Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 756/10750/19

провадження № 61-4306св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)Норка Євген Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Паруль Юлія Олегівна, на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківське РВ ДВС м. Київ)Норки Є. В.,заінтересована особа - ОСОБА_2 , та, з урахуванням збільшення вимог, просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва Норки Є. В. з виконання виконавчого листа від 07 вересня 2009 року № 2-3309 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06 липня 2009 року і до досягнення ними повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в частині нарахування аліментів; зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок розміру заборгованості за аліментами; скасувати розрахунок заборгованості за аліментами станом на 01 травня 2019 року на суму 276 586,84 грн у виконавчому провадженні № 58855869; скасувати розрахунок заборгованості за аліментами станом на 01 липня 2019 року на суму 128 768,51 грн у виконавчому провадженні № 58855869.

На обґрунтування скарги заявник посилався на таке. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06 серпня 2009 року розірвано шлюб між ним та ОСОБА_2 , а також з нього стягнуто аліменти на двох дітей.

З 11 квітня 2019 року у Шевченківському РВ ДВС м. Київ перебуває на виконанні виконавчий лист № 2-3309, виданий Оболонським районним судом міста Києва 07 вересня 2009 року, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06 липня 2009 року і до досягнення ними повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

07 серпня 2019 року на особистому прийомі громадян у державній виконавчій службі він дізнався, що державний виконавець розрахував заборгованість за аліментами за період з 06 липня 2009 року до 01 липня 2019 року, виходячи з розміру середньої заробітної плати по м. Києву, а не з його доходів.

У період з 2009 року до 01 листопада 2012 року він не працював, з 01 листопада 2012 року до 30 листопада 2014 року він офіційно працював та мав невеликий дохід, з грудня 2014 року до грудня 2018 року він також не працював, з 04 січня 2019 року він оформлений як фізична особа - підприємець (далі - ФОП), проте весь час, починаючи з 2009 року, він добровільно сплачував аліменти на дітей, що підтверджується відповідними квитанціями та чеками.

Під час здійснення розрахунку заборгованості за аліментами державний виконавець у порушення вимог чинного законодавства нарахував суми аліментів, виходячи з розміру середньої заробітної плати по м. Києву, а не з фактично отриманих ним доходів щомісяця, чим самовільно змінив розмір аліментів, які стягуються з нього, оскільки ОСОБА_2 не зверталася до суду з позовом про збільшення їх розміру. У зв`язку з цим розрахунки заборгованості станом на 01 травня 2019 року на суму 276 586,84 грн та станом на 01 липня 2019 року на суму 128 768,51 грн підлягають скасуванню.

Крім того, у період з 01 січня 2018 року до 30 квітня 2019 року син ОСОБА_3 проживав з ним, а з вересня 2019 року - у гуртожитку та повністю перебував на його утриманні, проте державний виконавець за цей період також нарахував заборгованість за аліментами.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ Норки Є. В. у частині здійснення розрахунку заборгованості за аліментами ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58855869 за період з листопада 2012 року до липня 2014 року та з вересня 2014 року до листопада 2014 року. Зобов`язано старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ Норку Є. В. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58855869 за періоди з листопада 2012 року до липня 2014 року та з вересня 2014 року до листопада 2014 року, з урахуванням фактичного заробітку (доходу) платника аліментів, врахувавши те, що розмір аліментів на кожну дитину за цей період не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 Сімейного кодексу України (далі - СК України)). У решті заявлених вимог відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що нарахування державним виконавцем аліментів за виконавчим листом № 2-3309 за період з 06 липня 2009 року до 01 липня 2019 року здійснено правомірно, з урахуванням положень частини першої статті 194 СК України, тобто в межах десятирічного строку стягнення аліментів за минулий час. Щодо розміру нарахованої державним виконавцем у період з 06 липня 2009 року до 01 липня 2019 року суми заборгованості згідно з розрахунком від 24 липня 2019 року, то суд першої інстанції зазначив, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо боржника у період з липня 2009 року до грудня 2014 року, він був працевлаштований у період з листопада 2012 року до липня 2014 року та з вересня 2014 року до листопада 2014 року отримував відповідний заробіток. Розмір аліментів за цей період має вираховуватись саме з цього заробітку з урахуванням того, що розмір аліментів на кожну дитину за цей період не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Здійснення розрахунку, виходячи із середньої заробітної плати працівника у м. Києві, суд вважав необґрунтованим та визнав неправомірними дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості за аліментами за вказані періоди та зобов`язав державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментам ОСОБА_1 за цей період, з урахуванням фактичного заробітку (доходу) платника аліментів. Підстав для скасування розрахунку заборгованості за аліментами, здійсненого державним виконавцем за період з 06 липня 2009 року до 01 липня 2019 року на суму 128 768,51 грн, суд першої інстанції не вбачав, оскільки неправомірність здійсненого розрахунку за вказані періоди має бути врахована державним виконавцем при здійсненні нового розрахунку на виконання ухвали суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ Норки Є. В., заінтересована особа - ОСОБА_2 , залишено без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи наявність спору між стягувачем та боржником щодо порядку визначення заборгованості за аліментами та положення частини третьої статті 195 СК України про те, що саме суд повинен визначити розмір заборгованості, ефективним способом захисту прав боржника є пред`явлення до суду позову із залученням до участі у справі стягувача і державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Подання боржником скарги на дії державного виконавця щодо визначення заборгованості за аліментами у довідках-розрахунках від 22 травня 2019 року, від 24 липня 2019 року та скасування вказаних довідок не забезпечує відновлення його порушених прав і не визначає розмір заборгованості за аліментам. З урахуванням таких аргументів апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають розгляду у порядку позовного провадження, у зв`язку з чим скаргу необхідно залишити без розгляду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У березні 2021 рокуОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Паруль Ю. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16 (провадження № 14-192цс18), у якій зазначено, що оскільки заявник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Суди не врахували, що непрацюючі платники аліментів або ФОПи мають сплачувати аліменти у розмірі, який вираховується із чистого доходу. У період з 01 січня 2018 року до 30 квітня 2019 року син фактично проживав з батьком, а тому державний виконавець не мав нараховувати заборгованість за аліментами за цей період. Державний виконавець самостійно змінив розмір аліментів, визначений за рішенням суду.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається нанеправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме статей 70, 71, 74, 82 Закону України «Про виконавче провадження», статей 82 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статті 129-1 Конституції України, статті 142 Господарського кодексу України, статей 181 182 192 195 СК України, неврахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Паруль Ю. О., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди встановили, що 07 вересня 2009 року Оболонський районний суд міста Києва видав виконавчий лист про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06 липня 2009 року і до досягнення ними повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У квітні 2019 року ОСОБА_2 пред`явила вказаний виконавчий лист до виконання до Шевченківського РВ ДВС м. Києва.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва Норки Є. В. від 11 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58855869.

22 травня 2019 року старший державний виконавець Шевченківського РВ ДВС м. Києва Норка Є. В. склав довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 06 липня 2009 року до 01 липня 2019 року, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 за аліментами становить 276 586,84 грн.

З цього розрахунку випливає, що розмір заборгованості обчислювався виходячи із середньої заробітної плати по м. Києву (т. 1, а. с. 139-140).

24 липня 2019 року старший державний виконавець Норка Є. В. здійснив перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням сплачених ОСОБА_1 коштів, згідно з яким заборгованість за аліментами за період з 06 липня 2009 року до 01 липня 2019 року становить 128 768, 51 грн. Також з цього розрахунку випливає, що розмір заборгованості обчислювався виходячи із середньої заробітної плати по м. Києву (т. 1, а. с. 141-142).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною першою Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 (провадження № 61-15422св20) зазначено, що оскільки заявник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК України. Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц (провадження № 14-192цс18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі; від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19).

Тобто, у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 125/2525/18 (провадження № 61-13525св20) зроблений висновок, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні.

Зі змісту скарги ОСОБА_1 випливає, що вона подана у порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», статей 447-449 ЦПК України, у якій він просив: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ Норки Є. В., зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок розміру заборгованості за аліментами, скасувати розрахунок заборгованості за аліментами станом на 01 травня 2019 року на суму 276 586,84 грн у виконавчому провадженні № 58855869; скасувати розрахунок заборгованості за аліментами станом на 01 липня 2019 року на суму 128 768,51 грн у виконавчому провадженні № 58855869.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що такі вимоги підлягають розгляду лише у порядку позовного провадження, а вимоги скарги необхідно залишити без розгляду.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, порушено норми процесуального права, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Водночас підстави для перегляду ухвали суду першої інстанції від 15 жовтня 2020 року у суді касаційної інстанції відсутні.

Під час нового розгляду апеляційний суду має врахувати зазначене, розглянути справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, надати оцінку правильності по суті вирішення судом першої інстанції скарги та ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Паруль Юлія Олегівна, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко