ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 756/6129/16-а
адміністративне провадження № К/9901/17213/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бучанської міської ради Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року (ухвалене у складі головуючого судді Белоконної І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року було об`єднано в одне провадження адміністративні справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування правового акта індивідуальної дії в частині (рішення органу місцевого самоврядування), зобов`язання вчинити дії №2-а/756/238/16, №2-а/756/242/16, №2-а/756/248/16, №2-а/756/249/16 та №2-а/756/259/16, присвоєно їм єдиний реєстраційний номер Унікальний 756/6129/16-а, Провадження №2-а/756/238/16.
Таким чином, позивач просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області №2526-78-VI від 24 вересня 2015 року «Про розгляд заяв громадян» в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №5 згідно з графічними матеріалами до клопотання (заяви) №5, зареєстрованої у Бучанській міській раді Київської області від 22 липня 2015 року, у власність (площею 0,1 га) для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
визнати протиправним та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області №94-4-VIІ від 24 грудня 2015 року «Про розгляд заяв громадян» в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок № 17 , 18 , 27 , 28 , згідно з графічними матеріалами до клопотань (заяв) №3, 4, 14, 15, зареєстрованих у Бучанській міській раді Київської області від 26 листопада 2015 року, у власність (площею 0,1 га) для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зобов`язати відповідача повторно розглянути зазначені вище клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок (площею 0,1 га) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, які складають 4409,60 грн по кожній з 5 (п`яти) позовних заяв.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, позов задоволено частково, зокрема стягнуто з Бучанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 5512 (п`ять тисяч п`ятсот дванадцять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міської ради. В стягненні іншої частини правової допомоги відмовлено.
Частково задовольняючи вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звернувся до місцевого суду з позовом до суб`єкта владних повноважень, вимоги позивача є однорідними, а саме, ним оскаржуються два рішення Бучанської міської ради в частині відмови позивачу у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, правові підстави оскарження рішень міської ради є аналогічними в кожному позову та відрізняються лише номером земельної ділянки, у наданні згоди на відведення якої було відмовлено відповідачем, та реквізитами оскаржуваного рішення міської ради.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині розподілу судових витрат, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в зазначеній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимогу позивача про розподіл судових витрат за наслідками вирішення по суті адміністративної справи в суді першої інстанції шляхом присудження на користь позивача решти суми витрат на правову допомогу, яка складає 16 536 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, невірно розраховано суму витрат на правову допомогу, яка підлягає відшкодуванню Бучанською міською радою Київської області. На думку скаржника, не має значення, що подані ним позови є тотожними, оскільки ним, відповідно до квитанцій було оплачено витрати на правову допомогу, у зв`язку з укладенням п`яти договорів, вартість робіт з виконання кожного договору становить 4409,60 грн.
Позивач вважає, що витрати на правову допомогу повинні бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міської ради Київської області.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №756/6129/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 3 вересня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №756/6129/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 4 вересня 2020 року.
З касаційною скаргою подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участю представника позивача, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 3 вересня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи в частині витрат на правову допомогу
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів щодо витрат на правову допомогу встановлено, що 15 березня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (магістр права) було укладено договір про надання правової допомоги №15/03-1 про надання юридичних послуг (правової допомоги) передбачених пунктом 2 договору та за тарифами, передбаченими пунктом 5 укладеного сторонами договору. Згодом сторонами було складено акт виконаних робіт за вказаним Договором, а позивач сплатив ФОП ОСОБА_2 за надані послуги на розрахунковий рахунок р/р НОМЕР_5 у ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у сумі 4409 грн 60 коп. (чотири тисячі чотириста дев`ять гривень 60 коп.), що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом банківського чека від 15 березня 2016 року №15032016172423 (ПАТ КБ «Приватбанк»).
29 березня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (магістр права) було укладено договір про надання правової допомоги №29/03-1 про надання юридичних послуг правової допомоги) передбачених пунктом 2 договору та за тарифами, передбаченими пунктом 5 укладеного сторонами договору. Згодом сторонами було складено акт виконаних робіт за вказаним договором, а позивач сплатив ФОП ОСОБА_2 за надані послуги на розрахунковий рахунок р/р НОМЕР_5 у ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у сумі 4409 грн 60 коп. (чотири тисячі чотириста дев`ять гривень 60 коп.), що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом банківського чека від 29 березня 2016 року №1068122243 (ПАТ КБ «Приватбанк»);
29 березня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (магістр права) було складено договір про надання правової допомоги №29/03-2 про надання юридичних послуг правової допомоги) передбачених пунктом 2 договору та за тарифами, передбаченими пунктом 5 укладеного сторонами договору. Згодом сторонами було складено акт виконаних робіт за вказаним договором, а позивач сплатив ФОП ОСОБА_2 за надані послуги на розрахунковий рахунок р/р НОМЕР_5 у ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у сумі 4409 грн 60 коп. (чотири тисячі чотириста дев`ять гривень 61 коп.), що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом банківського чеку від 29 березня 2016 року №1068123735 (ПАТ КБ «Приватбанк»).
30 березня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (магістр права) було укладено договір про надання правової допомоги №30/03-3 про надання юридичних послуг (правової допомоги) передбачених пунктом 2 договору та за тарифами, передбаченими пунктом 5 укладеного сторонами договору. Згодом сторонами було складено акт виконаних робіт за вказаним договором, а позивач сплатив ФОП ОСОБА_2 за надані послуги на розрахунковий рахунок р/р НОМЕР_5 у ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у сумі 4409 грн 60 коп. (чотири тисячі чотириста дев`ять гривень в коп.), що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом банківського чека від 30 березня 2016 року №1068729356 (ПАТ КБ «Приватбанк»).
1 квітня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (магістр права) було укладено договір про надання правової допомоги №01/04-1 про надання юридичних послуг (правової допомоги) передбачених пунктом 2 договору та за тарифами, передбаченими пунктом 5 укладеного сторонами договору. Згодом сторонами було складено акт виконаних робіт за вказаним договором, а позивач сплатив ФОП ОСОБА_2 за надані послуги на розрахунковий рахунок р/р НОМЕР_5 у ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у сумі 4409 грн 60 коп. (чотири тисячі чотириста дев`ять гривень 60 коп.), що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом банківського чека №01042016172702 від 1 квітня 2016 року (ПАТ КБ «Приватбанк»);
ФОП ОСОБА_2 має кваліфікацію магістра права, є суб`єктом підприємницької діяльності, який займається діяльністю у сфері права, що підтверджується дипломом магістра, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, витягом з реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до актів виконаних робіт правова допомоги, надана позивачу, полягала у складанні (написанні) для ОСОБА_1 позовної заяви про визнання протиправним рішення Бучанської міської ради Київської області та зобов`язання вчинити певні дії з метою звернення до адміністративного суду. На складання кожної з п`яти позовних заяв виконавцем витрачено по вісім годин, що становить 4409,60 грн з розрахунку 551,20 грн за одну годину роботи. Загальний розмір витрат на правову допомогу становить 22 048,00 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Оболонського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Виходячи із меж касаційного перегляду справи, колегія суддів Верховного Суду переглядатиме рішення судів попередніх інстанцій лише в частині стягнення на користь позивача судом першої інстанції витрат на правову допомогу.
Відповідно до глави 6 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом.
Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до частини третьої статті 87 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов`язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку про те, що послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, а також надання консультацій, є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
Частинами першою та третьою статті 90 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року №4191-VI (далі - Закон №4191-VI; зазначений Закон був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах попередніх інстанцій) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Згідно з положеннями частини першої статті 94 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) та частини якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16, від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16 та від 5 вересня 2019 року у справі №2-а/250/12.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наданого адвокатом розрахунку з погодинним описом дій адвоката при наданні правової допомоги у межах даної справи, обсяг наданої правової допомоги становить 40 год., що у сумі, з врахуванням вимог Закону № 4191-VI складає 22048 грн (551,2 грн (40 % від мінімальної заробітної плати у період надання допомоги (мінімальна заробітна плата 1 378 грн).
Суд зазначає, що до списку доказів, які необхідно подати суду для підтвердження понесеного розміру судових витрат, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, а також докази того, що на виконану роботу була затрачена саме така кількість годин, як заявлено, оскільки у суду може виникнути обґрунтований сумнів щодо можливого завищення потраченого часу для виконання тієї чи іншої роботи.
Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат судами попередніх інстанцій було вірно враховано те, що позивач звернувся до місцевого суду з позовами (5 позовів) до суб`єкта владних повноважень, вимоги позивача є однорідними, ним оскаржується два рішення Бучанської міської ради в частині відмови позивачу у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, правові підставі оскарження рішень міської ради є аналогічними в кожному позові. Позови складені фахівцем в галузі права ОСОБА_2 є аналогічними за змістом, та відрізняються лише номером земельної ділянки, у наданні згоди на відведення якої було відмовлено відповідачем, та реквізитами оскаржуваного рішення міської ради, а тому колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявлена кількість витрачених годин на підготовку даних позовів є завищеною.
Так, законом встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, який може бути стягнути з суб`єкта владних повноважень, у разі задоволення позову. Однак, суд наголошує на тому, що право позивача на компенсацію понесених витрат на правову допомогу не є абсолютним та може бути обмеженим з урахуванням вимог розумності та справедливості.
При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, представником позивача 31 травня 2016 року було подано заяву про об`єднання однорідних позовів ОСОБА_1 в одне провадження, в якій зазначено, що кожен вище згаданий позов містить однотипні позовні вимоги до одного й того ж самого відповідача.
Тобто, фактично позивачем та його представником самостійно зазначено про однотипність поданих позовних заяв, що свідчить на користь того, що на кожен наступний позов суб`єктом виконання послуг з правової допомоги було затрачено менше часу, ніж на первинно складений позов, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли розрахунки наведені представником позивача вартості послуг на надання правової допомоги, і виходили із завищеності позивачем кількості годин, потрачених для складання позовів.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 5 512,00 грн з розрахунку 10 годин за складання п`яти адміністративних позовів, а доводи касаційної скарги зазначених у цій справі висновків судів не спростовують.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко