№ 756/3322/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 756/3322/21

провадження № 61-3775св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворніцький Олександр Борисович, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 26 липня 2007 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, від якого сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначила, що спору щодо утримання та виховання спільного сина на момент подачі позову немає, але існує спір щодо встановлення його місця проживання. З боку відповідача створюються постійні конфліктні ситуації з приводу місця проживання дитини, у зв`язку з чим позивачка має побоювання, що відповідач без її згоди може забрати дитину.

Посилалась на те, що сторони вже певний період проживають окремо, не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства,у зв`язку з чим подальше спільне проживання з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим, оскільки вони мають різні погляди на шлюб та сім`ю.

З урахуванням викладених обставин позивачка просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 , вирішити питання про розподіл судових витрат.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення місця проживання дитини разом з батьком - ОСОБА_1 , яка ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України повернута заявнику.

У травні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворніцький О. Б., звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення режиму окремого проживання подружжя, яка ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України повернута заявнику.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Шлюб, зареєстрований 26 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис №367, розірвано.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що сторони проживають окремо, не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, а тому збереження сім`ї є неможливим.

Визначаючи місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 , суд першої інстанції врахував ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, а також взяв до уваги висновок Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації №104-8627 від 13 жовтня 2021 року, яким рекомендовано визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, вважаючи, що проживання дитини з матір`ю відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворніцький О. Б., оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворніцький О. Б., залишено без задоволенння, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15 березня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Дворніцького О. Б. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволених позовних вимог про визначення місця проживання дитини та ухвалити в цій частині нове про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення в оскарженій частині з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

04 квітня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 26 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 367.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року шлюб, зареєстрований 26 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис №367, розірвано. У вказаній частині зазначене судове рішення набрало законної сили та є чинним.

Згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА сторони зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрована також і дитина.

Службою у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації проведено обстеження умов проживання та встановлено, що дитина проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні, для проживання та виховання дитини створені належні умови.

Розпорядженням Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації № 68 від 19 грудня 2021 року ОСОБА_1 визначено способи участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спілкування з ним у першу та третю суботу і другу та четверту неділю кожного місяця з 11:00 до 20:00 години; щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці з 18:30 до 19:30.

З висновку психолога, наданого Ольгинським ліцеєм 16 серпня 2021 року щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитина швидко та легко встановлює контакт, проявляє зацікавленість, врівноважена, цілеспрямована. Обсяг словникового запасу відповідає віковій нормі. Розвинені комбінаторні здібності, проявляється високий рівень особистісної тривожності.

Згідно характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої 20 серпня 2021 року Ольгинським ліцеєм, хлопчик зарекомендував себе як старанний, працелюбний, уважний учень, має навчальні досягнення високого рівня, врівноважений, розсудливий. Мати хлопчика приділяє належну увагу вихованню сина, бере активну участь у житті класу, систематично відвідує батьківські збори. Батько з сім`єю не проживає.

Згідно інформаційної довідки Оболонського районного у м. Києві центру соціальних служб від 03 вересня 2021 року № 25-10-243 про роботу психолога з сім`єю ОСОБА_2 та дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час дитина готова зустрічатися з батьком тільки в присутності матері, у дитини сформована прив`язаність як до матері, так і до батька. У зв`язку з тим, що хлопчик проживає з матір`ю, прихильність і авторитет її більший, у присутності матері йому затишно і комфортно.

Як убачається з довідки АТ «Альфа-Банк» від 03 серпня 2021 року, позивачка працює з 14 червня 2018 року на посаді фахівця з інформаційних технологій та має оклад в розмірі 42 000,00 грн.

Згідно характеристики ОСОБА_2 , виданої АТ «Альфа-Банк», позивачка завжди дотримується етики поведінки, конфліктів не має, приймає активну участь у корпоративному житті компанії, має високі ділові якості та професійну компетентність, є кваліфікованим спеціалістом, відповідає займаній посаді та може отримувати рекомендації щодо співпраці з нею.

Крім того встановлено, що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить частина житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 03 жовтня 2009 року Першою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованого за № 1726. Згідно вказаного свідоцтва, дерев`яний будинок загальною площею 67,9 кв.м складається з трьох житлових кімнат площею 38,1 кв.м та однієї кухні, до будинку відносяться господарські споруди: дерев`яний сарай, асфальтне замощення, металева огорожа.

Згідно меморіальних ордерів наявних в матеріалах справи, позивачка сплачувала кошти за навчання дитини.

Відповідно до висновку № 104-8627 від 13 жовтня 2021 року, Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації у м. Києві рекомендує визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю.

З матеріалів справи також убачається, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, про порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено та визначено способи участі ОСОБА_1 , як батька, у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу в касаційному порядку не оскаржені, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, у вказаній частині зазначені судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини другої та третьої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно мешкає разом з матір`ю.

Малолітній ОСОБА_3 за місцем проживання навчається в Ольгинському ліцеї. За місцем навчання характеризується позитивно. Питанням виховання і розвитку дитини в сім`ї займається мати - ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 отримує стабільний самостійний дохід, характеризується позитивно.

З висновку психолога, наданого Ольгинським ліцеєм 16 серпня 2021 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитина швидко та легко встановлює контакт, проявляє зацікавленість, врівноважена, цілеспрямована. Обсяг словникового запасу відповідає віковій нормі. Розвинені комбінаторні здібності, проявляється високий рівень особистісної тривожності.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 19 СК України Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком Органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до висновку Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації № 104-8627 від 13 жовтня 2021 року, Орган опіки та піклування Оболонської РДА у м. Києві рекомендує визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю.

Також встановлено, що мати дитини не чинить батькові перешкод у спілкуванні, побаченні з сином, а також у його вихованні.

З огляду на викладене, виходячи з інтересів дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки ОСОБА_3 , місце навчання дитини, її психологічний стан, тривалий час проживання з матір`ю, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, колегія суддів Касаційного цивільного суду вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, розглядаючи справу, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місцяпроживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю, оскільки це сприятиме якнайкращому забезпеченню його інтересів.

Визначення місця проживання дитини з матір`ю не позбавляє батька можливості спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, зокрема, і з огляду на наявність рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року, яким позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, про порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено та визначено способи участі ОСОБА_1 , як батька, у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частині ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частині - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Дворніцьким Олександром Борисовичем, залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов