Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 755/953/19

провадження № 61-17217св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київська міська рада,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва (далі - КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва), Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»), про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що 13 липня 2017 року належний йому на праві власності автомобіль «Nissan Murano», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху на вул. Челябінській, 15 у м. Києві (в районі перехрестя з вул. Каховською) провалився передньою частиною в яму, яка утворилась на проїзній частині автодороги, не була огороджена та не була позначена будь-якими попереджувальними знаками, і мала вид звичайної калюжі. Яма на зазначеній дорозі утворилась внаслідок неналежного виконання ремонтних робіт.

У зв`язку із зазначеними подіями його автомобіль отримав механічні пошкодження та вартість його відновлювального ремонту становить 224 753,37 грн.

Відповідальною особою за обслуговування та ремонт зазначеної ділянки дороги є КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва.

Київська міська рада є власником дороги, тому відповідно до вимог чинного законодавства України зобов`язана створити безпечні умови дорожнього руху.

ОСОБА_1 вважає, що внаслідок пошкодження його транспортного засобу йому було спричинено і моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях та яку він оцінює в 50 000,00 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Київської міської ради у відшкодування майнової шкоди 224 753,37 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до положень Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, Статуту КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва, контроль за експлуатаційним станом вулично-дорожнього покриття, на якому було пошкоджено належний позивачу автомобіль, є виключною сферою управління КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва. Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів того, що саме з вини відповідача йому заподіяні майнові збитки, оскільки ним не доведено правових підстав покладення на відповідача відповідальності за спричинені збитки. Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою від позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, а тому також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не повною мірою встановили фактичні обставини справи та не дослідили зібрані у справі докази, а також неправильно застосували вимоги Закону України «Про дорожній рух» та Закону України «Про автомобільні дороги».

Відповідно до вимог цих законів України саме Київська міська рада безпосередньо відповідає за відшкодування збитків, що настали через незадовільний стан автодороги, тому є належним відповідачем у справі.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу Київська міська рада, КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва та ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» зазначили, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року і витребувано із Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу № 755/953/19.

У січні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Київської міської ради про закриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником автомобіля «Nissan Murano», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску.

З протоколу огляду транспортного засобу від 13 липня 2017 року та протоколів допиту свідків від 04 вересня 2017 року вбачається, що 13 липня 2017 року приблизно 16 год. 40 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок чого автомобіль «Nissan Murano», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 передньою частиною провалився в яму, яка утворилась на проїзній частині автодороги на вул. Челябінській, 15 у м. Києві (в районі перехрестя з вул. Каховською) та отримав механічні пошкодження.

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 04 жовтня 2017 року № 12-2/962 вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_1 в результаті пошкодження автомобіля марки «Nissan Murano», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження під час ДТП, становить 224 753,37 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позову у цій справі є вимога власника автомобіля про відшкодування майнової та моральної шкоди у зв`язку з тим, що автомобіль під час руху на вул. Челябінській, 15 у м. Києві (в районі перехрестя з вул. Каховською) провалився передньою частиною в яму, яка утворилась на проїзній частині автодороги, не була огороджена та не була позначена будь-якими попереджувальними знаками, і мала вид звичайної калюжі.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зазначена норма права встановлює загальний (генеральний) делікт, який має такі складові елементи: 1) протиправна поведінка особи; 2) настання шкоди; 3) причинний зв`язок між двома першими елементами; 4) вина завдавача шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Таким чином, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 14 та частиною першою статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах, своєчасне виявлення перешкод дорожнього руху та їх усунення а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними направляючими засобами: організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності.

Згідно з статтею 10 Закону України «Про автомобільні дороги» органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, належать, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення відповідно до державних будівельних норм і стандартів, а також переліків об`єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування, затверджених Кабінетом Міністрів України; розроблення та участь у реалізації заходів з безпеки дорожнього руху (стаття 11 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Відповідно до пункту 3 статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

За змістом пункту 2 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Єдині правила), ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.

Згідно з пунктами 5, 11 Єдиних правил власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху, постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг.

Відповідач у справі, Київська міська рада, у поданому до суду першої інстанції відзиві на позов вказала, що належний позивачу автомобіль отримав пошкодження в результаті неналежного утримання вулично-дорожнього покриття вулиці, балансоутримувачем якої є КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва, а тому саме воно має відшкодувати завдані внаслідок ДТП збитки (т. 1, а. с. 132-136).

Третя особа у справі, КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва, у свою чергу, зазначило у письмових поясненнях до позову про те, що провал асфальтобетонного покриття відбувся в місці пошкодження інженерних мереж ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», що стало причиною ДТП (т. 1, а. с. 190-193), а також подало клопотання про залучення ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т. 1, а. с. 170).

Третя особа у справі, ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», у поясненнях зауважило, що за результатами розриття встановлено, що водопровідна мережа знаходилася у технічно справному стані, до його компетенції не відносить обслуговування вулично-дорожньої мережі, і саме власники автомобільних доріг є суб`єктами, на яких покладається обов`язок постійного контролю за станом усіх елементів дорожніх об`єктів, жодних викликів щодо ДТП 13 липня 2017 року о 16 год. 40 хв. на вул. Челябінській, 15 (в районі перехрестя з вул. Каховського) у м. Києві до його диспетчерської не надходило (т. 1, а. с. 224, 225).

Суди, встановивши факт ДТП, відмовили у позові на тій підставі, що Київська міська рада є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки балансоутримувачем дороги є КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва, а отже, саме воно несе відповідальність за належне утримання та ремонт шляхів Дніпровського району м. Києва відповідно до положень статей 9, 24 Закону України «Про дорожній рух», статей 1, 7, 10, 13 Закону України «Про автомобільні дороги», пункту 2 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Єдині правила), Статуту КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 1 статті 3 Статуту КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва (зі змінами та доповненнями) підприємство створено з метою забезпечення безпечного руху транспорту та пішоходів по закріпленій шляховій мережі.

Згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Статуту підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з укладених договорів на виконання робіт та послуг із утримання в належному технічному і санітарному стані міських автомобільних шляхів та споруд на них.

Тобто одним із предметів діяльності підприємства є виконання необхідного комплексу робіт із технічного нагляду, утримання та ремонту шляхів, підземних пішохідних переходів, вуличної зливової каналізації, каналів, канав, туалетів та інших споруд.

Отже, у розумінні наведених положень відповідальність за належне утримання та ремонт шляхів Дніпровського району міста Києва покладено на КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва, балансоутримувачем яких воно є.

Аналогічні висновки щодо особи, яка повинна здійснювати контроль за забезпеченням безпечного руху на автомобільній дорозі, усувати виявлені недоліки та яка несе цивільно-правову відповідальність у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, містяться в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 686/8458/17 (провадження № 61-4813св18), від 20 грудня 2018 року у справі № 185/8229/16-ц (провадження № 61-27678св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 639/2132/18 (провадження № 61-14133св19).

У справі, що переглядається у касаційному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що належний позивачу автомобіль було пошкоджено через потрапляння під час руху автомобіля до ями, яка утворилась на проїзній частині автодороги, яка не була огороджена та не позначена будь-якими попереджувальними знаками і мала вид звичайної калюжі, та обґрунтовано зазначили, що відповідальність за належне утримання та ремонт шляхів Дніпровського району м. Києва покладено не на Київську міську раду, а на КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва, балансоутримувачем яких воно є.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18)). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18)).

Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції під час розгляду справи роз`яснював позивачу право звернення з клопотанням щодо заміни неналежного відповідача, проте позивач таким правом не скористався.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, надали належну оцінку правовим підставам та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позову на тій підставі, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Щодо вирішення клопотання Київської міської ради про закриття касаційного провадження

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання Київської міської ради про закриття касаційного провадження.

Підстави для закриття касаційного провадження є вичерпними та визначені статтею 396 ЦПК України.

За змістом пунктів 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Розглянувши клопотання Київської міської ради про закриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки обставини, на які посилається Київська міська рада у клопотанні, не належать до переліку підстав для закриття касаційного провадження, зазначених у статті 396 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк