ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 756/11959/23

провадження № 61-3135св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Національне антикорупційне бюро України, Товариство з додатковою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мягкова Миколи Олександровича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року, прийняту у складі ОСОБА_2 , та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), Товариства з додатковою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України» (далі - ТДВ «Гільдія оцінювачів України») про визнання недійсним договору про закупівлю послуг за державні кошти.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 21 серпня 2019 року між НАБУ та ТДВ «Гільдія оцінювачів України» укладено договір № 286 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Договір № 286), відповідно до якого виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик надати на вимогу замовника послуги з визначення вартості оренди окремих приміщень Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «МА «Бориспіль») згідно з постановою детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості майна від 05 липня 2019 року в кримінальному провадженні від 18 червня 2019 року № 5201900000000504 за Кодом за ДК 021:2015-71310000-4 (Послуги з проведення оцінки вартості майна) КЕКВ 2240, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги у строки та на умовах встановлених даним договором.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору перелік послуг визначено у технічному завданні, яке є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору № 286 ціна договору становить 19 939,00 грн без ПДВ. Ціна договору (загальна вартість послуг за договором) визначена з урахуванням всіх витрат виконавця, які необхідно понести виконавцю у зв`язку з наданням послуг замовнику, в тому числі сплату митних тарифів, транспортних витрат, пов`язаних з наданням послуг, податків та інших будь-яких витрат, понесених виконавцем у зв`язку із виконанням цього договору.

Загальна вартість послуг визначена відповідно до Кошторису надання послуг з визначенням вартості оренди окремих приміщень ДП «МА «Бориспіль», відповідно до постанови детектива НАБУ про залучення спеціалістів для визначення вартості оренди майна від 05 липня 2019 року в кримінальному провадженні від 18 червня 2019 року № 5201900000000504.

27 серпня 2019 року за наслідками наданих послуг за Договором № 286 виконавцем ТДВ «Гільдія оцінювачів України» складено звіт з оцінки вартості прав оренди приміщень № 175, 176 та частину приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 315,0 кв. м, які розташовані на третьому поверсі пасажирського терміналу «D» аеропорту «Бориспіль», балансоутримувачем яких є ДП «МА «Бориспіль» (далі - Звіт з оцінки вартості оренди приміщень).

Відповідно до вироку Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року звіт з оцінки вартості оренди приміщень включено до складу процесуальних витрат та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та неї ( ОСОБА_1 ) вартість наданих послуг за його складання в розмірі 19 939,00 грн.

Однак наявні відмінності в постанові старшого детектива НАБУ від 05 липня 2019 року про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості прав оренди майна та кошторису надання послуг з визначення вартості оренди окремих приміщень ДП «МА «Бориспіль» в частині визначення кількості приміщень, оцінку вартості оренди яких спеціалісту необхідно надати.

ОСОБА_1 вважала, що спеціалістом витрачено 75 годин та визначено суму наданих послуг за оцінку вартості оренди додаткових не передбачених в постанові детектива НАБУ приміщень ДП «МА «Бориспіль» на суму 11 775,00 грн. Оскільки в подальшому ці кошти було стягнуто з неї на підставі вироку Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року вона є заінтересованою особою при оскарженні Договору № 286 у зв`язку із порушенням її майнових прав та інтересів.

Отже, наявність в додатку № 1 до Договору № 286 додаткових приміщень ДП «МА «Бориспіль», щодо яких спеціалістом визначено вартість оренди майна та як наслідок вартість за оцінювання яких включена до Кошторису витрат, які в подальшому включені до складу процесуальних витрат та стягнуті з неї в солідарному порядку, свідчить про безумовне порушення відповідними умовами Договору № 286 її майнових прав та зміну її майнового становища як заінтересованої особи.

Таким чином, послуги з визначення вартості оренди окремих приміщень закуплено НАБУ за державні кошти з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки НАБУ допустило проведення закупівель і в подальшому уклало договір публічних закупівель поза конкурсними процедурами, а також придбало послуги за державні кошти у розмірі 11 775,00 грн взагалі без проведення закупівлі, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі» та зміну предмету договору, не володіючи статусом суб`єкта господарювання, що призвело до порушення норм чинного законодавства України, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір № 286 про закупівлю послуг за державні кошти від 21 серпня 2019 року, укладений між НАБУ та ТДВ «Гільдія оцінювачів України».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до НАБУ, ТДВ «Гільдія оцінювачів України» про визнання недійсним договору про закупівлю послуг за державні кошти.

Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції керувався вимогами частини першої статті 19, пункту 1 частини першої статті ЦПК України, пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України та статтями 179 183 ГК України і виходив із того, що спір щодо дійсності господарського договору за державним замовленням підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та в порядку, визначеному ГПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року залишено без змін.

Змінюючи мотиви ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильних в цілому висновків про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки позовна заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, разом із тим, дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства та в порядку, визначеному ГПК України. Оскільки спірні правовідносини у цій справі, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, не є цивільними, а виникли з приводу збирання й оцінки доказів у кримінальному провадженні, в процесі реалізації учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, не може відбуватися за правилами цивільного судочинства, а повинен здійснюватися шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування у порядку, визначеному КПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мягков М. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мягкова М. О. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій невірно застосували вимоги статті 19 та пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України до спірних правовідносин. Розгляд питання про дійсність Договору № 286 лише в контексті оспорювання розміру судових витрат в межах кримінального провадження є помилковим, оскільки вирішення питання про судові витрати не передбачає надання оцінки дійсності правочинів. Суди кримінальної юрисдикції позбавлені повноважень та можливості розглядати скарги на дійсність та чи недійсність правочинів. КПК України не містить положень, які надавали би суду кримінальної юрисдикції при вирішенні питання про розмір судових витрат повноваження перевіряти відповідність укладених правочинів нормам цивільного (господарського) законодавства та визнавати такі правочини недійсними.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 у позовній заяві оспорює не розмір судових витрат, а саме правомірність укладання оспорюваного договору відповідно до цивільного (господарського) законодавства, зокрема положень статей 203 215 ЦК України.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У квітні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2024 року поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Мягкову М. О. процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мягкова М. О. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції, в її незміненій частині, та постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 1 ЦПК України, і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, встановлено, що предметом спору є вимоги про визнання недійсним договору від 21 серпня 2019 року № 286, укладеного між НАБУ та ТДВ «Гільдія оцінювачів України». Цей договір було укладено на виконання постанови детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05 липня 2019 року в кримінальному провадженні від 18 червня 2019 року № 5201900000000504, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України

Тому спірні у цій справі правовідносини, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, виникли з приводу збирання й оцінки доказів у кримінальному провадженні в процесі реалізації учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, повинен здійснюватися шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування у порядку, визначеному КПК.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, з відомостей з Державного реєстру судових рішень випливає, що ОСОБА_1 зверталася до Господарського суду міста Києва з аналогічним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2024 року та постановою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року, у справі № 910/16041/23 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі до НАБУ, ТДВ «Гільдія оцінювачів України» про визнання недійсним договору № 286 про закупівлю послуг за державні кошти від 21 серпня 2019 року.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 910/16041/23 зазначено, що позивачка на обґрунтування заявлених у цій справі №910/16041/23 вимог не доводила існування між нею та відповідачами іншого правового зв`язку, ніж той, що виник у вказаному вище кримінальному провадженні, та не спростувала висновки апеляційного суду про відсутність іншої мети оспорювання нею договору №286, ніж формування доказової бази для кримінальної справи за межами кримінального провадження.

При цьому, право оскаржити постанову детектива про залучення до участі у справі спеціаліста було реалізоване ОСОБА_1 шляхом подачі скарги у порядку частини другої статті 303 КПК України, про що зазначено у вироку Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року у справі № 991/4073/21.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини у цій справі, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, не є цивільними, а виникли з приводу збирання й оцінки доказів у кримінальному провадженні, в процесі реалізації учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, не може відбуватися за правилами цивільного судочинства, а повинен здійснюватися шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування у порядку, визначеному КПК України, тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мягкова Миколи Олександровича залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник