Постанова

Іменем України

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 755/9531/17

провадження № 61-2810св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовна заява мотивована тим, що 10 червня 2017 року у приміщенні актового залу Національного авіаційного університету під час третього Всеукраїнського з`їзду представників органів студентського самоврядування, у межах якого проводилися вибори члена Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з числа здобувачів вищої освіти, ОСОБА_2 , яка була головуючою на засіданні, прилюдно озвучила недостовірну інформацію, а саме: «Ми знайшли плагіат в тих роботах, які подавала ОСОБА_1 . Часом плагіат становив 100 %. Перша робота «ІНФОРМАЦІЯ_1» Закарпатські правові читання, матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції молодих учених та студентів. Зокрема там бралися повністю тексти із джерел ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і так далі. Наступна робота, яка була вказана ОСОБА_1 в її декларації про академічну доброчесність була також повністю сплагіачена - це «ІНФОРМАЦІЯ_3, збірник матеріалів міжнародної юридичної науково-практичної Інтернет конференції «Актуальна юриспруденція». Тут зокрема і не коректно зазначено авторство. В CV зазначено одноосібне авторство, в той час коли дана публікація здійснювалась у співавторстві із ОСОБА_18 - старший викладач юридичного інституту Національного авіаційного університету. Окрім того також плагіат знайдено у роботі ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», науковій праці Національного авіаційного університету. Серія Юридичний вісник. Тут не коректно зазначено авторство також. В CV зазначено одноосібне авторство в той час, як публікація здійснювалася з ОСОБА_8 і також є прояви не доброчесності у досить високому відсотковому співвідношенні. Також в роботі ОСОБА_1 і ОСОБА_8 «ІНФОРМАЦІЯ_4» Науковий вісник Ужгородського національного університету Серія Право також зазначено і видно прояви плагіату. Також в роботі ОСОБА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_5» Юридична наука і практика: виклики часу: Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції. Т. III, м. Київ, Національний авіаційний університет, аналогічно не зазначено повне авторство. У CV зазначено одноосібне авторство, в той час коли публікація здійснювалася у співавторстві із ОСОБА_11 . І також аналізована робота має тексти запозичення із результатів дослідження ОСОБА_12 , що також перебувають у вільному доступі у мережі Інтернет з якими ви можете звірити. Також плагіат знайдений в роботі ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_6» Правова реформа в сучасних умовах: досягнення і перспективи: Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, Національний авіаційний університет, аналогічно не коректно зазначене авторство і попри наявність посилань використані текстові формати не є цитатами, а узагальненими позиціями відповідних авторів, які осмислені автором першоджерела ОСОБА_13 , однак посилання на її роботи в аналізованій роботі чомусь відсутні. Також плагіат зазначено в роботі ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_7» з дослівними або мінімальними стилістичними правками тексти без належного посилання. Також плагіат зазначений в роботі ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_8» Молодіжний науковий Юридичний форум, аналізована публікація містить дослівні або стилістично видозмінені текстові запозичення із статті ОСОБА_14 , при чому посилання певних сторінок на цю статтю, яке трапляється виключно 1 раз не може вважатися належним посиланням і має характер фальсифікованого посилання. Також, окрім цього всього, ви можете ознайомитися із даними плагіаторськими роботами у мережі Інтернет, ви можете звернутися до організаційно-номінаційної комісії і ми вам також надамо аналіз даних сплагіачених робіт. Нам дуже прикро, що довідка, яка надавалася за бажанням про академічну доброчесність - більша частина в ній текстів просто сплагіачена, тому організаційно-номінаційний комітет, а зокрема, організаційний комітет, задля того, щоб ситуація у Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти не повторювалася і дане агентство ніколи не стикалося із плагіатом не може рекомендувати з`їзду обрати дану особу. Так, ми її дійсно допустили, але після проведеної роботи ми не можемо ніяк рекомендувати дану особу, оскільки особа має роботи, які на 100 % скатані із інших джерел і фактаж у нас є. Тому на рішення з`їзду, однак організаційний комітет не може рекомендувати ОСОБА_1 як кандидата до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти».

Вказаний вище уривок промови був проголошений ОСОБА_2 під час представлення нею як головуючим засідання кандидатів на обрання членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з числа осіб, які здобувають вищу освіту. Викладена інформація під час її проголошення була адресована, почута та сприйнята всіма делегатами з`їзду, а також іншими особами, які перебували в актовому залі, в тому числі особами, що обіймають високі посади в органах державної влади та в Національному авіаційному університеті. Відео трансляція з`їзду відбувалась у прямому ефірі в мережі Інтернет.

Крім того, ОСОБА_2 опублікувала інформацію щодо плагіату на власній сторінці соціальної мережі Facebook шляхом цитування та посилань.

Поширена ОСОБА_2 інформація не відповідає дійсності, принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 , тобто порушує її особисті немайнові права.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: визнати поширену

ОСОБА_2 інформацію недостовірною і такою, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію; зобов`язати ОСОБА_2 у десятиденний строк після набрання рішенням законної сили спростувати поширену інформацію шляхом вербального проголошення перед нею в присутності будь-яких інших осіб та з можливістю відео-фіксації (відео-зйомки) у приміщенні актового залу Національного авіаційного університету наступного тексту спростування: «Я, ОСОБА_2 , заявляю, що інформація, яка була поширена мною 10 червня 2017 року на третьому всеукраїнському з`їзді представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів, стосовно наявності плагіату в наукових роботах ОСОБА_1 є недостовірною»; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі

106 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 вересня

2019 року (в складі судді ОСОБА_1 позов задоволено частково.

Визнано недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , наступну інформацію поширену ОСОБА_2 , а саме: «Ми знайшли плагіат в тих роботах, які подавала ОСОБА_1 . Часом плагіат становив 100 %. Перша робота «ІНФОРМАЦІЯ_1» Закарпатські правові читання, матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції молодих учених та студентів. Зокрема там бралися повністю тексти із джерел ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і так далі. Наступна робота, яка була вказана ОСОБА_1 в її декларації про академічну доброчесність була також повністю сплагіачена - це «ІНФОРМАЦІЯ_3, збірник матеріалів міжнародної юридичної науково-практичної Інтернет конференції «Актуальна юриспруденція». Тут зокрема і не коректно зазначено авторство. В CV зазначено одноосібне авторство, в той час коли дана публікація здійснювалась у співавторстві із ОСОБА_18 - старший викладач юридичного інституту Національного авіаційного університету. Окрім того також плагіат знайдено у роботі ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», науковій праці Національного авіаційного університету. Серія Юридичний вісник. Тут не коректно зазначено авторство також. В CV зазначено одноосібне авторство в той час, як публікація здійснювалася з ОСОБА_8 і також є прояви не доброчесності у досить високому відсотковому співвідношенні. Також в роботі ОСОБА_1 і ОСОБА_8 «ІНФОРМАЦІЯ_4» Науковий вісник Ужгородського національного університету Серія Право також зазначено і видно прояви плагіату. Також в роботі ОСОБА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_5» Юридична наука і практика: виклики часу: Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції. Т. III, м. Київ, Національний авіаційний університет, аналогічно не зазначено повне авторство. У CV зазначено одноосібне авторство, в той час коли публікація здійснювалася у співавторстві із ОСОБА_11 . І також аналізована робота має тексти запозичення із результатів дослідження ОСОБА_12 , що також перебувають у вільному доступі у мережі Інтернет з якими ви можете звірити. Також плагіат знайдений в роботі ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_6» Правова реформа в сучасних умовах: досягнення і перспективи: Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, Національний авіаційний університет, аналогічно не коректно зазначене авторство і попри наявність посилань використані текстові формати не є цитатами, а узагальненими позиціями відповідних авторів, які осмислені автором першоджерела ОСОБА_13 , однак посилання на її роботи в аналізованій роботі чомусь відсутні. Також плагіат зазначено в роботі ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_7» з дослівними або мінімальними стилістичними правками тексти без належного посилання. Також плагіат зазначений в роботі ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_8» Молодіжний науковий Юридичний форум, аналізована публікація містить дослівні або стилістично видозмінені текстові запозичення із статті ОСОБА_14 , при чому посилання певних сторінок на цю статтю, яке трапляється виключно 1 раз не може вважатися належним посиланням і має характер фальсифікованого посилання. Також, окрім цього всього, ви можете ознайомитися із даними плагіаторськими роботами у мережі Інтернет, ви можете звернутися до організаційно-номінаційної комісії і ми вам також надамо аналіз даних сплагіачених робіт. Нам дуже прикро, що довідка, яка надавалася за бажанням про академічну доброчесність - більша частина в ній текстів просто сплагіачена, тому організаційно-номінаційний комітет, а зокрема, організаційний комітет, задля того, щоб ситуація у Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти не повторювалася і дане агентство ніколи не стикалося із плагіатом не може рекомендувати з`їзду обрати дану особу. Так, ми її дійсно допустили, але після проведеної роботи ми не можемо ніяк рекомендувати дану особу, оскільки особа має роботи, які на 100 % скатані із інших джерел і фактаж у нас є. Тому на рішення з`їзду, однак організаційний комітет не може рекомендувати ОСОБА_1 як кандидата до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти».

Зобов`язано ОСОБА_2 у десятиденний строк після набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену нею про ОСОБА_1 шляхом вербального проголошення перед ОСОБА_1 у присутності будь-яких інших осіб та з можливістю відео-фіксації (відео-зйомки) у приміщенні актового залу Національного авіаційного університету за на АДРЕСА_1 , корпус 1 наступного тексту спростування: «Я, ОСОБА_2 , заявляю, що інформація, яка була поширена мною 10 червня 2017 року на третьому Всеукраїнському з`їзді представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів, стосовно наявності плагіату в наукових роботах ОСОБА_1 є недостовірною».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 240 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час розгляду справи позивачем доведено факт поширення інформації ОСОБА_2 невизначеному колу осіб, проти чого не заперечує відповідач, внаслідок чого порушено особисті немайнові права позивача. При цьому, відповідачем не доведено суду, що поширена нею інформація є достовірною.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 втрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 360 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 на час поширення спірної інформації була головуючим на засіданні Всеукраїнського з`їзду представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів, а оголошена нею інформація щодо робіт ОСОБА_1 не є її особистим висловлюванням. Така інформація як висновок колегіального органу - організаційного комітету з`їзду була доведена ОСОБА_2 як головуючим з`їзду.

Поширена інформація не стосувалися приватного життя ОСОБА_1 та фактично є оцінкою робіт ОСОБА_1 організаційним комітетом та викладенням професійної позиції останнього, яка підтверджена належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що інтереси відповідача в апеляційному суді представляла особа, яка не мала повноважень звертатися до суду в інтересах ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що поширена інформація про ОСОБА_1 є оціночним судженням, а також дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 не є належим відповідачем у цій справі.

Також безпідставними є висновки апеляційного суду, що оголошена

ОСОБА_2 інформація щодо робіт ОСОБА_1 є висновком колегіального органу - організаційного комітету з`їзду, та була доведена відповідачем як головуючим з`їзду позивачу.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

15 липня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 червня 2017 року у приміщенні актового залу Національного авіаційного університету під час третього Всеукраїнського з`їзду представників органів студентського самоврядування, у межах якого проводилися вибори члена Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з числа здобувачів вищої освіти, ОСОБА_2 , яка була головуючою на засіданні, прилюдно озвучила інформацію, текст якої викладено позивачем у позовній заяві та яку вона вважала недостовірною.

Поширена ОСОБА_2 інформація була опублікована останньою у мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook на власній сторінці, а саме:

«У кандидатки ОСОБА_16 виявили плагіат у більшості роботах та був помічений факт використання адміністративного ресурсу задля власної адаптації (але і це не допомогло) і ряд інших порушень. Як на мене, після такого, про представництво (незалежне!) студентів даною особою у НАЗЯВО говорити не варто».

Апеляційний суд також встановив, що ОСОБА_2 на час поширення спростовуваної інформації була головуючим на засіданні Всеукраїнського з`їзду представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів.

Оголошена відповідачем як головуючим з`їзду інформація є висновком колегіального органу - організаційного комітету з`їзду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або санкцій, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського спокою, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

У статтях 3 28 Конституції України визначено, що честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю та передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частини перша та друга статті 34 Конституції України).

За змістом частин другої та четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки.

Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього.

У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.

Здійснюючи наглядову функцію, суд повинен розглядати втручання у світлі справи у цілому, включаючи зміст зауважень, висловлених проти позивачів, та контекст, в якому їх було зроблено. Зокрема, суд має визначити, чи було втручання «пропорційним легітимним цілям, що переслідувалися» та чи були причини, наведені національними органами для виправдання такого втручання, «відповідними та достатніми» (рішення у справі «Барфорд проти Данії» від 22 лютого 1989 року). При цьому суд має переконатися, що національні органи застосували стандарти, що відповідали принципам статті 10 Конвенції, і, крім того, що вони засновували свої рішення на прийнятній оцінці відповідних фактів (рішення у справі «Джерсільд проти Данії»

від 23 вересня 1994 року).

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач зазначала, що поширена відповідачем інформація є фактичними твердженнями саме ОСОБА_2 , яка мала за мету переконати делегатів з`їзду, а також інших осіб, що в усіх наукових роботах кандидата в члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти - ОСОБА_1 , наявний плагіат, що було зроблено з метою дискредитування її як кандидата.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 вказувала, що оголошена нею інформація є достовірною. Відповідач стверджувала, що викладена нею як головуючим з`їзду інформація є висновком (оціночним судженням) колегіального органу - організаційного комітету з`їзду щодо трудової та наукової діяльності позивача. Вказана інформація не є її особистим висловлюванням, а є висновком вище вказаного органу, а ОСОБА_2 лише виконувала свою роботу як голова з`їзду, тому вона не є належним відповідачем у цій справі.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Зі структури спірної інформації вбачається, що вона починається зі слів «Ми знайшли плагіат в тих роботах, які подавала ОСОБА_1 …», а тексту супроводжується висловлюваннями «Так, ми її дійсно допустили, але після проведеної роботи ми не можемо ніяк рекомендувати дану особу…», отже ці вислови є оціночними судженнями (висновком) колегіального

органу - організаційного комітету з`їзду.

У разі поширення інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює.

За таких обставин відсутні правові підстави для притягнення відповідача до відповідальності за висновок, який вона висловила від імені колегіального

органу - організаційного комітету з`їзду.

Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Згідно з пунктом «в» статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» плагіат - це оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 42 Закону України «Про освіту» академічний плагіат - це оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.

Оголошуючи інформацію щодо наявності плагіату у творах особи, яка була кандидатом в члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, ОСОБА_2 висловлювала думку колегіального органу щодо неможливості в зв`язку з вищевикладеним рекомендувати ОСОБА_1 на зазначену посаду.

Апеляційний суд правильно встановив, що спірні висловлювання

ОСОБА_2 не містили інформації щодо приватного та сімейного життя ОСОБА_1 , образ, наклепів тощо, не є особистими претензіями, відповідач лише як науковець та голова організаційного комітету з`їзду оцінювала професійні якості позивача щодо зайняття відповідної посади.

На підтвердження своїх доводів відповідачем було надано висновок експертів експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності

від 18 січня 2018 року, який проведено Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, відповідно до якого у текстах творів ОСОБА_1 частково відтворені твори інших авторів без дотримання правил належного цитування.

Доводи касаційної скарги, що саме ОСОБА_2 винна у розповсюдженні недостовірної інформації, тому вона є належним відповідачем у цій справі та зобов`язана спростувати цю інформацію, не заслуговують на увагу, оскільки вона діяла на вищевказаних зборах як керівник колегіального органу - організаційного комітету з`їзду, а також оприлюднила висновок зазначеного органу, а не свої власні міркування, погляди тощо.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що інтереси відповідача в апеляційному суді представляла особа, яка не мала повноважень звертатися до суду в інтересах відповідача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу підписано та подано саме відповідачем ОСОБА_2 , а участь у судовому засідання остання брала через свого представника ОСОБА_17 , повноваження якого були перевірені апеляційним судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування постанови апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко