ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23вересня 2024 року

м. Київ

справа № 755/9064/22

провадження № 61-5224св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Національна філармонія України, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А., від 05 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Національна філармонія України, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», про визнання права на приватизацію квартири.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що починаючи з 31 березня

1994 року вона зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , однак не може приватизувати вказану квартиру

у зв`язку з відсутністю ордеру на житлове приміщення.

3. Вказувала, що у січні 2021 року вона звернулася з позовом до суду про визнання права власності за набувальною давністю на вказане житло. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року у задоволенні її позову відмовлено та роз`яснено, що нею обрано неправильний спосіб захисту своїх інтересів, оскільки для набуття права власності на майно, що є комунальною власністю, застосовується порядок приватизації житла.

4. Відповідно до листа Міністерства культури і мистецтва України

від 05 листопада 2001 року для оформлення ордерів мешканцям гуртожитку на АДРЕСА_2 було отримано квартирні справи, зокрема і її справу. Ці справи були передані до Міністерства культури і мистецтва України (відділ капітального будівництва), що підтверджено листом головного інженера ОСОБА_2 від 29 червня 2017 року.

5. Відповідно до листа Управління житлового-комунального господарства Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 січня 2021 року оформлення документів на приватизацію квартири АДРЕСА_3 не здійснювалось, свідоцтво про право власності не видавалось.

6. З урахуванням вказаних обставин та заяви про зміну предмету позову від 09 травня 2023 року, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право на приватизацію квартири АДРЕСА_3 за відсутності ордеру на житлове приміщення.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

7. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня

2023 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_3 за відсутності ордеру на житлове приміщення.

8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував, що позивачка зареєстрована у спірній квартирі та проживає в ній на законних підставах, а відсутність ордеру не перешкоджає визнанню за нею права на приватизацію квартири, оскільки ордер дає лише право на вселення та не підлягає зберіганню у наймача.

9. Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

10. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів того, що вона зверталась до органу приватизації про передачу їй у власність спірної квартири, а орган приватизації незаконно порушив її право на приватизацію. Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення №369), визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян уповноваженими на це органами, до яких суд не належить, оскільки не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 рокута залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. 06 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 755/9064/22, які у липні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду

від 22 липня 2022 року у справі № 686/24506/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Вказує, що судом апеляційної інстанцій не в повному обсязі встановлені обставини справи та неправильно трактовані норми діючого законодавства України, зокрема статті 15 58 129 ЖК України, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470.

16. Також судом апеляційної інстанції помилково встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до органу приватизації.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

17. Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів м. Києва від 24 жовтня 1988 року № 715 ОСОБА_1 із сім`єю з двох осіб (вона та син) прийнято на квартирний облік на загальних підставах.

18. В матеріалах справи наявні довідки від 28 червня 1988 року № 50 та

від 23 лютого 1998 року № 172 щодо проживання ОСОБА_1 у гуртожитку по АДРЕСА_2 із 18 січня 1980 року по 29 квітня 1986 року та

із 24 червня 1988 року.

19. Згідно відмітки у паспорті громадянина України, ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_2 , із 31 березня

1994 року.

20. На підставі витягу з розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 03 квітня 2002 року № 283 «Про розгляд заяв громадян та організацій Дніпровського району по квартирному обліку»

ОСОБА_1 була знята з квартирного обліку родиною з 2-х осіб для передачі облікової справи на підприємство.

21. З листа Міністерства культури і мистецтва України від 05 листопада

2001 року, адресованого Квартирному управлінню Дніпровської районної державної адміністрації, встановлено, що для оформлення ордерів мешканцям гуртожитку на АДРЕСА_2 через Шевченківську районну державну адміністрацію, Міністерство просить видати квартирні справи, зокрема і справу ОСОБА_1 .

22. Згідно листа Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 03 серпня 2017 року ОСОБА_1 знято з квартирного обліку у Дніпровському районі м. Києва, у зв`язку з передачею облікової справи на підприємство з метою надання житла на підставі листа Міністерства культури і мистецтв України від 05 листопада 2001 року № 18-2-43.

23. Вказані квартирні справи були передані до Міністерства культури і мистецтва України (відділ капітального будівництва), що підтверджено листом головного інженера ОСОБА_2 від 29 червня 2017 року.

24. Відповідно до листа Управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 січня 2021 року № 103006-23 оформлення документів на приватизацію квартири АДРЕСА_3 не здійснювалось, свідоцтво про право власності не видавалось.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

26. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

27. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Статтями 15 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання,

а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

30. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

31. У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

32. Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

33. Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

34. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

35. Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

36. Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XII).

37. Законом № 2482-XII (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом) передбачено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

38. Відповідно до статті 1 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

39. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

40. До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону № 2482-XII).

41. Частинами першою, другою, п`ятою статті 8 Закону № 2482-XII визначено, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

42. Відповідно до пункту 18 Положення № 396 громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

43. Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

44. За змістом наведених нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

45. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

46. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № 686/24506/20 (провадження № 61-17180св21),

від 10 липня 2024 року у справі № 760/10769/22 (провадження № 61-2449св24).

47. Верховний Суд звертає увагу, що як на момент звернення ОСОБА_1 з цим позовом (вересень 2022 року), так і на час ухвалення рішення районним судом матеріали справи не містили доказів того, що позивачка зверталась до органу приватизації у порядку, передбаченому пунктами 17, 18 Положення №369, а орган приватизації прийняв рішення про відмову у приватизації спірної квартири.

48. Із відповідною заявою до органу приватизації позивачка звернулась лише у вересні 2023 року, тобто вже після ухвалення 08 серпня 2023 року рішення Дніпровським районним судом м. Києва, а прийняте за результатами розгляду її заяви Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією рішення від 12 жовтня 2023 року № 43-305/23, додане до касаційної скарги, не було предметом дослідження та оцінки судами попередніх інстанцій.

49. Отже на момент звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду та ухвалення рішення судом першої інстанції орган приватизації не приймав рішень щодо відмови позивачці у приватизації спірної квартири. Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильних висновків про відмову у позові з цих підстав.

50. Висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених у справі обставин, не суперечать висновками Верховного Суду у постанові від 22 липня 2022 року у справі № 686/24506/20, на яку послалася заявниця у касаційній скарзі. Зокрема у справі № 686/24506/20 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у позові вказав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що позивачі зверталися до органу приватизації про передачу їм у власність спірної квартири із дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, а орган приватизації незаконно порушив їх право на приватизацію.

51. Відмова у позові в розглядуваній справі не є перешкодою для звернення ОСОБА_1 до органу приватизації та оскарження рішення органу приватизації у випадку незгоди з ним.

52. Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

53. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови - без змін.

54. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников