№ 756/6670/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 756/6670/19

провадження № 61-16272св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод шампанських вин «Столичний»,

треті особи: директор Приватного акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний» Романський Валерій Олександрович, Оболонський районний центр зайнятості,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду

міста Києва від 26 травня 2020 року у складі судді Луценка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод шампанських вин «Столичний» (далі - ТОВ «Київський завод шампанських вин «Столичний»), треті особи: директор Приватного акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний» Романський В. О., Оболонський районний центр зайнятості, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 17 березня 2017 року наказом

від 14 березня 2017 року № 77-0 «Про припинення трудового договору» його звільнено, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці.

У квітні 2017 року він звернувся до суду із позовом про поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року (справа № 756/5243/17) його позов задоволено. 31 липня 2018 року його поновлено на посаді провідного інженера-технолога починаючи

з 17 березня 2017 року, про що видано наказ № 250-0.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року залишено без змін.

Зазначав, що рішення суду про поновлення його на роботі неналежним чином роботодавець не виконав, оскільки він не виконував роботу, передбачену його посадовими обов`язками. Директор заводу визначив робоче місце поза межами заводу, тобто не на основній території, де знаходиться виробництво і виноробний цех, у якому він здійснював свої трудові обов`язки, а за іншою адресою: АДРЕСА_1 , де відсутнє виробництво та трудовий колектив.

27 березня 2019 року Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказував, що не дочекавшись остаточного рішення у справі № 756/5243/17, відповідач 31 січня 2019 року вручив йому попередження, відповідно до якого його попередили, що його буде звільнено 03 квітня 2019 року через скорочення його посади. Але 02 квітня 2019 року йому вручили наказ

від 02 квітня 2019 року № 81-0 «Про скасування наказу від 31 липня

2018 року № 250-0», в якому підставою створення наказу № 81-0 була постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі

№ 756/5243/17.

Зазначав, що у його трудовій книжці під номером № 24 значиться запис - «Запис № 23 є недійсним» і жодного слова не було про звільнення позивача. А весь період, починаючи з 31 липня 2018 року до дня звільнення 02 квітня 2019 року, який не було внесено у трудову книжку, випав.

Здійснення відповідачем такого неточного (неналежного) запису в його трудову у його книжку суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним звільнення позивача у зв`язку з порушенням документальної процедури звільнення та порушенням відповідних статей КЗпП України при проведенні процедури звільнення;

- зобов`язати відповідача поновити позивача на посаді провідного інженера-технолога;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку

за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі

180 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішення суду, відповідно до якого позивача поновлено на посаді провідного інженера-технолога ПрАТ «Київський завод шампанських вин», скасовано постановою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року, тому у відповідача були підстави для скасування наказу від 31 липня 2018 року № 250-0 про поновлення на роботі та для припинення трудових відносин з позивачем.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач не звільняв позивача з роботи повторно, нових підстав для його звільнення не було,

а тому в трудову книжку не могли вносити посилання на норми КЗпП України. Відповідач відновив статус позивача станом на 17 березня

2017 року, відповідно до якого він вважається звільненим у зв`язку із скороченням штату працівників, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував того, що у пункті 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

До того ж, із пункту 2.4 цієї Інструкції можна дійти висновку, що запис про звільнення повинен точно відповідати тексту наказу (виданий наказ та запис у трудовій книжці не відповідають один одному).

Вказує, що у графі 3 його трудової книжки відсутній запис про причини звільнення, що суперечить пункту 2.27 цієї ж Інструкції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду:

від 23 січня 2018 року у справі № 565/1568/15-ц (провадження

№ 61-540св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 450/583/17 (провадження № 61-30145св18), від 06 лютого 2019 року у справі

№ 465/8060/15-ц (провадження № 61-1266св18), від 18 березня 2020 року

у справі № 464/5445/18 (провадження № 61-16344св19), від 29 квітня

2020 року у справі № 466/3056/14 (провадження № 61-8879св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року ТОВ «Київський завод шампанських вин «Столичний» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

у якому зазначає, що посилання позивача на те, що з трудової книжки «випав» період з 31 липня 2018 року до 02 квітня 2019 року,

є безпідставними. Запис у трудовій книжці під № 23 про поновлення на роботі здійснено 31 липня 2018 року, а запис у трудовій книжці під № 24 про визнання недійсним запису під № 23 здійснено 02 квітня 2019 року, що підтверджує те, що в зазначений проміжок часу позивач перебував

у трудових відносинах з відповідачем. Весь цей період часу позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, здійснювались усі відрахування та утримання, які передбачені чинним законодавством. Крім того, у наказі про скасування наказу від 31 липня 2018 року № 250-0 вказано «вважати, що трудові відносини з ОСОБА_1 правомірно мали місце

з 31 липня 2018 року до 02 квітня 2019 року».

Вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 березня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інженера-технолога цеху приймання виноматеріалів та ферментації у зв?язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 14).

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний», третя особа - директор ПАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера-технолога ПрАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» з 17 березня 2018 року. Стягнуто

з ПрАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 167 640,08 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , 31 липня 2018 року поновлений на попередній роботі, запис № 20 вважати недійсним (наказ від 31 липня 2018 року № 250-0) (а.с. 22).

Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року касаційну скаргу

ПрАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року

та постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-47646св18).

На виконання постанови Верхового Суду від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17 відповідачем 02 квітня 2019 року видано наказ № 81-0 «Про скасування наказу від 31 липня 2018 року № 250-0», відповідно

до якого скасовано наказ від 31 липня 2018 року № 250-0 про поновлення на роботі ОСОБА_1 ; постановлено вважати, що трудові відносини

з ОСОБА_1 правомірно мали місце з 31 липня 2018 року

до 02 квітня 2019 року. Підстава: Постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17 (а.с. 61).

До трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис від 02 квітня 2019 року № 24, відповідно до якого запис № 23 є недійсним, підстава - наказ

від 04 квітня 2019 року № 81-0.

Цивільна справа № 756/5243/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний», третя особа - директор ПрАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу перебуває у провадженні Оболонського районного суду міста Києва та по суті не розглянута.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд, зокрема визнати незаконним його звільнення у зв`язку з порушенням документальної процедури звільнення та зобов`язати відповідача поновити його на посаді провідного інженера-технолога.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України).

Судом встановлено, що 17 березня 2017 року ОСОБА_1 звільнено

з посади провідного інженера-технолога цеху приймання виноматеріалів та ферментації у зв?язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, про що в його трудову книжку роботодавцем внесений відповідний запис за № 20 (а.с. 14).

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 23 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний», третя особа - директор ПАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера-технолога

ПрАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» з 17 березня

2018 року. Стягнуто з ПрАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу

в розмірі 167 640,08 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Оскільки рішенням суду звільнення позивача визнано незаконним, на виконання цього рішення він був поновлений відповідачем на роботі, про що в трудову книжку був внесений запис № 23, яким запис за № 20 вважається недійсним, і працівник поновлений на попередній роботі.

Таким чином, позивач продовжував трудові відносини з відповідачем на тих же підставах, які були до видання наказу про його звільнення у зв`язку зі скороченням штату у 2017 році.

ПрАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 липня

2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня

2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції(провадження № 61-47646св18).

з ОСОБА_1 правомірно мали місце з 31 липня 2018 року

до 02 квітня 2019 року. Підстава: Постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17 (а.с. 61).

Відповідно до частин першої, четвертої та п`ятої статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок виконується відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Згідно з пунктом 2.3 глави 2 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 2.4 глави 2 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (пункти 2.6, 2.9 глави 2 Інструкції № 58).

Згідно з пунктом 2.10 глави 2 Інструкції № 58 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номера, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що рішення суду, яким позивача було поновлено на посаді провідного інженера-технолога ПрАТ «Київський завод шампанських вин», скасовано постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року, дійшов правильного висновку про те, що у відповідача були підстави для скасування наказу від 31 липня 2018 року № 250-0 про поновлення на роботі та для припинення трудових відносин з позивачем, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним звільнення у зв`язку з порушенням документальної процедури звільнення та порушенням відповідних статей КЗпП України при проведенні процедури звільнення; зобов`язання відповідача поновити його на посаді провідного інженера-технолога; стягнення з відповідача на його користь суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

При цьому ОСОБА_1 позовних вимог щодо внесення змін до трудової книжки не заявляв.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду:

від 23 січня 2018 року у справі № 565/1568/15-ц (провадження

№ 61-540св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 450/583/17 (провадження № 61-30145св18), від 06 лютого 2019 року у справі

№ 465/8060/15-ц (провадження № 61-1266св18), від 18 березня 2020 року

у справі № 464/5445/18 (провадження № 61-16344св19), від 29 квітня

2020 року у справі № 466/3056/14 (провадження № 61-8879св18) не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк