Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 756/4953/21

провадження № 61-17435св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабцевич Катерина Юріївна,

стягувачі: Публічне акціонерне товариство «УніКредитБанк», Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року у складі судді Банасько І. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанови державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабцевич К. Ю. (далі - державний виконавець Оболонського РВ ДВС у м. Києві).

Просив поновити строк для подання скарги; визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві) Рабцевич К. Ю. від 12 лютого 2013 року про відкриття виконавчого провадження № 36511037 за виконавчим листом № 2-5050 про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» (далі - ПАТ «УніКредитБанк») суми боргу у розмірі 1 730,00 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу ДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Рабцевич К. Ю. від 12 лютого 2013 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 36510900 за виконавчим листом № 2-5050 про стягнення з нього на користь ПАТ «УніКредит Банк» суми боргу розмірі 1 134 832,86 грн.

На обґрунтування скарги посилався на таке.

15 березня 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» наклало арешт на його картковий рахунок за постановою Оболонського РВ ДВС у м. Києві від 05 березня 2021 року.

З єдиного порталу державних послуг «Дія» йому стало відомо про наявність виконавчих проваджень № 36511037, № 36510900, № 36511351 щодо примусового стягнення з нього грошових коштів.

З документів, що розміщені у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, він встановив, що виконавчі провадження № 36511037, № 36510900, № 36511351 приєднані до зведеного виконавчого провадження № 41780275.

Постановами старшого державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Рабцевич К. Ю. від 12 лютого 2013 року відкрито виконавчі провадження за виконавчими листами № 2-5050, виданими 20 січня 2013 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з нього на користь ПАТ «УніКредит Банк»: заборгованості у сумі 1 730,00 грн (виконавче провадження № 36511037), заборгованості у сумі 1 134 832,86 грн (виконавче провадження № 36510900).

На думку заявника, в оскаржуваних постановах про відкриття виконавчого провадження допущена помилка, оскільки зазначено, що виконавчий лист з одним і тим самим номером був виданий на підставі одного й того ж судового рішення, але має дві різні дати видачі з різницею в один рік: у ВП № 36511037 зазначено дату видачі виконавчого листа 20 січня 2013 року, а у ВП № 36510900 - 20 січня 2012 року.

Постанови про відкриття виконавчих проваджень є незаконними, оскільки винесені поза межами передбаченого законом трирічного строку, так як строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-5050 (рішення суду набрало законної сили 01 грудня 2008 року), виданого 20 січня 2012 року, сплив 01 грудня 2011 року. Доказів поновлення судом строків пред`явлення виконавчих документів до виконання матеріали виконавчого провадження не містять.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оригінали виконавчих листів з виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2008 року у справі № 2-5050/2008, що набрало законної сили 01 грудня 2008 року, могли бути пред`явлені до виконання у строк протягом трьох років.

Дублікат виконавчого листа є аналогічним та повністю дублює зміст оригіналу виконавчого листа, у тому числі і у строках пред`явлення його до виконання.

На час винесення старшим державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві постанов від 12 лютого 2013 року про відкриття виконавчих проваджень № 36511037 про стягнення суми боргу у розмірі 1 730,00 грн та № 36510900 про стягнення суми боргу у розмірі 1 134 832,86 грн строк пред`явлення виконавчих листів за № 2-5050 від 20 січня 2012 року та від 20 січня 2013 року до виконання не сплив.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що у матеріалах справи немає копії виконавчого листа та/або його дублікатів, копій заяв стягувача про примусове виконання виконавчих документів, доказів направлення оскаржуваних постанов скаржнику, доказів переривання або поновлення строків пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень були винесені в межах строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, оскільки ця обставина не підтверджується жодними доказами.

Під час постановлення ухвали про видачу дубліката виконавчого документа суд не вирішував питання про поновлення строків для пред`явлення їх до виконання.

Суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин Закон України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній з 09 березня 2011 року, та не врахували, що на момент видачі дублікатів виконавчих документів строк пред`явлення виконавчого листа до виконання становив один рік.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права: пункту 1 частини першої статті 18, частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час видачі дублікатів виконавчих листів), статей 11, 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час відкриття виконавчих проваджень), статей 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанов); неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц, Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15, Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 2-461/09.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2008 року у справі № 2-5050/2008 за позовом ТОВ «УніКредит Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, яке набрало законної сили 01 грудня 2008 року , позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УніКредит Банк» 1 134 832,86 грн заборгованості за кредитним договором та 1 730,00 грн судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

На виконання зазначеного рішення суду видано виконавчі листи.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2010 року у справі № 2-5050/2008 задоволено заяву ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві про видачу дубліката виконавчого листа. Видано дублікат виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києві від 20 листопада 2008 року.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2011 року у зазначеній справі відмовлено у задоволенні заяви представника ПАТ «УніКредит Банк» про видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2011 року у справі 2-5050/2008 видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УніКредит Банк» 1 134 832,86 грн та 1 730,00 грн судових витрат.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Рабцевич К. Ю. від 12 лютого 2013 року відкрито виконавче провадження № 36510900 з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-5050, виданого 20 січня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УніКредит Банк» суми боргу у розмірі 1 134 832,86 грн.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Рабцевич К. Ю. від 12 лютого 2013 року відкрито виконавче провадження № 36511037 про примусове виконання виконавчого листа № 2-5050, виданого 20 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УніКредит Банк» суми боргу у розмірі 1 730,00 грн.

Постановами державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 29 січня 2014 року виконавчі провадження № 36511037 та № 36510900 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 41780275, яке видане ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві.

Постановою головного державного виконавця Оболонського РВ ДВС у м. Києві Ярмоленко К. Ю. від 05 березня 2021 року ВП № 36511037 при примусовому виконанні виконавчого листа Оболонського районного суду міста Києва від 20 січня 2012 року № 2-5050 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УніКредит Банк» суми боргу у розмірі 1 134 832,86 грн, виконавчого листа Оболонського районного суду міста Києва від 20 січня 2013 року № 2-5050 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УніКредит Банк» суми боргу у розмірі 1 730,00 грн; виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2010 року № 2-2090-1/08 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» суми боргу у розмірі 438 288,87 грн накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, предметом судового захисту за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців під час виконання судового рішення є порушене право заявника, що підлягає доказуванню і встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 21 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на час набрання рішенням суду першої інстанції законної сили (далі - Закон № 606-ХІV), виконавчі листи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Суди встановили, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2008 року у справі № 2-5050/2008 набрало законної сили 01 грудня 2008 року. На виконання зазначеного рішення видано виконавчі листи.

Отже, виконавчі листи могли бути пред`явлені до виконання до 01 грудня 2011 року.

Згідно зі статтею 22 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час ухваленні рішення суду першої інстанції) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Аналогічні за змістом положення передбачені статтею 23 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час звернення банку із заявою про видачу дубліката виконавчого листа).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанов про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 606-XIV державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Отже, відповідно до зазначених норм Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, в іншому випадку державний виконавець має відмовити у прийнятті до провадження виконавчого документа, оскільки строк пред`явлення для примусового виконання закінчився, про що має винести відповідну постанову.

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник посилався на те, що на момент відкриття виконавчих проваджень № 36511037 та № 36510900 строк пред`явлення виконавчих листів до виконання було пропущено, оскільки у матеріалах виконавчих проваджень відсутні докази поновлення судом строків пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Відмовлячи у задоволенні скарги, суди попередніх інстанції посилалися на те, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2011 року видано дублікат виконавчого листа, а тому, на час постановлення оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2013 року, строк пред`явлення виконавчих листів від 20 січня 2012 року № 2-5050 та від 20 січня 2013 року № 2-5050 не пропущений.

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 2-461/09 (провадження № 61-2812св19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц (провадження № 14-229цс18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа у зв`язку з відсутністю майна боржника не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Поширення дії Закону України «Про виконавче провадження» на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа (див. постанову Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15, на яку посилається заявник у касаційній скарзі).

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2011 року у справі № 2-5050/2008, постановленої за заявою ПАТ «УніКредит Банк» про видачу дубліката виконавчого листа, питання щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання не вирішувалось.

Суди не звернули уваги, що дублікат виконавчого листа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу є тотожним за змістом і має силу первісного документа.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо правомірності дій державного виконавця при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження, не встановив, чи пред`являлися виконавчі листи, видані на виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2008 року у справі № 2-5050/2008 року, до виконання та чи були підстави для переривання строку пред`явлення цих виконавчих листів до виконання.

У матеріалах справи немає копій виконавчих листів чи їх дублікатів з відмітками щодо звернення їх до виконання та стану виконання тощо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не встановив строк пред`явлення виконавчих листів до виконання та чи були підстави для переривання стоку пред`явлення цих виконавчих листів до виконання, не перевірив доводів заявника щодо правомірності винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, чим порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції має врахувати викладене та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко