Постанова

Іменем України

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 755/9343/21

провадження № 61-20249 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: акціонерне товариство «Кредобанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна;

третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Русецький Павло Сергійович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у складі суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк») правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»), приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Русецький П. С., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 12 травня 2021 року приватним виконавцем Русецьким П. С. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. від 20 квітня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1283, щодо звернення стягнення на майно ОСОБА_1 , а саме: транспортний засіб «Пежо», 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вважав дії відповідачів протиправними, а надані документи не давали нотаріусу можливість встановити безспірність заборгованості позивача.

Ураховуючи наведене, позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. 20 квітня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 1283, щодо звернення стягнення на майно ОСОБА_1 , а саме: транспортний засіб «Пежо», 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2021 року у складі судді Галагана В. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., 20 квітня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 1283, щодо звернення стягнення на рухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у банка були відсутні правові підстави звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо звернення стягнення на вказане рухоме майно, заборгованість не є безспірною. Звернення позивача з даним позовом до приватного нотаріуса є безпідставними з огляду на відсутність порушення прав позивача з боку нотаріуса.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ «Кредобанк» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що листом від 16 квітня 2021 року АТ «Кредобанк», адресованим приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., банк просив вчинити виконавчий напис, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на заставлене майно. До заяви було додано документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання: розрахунок заборгованості по кредитному договору станом на 14 березня 2021 року, меморіальні ордери: № 14468612, 14467461, 14469543 від 13 березня 2019 року про видачу позивачці кредиту; виписку по особовим рахункам з 12 березня 2019 року по 16 квітня 2021 року; копію кредитного договору; оригінал договору застави; копію досудової вимоги щодо виконання договірних зобов`язань; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про реєстрацію звернення стягнення.

Посилання позивачки на те, що вказана заборгованість не є безспірною, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються зібраними у справі доказами, у тому числі й листом ОСОБА_1 у відповідь на досудову вимог АТ «Кредобанк», в якому вона визнала заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм матеріального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2017 року у справі № 6-887цс17, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 755/9343/21 із Дніпровського районного суду м. Києва.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

У лютому 2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернуло ся до Верховного Суду із заявою про залучення її правонаступником АТ «Кредобанк».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2022 року заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про залучення процесуального правонаступника задоволено. Залучено ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до участі у справі правонаступником відповідача - акціонерного товариства «Кредобанк».

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у своєму листі до банку вона дійсно визнавала факт заборгованості перед банком, тому що, факт наявності кредитного договору не оспорюється, але у листі жодним чином не зазначено, що нею визнається факт заборгованості саме у тому розмірі, що нараховано банком.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 березня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банком надано позивачці кредит в сумі 879 017 грн 97 коп. на строк до 11 березня 2026 року на здійснення оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки «Пежо», модель 3008, 2018 року випуску (а.с. 23-25, 26-31).

У той же день для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левченко С. В., предметом якого є транспортний засіб марки «Пежо», модель 3008, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 17-20).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3, 5.4. договору застави заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави, зокрема: якщо в момент настання терміну виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором терміни суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій) збитків.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється: в судовому порядку - за рішенням суду, у позасудовому порядку - на підставі виконавчого напису нотаріуса.

При цьому витрати заставодержателя, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням та/або зверненням стягнення на предмет застави, підлягають відшкодуванню заставодавцем у повному обсязі цією заставою.

За рішенням заставодержателя задоволення його вимог може здійснюватись, позасудовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Вибір способу звернення стягнення на предмет застави, в тому числі й способу позасудового порядку звернення стягнення, здійснюється заставодержателем на його розсуд.

Крім того, у порядку забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_2 та АТ «Кредобанк» було укладено договір поруки (а.с. 22).

11 лютого 2021 року АТ «Кредобанк» на адресу ОСОБА_1 було надіслано досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором від 12 березня 2019 року, в якій зазначено, що позичальник своїх зобов`язань належним чином не виконала, унаслідок чого станом на 11 лютого 2012 року утворилася заборгованість на загальну суму 815 714 грн 14 коп., з яких: заборгованість по основному боргу у розмірі 757 267 грн 88 коп., у тому числі простроченої у розмірі 47 508 грн 87 коп.; прострочені проценти у розмірі 50 251 грн 74 коп., нараховані проценти у розмірі 8 194 грн 52 коп.; ОСОБА_1 запропоновано достроково погасити кредит та інші нарахування протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги (а.с. 21).

У відповідь на дану досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 листом від 10 березня 2021 року повідомила позивача, що вказану у вимозі заборгованість вона визнає та готова погасити, проте не має змоги погасити існуючу заборгованість в повному обсязі (а.с. 108).

20 квітня 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1283, яким нотаріусом запропоновано: звернути стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб марки «Пежо», модель 3008, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке належить ОСОБА_1 . Вищезазначене рухоме майно на підставі договору застави від 13 березня 2019 року передане в заставу АТ «Кредобанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного рухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ «Кредобанк» за період з 12 липня 2020 року по 14 березня 2021 року включно та плату нотаріусу за вчинення виконавчого напису, а всього на суму 826 129 грн 49 коп. (а.с. 10).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Русецьким П. С. від 11 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65386168 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. від 20 квітня 2021 року № 1283 про звернення стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб марки «Пежо», модель 3008, дата випуску 2018, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 . Сума звернення стягнення становить 909 092 грн 44 коп. (а.с. 11-16).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц наголосила на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17). При цьому лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості (постанова Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15). Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 11 лютого 2021 року АТ «Кредобанк» на адресу ОСОБА_1 було надіслано досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором від 12 березня 2019 року, в якій зазначено, що позичальник своїх зобов`язань належним чином не виконала, унаслідок чого станом на 11 лютого 2012 року утворилася заборгованість на загальну суму 815 714 грн 14 коп., з яких: заборгованість по основному боргу у розмірі 757 267 грн 88 коп., у тому числі простроченої у розмірі 47 508 грн 87 коп.; прострочені проценти у розмірі 50 251 грн 74 коп., нараховані проценти у розмірі 8 194 грн 52 коп.; ОСОБА_1 запропоновано достроково погасити кредит та інші нарахування протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги (а.с. 21).

У відповідь на дану досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 листом від 10 березня 2021 року повідомила позивача, що вказану у вимозі заборгованість вона визнає та готова погасити, проте не має змоги погасити існуючу заборгованість в повному обсязі (а.с. 108).

Статтею 81 ЦПК України покладено на сторони обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суди повинні оцінювати кожний доказ окремо, а потім надавати оцінку сукупності доказів у їх співвідношенні. При цьому суд має з`ясовувати як належність та допустимість доказів за формою та їх відношенням до правовідносин між сторонами, так і за їх змістом.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що листом від 16 квітня 2021 року АТ «Кредобанк», адресованим приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., банк просив вчинити виконавчий напис, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на заставлене майно. До заяви було додано документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання:

Посилання позивачки на те, що вказана заборгованість не є безспірною, безпідставні, оскільки спростовуються зібраними у справі доказами, у тому числі й листом ОСОБА_1 у відповідь на досудову вимог АТ «Кредобанк», в якому вона визнала заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. Доказів оспорювання кредитного договору або наявності спору щодо факту отримання позичальником кредитних коштів, на час вчинення нотаріусом виконавчих написів, позивачем не надано.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, є необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта