Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 755/9958/19-ц

провадження № 61-10022св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва, у складі судді Бусик О. Л., від 12 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., від 09 червня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» (далі - КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київська міська рада, про стягнення коштів.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є членом садового товариства та користувачем земельної ділянки, яка згідно з технічною документацією державного інституту «Укррибпроект» розташована на території садового товариства «Локомотив» за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 66:539:010. Площа земельної ділянки, яка перебувала у її фактичному користуванні, становила 613, 19 кв. м.

ОСОБА_1 зазначила, що 09 грудня 2012 року між нею та КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» було укладено договір про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб - будівництва Подільського мостового переходу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Смекаліною Л. Т. за реєстровим номером 1643.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору підставою для його укладення є взаємна домовленість сторін щодо умов виконання ними рішення Київської міської ради від 16 грудня 2005 року за № 607/3068 «Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів» із змінами та доповненнями. Згідно з додатком № 2 до цього рішення Київська міська рада встановила варіанти компенсації садівникам Русанівських і Воскресенських садів за земельні ділянки, зелені насадження, садові будинки та інші споруди, які підлягають знесенню в зв`язку з будівництвом Подільського мостового переходу, а пунктом 12 рішення доручила КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» здійснити компенсацію за винесення садових ділянок відповідно до додатку № 2 цього рішення та відселити громадян.

Відповідно до пункту 5 договору розмір компенсації дорівнював сумарній вартості об`єктів, визначених у звіті, та становив 550 892, 00 грн, без податку на додану вартість. Проте відповідач не виплатив компенсацію за вилучення земельної ділянки.

Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість з оплати коштів за договором про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб у розмірі 3 216 841, 63 грн, з яких: основна заборгованість - 550 892, 00 грн; інфляційне збільшення заборгованості - 888 928,17 грн; 3 % річних від загальної суми заборгованості - 89 516,18 грн; пеня - 1 687 505, 28 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд

м. Києва» на користь позивача 3 216 841,63 грн, з яких: основна заборгованість становить 550 892 грн; інфляційне збільшення заборгованості - 888 928, 17 грн; 3 % річних від загальної суми заборгованості - 89 516, 18 грн; пеня - 1 687 505, 28 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, у порушення вимог чинного законодавства та взятих на себе зобов`язань згідно з договором про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб - будівництва Подільського мостового переходу від 09 листопада 2012 року та додаткової угоди № 1 від 25 вересня 2013 року до нього, у зазначений строк виплату компенсації не здійснив, грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 не перерахував, а тому позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації відповідно до пункту 5 договору у сумі 550 892, 00 грн підлягають до задоволення. З відповідача на користь позивача також підлягає стягненню, починаючи з січня 2014 року до травня 2019 року включно, інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 888 928, 17 грн та 3 % річних від загальної суми заборгованості у розмірі 89 516, 18 грн і пеня у розмірі 1 687 505, 28 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» задоволено.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року

в частині стягнення інфляційного відшкодування, 3 % річних та пені скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову

у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у день укладення договору сторони склали акт прийому-передачі земельної ділянки та нерухомого майна. Проте ні земельна ділянка, ні нерухоме майно КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» не передано та це майно з часу укладення договору до часу розгляду цієї справи знаходиться у користуванні позивачки. Суд першої інстанції не у повній мірі проаналізував умови договору та дійшов помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що стягуючи пеню на підставі статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд першої інстанції не врахував, що однією із сторін договору є фізична особа, а тому вказаний закон до спірних правовідносин не застосовується.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року,а рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у частині стягнення пені змінити.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що позивачка не звільнила земельну ділянку, не передала її по акту прийому-передачі відповідачу, а отже і про те, що зобов`язання відповідача з виплати за користь позивачки компенсації не є порушеним. При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що частина позовних вимог фактично визнавалась відповідачем. При вирішенні спору апеляційним судом неправильно застосовані положення статей 526, 530, частини другої статті 625 ЦК України. Також апеляційним судом не враховано положення статті 549, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, які регулюють сплату неустойки за неналежне виконання відповідачем зобов`язання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київська міська рада, про стягнення коштів призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильного по суті судового рішення апеляційного суду, який правильно встановив обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» наведено свої розрахунки сум, які, на думку підприємства, можуть підлягати стягненню на користь позивачки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 вересня 2011 року між КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та ОСОБА_1 укладено угоду № 281, згідно якої ОСОБА_1 надала згоду на звільнення земельної ділянки площею 613,9 кв. м з нерухомим майном на ній для суспільних потреб - будівництва Подільського мостового переходу, а КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» надало згоду на компенсацію садівнику збитків.

09 листопада 2012 року між КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», яке діяло в інтересах та від імені Київської міської ради відповідно до рішення Київської міської ради від 16 грудня 2005 року за № 607/3068, договору доручення № 21/02 від 21 лютого 2006 року, та ОСОБА_1 укладено договір про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб - будівництва Подільського мостового переходу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Смекаліною Л. Т. за реєстровим номером 1643.

Відповідно до пункту 1 договору підставою для його укладення є взаємна домовленість сторін щодо умов виконання ними рішення Київської міської ради від 16 грудня 2005 року за № 607/3068 «Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів» із змінами та доповненнями.

Згідно з додатком № 2 до вказаного рішення Київська міська рада встановила варіанти компенсації садівникам Русанівських і Воскресенських садів за земельні ділянки, зелені насадження, садові будинки та інші споруди, які підлягають знесенню в зв`язку з будівництвом Подільського мостового переходу, а пунктом 12 рішення доручила КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» здійснити компенсацію за винесення садових ділянок відповідно до додатку № 2 цього рішення та відселити громадян.

Позивачка є членом садового товариства та користувачем земельної ділянки, яка розташована на території садового товариства «Локомотив» за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 66:539:010. Площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні позивачки, становить 613, 19 кв. м, про що вказано у пункті 2 договору про вилучення земельної ділянки.

Згідно з абзацем 3 пункту 1 договору перелік об`єктів, що підлягали вилученню у позивача разом із земельною ділянкою, були визначені у звіті про оцінку земельної ділянки з поліпшенням, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визначення розміру збитків, відшкодувань і витрат на поліпшення земель, складеному за результатами експертної грошової оцінки земельної ділянки з поліпшенням, яка проводилась ТОВ «Європейський центр консалтингу та оцінки».

Абзацом 4 пункту 1 договору від 09 листопада 2012 року передбачено, що розмір відшкодувань позивачу визначений в акті комісії Київської міської державної адміністрації по вирішенню земельно-майнових питань, визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами від 08 грудня 2011 року № 35, затвердженому розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 грудня 2011 року № 2490.

За вищевказаним договором позивач надала згоду на вилучення в неї для суспільних потреб земельної ділянки, якою вона користувалася, та іншого майна, що на ній знаходиться, за умови надання їй повної компенсації за землю, будинок, споруди, зелені насадження та інші витрати, а КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» зобов`язалось виконати зазначені умови договору.

Відповідно до пункту 4 договору розмір компенсації, визначений звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки з поліпшенням, складеним за результатами експертної грошової оцінки земельної ділянки з поліпшенням станом на 30 вересня 2011 року, яка проводилась ТОВ «Європейський центр консалтингу та оцінки», актом комісії Київської міської державної власникам землі та землекористувачам по вирішенню земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 08 грудня 2011 року № 35.

Відповідно до пункту 5 договору розмір компенсації дорівнює сумарній вартості об`єктів, визначених у звіті, та становить 550 892, 00 грн без ПДВ.

Пунктом 7 договору передбачено, що виплата компенсації, визначеної пунктом 5 договору, здійснюється КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» по мірі надходження коштів бюджетного фінансування, але не пізніше терміну дії акту комісії (дванадцять місяців з дня його затвердження), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок.

Згідно з пунктом 9 договору факт приймання-передачі об`єктів, визначених у звіті, підтверджується актом приймання-передачі, що підписується сторонами з печаткою КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» одночасно з підписанням цього договору і набуває чинності через 30 календарних днів після перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1

Акт комісії Київської міської державної адміністрації по вирішенню земельно-майнових питань з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами від 08 грудня 2011 року № 35 затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 грудня 2011 року № 2490.

Строк сплати грошової компенсації ОСОБА_1 , передбаченої пунктом 5 договору, сплив через 12 місяців після затвердження акту.

25 вересня 2013 року між КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору від 09 листопада 2012 року, відповідно до якої строк дії акта комісії Київської міської державної адміністрації по вирішенню земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 08 грудня 2011 року № 35 подовжено до 31 грудня 2013 року.

Відповідач у зазначений строк виплату компенсації не здійснив, грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 не перерахував.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 627 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею четвертою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (статті 654 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (частина перша статті 547 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 УК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При вирішенні спору апеляційним судом встановлено, що ні земельна ділянка, ні будинок та споруди, які на ній розміщені, позивачкою на користь КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» фактично не передані та це майно з часу укладення договору до часу розгляду цієї справи апеляційним судом знаходиться у користуванні позивачки. Позивачка підтвердила у судовому засіданні, що вона весь цей час користується земельною ділянкою та нерухомим майном, яке на ній знаходиться, та будь-яких перешкод у користуванні майном їй не чиниться.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» передбачено, що власник земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо яких органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування прийнято рішення про викуп для суспільних потреб, до переходу права власності на таку земельну ділянку, інші об`єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, до держави чи територіальної громади має право володіти, користуватися та розпоряджатися цими об`єктами на власний розсуд, отримувати доходи та здійснювати витрати, пов`язані з використанням земельної ділянки за цільовим призначенням.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивачки компенсації у розмірі 550 892, 00 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційнийсуд, виходив із того, що відповідач, у порушення вимог чинного законодавства та взятих на себе зобов`язань згідно з договором про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб - будівництва Подільського мостового переходу від 09 листопада 2012 року та додаткової угоди № 1 від 25 вересня 2013 року до нього, у зазначений строк виплату компенсації не здійснив.

При цьому судами залишено поза увагою, що акт комісії Київської міської державної адміністрації по вирішенню земельно-майнових питань з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами від 08 грудня 2011 року № 35 був затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 грудня 2011 року № 2490, у пункті 2 якого зазначено, що строк дії акту становить дванадцять місяців з дня його затвердження, що відображено також у пункту 5 договору.

25 вересня 2013 року між КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 до договору від 09 листопада 2012 року, відповідно до якої строк дії акта комісії Київської міської державної адміністрації по вирішенню земельно-майнових питань, визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 08 грудня 2011 року № 35 подовжено до 31 грудня 2013 року. Сторонами погоджено строк виплати компенсації до 31 грудня 2013 року. Судами не надано оцінки тому, що ця угода укладена між сторонами у простій письмовій формі.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24 липня 2015 року № 736 строк дії акту продовжено до 30 червня 2016 року.

В той же час суд першої інстанції, з висновком якого частково погодився й апеляційний суд, залишив поза увагою звіт про оцінку майна - спірної земельної ділянки з поліпшеннями та визначення розмірів збитків, відшкодувань і витрат станом на 12 квітня 2019 року, який складений на замовлення КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва». Отже, суди не встановили ринкову вартість спірного об`єкту нерухомого майна, а отже і розмір компенсації, яка підлягає виплаті позивачці у зв`язку із вилученням земельної ділянки для суспільних потреб.

У відповідності до частини першої статті 5 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв`язку з достроковим припиненням його зобов`язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.

Враховуючи вищезазначене, висновки судів ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи, оцінка доводів учасників справи не може вважатись належною, а висновки судів обґрунтованими.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки вказані недоліки, допущені судами, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи судам необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, встановити розмір викупної ціни об`єкту для суспільних потреб, а також врахувати правові позиції, висловлені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 755/15127/17 (провадження № 61-11455св19).

Керуючись статями 402 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта