Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 756/2616/19
провадження № 61-12736св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2020 року у складі судді Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 18 704,38 дол. США процентів за користування позикою; 2 031,78 дол. США 3 % річних від простроченої суми боргу.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 15 лютого 2017 року сторони уклали договір позики, за умовами якого відповідач отримав 60 000,00 дол. США, про що написав відповідну розписку.
Оскільки у встановлений договором строк відповідач не виконав договір позики рішенням Оболонського районного суду м. Києві від 25 жовтня 2018 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 60 000,00 дол. США заборгованості за договором; 1 375,89 дол. США 3 % річних за порушення грошового зобов`язання; 9 535,26 грн судового збору.
Ураховуючи, що відповідач так і не повернув грошові кошти, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 02 липня 2020 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених позовних вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд ухвалою від 31 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 липня 2020 року повернув без розгляду. Роз`яснив ОСОБА_1 , що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи порядок подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, звернувшись з апеляційною скаргою на судове рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, позивач порушив визначений законом порядок подання апеляційної скарги з урахуванням «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року), тому апеляційна скарга з доданими до неї матеріалами підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 26 серпня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2020 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема висновки суду апеляційної інстанції засновані на помилковому тлумаченні підпункту 15-5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Відсутність на час звернення до суду з апеляційною скаргою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні на прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.
12 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2
мотивований тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, відстав для її скасування немає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.
15 вересня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Також згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 355 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Разом з цим згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, зазначеним розділом ЦПК України врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме, як безпосередньо до апеляційного суду, так і через відповідний суд першої інстанції.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний
розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків
цивільного характеру.
ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі «Воловік проти України» заява № 15123/03, від 06 грудня 2007 року).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04, від 21 жовтня 2010 року).
Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосередньо подавати апеляційну скаргу до апеляційного суду, так і подавати її через місцевий суд.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, яке гарантувало б особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, як визначено у статті 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.
Аналогічні висновки щодо подання апеляційної скарги до апеляційного суду викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17-ц (провадження № 61-12112сво18), а також низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 липня 2020 року у справі № 757/56645/18 (провадження № 61-3699св20), від 05 червня 2019 року у справі № 760/10908/13-ц (провадження № 61-6св19), від 22 травня 2019 року у справі № 755/8517/18 (провадження № 61-156св19), від 17 квітня 2019 року у справі № 752/4619/18 (провадження № 61-2152св19), від 10 квітня 2019 року у справі № 152/355/17 (провадження № 61-11439св18).
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 (провадження № 14-549цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18 (провадження № К/9901/6176/19), від 27 червня 2019 року у справі № 310/7336/18, та вважала, що згідно з частиною першою статті 186 КАС України у редакції до 15 грудня 2017 року апеляційні скарги подавалися до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Отже, за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, суди першої інстанції надсилали матеріали справи, тому положення підпункту 15.5 пункту 15 «Перехідні положення» КАС України фактично пролонгують дію порядку подання апеляційної скарги, передбаченого положеннями цього Кодексу в попередній редакції.
Таким чином, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті «права на справедливий суд».
Відсутність на час звернення до суду із апеляційною скаргою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкод учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.
Отже, висновок апеляційного суду про те, що ухвала суду про повернення апеляційної скарги не є перешкодою до доступу до правосуддя, суд цією ухвалою лише роз`яснює визначений законом порядок подачі апеляційної скарги, заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду без належних правових підстав, апеляційний суд зазначеного не врахував та порушив права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержанням норм процесуального права.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної
інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За викладених обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. І. Крат