ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 756/3544/20
провадження № 61-13735св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи (за об'єднаним позовом):
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: акціонерне товариство «Сенс Банк», державний реєстратор комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попова Олександра Валеріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іванчук Віталій Ярославович, на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,виходив з такого.
Історія справи
1. У березні 2020 року АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просило суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , та зняти їх з реєстраційного обліку.
2. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попової О. В. про скасування рішення державного реєстратора.
3. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 28 квітня 2007 року між нею та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є
АТ «Альфа-Банк», а в подальшому АТ «Сенс Банк», було укладено договір кредиту № 10-29/3354, за умовами якого банк надав їй у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 134 400,00 дол. США зі сплатою 11 процентів річних та комісій в розмірі та порядку, визначених договором.
4. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту, того ж дня між нею та банком укладено договір іпотеки № 02-10/1448, за умовами якого вона передала в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
5. Згідно з рішенням державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової О. В., індексний номер 40909572, від 03 травня 2018 року право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ПАТ «Укрсоцбанк», підстава - договір іпотеки від 28 квітня 2007 року.
6. Посилалася на те, що АТ «Укрсоцбанк» неправомірно набув право власності на її квартиру, оскільки договір іпотеки не містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Зазначала, що на час укладення договору іпотеки стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містила положення про можливість укладення між іпотекодавцем та іпотекодержателем договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, вона не отримувала від банку повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Надана державному реєстратору копія рекомендованого повідомлення про вручення такого повідомлення нібито 03 жовтня 2017 року не відповідає дійсності, оскільки в цей день вона перебувала за межами України. Також державному реєстратору при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на квартиру за банком не надавалась оцінка нерухомого майна, що є порушенням частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку», а реєстраційні дії були вчинені поза межами м. Києва, незважаючи на наявність арешту на майно.
7. Додатково звертала увагу на те, що при здійсненні державної реєстрації переходу права власності на квартиру було порушено вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки кредит є споживчим, квартира її є єдиним житлом, а загальна її площа не перевищує 140 кв. м.
8. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: скасувати рішення державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попової О. В., індексний номер 40909572 від 03 травня 2018 року, згідно з яким 02 травня 2018 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 25975800 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1544030280000, за
ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки від 28 квітня 2007 року; припинити право власності АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є
АТ «Сенс Банк», на зазначене нерухоме майно.
9. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 листопада
2020 року зазначені позови об`єднано в одне провадження.
Стислий виклад позиції відповідача
10. Відповідач АТ «Сенс Банк» заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність. Зазначав, що спірна реєстраційна дія була здійснена з дотриманням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», зокрема з урахуванням письмової вимоги від 26 вересня
2017 року, яка була отримана позивачкою особисто 03 жовтня 2017 року.
11. Зауважував, що за рахунок спірного предмета іпотеки було задоволено вимоги банку за договором кредиту № 700.5/29-KNV від 08 квітня 2011 року, наданим у гривнях. Крім того, з огляду на те, що з 25 грудня 2021 року ОСОБА_1 проживає за межами України, відсутні правові підстави вважати спірну квартиру такою, що є її постійним місцем проживання.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року у задоволенні первісного позову АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку відмовлено.
13. Об`єднаний позов ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк», Державного реєстратора Попової О. В. КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області про скасування рішення державного реєстратора задоволено.
14. Скасовано рішення державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової О. В., індексний номер 40909572 від 03 травня 2018 року, згідно з яким 02 травня 2018 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 25975800 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1544030280000, за ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки від 28 квітня 2007 року та припинено право власності АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»).
15. Суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира станом на день вчинення оспорюваних реєстраційних дій підпадала під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, іпотекодержатель не виконав свого обов`язку щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, а тому у державного реєстратора були відсутні підстави для реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк».
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
16. Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року задоволено частково.
17. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року скасовано.
18. У задоволенні позову АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку та у задоволенні об`єднаного позову ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк», державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попової О. В. про скасування рішення державного реєстратора відмовлено.
19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Зазначено, що іпотекодержатель задовольнив свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тільки в рахунок забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № 700.5/29-KNV від 08 квітня 2011 року, який було надано у гривнях. Державним реєстратором при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зазначено в якості підстав для виникнення права власності письмову вимогу ПАТ «Укрсоцбанк» від 26 вересня 2017 року. Крім того, за поясненнями самої ОСОБА_1 з грудня 2021 року вона проживає за кордоном України, а тому спірна квартира не є її єдиним місцем проживання.
20. Вимоги первісного позову суд апеляційної інстанції вважав передчасними, з огляду на ненадання банком доказів відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік.
Узагальнені доводи касаційної скарги
21. 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат
Іванчук В. Я., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватипостанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні об`єднаного позову та залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2024 року.
22. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі
№ 306/1224/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц,
від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18,
від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, від 29 вересня 2020 року у справі 757/13243/17, від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/2693/17,
від 28 лютого 2018 року у справі № 916/3249/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 759/20387/18, від 06 квітня 2020 року у справі № 760/7056/18,
від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, від 20 жовтня 2021 року у справі № 911/3001/20,
від 19 січня 2022 року у справі № 361/3222/19, від 02 вересня 2022 року у справі № 204/7062/19, від 25 січня 2023 року у справі № 273/1534/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги, що договір іпотеки не містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке б відповідало вимогам статей 35-37 Закону України «Про іпотеку», зокрема відсутній чітко визначений спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, умови та порядок його застосування.
24. Крім того, надана державному реєстратору під час здійснення реєстраційних дій копія рекомендованого повідомлення про вручення їй
03 жовтня 2017 року поштового відправлення не містить підтвердження вмісту такого відправлення, а також прізвища особи, яка ставила свій підпис про його отримання. Акцентує увагу на тому, що у період з 01 жовтня 2017 року по
31 жовтня 2017 року вона перебувала у трудових відносинах з компанією «Gerkan Trade s.r.o.», з визначеним їй робочим місцем у Чеській Республіці, а тому не могла отримати 03 жовтня 2017 року зазначене вище рекомендоване повідомлення.
25. Крім того, спірна квартира станом на день вчинення оспорюваних реєстраційних дій виступала предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, її загальна площа не перевищує 140 кв. м, квартира використовується як місце її постійного проживання. На момент реєстрації права власності на квартиру вона тимчасово перебувала за межами України.
26. Зауважувала, що матеріали реєстраційної справи не містять висновку суб`єкта оціночної діяльності про оцінку ринкової вартості квартири, довідки про розмір заборгованість за кредитним договором. Спірна реєстраційна дія була здійснена за межами м. Києва та за наявності накладеного арешту на предмет іпотеки на підставі ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2009 року у справі № 2- 2101/09.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 756/3544/20, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
28. 05 листопада 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
29. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. 28 квітня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту
№ 10-29/3354, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 134 400,00 дол. США зі сплатою 11 процентів річних та комісій в розмірі та порядку, визначених цим договором.
31. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту, між банком та ОСОБА_3 28 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки № 02-10/1448, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку
АТ «Укрсоцбанк» нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
32. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 іпотечного договору № 02-10/1448
від 28 квітня 2007 року, у разі невиконання, або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
33. Пунктом 4.5 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі- продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
34. 08 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та банком було укладено ще один договір кредиту № 700.5/29-KNV невідновлювальної кредитної лінії.
35. 11 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та банком було укладено договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки № 02-10/1448, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. В., за реєстровим № 2113.
36. На підставі договору про внесення змін до договору іпотеки сторони визначили, що іпотекою за цим договором забезпечено виконання зобов`язань іпотекодавця, що витікають з договору кредиту № 10-29/3354
від 28 квітня 2007 року та договору кредиту № 700.5/29-KNV від 08 квітня
2011 року, в тому числі, не обмежуючись, зобов`язання іпотекодавця та вимоги іпотекодержателя щодо: повернення іпотекодавцем кредиту, наданого іпотекодержателем за умовами договору кредиту № 10-29/3354 від 28 квітня 2007 року в сумі 17 208,41 дол. США; повернення іпотекодавцем кредиту, наданого іпотекодержателем за умовами договору кредиту № 700.5/29-KNV
від 08 квітня 2011 року в сумі 615 306,96 грн.
37. Рішенням державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової О. В., індексний номер 40909572 від 03 травня 2018 року року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 25975800 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1544030280000, за ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки від 28 квітня 2007 року, яка належала ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 20 квітня 2007 року.
Позиція Верховного Суду
38. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
39. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
40. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Колегія суддів зауважує, що згідно з доводами касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження, справа в касаційному порядку переглядається лише в межах вирішення об`єднаного позову.
42. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
43. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
45. Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань.
46. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
47. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.
48. Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.
49. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
50. Таким чином, способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора поділяються на: 1) судовий (на підставі рішення суду); 2) позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), кожен з яких має власний правовий механізм реалізації.
51. Для реалізації іпотекодержателем своїх прав на задоволення вимог шляхом позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення відповідний дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.
52. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду на підставі застереження в іпотечному договорі або в окремому договорі, укладеному сторонами в порядку досудового врегулювання.
53. Кредитні правовідносини за своєю правової природою є договірними правовідносинами, тому на них у повній мірі розповсюджуються вимоги цивільного законодавства, зокрема неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом (принципи свободи договору; свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судового захисту цивільного права та інтересу; справедливості, добросовісності та розумності, які передбачені статтею 3 ЦК України).
54. Зазначені вимоги повною мірою вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках за аналогією права (стаття 8), за звичаями ділового обороту (стаття 7); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо ( статті 13 ЦК України). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов`язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).
55. Зазначені норми законодавства, які містять принципи цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, у межах законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи.
56. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.
57. У справі, яка переглядається, встановлено, що кредитор (іпотекодержатель) ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», яке згодом змінило свою назву на АТ «Сенс Банк», реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання спору, передбаченого статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (набуття права власності на предмет іпотеки), на підставі іпотечного застереження, закріпленого у пункті 4.5.3 іпотечного договору.
58. Суд першої інстанції, розглядаючи справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 , вважав, що спірна реєстраційна дія була проведено з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», а також вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
59. Суд апеляційної інстанції вважав такі висновки суду першої інстанції помилковими, що стало підставою для ухвалення оскаржуваного судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
60. Частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку», зараз і надалі - у редакції, яка діяла на момент здійснення реєстраційної дії, передбачала, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
61. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
62. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
63. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
64. За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
65. Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) зараз і надалі - у редакції, яка діяла на момент здійснення реєстраційної дії, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
66. Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
67. Суд апеляційної інстанції встановив, що державному реєстраторові для здійснення оспорюваної реєстраційної дії щодо переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя було надано повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання
від 26 вересня 2017 року. Зазначене повідомлення містило вимогу про погашення наявної заборгованості за кредитним договором № 700.5/29-KNV від 08 квітня 2011 року, яка станом на 06 вересня 2017 року складала
1 489 454,86 грн. Крім того, банком було зазначено про намір, у випадку невиконання такої вимоги, звернути стягнення на предмет іпотеки саме на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку». Державному реєстратору було надано зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким поштове відправлення ПАТ «Укрсоцбанк» від 26 вересня 2017 року було вручене органом поштового зв`язку адресату ОСОБА_1 03 жовтня 2017 року.
68. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо виконання іпотекодержатем вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку № 1127.
69. Посилання ОСОБА_1 на відсутність доказів, які б підтверджували вміст зазначеного вище поштового відправлення, прізвища особи, яка ставила свій підпис про його отримання, а також неможливості отримання нею такого відправлення у зв`язку з перебуванням на роботі за кордоном були мотивовано відхилені судом апеляційної інстанції.
70. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
71. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
72. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
73. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
74. Суд апеляційної інстанції надав обґрунтовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам наявності у іпотекодержателя права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку», а також виконання іпотекодержателем вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», а саме щодо повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.
75. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
76. Крім того, законним та обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», з огляду на те, що за рахунок предмета іпотеки було задоволено вимоги за кредитним договором
№ 700.5/29-KNV від 08 квітня 2011 року, кредит за яким надано у національній валюті України - гривні. Зазначене підтверджується змістом повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання
від 26 вересня 2017 року, яке згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало підставою для проведення оспорюваної реєстраційної дії.
77. Наявність арешту, накладеного на предмет іпотеки, не порушує пріоритетного права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (постанова Верховного Суду у справі від 10 лютого 2021 року у справі № 686/1953/13-ц).
78. Розмір вимог кредитора (1 489 454,86 грн), у рахунок задоволення яких звернуто стягнення на предмет іпотеки, визначено у повідомленні від 26 вересня 2017 року.
79. Суд першої інстанції не встановив порушення порядку проведення оцінки предмета іпотеки при зверненні на нього стягнення, отже обставини, пов`язані з оцінкою нерухомого майна, не були підставою задоволення позову судом першої інстанції. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ОСОБА_1 не оскаржувала. Водночас у касаційній скарзі вона просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
80. З огляду на межі касаційного перегляду справи та встановлені у цій справі фактичні обставини, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
81. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі
№ 910/8115/19(910/13492/21)).
82. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
83. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
84. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іванчук В. Я., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іванчук Віталій Ярославович, залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович