ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року

м. Київ

справа № 755/9274/23

провадження № 61-4284св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року у складі судді Коваленко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у складі колегії суддів Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову начальника Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Стружко О. А., стягувач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст вимог скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову начальника Мар`їнського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стружко О. А. від 24 квітня 2023 року про накладення арешту на грошові кошти боржника в частині накладення арешту на кошти, що надходять як цільові (пенсійні) виплати на картковий рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за договором SAMDNWFC00044570671 від 14 серпня 2018 року, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Мар`їнським РВ УМВС 12 березня 1998 року.

Скаргу заявник обґрунтовував тим, що накладення арешту на грошові кошти заявника - пенсійні виплати, що містяться на картковому рахунку, виключає можливість отримання заявником єдиного джерела доходу - пенсії. Це позбавляє його мінімальних матеріальних умов, необхідних для забезпечення належного та безпечного рівня життя.

Вказує, що відповідно до положень Закону №1404-VIII з пенсії заявника не може бути утримано більше ніж 20%. Накладення арешту на кошти, що складають пенсійні виплати заявника понад встановлений законом розмір, є надмірним тягарем для заявника та порушує його право на одержання пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 03 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, у задоволенні скарги відмовив.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що постанова державного виконавця про накладення арешту прийнята в межах встановлених законодавством вимог, оскільки державний виконавець на час прийняття постанови не мав відомостей про те, що належний боржнику банківський рахунок відкритий для здійснення пенсійних виплат боржнику, а боржник до державного виконавця не звертався з заявою про зняття арешту та не надавав доказів того, що банківський рахунок відкритий для отримання пенсійних виплат.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

25 березня 2024 року представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги. Заявник переконаний, що дії державного виконавця не відповідають вимогам закону, оскільки накладення арешту на пенсійні виплати суперечить чинному законодавству.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Начальник Мар`їнського відділу державної служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що вимоги касаційної скарги не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню. Суб`єкт оскарження вважає, що дії державного виконавця відповідають вимогам закону, оскільки у державного виконавця були відсутні докази на підтвердження типу банківського рахунку, на який було накладено арешт.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 12 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Дніпровського районного суду міста Києва.

У травні 2024 року цивільна справа № 755/9274/23 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що на примусовому виконанні Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження ВП № 43701702, відкрите 16 червня 2014 року постановою державного виконавця Грачікова М. О. з примусового виконання виконавчого листа № 755/7965/2014, виданого 11 квітня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 383 657,58 грн, надійшов на виконання до відділу державної виконавчої служби 16 червня 2014 року.

У зв`язку з початком активних бойових дій та проведенням антитерористичної операції на території міста Мар`їнка у липні 2014 року працівникам відділу державної виконавчої служби було припинено доступ до Єдиного реєстру виконавчих проваджень. Примусове виконання виконавчого документа не здійснювалося. Відновлення доступу державних виконавців до Єдиного реєстру виконавчих проваджень відбулося у вересні 2016 року.

25 січня 2017 року державним виконавцем здійснено запити в Автоматизованій системі виконавчого провадження, яка почала діяти з 2017 року, про встановлення джерел доходів боржника, про що отримано відповідь, що ОСОБА_1 отримує пенсію в Мар`їнському управлінні Пенсійного фонду у Донецькій області.

22 лютого 2017 року начальником Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Стружко О. А. прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку передано до Мар`їнського управління Пенсійного фонду у Донецькій області.

В подальшому контроль за виконанням постанови органом Пенсійного фонду України повинен був здійснювати державний виконавець Грачіков М. О., який 31 грудня 2021 року був звільнений.

З 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану працівники відділу знаходилися в режимі простою, а пізніше евакуювалися до більш безпечних областей та продовжили здійснювати свої функціональні обов`язки дистанційно.

Згідно з поясненнями начальника Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) станом на 24 квітня 2023 року перевіркою матеріалів виконавчого провадження в АСВП встановлено, що утримання з пенсії ОСОБА_1 певний час не здійснювалося, в розділі «кошти» відсутня інформація про надходження коштів виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Бездіяльність державного виконавця Грачікова М. 0. призвела до невиконання рішення суду.

Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» 15 березня 2022 року № 2129-ІХ було припинено звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

24 квітня 2023 року державним виконавцем на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 422 292,34 грн.

Постанови направлені до банків-учасників електронного обміну в АСВП шляхом накладення КЕП. Згідно відповіді АСВП за наявності відкритих рахунків арешт накладено в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк».

Копії постанови про накладення арешту на кошти сторонам виконавчого провадження не надсилались через умови правового режиму воєнного стану, введеного у країні з 24 лютого 2022 року та внаслідок руйнування будівлі відділення АТ «Укрпошта» за місцем проживання боржника, а саме у м. Мар`їнка Покровського району Донецької області.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 22 травня 2023 року № ODG34PSJH86UQUTG ОСОБА_1 , загальногромадянський паспорт НОМЕР_3 , виданий Мар`їнським РВ УМВС 12 березня 1998 року, станом на 22 травня 2023 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), на яку отримує пенсійні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

06 липня 2023 року старшим державним виконавцем Марійського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного

міжрегіонального управління Міністерства юстиції Курусь Н. І. прийнято постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частини друга, третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 зазначила: «…виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)…».

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Так у цій справі ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на постанову державного виконавця, якою державний виконавець наклав арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після прийняття постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які не заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Суди попередніх інстанцій встановили, що оскаржувана постанова державного виконавця містить застереження стосовно накладення арешту на кошти боржника, зокрема, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які не заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Розроблена законодавцем правова концепція запобіганню порушення прав боржника стосовно володіння, користування та розпоряджання грошовими коштами, на які розповсюджується встановлене законодавством обмеження щодо накладення арешту в межах виконавчого провадження, визначає, що на момент вжиття такого заходу з метою ефективного виконання судового рішення державний виконавець не володіє інформацією про стан рахунку боржника, на який накладається арешт.

Колегія суддів зауважує, що саме банк повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас у разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.

Крім того, з метою недопущення безповоротного втручання у право боржника на володіння, користування та розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на банківських рахунках зі спеціальним режимом, які в силу вимог закону підпадають під обмеження щодо можливості накладення арешту на них, законодавець не обмежив боржника у праві надати державному виконавця докази на підтвердження спеціального режиму банківського рахунку, на який накладено арешт.

Суди попередніх інстанцій встановили, що боржник також не повідомив державного виконавця про спеціальний режим банківського рахунку, на який йому нараховуються пенсійні виплати, в зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення законодавства в діях державного виконавця щодо прийняття постанови про накладення арешту на кошти боржника.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до суб`єктивного тлумачення норм права, відмінного від дійсного значення приписів закону та їх чинної правозастосовної практики.

Заявник помилково вважає, що саме на державного виконавця покладений обов`язок здобувати докази для з`ясування правового режиму арештованого банківського рахунку, водночас як роз`яснено колегією суддів обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що є порушенням положень статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» є одночасне прийняття постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22 лютого 2017 року та постанови про арешт коштів боржника від 24 квітня 2023 року.

Так відповідно до приписи статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначають розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника. Водночас, оскаржуваною постановою державного виконавця вирішено питання про накладення арешту на грошові кошти боржника.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, тобто накладення заборони на право розпоряджатися грошовими коштами спрямоване на належне та ефективне здійснення державним виконавцем посадових повноважень з виконання судового рішення, спрямоване на запобігання уникнення боржником виконання судового рішення та на ефективне першочергове забезпечення інтересів кредитора за рахунок цих коштів.

Отже, прийняття оскарженої ОСОБА_1 постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти за умови наявності іншої постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є різними за своєю суттю документами виконавчого провадження, які спрямовані на досягнення різних цілей та мають різні процедурні наслідки, водночас, закон не містить заборон чи обмежень щодо їх прийняття, не ставить їх винесення в залежність один від іншого.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, а отже касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141 401 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров