020 року між ТОВ «Новобудова» в особі генерального директора ОСОБА_12 та співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , що діяли на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 грудня 2019 року та протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 червня 2016 року укладений договір № 14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Згідно з пунктом 1 зазначеного договору, управитель зобов`язався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язалися сплачувати за надану послугу з управління згідно з вимогами законодавства.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Статтею 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники мають право, зокрема, брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) (частина перша статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, зокрема, визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком.
Отже, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та, відповідно, обов`язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними через об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ), створене в цьому будинку, або шляхом передачі відповідних функцій (чи їх частини) управителю або асоціації.
Визначення порядку управління багатоквартирним будинком (тобто, вирішення питання про те, наділити цими функціями ОСББ, створене в цьому будинку, чи передати відповідні функції (чи їх частину) управителю або асоціації, є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.
Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем (постанова Великої Палати від 02 лютого 2021 року в справі № 906/1308/19 (провадження
№ 12-76гс20)).
Звертаючись до суду із позовом до ТОВ «Новобудова», позивачка посилалася на порушення порядку скликання, проведення та оформлення результатів загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що стали підставою для укладення договору від 28 лютого 2020 року № 14-Б про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з ТОВ «Новобудова».
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди виходили з того, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до участі у цій справі як співвідповідачі не залучені, заяв чи клопотань про залучення останніх позивачка не заявляла, що є підставою відмови в задоволенні позову у зв`язку із неналежним складом учасників справи.
У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що такий висновок судів попередніх інстанцій є помилковим, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ініціатором проведення зборів співвласників були співвласники будинку, натомість наявні численні докази скликання та проведення таких зборів ТОВ «Новобудова», а також письмового опитування співвласників щодо питань порядку денного та оформлення протоколів цих зборів; протоколи зборів співвласників будинку від 09 червня 2016 року та 09 грудня 2019 року є підробленими; оскаржувані судові рішення суперечать висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 756/9372/19.
Перевіряючи такі доводи заявниці, Верховний Суд виходить з такого.
Суди встановили, що відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 червня 2016 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , який було оформлено 24 червня 2016 року, у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 45 осіб.
У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 137 осіб.
Згідно з протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 грудня 2019 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , який було оформлено 25 грудня 2019 року, у зборах взяли участь особисто та/або
через представників співвласники в кількості 20 осіб.
У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 121 особа.
28 лютого 2020 року між ТОВ «Новобудова» в особі генерального директора ОСОБА_12 та співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , що діяли на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 грудня 2019 року та протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 червня 2016 року, укладений договір № 14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).
Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Разом з тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 дійшов висновку, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
Предметом позову в цій справі є визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, які оформлені протоколами зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 червня 2016 року та 09 грудня 2019 року а також, визнання недійсним договору від 28 лютого 2020 року № 14-Б про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладений між ТОВ «Новобудова» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .
Установивши, що рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, які відбулися 09 червня 2016 року та 09 грудня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , які були оформлені протоколами від 24 червня 2016 року та 25 грудня 2019 року, відповідно, приймалися співвласниками багатоквартирного будинку, суди попередніх інстанцій, урахувавши висновок Верховного Суду щодо належних відповідачів у подібних правовідносинах, викладений у постанові 12 червня 2023 року у справі № 690/638/21, дійшли обґрунтованого висновку про те, що належними відповідачами у справі є саме співвласники багатоквартирного будинку, які приймали оспорюване рішення, та від імені яких діяли ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , при укладенні договору управління багатоквартирним будинком від 28 лютого 2020 року № 14-Б.
Зважаючи на те, що позивачка не зверталася до суду з клопотанням про залучення до участі справі співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 як співвідповідачів, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку із неналежним складом учасників справи.
Посилаючись на те, що належним відповідачем у справі є виключно ТОВ «Новобудова», фактично заявниця просить ухвалити судове рішення, яке буде стосуватися прав та обов`язків інших осіб, які не залучені до участі у справі, а саме співвласників багатоквартирного будинку, підписи яких, на її думку, було підроблено, а отже є підставою для визнання недійсними оспорюваних нею рішень загальних зборів, оформлених протоколами від 24 червня 2016 року та 25 грудня 2019 року, а також укладеного на їх підставі договору від 28 лютого 2020 року № 14-Б.
Водночас, за таких обставин, неможливо вирішити питання про права та обов`язки ТОВ «Новобудова», одночасно не вирішивши питання про права та обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, які не незалучені до участі у справі як співвідповідачі (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц (провадження № 61-7479цс18)).
Відхиляючи доводи позивачки про те, що суд першої інстанції належно не перевірив доводів позивачки, не надав оцінки наявним у матеріалах справи доказам щодо порушень при прийнятті і оформленні рішень зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 червня 2016 року та від 09 грудня 2019 року,
що підтверджується висновками експерта, поясненнями співвласників багатоквартирного будинку, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість/необґрунтованість вимог позову мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.
Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновку від 20 січня 2022 року у справі № 756/9372/19, оскільки на відміну від цієї справи, у справі № 756/9372/19 встановлено інші фактичні обставини (зокрема, особи, які входили до ініціативної групи співвласників багатоквартирного будинку, з рішеннями яких не погодився позивач, залучені до участі у справі як відповідачі).
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, фактично зводяться до переоцінки доказів, та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , аргументи касаційної скарги, в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги заявниці та залишення рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_15 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник