Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 756/16929/17

провадження № 61-19625св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг»,на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» (далі - ТОВ «ФК «Капітал Джірінг»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), про визнання нікчемного правочину недійсним.

Позов мотивований тим, що відповідно до рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 20 травня 2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень адміністратора банку».

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 26 травня 2016 року № 826 затверджено Порядок виявлення правочинів (у томі числі договорів), що є нікчемними, а також дій ФГВФО у разі їх виявлення.

У зв`язку з наведеним було проведено перевірку договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 228 (в літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого банк 17 березня 2016 року продав, а ОСОБА_1 набув у власність указане нежиле приміщення загальною площею 109,50 кв. м та сплатив за нього обумовлену договором грошову суму в розмірі 3 180 000,00 грн, у тому числі ПДВ 530 000,00 грн.

13 травня 2017 року комісією перевірки правочинів, призначеною наказом № 24 від 22 лютого 2017 року, складено протокол, яким визнано правочин - указаний договір купівлі-продажу від 17 березня 2016 року нікчемним за ознаками, визначеними частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статтею 228 ЦК України.

Відповідно до звіту з незалежної оцінки, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «ТА-Експрес-Сервіс», вартість спірного нерухомого майна складає 3 679 941,00 грн без урахування ПДВ, а з урахуванням ПДВ вартість нерухомого майна становить 4 415 929,20 грн.

Водночас у договорі купівлі-продажу приміщення від 17 березня 2016 року вартість нежилого приміщення визначена в розмірі 3 180 000,00 грн, у тому числі ПДВ 530 000,00 грн, без врахування ПДВ ціна продажу складає 2 650 000,00 грн, що понад 20 % нижче вартості, визначеної незалежною оцінкою.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати нікчемний правочин недійсним.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, у задоволені позову ПАТ «Фідобанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована необґрунтованістю позовних вимог. Суди зазначили, що, враховуючи принцип розподілу між сторонами тягаря доведення, саме позивач зобов`язаний був довести, що ціна, за якою банк продав спірне приміщення відповідачу, є нижчою за звичайну на цей вид майна.

Ціна продажу спірного нерухомого майна була визначена на підставі звіту про оцінку майна № 53-ФБ, складеного 23 лютого 2016 року ТОВ «Центр оцінки власності «Парето» на замовлення банку станом на 22 лютого 2016 року, за яким вартість нежитлового приміщення № 228 (в літ. «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 109,50 кв. м, становила 2 850 000,00 грн, у тому числі ПДВ 475 000,00 грн.

Вказаний звіт сумніву не викликає, оскільки оцінка проводилась належним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Центр оцінки власності «Парето» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 33/16, виданий Фондом державного майна України 18 січня 2016 року), на замовлення банку.

Крім того, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції за заявою представника позивача на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року була проведена судова будівельно-технічна експертиза. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 31 березня 2020 року № 17723/19-42 вартість спірного майна станом на 17 березня 2016 року з ПДВ становила 3 159 956 грн, а без ПДВ - 2 663 296,67 грн. Таким чином, ціна спірного майна, що зазначена в договорі купівлі-продажу, в розмірі 3 180 000 грн, є вищою від ринкової (дійсної) вартості цього майна, яка визначена на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи, на 20 044,00 грн, тобто різниця вартості майна становить лише 0,73 %, а не понад 20 % нижче, як про це зазначено в позовній заяві.

За таких обставин, підстави, визначені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання договору купівлі-продажу таким, що відповідає ознакам нікчемності, та визнання договору недійсним відсутні.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду від ПАТ «Фідобанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, передати справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі представник ПАТ «Фідобанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», зазначає, що:

- суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінку обставинам справи щодо наявності реальної оплати за спірним правочином, у тому числі з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, введених постановою Правління Національного банку України від 04 грудня 2014 року № 783;

- відповідно до платіжного доручення від 18 березня 2016 року № 111123 розрахунок за договором купівлі-продажу був здійснений шляхом перерахування коштів з рахунку, відкритого в ПУАТ «Фідобанк», на рахунок ПУАТ «Фідобанк». У результаті здійснення відповідної операції не відбулось реального надходження коштів у банк, а відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань;

-- банк не може проводити платежі клієнтів (безготівкові кошти), якщо такі кошти не має в своєму розпорядженні, та всупереч порядку щодо руху коштів визначеним регулятором (Національний банк України).

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У квітні 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він вказує про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачем тієї обставини, що відповідач як покупець не сплатив вартість нерухомого майна у належному розмірі. Крім того, представник відповідача просить закрити касаційне провадження у даній справі. Як на підстави для закриття касаційного провадження представник ОСОБА_1 посилається на: 1) відсутність в особи, яка підписала касаційну скаргу, права її підписувати - представник банку, на його переконання, не є адвокатом; 2) висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №607/8790/17 (провадження № 61-12933св19) та від 17 липня 2019 року у справі №463/3865/16 (провадження № 61-26302св18), на які міститься посилання в касаційній скарзі, зроблені у справах за інших фактичних обставин (правовідносини неподібні) та не стосувались норм права, які суди першої та апеляційної інстанцій застосували у справі № 756/16929/17. На підставі пунктів 2 і 5 частини першої статті 396 ЦПК України представник ОСОБА_1 просить закрити касаційне провадження у даній справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року залучено правонаступника позивача ПАТ «Фідобанк» - ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» до участі у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 463/3865/16-ц, від 13 лютого 2020 року у справі № 607/8790/17, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 17 березня 2016 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого банк передав у власність відповідачу нерухоме майно, а саме нежиле приміщення № 228 (в літ. «А»), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 109,50 кв. м. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Авдієнком В. В., зареєстровано в реєстрі за № 492.

На підставі акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 березня 2016 року банк передав, а відповідач прийняв у приватну власність належне позивачу на праві власності нежиле приміщення № 228 (в літ. «А»), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 109,50 кв. м (а. с. 13).

Відповідно до умов пункту 2.1 договору купівлі-продажу продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за ціною 3 180 000,00 грн, у тому числі ПДВ 530 000,00 грн, що за курсом купівлі іноземної валюти у ПУАТ «Фідобанк» на день підписання договору становить еквівалент 120 000,00 доларів США, які покупець сплачує продавцю в день нотаріального посвідчення цього договору та державної реєстрації права власності на нерухоме майно шляхом переказу коштів на рахунок продавця. Підтвердженням оплати покупцем ціни нерухомого майна є відповідний розрахунковий документ.

Згідно з квитанцією від 17 березня 2016 року № ПН2172 ОСОБА_1 сплатив на рахунок ПАТ «Фідобанк» 3 180 000,00 грн, призначення платежу зазначено «за купівлю-продаж нерухомого майна АДРЕСА_1 » (а. с. 35).

На підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 20 травня 2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень адміністратора банку».

Наказом ФГВФО від 20 травня 2016 року № 184 у ПАТ «Фідобанк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО та делеговано повноваження тимчасового адміністратора банку Коваленку О. В.

Наказом ФГВФО від 19 липня 2016 року № 291 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» Коваленку О. В. строком на два роки з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно.

На підставі наказу Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «Фідобанк» від 22 лютого 2017 року № 24 щодо внесення змін до наказу ПАТ «Фідобанк» від 25 травня 2016 року № 32 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів» було здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених ПАТ «Фідобанк» за період із 20 травня 2015 року до 20 травня 2016 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів) ПАТ «Фідобанк», що є нікчемними, з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статтею 228 ЦК України.

На замовлення ПАТ «Фідобанк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Коваленка О. В. (договір PD151208-001) було проведено оцінку спірного майна. Відповідно до звіту, складеного ТОВ «Гарант Преміум Плюс» 11 травня 2017 року, вартість об`єкту оцінки становить 3 679 065,00 грн без ПДВ.

Зі звіту незалежної оцінки від 25 липня 2017 року № 07-17-М14-19, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «ТА-Експерт-Сервіс» на підставі договору від 25 липня 2017 року № 07-17-М14-19 на замовлення ПАТ «Фідобанк», вбачається, що вартість нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення № 228 (в літ. «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 16 березня 2016 року становить 3 679 941,00 грн без врахування ПДВ.

13 травня 2017 року комісією перевірки правочинів, призначеною наказом від 22 лютого 2017 року № 24, складено протокол, яким визнано правочин - договір купівлі-продажу від 17 березня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Авдієнком В. В. за реєстровим № 492, укладений між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 , нікчемним за ознаками, визначеними частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статтею 228 ЦК України.

У протоколі зазначено, що відчуження майна з боку банку відбулось протягом одного року до введення тимчасової адміністрації за ціною, яка за попереднім аналізом відрізняється на понад 20 % від звичайних цін на подібне нерухоме майно.

Ліквідаційною комісією ПАТ «Фідобанк» повідомлено відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного 17 березня 2016 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 . Також Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Коваленком О. В. 14 вересня 2017 року направлено відповідачу вимогу про врегулювання заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17 березня 2016 року, запропоновано у добровільному порядку строком до 01 жовтня 2017 року відшкодувати збитки у розмірі 1 235 929,20 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року призначено будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, яка дійсна вартість нежитлового приміщення № 228 (в літ. «А») на АДРЕСА_1 , загальною площею 109,5 кв. м у місті Києві, з урахуванням ПДВ, та без врахування ПДВ, станом на 17 березня 2016 року.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 31 березня 2020 року № 17723/19-42 вартість спірного майна станом на 17 березня 2016 року з ПДВ становить 3 159 956 грн, а без ПДВ -2 663 296,67 грн.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним у судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

У пункті 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що правочини неплатоспроможного банку є нікчемними у тому числі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

У справі, що переглядається:

позивач просив визнати нікчемним правочин - договір купівлі-продажу від 17 березня 2016 року, укладений між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 , недійсним;

перевіряючи доводи позивача про нікчемність договору купівлі-продажу від 17 березня 2016 року, укладеного між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що відсутні обставини, які б свідчили про нікчемність зазначеного правочину;

суди встановили, що ціна продажу спірного нерухомого майна була визначена на підставі звіту про оцінку майна № 53-ФБ, складеного 23 лютого 2016 року ТОВ «Центр оцінки власності «Парето» на замовлення банку станом на 22 лютого 2016 року, за яким вартість нежитлового приміщення № 228 (в літ. «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 109,50 кв. м, становила 2 850 000,00 грн, у тому числі ПДВ 475 000,00 грн;

ухвалою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року задоволено клопотання позивача та призначено будівельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 31 березня 2020 року №17723/19-42 вартість спірного майна станом на 17 березня 2016 року з ПДВ складає 3 159 956 грн, а без ПДВ 2 663 296,67 грн;

ціна спірного майна, що зазначена в договорі купівлі-продажу, в розмірі 3 180 000 грн, є вищою від ринкової (дійсної) вартості цього майна, яка визначена на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи, на 20 044,00 грн, тобто різниця вартості майна становить лише 0,73 %, а не понад 20 % нижче, як про це зазначено в позовній заяві, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для кваліфікації цього правочину як нікчемного;

оскільки ПАТ «Фідобанк» просило визнати нікчемним договір купівлі-продажу від 17 березня 2016 року, укладений між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 , тобто заявило вимогу, яка є неналежним способом захисту прав та інтересів, то у задоволенні цієї вимоги належить відмовити саме з цих підстав - обрання позивачем неналежного способу захисту права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21), касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

Відповідно до пунктів 2 та 5 частини статті 396 ЦПК України Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Нужненко Ю. І. , як представник ПАТ «Фідобанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», до підписаної ним касаційної скарги додав довіреність від імені вказаної юридичної особи та копію посвідчення адвоката, що відповідно до частин першої, другої і четвертої статті 62 та частини першої статті 64 ЦПК України підтверджує його повноваження на представництво зазначеної юридичної особи у суді, в тому числі на підпис від її імені касаційної скарги.

Доводи відзиву щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України через неподібність правовідносин у справах, на висновки в яких є посилання в касаційній скарзі, і справі, що переглядається, не є достатніми для вчинення вказаної процесуальної дії, оскільки відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо, зокрема, є необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У зв`язку з цим у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтями 396 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , поданому представником ОСОБА_3 , про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг», задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. М. Русинчук Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. М. Коротун Є. В. Краснощоков