Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 756/1606/18

провадження № 61-16855св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа (за первісним та зустрічним позовами) - Київська місцева прокуратура № 5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Запорожцева Віталія Вікторовича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року у складі судді Шевчука А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Київська місцева прокуратура № 5, про поділ в натурі майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Київська місцева прокуратура № 5, про поділ в натурі майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив виділити частки подружжя зі спільного майна загальною вартістю 323 264 343 грн, припинити право спільної часткової власності та визнати за кожним із подружжя право приватної власності на виділене майно.

Заперечуючи проти запропонованого порядку поділу майна подружжя, у липні 2018 року ОСОБА_2 подала вищевказану зустрічну позовну заяву, в якій запропонувала свій порядок поділу майна загальною вартістю 318 967 589,91 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 15 квітня 2021 року провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Київська місцева прокуратура № 5, про поділ в натурі майна подружжя закрив у зв`язку з відмовою позивача від позовних вимог.

Зазначена ухвала мотивована тим, що представник ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти закриття провадження у справі за первісним позовом, при цьому підтвердив домовленості сторін та можливість мирного вирішення питання за зустрічним позовом. Крім того суд зазначив про те, що представник позивача усвідомлює наслідки відмови від позову, підстав для неприйняття відмови не встановлено.

Київський апеляційний суд постановою від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шепелєв С. О. мав достатній обсяг повноважень для звернення від імені позивача із заявою про відмову від позову, тому законним і обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про прийняття відмови від позову та закриття в зв`язку із цим провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Запорожцева В. В. у жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що предметом розгляду цієї справи є поділ майна подружжя, вартість якого значно перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ця справа не є малозначною у розумінні частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому представляти інтереси позивача має право лише адвокат, повноваження якого підтверджуються на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а не будь-яка особа за довіреністю.

Апеляційний суд також не звернув уваги на той факт, що за тривалий розгляд цієї справи ні від позивача, ні від його адвокатів не було зроблено жодних заяв/повідомлень щодо наявності у сторін намірів або вжиття ними будь-яких заходів направлених на примирення або іншим чином мирне врегулювання спору.

Не дивлячись на це, місцевий суд прийняв від особи за довіреністю, яка фактично немає повноважень представляти у цій справі позивача та, яка вперше з`явилася як представник у справі, заяву про відмову від позову, яка суперечить інтересам позивача та вимогам ЦПК України.

Представник за довіреністю, виходячи за межі повноважень, чи під впливом обставин справи, чи представників відповідача прийняв рішення відмовитися від позову, попередньо не узгодивши дану позицію з позивачем.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Селецької О. В. у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що представник ОСОБА_1 - адвокат Шепелєв С. О. мав право представляти інтереси в судах всіх інстанцій, вчиняти таку процесуальну дію, як відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зазначені повноваження були перевірені судом першої інстанції. В судовому засіданні 15 квітня 2021 року на підтвердження визначених довіреністю повноважень, представником позивача - адвокатом Шепелєвим С. О. був наданий витяг від 13 квітня 2021 року про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, згідно з яким довіреність видана ОСОБА_1 на представлення його інтересів представнику ОСОБА_3 була дійсною.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Запорожцев В. В., який подав касаційну скаргу, у судовому засіданні 15 квітня 2021 року присутнім не був.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Оболонського районного суду міста Києва.

Справа № 756/1606/18 надійшла до Верховного Суду 07 грудня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2022 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої консульським відділом посольства України в Республіці Молдова від 17 грудня 2020 року, через канцелярію суду 15 квітня 2021 року подана заява про відмову від позову.

До вказаної заяви представником позивача ОСОБА_3 долучено копію довіреності від 17 грудня 2020 року, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 на представництво своїх інтересів в усіх органах державної влади, в тому числі і судах усіх інстанцій, з усіма правами, що надані законом позивачу.

У зазначеній довіреності не обумовлено будь-яких обмежень (застережень) щодо представництва інтересів позивача та зазначено про наявність у представника ОСОБА_3 повноважень відмовитися від позову.

Вказана довіреність дійсна до 16 грудня 2023 року.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України є адвокатом та має право на заняття адвокатською діяльністю згідно з свідоцтвом № 4520, виданим 12 вересня 2012 року Донецькою обласною КДКА.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Зміст наведеної норми права дає підстави для висновку, що учасник справи може брати участь у судовому процесі особисто, з участю представника або без участі такого.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша та друга статті 64 ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій враховано те, що до заяви про відмову від позову надано довіреність, посвідчену консульським відділом посольства України в Республіці Молдова від 17 грудня 2020 року, в якій передбачене право представника Шепелєва С. О. відмовитися від позову в інтересах ОСОБА_1 .

Тобто, ОСОБА_1 реалізував своє право на отримання правової допомоги, уповноваживши довіреністю на представництво інтересів адвоката.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (частина перша статті 6 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, передбачається, що адвокат надає особі професійну та кваліфіковану правову допомогу. Наслідки відмови від позову у цивільному процесі, за визначенням, відомі та зрозумілі адвокатові, який подає такого роду заяву від імені та в інтересах довірителя, і такі наслідки мали бути роз`яснені адвокатом своєму клієнтові на етапі видачі доручення на представництво інтересів цієї особи в суді, у якому відсутні застереження про відсутність повноважень на подання заяви про відмову від позову.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється: використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.

Презюмується, що адвокат діє від імені, в інтересах та за згодою свого довірителя, а тому за таких обставин нездійснення роз`яснення судом наслідків відмови від позову позивачу, який бере участь у розгляді справи через свого представника, яким є адвокат, не призвело до порушення прав та інтересів цього позивача.

Приймаючи відмову представника ОСОБА_1 - адвоката Шепелєва С. О. від позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосував положення статей 206 255 ЦПК України та обґрунтовано зазначив про те, що адвокат Шепелєв С. О. мав достатній обсяг повноважень для звернення від імені позивача із заявою про відмову від позову.

Доводи касаційної скарги про те, що представляти інтереси позивача має право лише адвокат, повноваження якого підтверджуються на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а не будь-яка особа за довіреністю, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

За змістом частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Виходячи зі змісту статті 131-2 Конституції України обов`язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною третьою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Жодна норма Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні ЦПК України, ні ЦК України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

У зазначеному аспекті важливим є те, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

Отже, у тексті довіреності, на підставі якої адвокат здійснює представництво у суді, не обов`язково повинно бути вказано, що її видано саме адвокату.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 908/1101/17.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Запорожцева Віталія Вікторовича залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук